open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
8 Справа № 808/1707/17
Моніторити
Постанова /27.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /18.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.12.2017/ Верховний Суд Ухвала суду /22.12.2017/ Верховний Суд Ухвала суду /22.12.2017/ Верховний Суд Ухвала суду /22.12.2017/ Верховний Суд Постанова /22.11.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.11.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.11.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Постанова /26.09.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Постанова /26.09.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.09.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /08.08.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.07.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.06.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 808/1707/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /27.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /18.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.12.2017/ Верховний Суд Ухвала суду /22.12.2017/ Верховний Суд Ухвала суду /22.12.2017/ Верховний Суд Ухвала суду /22.12.2017/ Верховний Суд Постанова /22.11.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.11.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.11.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Постанова /26.09.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Постанова /26.09.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.09.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /08.08.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.07.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.06.2017/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 квітня 2018 року

справа №808/1707/17

адміністративне провадження №К/9901/285/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей. Дж. Ей. Трейдінг Україна» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів Мельника В.В., Чепурнова Д.В., Сафронової С.В. у справі № 808/1707/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей. Дж. Ей. Трейдінг Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей.Дж.Ей. Трейдінг Україна» (далі - позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14 березня 2017 року № 0002651404 та № 0002641404.

Позовна заява мотивована тим, що законами України не встановлена заборона на припинення зобов'язань за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. В силу укладення угоди про залік зарахування коштів на валютний рахунок позивача за здійснену ним експортну операцію не здійснюється. Тому на думку позивача ним не порушений строк зарахування валютної виручки, встановлений статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР. Крім того, позивач зазначає, що Постанови Правління Національного банку України не можуть регулювати питання форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, оскільки належать до підзаконних актів. Зважаючи на це, позивач вважає протиправними висновки про порушення строків зарахування валютної виручки та неподання декларації про валютні цінності, яких дійшов відповідач за результатами перевірки позивача. Прийняті на підставі відповідного акту перевірки податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2017 року про визначення пені у сумі 107 008, 19 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн просить визнати протиправними та скасувати.

26 вересня 2017 року Запорізький окружний адміністративний суд постановою позовні вимоги задовольнив з підстав, що наведені у позовній заяві.

22 листопада 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактично між позивачем та його контрагентом не відбувся залік зустрічних однорідних вимог, оскільки після укладення відповідної угоди було проведене зарахування передбачених контрактом коштів на валютний рахунок позивача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року. Як вказує позивач у касаційній скарзі, судом апеляційної інстанції неправильно оцінені докази, що підтверджують фактичне здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та його контрагентом. Окремо позивач посилається на необхідність додержання принципу правової визначеності у діяльності відповідача та судовій практиці, а також на неможливість регулювання підзаконними нормативними актами відносин щодо форми здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Судом апеляційної інстанції установлено, що за результатами проведеної перевірки відповідачем виявлені та відображені у акті від 20 лютого 2017 №49/14-03/35366060 порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 .

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 14 березня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002641404, яким позивачеві визначена пеня за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 107 008, 19 грн.; №0002651404, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 170 грн.

Судами встановлено здійснення позивачем експортної операції з постачання лакофарбової продукції на суму 27114,34 доларів США згідно з ВМД №112050000/2015/007074 від 07 травня 2015 на адресу компанії Limited Liability Company «AGA Georgia» (Грузія).

06 серпня 2015 року між позивачем як кредитором, Limited Liability Company «AGA Georgia» (Грузія) як боржником та AGA Universal International. INC (США) укладено договір №2/2 про заміну сторони-боржника у договорі, яким врегульовані умови вказаної експортної операції. Новим боржником за зобов'язаннями з оплати позивачеві поставленого товару визначений резидент США, який мав здійснити оплату до 7 серпня 2015 року.

Фактично надходження на валютний рахунок позивача виручки від Universal International. INC (США) в розмірі 27 114, 34 доларів США відбулося 05 жовтня 2015.

Пеня за недодержання 90-денного строку повернення валютної виручки нарахована відповідачем виходячи затримки у 61 день, з 06 серпня 2015 року по 05 жовтня 2015 року.

Суд першої інстанції визнав відсутність порушення строків зарахування валютної виручки з огляду на припинення грошових зобов'язань резидента США перед позивачем на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог між ними №2 від 06 серпня 2015 року. У подальшому сторони за угодою про залік відмовилися від неї, про що склали додаткову угоду №2 від 01 жовтня 2015 року, поновивши тим самим грошові зобов'язання, які згодом і були виконані боржником 05 жовтня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції не погодився з судом першої інстанції та відзначив, що перерахування 27 114,34 доларів США здійснено AGA Universal International. INC (США) 05 жовтня 2015 року всупереч угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №2 від 06 серпня 2015 року. За висновком суду апеляційної інстанції зобов'язання після взаємозаліку фактично залишилося та було виконано з порушенням строків зарахування валютної виручки, що обумовило відмову у задоволенні позовних вимог.

Штрафні санкції за порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» за неподання декларації про валютні цінності є похідними від висновків про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

При наданні правової оцінки висновкам суду апеляційної інстанції Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідальність за спірним податковим повідомленням-рішенням застосована відповідачем на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно з нею склад відповідного правопорушення полягає у недодержанні строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону.

За приписами цих статей виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

З метою реалізації таких обмежень при розрахунках Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» запроваджений валютний контроль.

Згідно зі статтею 12 цього Декрету валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з пункту 1 статті 9 цього Декрету.

До органів валютного контролю статтею 13 того самого Декрету віднесений Національний банк України як головний орган валютного контролю та уповноважені банки, які здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

До таких нормативно-правових актів належить Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за № 338/3631, надалі - Інструкція 136).

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дозволяє дійти висновку, що Інструкція 136 прийнята у межах повноважень Національного банку України та підлягає застосуванню при правовому регулюванні відносин щодо контролю за додержанням експортерами строків зарахування валютної виручки. Нею встановлені підстави для зняття операцій з контролю, що має юридичне значення при вирішенні питання додержання строків зарахування валютної виручки.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції 136 експортна операція може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, законодавство допускає випадки припинення валютного контролю без зарахування валютної виручки на банківський рахунок експортера.

Це не суперечить статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки за предметом правового регулювання останній застосовується, коли контрактом передбачене зарахування коштів від операції саме на валютний рахунок експортера. У випадках, коли контрактом передбачений інший порядок чи форма розрахунків, при здійсненні контролю за відповідними операціями підлягають застосуванню інші нормативно-правові акти - Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», Інструкція 136, тощо.

Як вже зазначалося, підставою для припинення валютного контролю відповідно до пункту 1.10 Інструкції 136 є надання документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням.

Водночас, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми Постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 червня 2015 № 354, яка була чинною на момент укладення позивачем угоди про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 4 даної Постанови визначено, що у зв'язку із запровадженням вимоги щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Згідно з пунктом 7 цієї Постанови, на час її дії інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить вимогам цієї постанови. З урахуванням цього, а також прийняття її пізніш у часі, спеціального характеру за предметом правового регулювання, дана Постанова підлягає переважному застосуванню у порівнянні з положеннями пункту 1.10 Інструкції 136.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії Постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 червня 2015 № 354 не вважається підставою для зняття експортної операції з контролю.

Відтак, встановлений статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строк зарахування валютної виручки не переривається зарахуванням. Тому визначення відповідачем його пропущення без урахування документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є правомірним.

Верховний Суд звертає увагу, що особами, які можуть бути суб'єктом визначеного статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» правопорушення, є резиденти (крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення).

Саме на резидентів, а не на їх контрагентів, покладений обов'язок із забезпечення зарахування виручки резидентів на їх валютні рахунки.

Виходячи з цього, резидент при здійсненні господарської діяльності, укладенні контрактів, додаткових угод до них про зміну порядку зарахування валютної виручки хоча і не був законодавчо обмежений у встановленні порядку чи форми розрахунків, мав враховувати передбачені законом обмеження або приймати ризики врегулювання відносин з нерезидентом у контракті на свій розсуд.

Верховний Суд не приймає посилання позивача у касаційній скарзі на докази, які на його думку спростовують висновки суду апеляційної інстанції про фактичну відсутність господарської операції із заліку зустрічних однорідних вимог. Оцінка цих доказів відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України знаходиться за межами перегляду судом касаційної інстанції.

Також Верховний Суд не приймає до уваги доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції положень статей 214, 653 Цивільного кодексу України щодо права сторін правочину відмовитися від правочину, змінити або припинити зобов'язання за домовленістю між собою.

Відносини між позивачем та його контрагентом за експортною операцією врегульовані нормами приватного права. Ними не встановлені обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог при розрахунках з нерезидентами, припинення чи врегулювання зобов'язань на свій розсуд, навіть з відступленням від положень актів цивільного законодавства.

Втім, відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

У правовому регулюванні публічно-правових відносин між позивачем та контролюючим органом - відповідачем вказані цивільно-правові норми застосовуються опосередковано.

З огляду на положення частини другої статті 19 Конституції України, при перевірці додержання резидентом строків зарахування валютної виручки, суб'єкт владних повноважень має керуватися нормами, що регулюють здійснення валютного контролю.

Як вже зазначалося, згідно з ними документи про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог не можуть виступати підставою для зняття з контролю експортних операцій. Отже, їх наявність не впливає на висновок про порушення строків зарахування валютної виручки.

Верховним Судом не приймаються до уваги посилання позивача на статтю 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за положеннями якої всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

У спірних правовідносинах сторони контракту при здійсненні заліку зустрічних однорідних вимог, виходили з грошової форми таких вимог, та не змінювали форми розрахунків у подальшому.

При оцінці даного доводу позивача суд керується зазначеними вище висновками про застосування положень договору та цивільного законодавства при правовому регулюванні публічно-правових відносин.

Посилання позивача у касаційній скарзі на необхідність дотримання принципу правової певності та неможливість скасування підзаконними актами передбаченого законами та міжнародними правилами права встановлювати таку форму розрахунків, як зарахування зустрічних однорідних вимог, не впливають на викладені вище висновки Верховного Суду.

Постанови Правління Національного банку України не регулюють відносини між сторонами контракту, не забороняють проведення розрахунків шляхом заліку.

Їх норми адресовані резидентові та уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Резидент при здійсненні господарської діяльності не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю або врахувати ризики їх недодержання.

Право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів передбачено частиною другою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований відповідним Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні постанови у справі, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей. Дж. Ей. Трейдінг Україна» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № 808/1707/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер

Джерело: ЄДРСР 73700773
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку