Постанова
Іменем України
25 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 362/930/16-ц
провадження № 61-11489св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Управління державної міграційної служби в Київській області,
третя особа - Васильківський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Сушко Л. П., Кашперської Т. Ц.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Васильківського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області (далі - Васильківського РВ Управління ДМС України в Київській області), Управління державної міграційної служби в Київській області (далі - Управління ДМС України в Київській області) про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2015 року позивач звернулася до Васильківського РВ Управління ДМС України в Київській області для оформлення паспорта для виїзду за кордон. У зв'язку з порушенням строків, встановлених Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152, змушена була відмовитися від туристичної поїздки, оплачена вартість якої згідно з умовами відповідного договору на туристичне обслуговування не повертається.
Позивач стверджувала, що зазначеними неправомірними діями Васильківський РВ Управління ДМС України в Київській області завдав їй моральної шкоди, а також майнової шкоди у розмірі вартості туристичної поїздки.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила стягнути з Управління ДМС України в Київській області на її користь відшкодування майнової шкоди в розмірі 26 460,00 грн та моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.
11 травня 2016 року ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області змінено процесуальний статус відповідача Васильківського РВ Управління ДМС України в Київській області, залучено його до участі у справі в якості третьої особи.
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Управління ДМС України в Київській області на користь ОСОБА_4 відшкодування майнової шкоди в розмірі 26 460,00 грн, моральної - в розмірі 4 000,00 грн та судові витрати в сумі 1 102,40 грн.
Заочне рішення мотивовано тим, що існує причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача - невжиттям заходів щодо повідомлення позивача про зміну дати видачі паспорта для виїзду за кордон і наслідком, що настав, - невиїзд позивача за кордон на відпочинок відповідно до договору про надання туристичних послуг, що заподіяло їй майнової шкоди.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що позивач перебувала в постійній нервовій та психологічній напрузі, оскільки не поїхала на запланований відпочинок та втратила кошти.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року апеляційну скаргу Управління ДМС України в Київській області задоволено. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4
Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до укладеного позивачем договору на туристичне обслуговування від 23 березня 2015 року № 236 наслідки за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору несуть його сторони. Відповідач не є стороною вказаного правочину, а тому не може нести відповідальності за невиконання чи несвоєчасне виконання його умов.
Водночас апеляційний суд в своєму рішенні зазначив, що порушення строків виготовлення закордонного паспорта позивача сталося не з вини відповідача, а з причин незалежних від нього - вихід з ладу відповідного обладнання, що є обставиною, яка виключає відповідальність Управління ДМС України в Київській області.
Суд також вказав, що відповідно до договору на туристичне обслуговування ОСОБА_4 мала право відмовитись від туру до його початку за умови оплати туроператору витрат на формування туристичного продукту і забезпечення надання його туристу. Оскільки з моменту повідомлення Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» (далі - ДП «Поліграфічний комбінат Україна») про вихід з ладу обладнання і до початку туру у позивача залишалося більше 30 днів, вона мала змогу в порядку, визначеному пунктом 4.2 договору, відмовитися від туру та отримати сплачені кошти за виключенням штрафу, однак таких дій не вчинила.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про недоведеність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
19 жовтня 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга мотивована обставинами, аналогічними викладеним у позовній заяві ОСОБА_4
Разом з цим ОСОБА_4 зазначала, що посилання відповідача на вихід з ладу відповідного обладнання як на причину порушення строків видачі їй паспорта для виїзду за кордон є хибним, оскільки відповідальність за несвоєчасне виготовлення продукції перед замовником - Управлінням ДМС України в Київській області, має нести ДП «Поліграфічний комбінат Україна», яке є виробником бланків паспорта громадянина України для виїзду за кордон та здійснює персоналізацію цих бланків.
Також стверджувала, що не мала підстав для відмови від оплачених туристичних послуг, оскільки в розміщеному 02 квітня 2015 року на сайті Державної міграційної служби України листі, на який посилається відповідач, було зазначено про зменшення виробничих потужностей ДП «Поліграфічний комбінат Україна» у зв'язку з виходом із ладу обладнання, а про припинення виготовлення паспортів у листі мова не йшла.
16 грудня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення Управління ДМС України в Київській області на касаційну скаргу, в яких відповідач стверджував, що рішення апеляційного суду є законним, обґрунтованим та ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
27 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом установлено, що23 березня 2015 року ОСОБА_4 (турист) та суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 (туроператор) уклали договір на туристичне обслуговування № 236, відповідно до умов якого позивач сплатила 100% вартості за туристичні послуги в розмірі 26 460,00 грн.
Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що у випадку відмови від виконання умов договору сума, яку відшкодовує туроператору турист, якщо замовлення змінюється або скасовується у дату початку туру, складає 100% від вартості зміненої чи скасованої частини турпродукту.
Також відповідно до умов договору турист має право відмовитися від туру до його початку за умови оплати туроператору його витрат на формування туристичного продукту і забезпечення надання його туристу.
24 березня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Васильківського РВ Управління ДМС України в Київській області із заявою-анкетою на оформлення паспорта громадянина України для виїзду закордон.
02 квітня 2015 року державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів Національного банку України, яке є виробником бланків паспорта громадянина України для виїзду за кордон та здійснює персоналізацію цих бланків, проінформувало відповідача про виникнення обставин, які можуть призвести до зупинки процесу персоналізації паспортів: вихід з ладу обладнання, на якому здійснюється персоналізація, внаслідок чого зменшилися виробничі потужності підприємства. В повній мірі роботу з персоналізації документів було відновлено лише 29 квітня 2015 року.
На підставі здійснених перевірок щодо наявності чи відсутності обставин для тимчасової відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон 17 квітня 2015 року Управлінням ДМС України в Київській області прийнято рішення про друк паспорта позивача.
З незалежних від відповідача причин, виходу з ладу відповідного обладнання, паспорт громадянина України для виїзду закордон видано ОСОБА_4 22 травня 2015 року з порушенням 20-денного строку, передбаченого Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини у розумінні статті 1193 ЦК України.
При цьому встановлення прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Апеляційний суд,вирішуючи спір по суті позовних вимог, урахував зазначені положення закону та дійшов правильних висновків про відсутність підстав для стягнення з Управління ДМС України в Київській області на користь ОСОБА_4 майнової та моральної шкоди у зв'язку з відсутністю вини відповідача у несвоєчасному виготовленні позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також відсутністю причинного зв'язку між діями відповідача та тим, що позивач не скористалася оплаченою раніше туристичною послугою.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська
С. П. Штелик
