ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12028/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Грєхова О.А.)

від 25.09.2017,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Разіна Т.І., судді - Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.)

від 19.12.2017,

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка",

до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта",

про відшкодування шкоди в розмірі 102 010,96 грн,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 102 010, 96 грн заборгованості, з якої 100 000, 00 грн - основний борг (страхове відшкодування), 1 600, 00 грн - інфляційні втрати, 410, 96 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивач згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання" № 011101/4640/0000005 від 29.09.2016 виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки "RENAULT LOGAN", державний номерний знак НОМЕР_1, а тому позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн страхового відшкодування, 241,93 грн 3% річних, 941, 92 грн інфляційних втрат та судовий збір.

В іншій частині позову відмовлено.

16.01.2018 відповідач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 47 295, 96 грн страхового відшкодування, 756, 74 грн інфляційних втрат, 198, 25 грн 3 % річних, а в іншій частині позову відмовити.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає, що господарськими судами не було взято до уваги те, що страхове відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача, становить 47 295, 96 грн, що відповідає умовам договору № 011101/4640/0000005, вимогам ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування", а також, що з відповідача мають бути стягнуті 756, 74 грн інфляційних втрат, 198, 25 грн 3 % річних; порушення судами ч. 17 ст. 9, ст. ст. 9, 16 Закону України "Про страхування", ст. ст. 525, 629, 993 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" вказує на те, що відповідач не є стороною за договором № 011101/4640/0000005 та не має правових підстав оскаржувати та ставити під сумнів договірні відносини між сторонами цього договору; всі наведені відповідачем в касаційній скарзі доводи та аргументи не мають під собою правового та законного підґрунтя, висновки складені з особистої думки та при вільному трактуванні; ототожнення відповідачем понять страхова сума та ринкова (дійсна) вартість транспортного засобу є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки умовами договору визначено не дійсну (ринкову) вартість застрахованого транспортного засобу, а ліміт відповідальності, а тому просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі рішень та прийняття нового рішення відповідно до ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права.

Щодо доводів відповідача про те, що стягнення з відповідача 100 000,00 грн страхового відшкодування суперечить ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування", то вони є безпідставними, оскільки позивач відповідно до умов договору, вимог Закону України "Про страхування" здійснив нарахування відповідачу страхового відшкодування. Розрахунок суми страхового відшкодування перевірений господарськими судами, які прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача 100 000,00 грн страхового відшкодування.

Також, господарські суди, взявши до уваги те, що вимога позивача про сплату 100 000,00 грн датована 26.06.2017, правомірно, з урахуванням п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стягнули з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат виходячи з суми 58 869, 76 грн (заява позивача про виплату 58 869,76 грн страхового відшкодування № 19000, яка направлена на адресу відповідача та отримана останнім 24.02.2017) за спірний період. Наданий відповідачем розрахунок вказаних ним сум 3 % річних і інфляційний втрат є неправильним, оскільки ці суми були нараховані на суму, яка не є тією сумою, що підлягає стягненню з відповідача.

Як вбачається із розрахунку відповідача, що міститься в його касаційній скарзі, саме відповідач здійснив неправильний розрахунок страхового відшкодування, адже помилково ототожнив поняття страхової суми та ринкової (дійсної) вартості транспортного засобу, що не відповідає умовам договору № 011101/4640/0000005 та вимогам чинного законодавства.

Безпідставним є посилання відповідача на порушення господарськими судами ч. 17 ст. 9, ст. ст. 9, 16 Закону України "Про страхування", ст. ст. 525, 629, 993 ЦК України, оскільки судами було правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до цих спірних правовідносин.

Суд вважає, що ухвалені у справі судові рішення прийняті відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити в силі з таких підстав.

Як встановлено судами, 29.09.2016 між ТОВ "Сакура Капітал" (страхувальником) та ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" (страховиком) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання" № 011101/4640/0000005, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "RENAULT LOGAN", д. н. з. АА 5458 РС.

Строк дії договору встановлено з 29.09.2016 по 29.08.2017, страхову суму погоджено у розмірі 100 000, 00 грн.

Згідно з п. 9.3. договору добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання" № 011101/4640/0000005 розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих ТЗ у результаті страхового випадку, та розрахованого відповідно до умов договору та/або умов. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, понесеного страхувальником (вигодо набувачем), та розміру страхової суми, зазначеної в договорі та/або умовах. Розрахунок суми страхового відшкодування визначається на день настання страхового випадку.

12.12.2016 о 19 год. 00 хв. ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки "RENAULT LOGAN", д.н.з. НОМЕР_1, в місті Києві, на перехресті вул. Терещенківській та бульв. Т. Шевченка, при виїзді не надав переваги в русі автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався з лівого боку по бул. Т. Шевченка та скоїв зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

13.12.2016 власник застрахованого автомобіля НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою, в якій повідомив про факт ДТП та просив виплатити страхове відшкодування на розрахунковий рахунок.

Відповідно до звіту про оцінку КТЗ № 04-03/01 від 03.01.2017, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, складає 130 330,90 грн (без ПДВ), вартість матеріального збитку - 117 739,51 грн (без ПДВ), ринкова (дійсна) вартість - 248 992,17 грн (з ПДВ).

Позивач, з урахуванням умов договору добровільного страхування, склав страховий акт № 00210754 від 03.02.2017, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 58 869,76 грн.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2017 у справі № 761/44887/16-п провадження в справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки "RENAULT LOGAN", д.н.з. НОМЕР_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_4, який керував транспортний засобом марки "MITSUBISHI OUTLANDER", д.н.з. НОМЕР_2, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києві від 03.02.2017 у справі № 761/44888/16-п.

Оскільки страхувальника було визнано невинним у ДТП, позивачем було складено страховий акт № 00210754 доплата від 10.03.2017, згідно з яким, страховиком було прийнято рішення здійснити доплату у розмірі 41 130,24 грн.

ПрАТ Страхова компанія "Уніка" сплатило на рахунок страхувальника 58 869,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 004694 від 07.02.2017 (страховий акт № 00210754 від 03.02.2017) та за платіжним дорученням № 010921 від 20.03.2017 - 41 130,24 грн (страховий акт № 00210754 від 10.03.2017).

Позивач звертався до ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" (особи, яка застрахувала транспортний засіб "MITSUBISHI OUTLANDER", д.н.з. НОМЕР_2) із заявою № 19000 від 17.02.2017 про сплату 58 869, 76 грн та з вимогою здійснити відшкодування шкоди в розмірі 100 000,00 грн, проте відповідач страхове відшкодування не сплатив.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування страхувальнику за договором № 011101/4640/0000005, то отримав від останнього права кредитора щодо страховика, яким застраховано транспортним засіб "MITSUBISHI OUTLANDER", д.н.з. НОМЕР_2, (ТДВ "Страхове товариство "Домінанта").

Враховуючи вказане, а також, взявши до уваги розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (100 000,00 грн), розмір ліміту відповідальності, визначеного полісом № АЕ/5709078 (100 000,00 грн) з урахуванням франшизи - 0 грн, господарські суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн страхового відшкодування.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційний інстанції, здійснивши перерахунок 3 % річних і інфляційних втрат, правильно стягнув з ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" 241,93 грн 3% річних, 941, 92 грн інфляційних втрат згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин рішення господарських судів ухвалені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за касаційну скаргу покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. 300, ч. 4 ст. 301, ст. ст. 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2017 року у справі за № 910/12028/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач