ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2018 Справа № 908/165/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/165/18

за позовом: Запорізької міської ради

до відповідача: Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2017 року № 40-рш

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 01/03-20/00381 від 12.02.2018 року

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 17 від 04.09.2017 року

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін у судових засіданнях 20.03.2018 року, 12.04.2018 року згідно вимог ст. 216 ГПК України були оголошені перерви до 12.04.2018 року та до 19.04.2018 року без винесення процесуальних документів суду, за наслідком яких були складені протоколи відповідно до вимог ст. 223 ГПК України.

Згідно зі ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ: Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2017 року № 40-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Запорізької міської ради в повному обсязі. При цьому в позові позивач зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи № 02/40-17.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/165/18, присвоєно справі номер провадження 12/7/18, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.02.2018 року об 11:00.

Відповідач у справі – Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, 15.02.2018 року надав суду в порядку ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, оскільки вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, мотивуючи свою позицію наступним:

- ані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, ані іншими законами та нормативно-правовими актами органам місцевого самоврядування не надані повноваження запроваджувати у будь-якій формі такі заходи, як заборона реалізації (обмеження роздрібної торгівлі) алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв, в тому числі у певні години доби;

- ринок роздрібної торгівлі алкогольними напоями в м. Запоріжжя є конкурентним, згідно інформації Головного управління ДФС у Запорізькій області (лист від 26.09.2017 року № 14238/10/08-01-40-00-15) станом на 01.09.2017 року роздрібну торгівлю алкогольними напоями в межах м. Запоріжжя здійснювали 1068 суб’єктів господарювання на підставі 1730 ліцензій;

- встановлення обмежень на реалізацію алкогольних напоїв в м. Запоріжжя ставить суб’єктів господарювання, які здійснюють продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі (окрім закладів ресторанного господарства) в нерівні конкурентні умови на ринку реалізації алкогольних напоїв у порівнянні із суб’єктами господарства, які здійснюють реалізацію зазначених товарів в закладах ресторанного господарства;

- відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи місцевого самоврядування зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію;

- за приписами ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом;

- відповідно до пункту 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;

- дії Запорізької міської ради, які полягають у прийнятті рішення від 25.10.2017 року № 58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)», пунктом 1 якого встановлено, не передбачену законодавчими актами України, заборону продажу алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо), на території міста Запоріжжя з 22:00 до 10:00 години, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та абзацом 9 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, що полягає у встановленні не передбаченої законами України заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів;

- рішення Відділення прийнято не з приводу монопольного (домінуючого) становища якогось конкретного суб'єкта (чи суб'єктів) господарювання на якомусь певному ринку, а за ознаками антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, відтак до спірних правовідносин у даній справі Методика визначення (домінуючого) монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку, затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р, застосовуватись не повинна, тому посилання позивача на положення вказаної Методики є безпідставним;

- вказує, що аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 22.12.2009 року № 38/68;

- належними доказами в розумінні ГПК України є докази, основною ознакою яких є їх придатність для встановлення чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування у справі;

- з приводу посилання позивача на рішення Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 року № 182-р, відповідач вказує, що останнє не є належним доказом у судовій справі, у зв'язку з тим, що зазначене рішення прийнято за різних обставин справи, дії суб'єктів господарювання кваліфіковані за статтею 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», натомість дії позивача кваліфіковані за статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

- Відділенням було визнано порушенням дії позивача у вигляді встановлення не передбачених законами України обмежень та заборон самостійності підприємств щодо реалізації товарів;

- рада не має повноважень самостійно встановлювати постійну, не на час масових заходів, заборону продавати алкогольні, слабоалкогольні напої та пиво, в тому числі у певні години доби;

- ні під час розгляду справи Відділенням, ні у позовній заяві, позивачем не вказується на підставі якої норми чинного законодавства ним було введені зазначені обмеження для суб'єктів господарювання, позивач вдається до доказування обставин, які взагалі не мають жодного значення для розгляду зазначеної справи;

- дії позивача кваліфіковано за статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

- абзацом 9 ч. 2 ст. 15 «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком є антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування;

- встановлення обмежень на реалізацію алкогольних напоїв в м. Запоріжжя, які непередбачені законами України є порушенням законодавства захист економічної конкуренції і відповідно тягне за собою відповідальність;

- посилання Запорізької міської ради на необхідність рішення іншого державного органу, уповноваженого визначати факт порушення інших законодавчих актів з боку позивача, є необґрунтованим та не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки в ході розгляду справи та аналізу чинних нормативно-правових актів, які регулюють дані відносини, Відділенням встановлено відсутність передбачених законами України заборон та обмеження самостійності підприємств під час реалізації алкогольних напоїв;

- резолютивна частина рішення Відділення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення, тобто чинне законодавство зобов'язує органи Антимонопольного комітету чітко вказувати які саме дії повинен виконати відповідач для виконання рішення адміністративної колегії Відділення з метою припинення порушення, встановленого в рішенні;

- вказує, що 08.11.2017 року (справа № 361/9354/14-а) та 24.05.2016 року (справа № 2а-54/10) Верховний суд України прийшов до висновку, що встановлення органом місцевого самоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих йому повноважень, встановлених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні Законом № 481/95-ВР, ні іншими законами та нормативно-правовими актами органам місцевого самоврядування не надані повноваження запроваджувати такі заходи, як заборона реалізації (обмеження роздрібної торгівлі) алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв у стаціонарних об'єктах торгівлі та тимчасових споруд у певний період часу;

- частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права;

- повідомляє суд, що 02.11.2017 року адміністративною колегією Відділення було прийнято рішення № 35-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким дії позивача, які полягають у прийнятті рішення від 30.08.2017 року № 86 «Про обмеження роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) на території м. Запоріжжя», відповідно до якого встановлено не передбачену законодавчими актами України, заборону продажу алкогольних, слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо), на території міста Запоріжжя з 22:00 до 12:00 години, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 ст. 50 та абзацом 9 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

- позивачем не надано переконливих доказів, які б спростували висновки Відділення, не зазначено нормативного обґрунтування правомірності дій Запорізької міської ради, що в свою чергу свідчило б про наявність підстав для визнання недійсним рішення № 40-рш від 29.11.2017 року. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

19.02.2018 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в порядку ст. 166 ГПК України, в якій зазначає наступне:

- позиція територіального відділення, викладена у відзиві, про те, що заклади ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо) та заклади торгівлі (магазини) діють на одному ринку, а тому є конкурентами, є помилковою, так як не базується на положеннях законодавства про захист економічної конкуренції;

- наявність однакового дозвільного документу (ліцензії) є необхідною (у передбачених законодавством випадках), але недостатньою умовою для визначення суб’єктів господарювання конкурентами на ринку, наявність ліцензії у закладів, розташованих у різних населених пунктах, не свідчить, що вони є конкурентами;

- для визначення суб’єктів господарювання конкурентами необхідно довести, що вони діють на одному товарному ринку;

- відповідно до п. 5.1. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України № 49-р від 05.03.2002 року товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого;

- показниками взаємозамінності зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо, наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи), відсутність суттєвої різниці в цінах;

- послуги, які надаються закладами ресторанного господарства і закладами магазинного типу суттєво відрізняються за призначенням, споживчими властивостями, умовами використання, колом споживачів, ціною, асортиментною політикою, стандартами обслуговування;

- вважає, що суб’єкти роздрібної торгівлі алкогольними напоями – магазини і заклади ресторанного господарства не є конкурентами, і відповідно, рішення Запорізької міської ради № 58 від 25.10.2017 року «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)» ніяким чином не може вплинути на конкуренцію між ними і не може створити нерівні умови конкуренції, а отже дії Запорізької міської ради щодо прийняття вказаного рішення не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування;

- територіальне відділення помилково визначило ринок товару, на якому на його думку діють магазини і заклади ресторанного господарства, як ринок реалізації алкогольних напоїв, так як поняття реалізація не є не товаром, ні сферою обороту товару, а є лише однією із форм обороту товару (діяльність суб’єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг));

- твердження відповідача у відзиві, що Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку до спірних відносин у даній справі застосуватись не повинна, є безпідставними та спростовується наступними документами: рішенням Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 року № 182-р, рішеннями Господарського суду Запорізької області у справах № 6/197/10, № 5/146/10, № 5/160/10, № 5/161/10, рішенням Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2017 року № 37/01-14/04-17;

- посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 22.12.2009 року у справі № 38/68 є безпідставним, так як предметом цієї справи є визнання недійсним розпорядження АМКУ від 17.12.2008 року № 11/255р «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції»;

- посилання позивача на рішення Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 року № 182-р є обґрунтованим, оскільки в ньому повно та змістовно викладено результати дослідження ринку, на якому діють заклади магазинного типу (гіпермаркети, супермаркети, мінімаркети, магазини), чого бракує в рішенні відповідача;

- Запорізька міська рада повністю поділяє висновок Антимонопольного комітету України, зроблений в рішенні від 29.04.2015 року № 182-р що «послуги з організації роздрібної торгівлі у неспеціалізованих магазинах переважно продовольчого асортименту не є взаємозамінними із будь-якими іншими, які можуть надаватись суб’єктами роздрібної торгівлі різних типів організації та ведення торговельної діяльності»;

- відповідач при розгляді справи № 02/40-17 та прийнятті рішення від 29.11.2017 року № 40-рш не досліджував ринки (зокрема товарні межі ринку), на яких діють заклади ресторанного господарства і заклади магазинного типу, незважаючи на те, що такі повноваження у нього є;

- в порушення вимог ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідач не навів у своєму рішенні від 29.11.2017 року № 40-рш достатніх доказів, які дають можливість встановити наявність конкурентних відносин між закладами ресторанного і закладами магазинного типу, і як наслідок порушень з боку позивача законодавства про захист економічної конкуренції;

- відповідач у відзиві помилково вважає, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» кваліфікує будь-яке втручання органів місцевого самоврядування, як антиконкурентні дії, оскільки визначальним для кваліфікації дій органу місцевого самоврядування, як антиконкурентних дій, є наявність негативного впливу цих дій на економічну конкуренцію;

- посилання відповідача на постанови Верховного суду України від 24.05.2016 року та від 08.11.2017 року є безпідставними, так як предметом позову в даній справі є інші відносини (правовідносини у конкуренції);

- повідомляє суду, що рішення відповідача від 02.11.2017 року № 35-рш позивачем оскаржено до Господарського суду Запорізької області, наразі розгляд відповідної судової справи № 908/2337/17 триває;

- предметом позову Запорізької міської ради є саме визнання недійсним рішення відповідача від 29.11.2017 року № 40-рш, яке стосується правовідносин у конкуренції, а оцінка законності рішення позивача від 25.10.2017 року № 58 не є предметом розгляду в даній справі № 908/165/18;

- висновок відповідача, що для суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв зазначеними заборонами створюються несприятливі умови діяльності, які полягають у втратах у вигляді зменшення обсягів реалізації товару, рівня прибутковості, які були б неможливими за звичайних умов ведення господарської діяльності, не підтверджено належними доказами, а тому судом не повинен прийматись до уваги;

- вважає, що склад правопорушення територіальним відділенням не доведено, а прийняте рішення № 40-рш про вчинення Запорізькою міською радою порушення законодавства про захист економічної конкуренції, безпідставним;

- у відповідача відсутні будь-які об’єктивні та законні підстави стверджувати про наявність в діях позивача порушень, передбачених абзацом 9 ч. 2 ст. 15, пунктом 3 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому права позивача підлягають судовому захисту. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

21.02.2018 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви, в яких останній повідомляє інформацію про проведене листування з відповідачем по суті спору та додатково надає копії витребуваних судом документів згідно додатку.

В судовому засіданні 27.02.2018 року представники відповідача повідомили суду про надсилання на адресу господарського суду та позивача заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву. Проте заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2018 року повідомив суд про отримання перед судовим засіданням від представників відповідача копії заперечень на відповідь на відзив, та просить надати час для ознайомлення з ними. Вказані обставини зазначені в ухвалі суду від 27.02.2018 року.

Ухвалою суду від 27.02.2018 року відкладено підготовче засідання на 06.03.2018 року о 14:00.

28.02.2018 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на підставі приписів ст. 167 ГПК України, в яких останній звертає увагу на те, що рішенням адміністративної колегії від 29.11.2017 року № 40-рш порушенням законодавства про захист економічної конкуренції були визнані саме дії позивача, які полягали у прийнятті рішення від 25.10.2017 року № 58, тому відповідач не погоджується з висновком позивача, що оцінка законності вказаного рішення не є предметом розгляду в даній справі. Також зазначає, що позивач вдається до доказування обставин, які взагалі не відносяться до предмету даного спору, позивачем не наводяться доводи, які б спростовували докази Відділення, покладені в основу рішення. При цьому звертає увагу на те, що підстави для визнання рішення Відділення недійсним наведені у ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Разом з тим зазначає, що позивачем не зазначено нормативного обґрунтування правомірності дій Запорізької міської ради, що в свою чергу свідчило б про наявність підстав для визнання недійсним рішення № 40-рш від 29.11.2017 року. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

06.03.2018 року до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення до заперечень відповідача, в яких останній додатково зазначає, що обставини, які стосуються наявності (або відсутності наявності) конкурентних відносин між закладами ресторанного господарства та закладами торгівлі (закладами магазинного типу), наявності (або відсутності наявності) негативного впливу на конкуренцію рішення позивача від 25.10.2017 року № 58 безпосередньо стосуються предмету судового спору. При цьому вказує, що відповідачем висновок про наявність конкурентних відносин між закладами ресторанного господарства та закладами торгівлі (закладами магазинного типу), про наявність негативного впливу на конкуренцію рішення позивача від 25.10.2017 року № 58 та про наявність порушень позивачем законодавства про захист економічної конкуренції здійснено лише на підставі припущень. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.03.2018 року в порядку приписів п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2018 року об 11:30.

19.03.2018 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 80 ГПК України про приєднання до матеріалів справи копії рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2018 року у справі № 908/2337/17.

Відповідно до п. 2.1.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 року, позовні заяви, апеляційні, касаційні скарги, судові справи, а також інші документи і матеріали, що стосуються розгляду справ у суді, приймає та реєструє в автоматизованій системі канцелярія суду відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду. На документі, отриманому від учасників судового процесу та їх представників безпосередньо під час судового засідання, накладається резолюція судді (судді-доповідача), яка складається зі слів "До справи", підпису судді та дати. Зазначений документ у цей же день передається для реєстрації, після чого долучається до матеріалів справи.

Згідно з п. 2.1.1. вказаної Інструкції клопотання відповідача було зареєстровано канцелярією суду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2018 року в порядку ст. 243 ГПК України виправлено описку, допущену у першому пункті резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 року у справі № 908/165/18, а саме: зазначити вірний номер справи “№ 908/165/18”, далі по тексту.

18.04.2018 року на адресу суду від відповідача надійшли пояснення, в яких останній стосовно посилання в судовому засіданні 12.04.2018 року представника позивача на прийняття 22.03.2018 року Верховною радою України Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання органам місцевого самоврядування повноважень встановлювати обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових» № 3149 зазначає, що станом на 18.04.2018 року згідно інформації з офіційного веб-порталу Верховної ради України вказаний закон направлено на підпис Президенту України. При цьому вказує, що зазначений акт наразі проходить процедуру підписання Президентом України та відповідно не є чинним. Разом з тим вказує, що на момент прийняття рішення Відділенням від 29.11.2017 року № 40-рш у справі № 02/40-17 законодавчі акти України не надавали право органам місцевого самоврядування встановлювати заборону продажу алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства, а позивачем зворотнього не наведено, тому посилання на зазначений акт є неправомірним.

Безпосередньо в судовому засіданні 19.04.2018 року представник відповідача оголосив письмові пояснення, які були надані ним на адресу суду 18.04.2018 року.

Представник позивача повідомив, що письмові пояснення від відповідача, які надіслані суду 18.04.2018 року, не отримав.

Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2018 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.04.2018 року проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 29.11.2017 року адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 40-рш у справі № 02/40-17, яким вирішено:

1) визнати дії Запорізької міської ради, які полягають у прийнятті рішення від 25.10.2017 № 58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)», відповідно до якого встановлено, не передбачену законодавчими актами України, заборону продажу алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо), на території міста Запоріжжя з 22:00 до 10:00 години, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, що полягає у встановленні не передбаченої законами України заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів;

2) зобов'язати Запорізьку міську раду (юридична адреса: 69105, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 206, код за ЄДРПОУ 04053915) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 рішення, шляхом скасування пункту 1 рішення Запорізької міської ради від 25.10.2017 № 58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного);

3) встановити термін виконання пункту 2 рішення – два місяці з дня отримання цього рішення.

Позивач вважає, що територіальне відділення, приймаючи рішення № 40-рш, відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неповно з’ясувало обставини, які мають значення для справи, не довело обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, висновки, які викладені у рішенні № 40-рш, не відповідають обставинам справи. Тому зазначає, що відповідач порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття відповідачем неправомірного рішення № 40-рш. Вважає, що склад правопорушення територіальним відділенням не доведено, а прийняте рішення №40-рш про вчинення Запорізькою міською радою порушення законодавства про захист економічної конкуренції є безпідставним. В обґрунтування своєї позиції позивач в позовній заяві зазначає наступне:

- висновок територіального відділення, що «встановлення обмежень на реалізацію алкогольних напоїв в м. Запоріжжі ставить суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі (окрім закладів ресторанного господарства) в нерівні конкурентні умови на ринку реалізації алкогольних напоїв у порівнянні із суб'єктами господарювання, які здійснюють реалізацію зазначених товарів в закладах ресторанного господарства», не відповідає обставинам справи і зроблено з порушенням вимог ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», п. 1.3, п. 5.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р;

- територіальним відділенням товарний ринок, на якому діють заклади магазинного типу та заклади ресторанного господарства, визначено як реалізація алкогольних напоїв, з порушенням вимог п. 1.3. Методики та ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки реалізація, яка є не предметом господарського обороту, а є його формою, не може бути ні товаром, ні сферою обороту товару, і відповідно, не утворює ринок товару, а також товарний ринок - реалізація алкогольних напоїв, з точки зору вимог Методики та Закону України «Про захист економічної конкуренції», не існує;

- відповідно до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, та Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 219, заклади ресторанного господарства не відносяться до торговельних об'єктів у сфері роздрібної торгівлі, а надають послуги із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього, і відповідно, відносяться до іншої сфери - ресторанного господарства;

- послуги, які надаються закладами ресторанного господарства і закладами магазинного типу суттєво відрізняються (не є взаємозамінними) за призначенням, споживчими властивостями, умовами використання, колом споживачів, ціною, асортиментною політикою, стандартами обслуговування, аналогічна позиція викладена в рішенні Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 року № 182-р;

- вважає, що суб'єкти господарювання, яким належать торговельні мережі у сфері роздрібної торгівлі (гіпермаркети, супермаркети, мінімаркети, магазини) і суб'єкти господарювання, яким належать заклади ресторанного господарства (ресторани, бари, кафе, їдальні), не здійснюють діяльність на одному товарному ринку (ринку взаємозамінних товарів), і тому не є конкурентами, отже рішення Запорізької міської ради щодо встановлення обмежень на реалізацію алкогольних напоїв в м. Запоріжжі не ставить (і не може поставити) суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі (окрім закладів ресторанного господарства) в нерівні конкурентні умови на ринку у порівнянні із суб'єктами господарювання, які здійснюють реалізацію зазначених товарів в закладах ресторанного господарства;

- тому, дії Запорізької міської ради, щодо прийняття рішення від 25.10.2017 року № 58 не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування;

- висновок територіального відділення, що дії Запорізької міської ради, які полягають у прийнятті рішення від 25.10.2017 року № 58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)», є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, порушує вимоги статей 2, 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

- Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», на який посилається територіальне відділення у своєму рішенні № 40-рш, не регулює відносини у зв'язку з економічною конкуренцією, не належить до законодавства про захист економічної конкуренції, а тому, органи Антимонопольного комітету України не уповноважені здійснювати контроль за його дотриманням органами місцевого самоврядування;

- рішення від 25.10.2017 року № 58 встановлює єдині умови діяльності для суб'єктів господарювання, яким належать торговельні мережі у сфері роздрібної торгівлі (гіпермаркети, супермаркети, мінімаркети, магазини), а отже не надає жодному з них переваг, не впливає і не може вплинути на конкуренцію між ними, тому дії Запорізької міської ради щодо прийняття рішення від 25.10.2017 року №58 не можуть кваліфікуватись як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

- в Рішенні № 40-рш мало б бути посилання на рішення інших державних органів, уповноважених (компетентних) визначати факт такого порушення з боку позивача, однак в рішенні № 40-рш таких посилань немає, тобто, відповідач, перевищивши власну компетенцію, самостійно дійшов висновку про порушення позивачем інших законодавчих актів, що стало підставою для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене абз. 9 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

- враховуючи, що кваліфікація відповідачем в рішенні № 40-рш дій Запорізької міської ради щодо прийняття рішення від 25.10.2017 року №58 як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, є неправомірною, зобов'язання позивача в пункті 2 рішення № 40-рш припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 рішення №40-рш, шляхом скасування пункту 1 рішення Запорізької міської ради від 25.10.2017 № 58 також є неправомірним;

- визначення окремих складів порушень, суб'єктами яких є органи місцевого самоврядування, міститься у статтях 15, 16, 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції», втім зазначеними нормами не визначається як правопорушення незабезпечення (або недотримання) виконання вимог статті 4 цього Закону;

- відповідач в рішенні № 40-рш (стор. 5) спотворив позицію позивача, викладену в Запереченнях щодо результатів розгляду подання з попередніми висновками у справі № 02/40-17 від 10.11.2017 року №02-155-спр (лист від 29.11.2017).

Так, матеріали справи свідчать, що 25.10.2017 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)». Вказаним рішенням Запорізька міська рада, керуючись Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму”, “Про благоустрій населених пунктів”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання та продажу пива та слабоалкогольних напоїв”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833), постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року № 854 “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями”, з метою впорядкування у м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями, пивом (крім безалкогольного), усунення порушень громадського порядку та зменшення кількості злочинів, скоєних у стані алкогольного сп'яніння, враховуючи численні скарги мешканців, зокрема, вирішила:

1) заборонити продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо), з 22:00 год. до 10:00 год.;

2) суб’єктам господарювання м. Запоріжжя рекомендувати інформувати покупців про прийняття Запорізькою міською радою цього рішення ;

3) рішення Запорізької міської ради від 30.08.2017 № 86 “Про обмеження роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) на території м. Запоріжжя” вважати таким, що втратило чинність.

Розпорядженням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70-р від 02.11.2017 року у справі № 02/40-17 “Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”, вказана колегія, розглянувши подання відділу досліджень і розслідувань про початок розгляду справи від 02.11.2017 року № 02-153-спр за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Запорізької міської ради (надалі - Рада) на ринку роздрібної торгівлі алкогольними напоями в межах м. Запоріжжя (далі - Ринки) постановила:

- розпочати розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з наявністю в діях Запорізької міської ради, які полягають у встановленні рішенням від 25.10.2017 року № 58 “Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)” не передбачену законодавчими актами України заборону продажу алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо), на території м. Запоріжжя з 22:00 годин до 10:00 години, ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 3 ст. 50 та абз. 9 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, що полягає у встановленні не передбаченої законами України заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів;

- доручити збір та аналіз доказів у справі відділу досліджень і розслідувань.

Вищевказане розпорядження було отримано позивачем 06.11.2017 року, що підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції Запорізької міської ради за вх. № 17344/02-17/09 від 06.11.2017 року, який знаходиться на супровідному листі за вих. № 02-17/06-2362 від 02.11.2017 року (а.с. 116).

В подальшому 10.11.2017 року головним спеціалістом Відділу досліджень і розслідувань Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ОСОБА_3 винесено подання № 02-155-спр про передні висновки по справі № 02/40-17, згідно з яким, Відділом досліджень і розслідувань Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, далі Відділення, проведено збір доказів по справі № 02/40-17, що відкрита за результатами контролю дотримання законодавства про захист економічної конкуренції з боку Запорізької міської ради (далі - Рада) на ринку роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) в межах м. Запоріжжя. У вказаному поданні запропоновано адміністративній колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України:

- визнати дії Запорізької міської ради, які полягають у прийнятті рішення від

25.10.2017 року № 58 “Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)”, відповідно до якого встановлено, не передбачену законодавчими актами України, заборону продажу алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо), на території, м. Запоріжжя з 22:00 години до 10:00 години, порушенням законодавства про захист економічної, конкуренції, передбаченим п. 3 ст. 50 та абз. 9 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, що полягає у встановленні не передбаченої законами України заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів;

- зобов'язати Запорізьку міську раду (юридична адреса: 69105, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 подання, шляхом скасування рішення від 25.10.2017 року № 58 “Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)”.

Матеріали справи свідчать, що вказане подання було отримано позивачем 14.11.2017 року, що підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції Виконавчого комітету Запорізької міської ради за вх. № 17911/02-17/09 від 14.11.2017 року, який знаходиться на супровідному листі за вих. № 02-17/06-2406 від 10.11.2017 року (а.с. 17).

За наслідками розгляду справи № 02/40-17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» 29.11.2017 року Відділенням прийнято рішення № 40-рш, яким вирішено:

1) визнати дії Запорізької міської ради, які полягають у прийнятті рішення від 25.10.2017 № 58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)», відповідно до якого встановлено, не передбачену законодавчими актами України, заборону продажу алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо), на території міста Запоріжжя з 22:00 до 10:00 години, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, що полягає у встановленні не передбаченої законами України заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів;

2) зобов'язати Запорізьку міську раду (юридична адреса: 69105, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 206, код за ЄДРПОУ 04053915) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 рішення, шляхом скасування пункту 1 рішення Запорізької міської ради від 25.10.2017 № 58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного);

3) встановити термін виконання пункту 2 рішення – два місяці з дня отримання цього рішення.

У вказаному рішенні за результатами аналізу отриманих в ході розгляду справи № 02/40-17 документів та матеріалів встановлено, що Запорізька міська рада є органом місцевого самоврядування, реалізація її повноважень має здійснюватись з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про захист економічної конкуренції». В рішенні зазначено, що місцева рада не має повноважень встановлювати постійну, не на час проведення масових заходів, заборону продавати алкогольні та слабоалкогольні напої, в тому числі у певні години доби. Також в рішенні вказано, що встановлення обмежень на реалізацію алкогольних напоїв в м. Запоріжжя ставить суб’єктів господарювання, які здійснюють продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі (окрім закладів ресторанного господарства) в нерівні конкуренті умови на ринку реалізації алкогольних напоїв у порівнянні із суб’єктами господарювання, які здійснюють реалізацію зазначених товарів в закладах ресторанного господарства.

Матеріали справи свідчать, що вказане рішення було отримано позивачем 04.12.2017 року, що підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції Виконавчого комітету Запорізької міської ради за вх. № 19085/02-17/09 від 04.12.2017 року, який знаходиться на супровідному листі за вих. № 02-17/06-2518 від 30.11.2017 року (а.с. 29).

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням позивач просить суд визнати його недійсним. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у позові.

Надавши правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" № 3659-ХІІ від 26.11.1993 року встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначає Закон України "Про захист економічної конкуренції" № 2210-ІІІ від 11.01.2001 року, далі Закон.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Приписами ч. ч. 2, 5 ст. 4 вказаного Закону визначено, що суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти Антимонопольному комітету України у здійсненні його повноважень у сфері підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму та контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Частиною 1 ст. 15 вказаного Закону визначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідно до абзацу 9 ч. 2 ст. 15 вказаного Закону антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнається дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

За приписами ч. 3 ст. 15 Закону № 2210-ІІІ вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Компетенція адміністративних колегій Антимонопольного комітету України та адміністративних колегій територіального відділення Антимонопольного комітету України визначена статтею 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" № 3659-ХІІ від 26.11.1993 року.

Так, частинами 5 – 7 ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій;

3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови в цих справах;

4) переглядати рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України;

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;

7) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

8) визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;

9) вносити до органів виконавчої влади обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;

10) надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

11) звертатися до суду із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції. Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має право надавати обов'язкові для розгляду рекомендації та вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, суб'єктів господарювання, об'єднань пропозиції щодо проведення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України здійснює інші повноваження відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- накладення штрафу;

- блокування цінних паперів;

- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;

- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;

- закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону № 2210-III заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Частиною 1 ст. 59 Закону № 2210-III передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2017 року № 40-рш у справі № 02/40-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Запорізької міської ради в повному обсязі.

При цьому підставами для визнання вказаного рішення недійсним позивач в позові визначає неповне з’ясування обставини, які мають значення для справи, не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а також, що висновки, які викладені у рішенні № 40-рш, не відповідають обставинам справи і те, що відповідач порушив норми матеріального права.

Як вказано вище 29.11.2017 року Відділенням прийнято рішення № 40-рш у справі № 02/40-17, яким вирішено: визнати дії Запорізької міської ради, які полягають у прийнятті рішення від 25.10.2017 № 58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)», відповідно до якого встановлено, не передбачену законодавчими актами України, заборону продажу алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо), на території міста Запоріжжя з 22:00 до 10:00 години, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, що полягає у встановленні не передбаченої законами України заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, далі Закон № 481/95-ВР.

Приписами ст. 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Згідно з ч. 14 ст. 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватись суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування визначені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року № 854, далі - Правила роздрібної торгівлі.

Абзацом 2 п. 1 Правил роздрібної торгівлі визначено, що алкогольні напої – це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису і кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Згідно з п. 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Нормою ч. 1 ст. 15^{3 Закону № 481/95-ВР (в редакції станом на дату прийняття рішення в даній справі) встановлено вичерпний перелік обмежень щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових. Так, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:}

^{1) особами, які не досягли 18 років;}

^{2) особам, які не досягли 18 років;}

^{3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;}

^{4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;}

^{5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);}

^{6) з торгових автоматів;}

^{7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);}

^{8) поштучно (для тютюнових виробів, окрім сигар);}

^{9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;}

^{10) з рук;}

^{11) у невизначених для цього місцях торгівлі.}

^{При цьому інших обмежень щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями та пивом Законом № 481/95-ВР не передбачено.}

^{Частиною 3 ст. 153 Закону № 481/95-ВР визначено, що на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.}

^{Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.}

^{Відповідно до п.п. 9 п. “а” ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, далі - Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”), до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить установлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.}

^{Підпунктом 4 пункту “б” ст. 30 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.}

^{Таким чином, вказані делеговані повноваження стосуються встановлення (лише за погодженням з власником) саме режиму роботи, тобто розподілу робочого часу протягом відповідного календарного періоду (дня, тижня, місяця, року), але не встановлення обмеження на реалізацію певного виду продукції (товарів) у визначений органом місцевого самоврядування проміжок доби.}

^{Отже, Запорізька міська рада не має повноважень самостійно встановлювати постійну, не на час проведення масових заходів, заборону продавати алкогольні та слабоалкогольні напої, в тому числі у певні години доби.}

^{Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 24.05.2016 року № 2а-54/10, а саме: “ …встановлення органом місцевого самоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих йому повноважень, установлених Законом України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР”.}

^{Відтак, рішення «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)» № 58 від 25.10.2017 року прийняте позивачем за відсутності відповідних повноважень.}

^{Згідно до ч. 2 ст. 5 ГК України конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, … економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.}

^{Відповідно до ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є:}

^{- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;}

^{- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;}

^{- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;}

^{- обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;}

^{- захист національного товаровиробника;}

^{- заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.}

^{Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.}

^{Приписами ч. 4 ст. 23 ГК України визначено, що незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.}

^{Згідно з ч. 2 ст. 25 ГК України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.}

^{Матеріали справи свідчать, що ринок роздрібної торгівлі алкогольними напоями в м. Запоріжжя є конкурентним.}

^{Про вказані обставини свідчить лист Головного управління ДФС у Запорізькій області № 14238/10/08-01-40-00-15 від 26.09.2017 року (а.с. 47), в якому зазначено, що станом на 01.09.2017 року роздрібну торгівлю алкогольними напоями в межах м. Запоріжжя здійснювали 1068 суб'єктів господарювання на підставі 1730 ліцензій.}

^{Судом враховано, що заклади ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо) та заклади торгівлі діють на одному ринку за наявності однакового дозвільного документу (ліцензії), а тому є конкурентами.}

^{З аналізу змісту пункту 1 рішення Запорізької міської ради від 25.10.2017 року № 58 “Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)”, вбачається, що вказаним рішенням створюються кращі можливості для господарювання деяким суб'єктам (закладам ресторанного господарства), чим створюються нерівні умови в конкуренції.}

^{Встановлення рішенням Запорізької міської ради від 25.10.2017 року № 58 обмежень на реалізацію алкогольних напоїв в м. Запоріжжя фактично поставило суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі (окрім закладів ресторанного господарства) в нерівні конкурентні умови на ринку реалізації алкогольних напоїв у порівнянні із суб'єктами господарювання, які здійснюють реалізацію зазначених товарів в закладах ресторанного господарства.}

^{Приписами ч. ч. 2, 5 ст. 4 вказаного Закону визначено, що суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти Антимонопольному комітету України у здійсненні його повноважень у сфері підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму та контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції.}

^{Отже, Запорізька міська рада прийняттям вказаного вище рішення вчинила антиконкурентні дії в розумінні приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції» що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки такі дії негативно впливають на конкуренцію на ринку роздрібної торгівлі алкогольних та слабоалкогольними напоїв між суб'єктами господарювання, які здійснюють продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі (окрім закладів ресторанного господарства) та суб'єктами господарювання, які здійснюють реалізацію зазначених товарів в закладах ресторанного господарства.}

^{Матеріали справи свідчать, що рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення № 40-рш від 29.11.2017 року у справі № 02/40-17 дії Запорізької міської ради, які полягають у прийнятті рішення від 25.10.2017 № 58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)», кваліфіковано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, що полягає у встановленні не передбаченої законами України заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів.}

^{Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення від 29.11.2017 року № 40-рш по справі № 02/40-17 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” прийнято адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в рамках повноважень, визначених ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, ст. 14 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, а також відповідно до Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, з повним з'ясуванням всіх обставин справи, які мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення щодо обставин справи.}

^{Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.}

^{Позивач не надав доказів, які б спростували висновки відповідача, встановлені при прийнятті оскаржуваного рішення, а відтак не довів наявності передбачених чинним законодавством підстав для визнання рішення відповідача № 40-рш від 29.11.2017 року у справі № 02/40-17 недійсним.}

^{За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2017 року № 40-рш у справі № 02/40-17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» з боку Запорізької міської ради в повному обсязі слід відмовити.}

^{Стосовно твердження позивача про те, що суб'єкти господарювання, яким належать торговельні мережі у сфері роздрібної торгівлі (гіпермаркети, супермаркети, мінімаркети, магазини) і суб'єкти господарювання, яким належать заклади ресторанного господарства (ресторани, бари, кафе, їдальні), не здійснюють діяльність на одному товарному ринку (ринку взаємозамінних товарів), і тому не є конкурентами, слід зазначити наступне.}

^{Зі змісту рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2017 року № 40-рш у справі № 02/40-17 вбачається, що в ньому йде мова про ринок роздрібної торгівлі алкогольними напоями в м. Запоріжжя.}

^{Визначення поняття «роздрібна торгівля» міститься у ст. 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року.}

^{Так, роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.}

^{З системного аналізу норми ст. 1 Закону № 481/95-ВР вбачається, що поняття «роздрібна торгівля» включає в себе в тому числі діяльність по продажу товарів громадянам та іншим кінцевим споживачам на розлив у ресторанах.}

^{В п. 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями зазначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.}

^{Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під терміном «ринок товару (товарний ринок)» розуміється сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція. Під терміном «товар» розуміється зокрема будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція якою в даному випадку виступають алкогольні та слабоалкогольні напої.}

^{Вказане свідчить про те, що ресторани (заклади ресторанного господарства) займаються роздрібною торгівлею так само як і суб’єкти господарювання, які здійснюють продаж алкогольних та слабоалкогольних напоїв у закладах торгівлі, що відповідає приписам ст. 1 Закону № 481/95-ВР.}

^{З урахуванням викладеного, твердження позивача про те, що суб'єкти господарювання, яким належать торговельні мережі у сфері роздрібної торгівлі (гіпермаркети, супермаркети, мінімаркети, магазини) і суб'єкти господарювання, яким належать заклади ресторанного господарства (ресторани, бари, кафе, їдальні), не здійснюють діяльність на одному товарному ринку є безпідставними та необґрунтованими.}

^{Щодо посилання позивача на те, що територіальним відділенням товарний ринок, на якому діють заклади магазинного типу та заклади ресторанного господарства, визначено як реалізація алкогольних напоїв, з порушенням вимог п. 1.3. Методики та ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки реалізація не утворює ринок товару, а також товарний ринок - реалізація алкогольних напоїв, з точки зору вимог Методики та Закону України «Про захист економічної конкуренції», не існує, слід зазначити наступне.}

^{По-перше, в рішенні адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2017 року № 40-рш у справі № 02/40-17 йде мова про ринок роздрібної торгівлі алкогольними напоями в м. Запоріжжя та міститься посилання на лист Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26.09.2017 року № 14238/10/08-01-40-00-15 (а.с. 33, 47).}

^{По-друге, посилання позивача на те, що товарний ринок - реалізація алкогольних напоїв не існує не приймається судом до уваги, оскільки норми чинного законодавства України не містять вичерпного переліку можливих ринків товару, яким в даному випадку виступають алкогольні та слабоалкогольні напої.}

^{По-третє, оскільки рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2017 року № 40-рш у справі № 02/40-17 прийнято не з приводу монопольного домінуючого становища якогось конкретного суб’єкта чи суб’єктів господарювання на певному ринку, а за ознаками антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування – Запорізької міської ради, відтак до спірних правовідносин у даній справі Методику визначення (домінуючого) монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку, затверджену розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р, не слід застосовувати.}

^{Твердження позивача про те, що при розгляді справи № 02/40-17 та прийнятті рішення від 29.11.2017 року № 40-рш відповідач не досліджував ринки не ґрунтується на наданимх до матеріалах справи доказах.}

^{Щодо тверджень позивача про те, що органи Антимонопольного комітету України не уповноважені здійснювати контроль за дотриманням Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» органами місцевого самоврядування, оскільки вказаний закон не належить до законодавства про захист економічної конкуренції слід звернути увагу на приписи ч. 4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» де визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.}

^{Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.}

^{Відповідно до положень Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет та його органи наділені повноваженнями у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі органами місцевого самоврядування.}

^{Матеріали справи свідчать, що рішення від 29.11.2017 року № 40-рш було прийняте адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення саме в рамках справи № 02/40-17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції». Вказаним рішенням було встановлене порушення Запорізькою міською радою законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом 9 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».}

^{При цьому, в рамках справи № 02/40-17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» надавалась оцінка дій Запорізької міської ради, які полягають у прийняття рішення від 25.10.2017 року № 58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного)».}

^{Оскільки основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, тому в рішенні адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення від 29.11.2017 року № 40-рш міститься посилання на вказаний Закон.}

^{Разом з тим ст. 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.}

^{Твердження позивача про те, що дії Запорізької міської ради при прийняті рішення від 2911.2017 року № 58 не можуть кваліфікуватись як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ст. 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування є безпідставними та спростовуються наданими доказами по справі та встановленими судом обставини.}

^{Посилання позивача на рішення Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 року № 182-р “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” не приймається судом до уваги оскільки вказане рішення стосується анти конкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання шляхом вчинення схожих дій на ринку. При цьому факти встановлені у рішенні № 182-р не є такими, що не потребують доказування і в розумінні ст. 75 ГПК України. З цих же підстав судом не приймається посилання позивача на рішення Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2017 року № 37/01-14/04-17.}

^{Зауваження позивача про не підтвердження належними доказами висновку відповідача: що заборонами для суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, створюються несприятливі умови діяльності, які полягають у витратах, у вигляді зменшення обсягів реалізації товару, рівня прибутковості, які були б неможливими за звичайних умов ведення господарської діяльності приймається судом з урахуванням того, що для кваліфікації дій органу місцевого самоврядування як антиконкурентних дій визначальним є встановлення самого факту вчинення вказаним органом дій, визначених законом як антиконкурентні дії (ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). В даній справі це вчинення Запорізькою міською радою дії шляхом прийняття рішення від 25.10.2017 року № 58, яким встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів.}

^{В матеріалах справи дійсно відсутні докази в підтвердження наслідків негативного впливу заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів, встановлених рішенням Запорізької міської ради від 25.10.2017 року № 58, втім це не спростовує встановлені в рішенні адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2017 року № 40-рш у справі № 02-4017 факти і порушення законодавства про захист економічної конкуренції.}

^{Посилання позивача не перевищення відповідачем власної компетенції є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач в межах компетенції та повноважень, передбачених чинним законодавством України, на підставі аналізу документів та зібраних доказів у справі № 02/40-17 встановив вчинення Запорізькою міською радою порушення законодавства про захист економічної конкуренції.}

^{Відповідачем подане суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копії рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2018 року у справі № 908/165/18 (а.с. 143). Проте згідно з ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для господарського суду.}

^{Посилання позивача на рішення Господарського суду Запорізької області у справах № 6/197/10, № 5/146/10, № 5/160/10, № 5/161/10 приймаються судом до уваги з урахуванням приписів ч. 7 ст. 75 ГПК України.}

^{Посилання представника позивача на прийняття 22.03.2018 року Верховною радою України Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання органам місцевого самоврядування повноважень встановлювати обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових» слід зазначити, що вказаний Закон станом на дату прийняття рішення в даній справі – 19.04.2018 року не набрав законної сили. При цьому слід звернути увагу позивача на те, що вирішуючи спір в даній справі про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2017 року № 40-рш у справі № 02/40-17 господарський суд повинен встановити наявність (або відсутність) фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого рішення недійсними станом на момент його прийняття.}

^{Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. покладаються на позивача у справі – Запорізьку міську раду згідно вимог п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.}

^{У судовому засіданні, яке відбулося 19.04.2018 року, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.}

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2017 року № 40-рш у справі № 02/40-17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» з боку Запорізької міської ради в повному обсязі – відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. покласти на позивача -Запорізьку міську раду.

Повне рішення складено – 02.05.2018 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.