ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №826/12847/14

адміністративне провадження №К/9901/5136/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України, Державного реєстратора Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_3, треті особи: Кабінет Міністрів України, Публічне акціонерне товариство «УКРМЕДПРОМ», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування наказів, скасування реєстраційного запису за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду в складі колегії суддів: Кузьменка В.А, Кармазіна О.А., Кобилянського К.М. від 28 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. від 11 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства охорони здоров'я України, Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3, треті особи: Кабінет Міністрів України, Публічне акціонерне товариство «УКРМЕДПРОМ» в якому просив:

1) визнати незаконним та скасувати наказ МОЗ України від 17 липня 2014 року № 505 про зміну назви та затвердження нової редакції статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ»;

2) визнати протиправними дії Державного реєстратора щодо реєстрації змін назви та статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» без дотримання процедури перетворення і всупереч статтям 34, 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»;

3) скасувати реєстраційний запис від 18 липня 2014 року за №10721050021000384 щодо державної реєстрації змін до установчих документів Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ»;

4) визнати незаконним та скасувати наказ МОЗ України від 21 липня 2014 року про призначення генерального директора ПАТ «УКРМЕДПРОМ».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_9.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що спірним наказом фактично змінено організаційно-правову форму товариства, тобто відбулась реорганізація третьої особи шляхом перетворення, тому відповідач не мав необхідного обсягу повноважень на реорганізацію Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ», а Державний реєстратор повинен був діяти по схемі припинення товариства, а не шляхом внесення змін до установчих документів. На думку позивача, наказ МОЗ України від 17 липня 2014 року № 505 безпосередньо стосується його інтересів, адже перегляд статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» в частині введення одноосібного виконавчого органу, стало підставою для звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Міністерство охорони здоров'я України, приймаючи оскаржуваний наказ, діяло на підставі та в межах повноважень, що передбачені законом. Крім цього, позивачем не було наведено, а судом не встановлено, що державна реєстрація змін до установчих документів ДАК «УКРМЕДПРОМ» проведена державним реєстратором незаконно та не надано доказів, які б вказували на необхідність залишення поданих документів без розгляду чи відмови у проведенні державної реєстрації.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити адміністративний позов.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили право на справедливий судовий розгляд, яке гарантоване частиною першою статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не розглянувши та не надавши оцінки численним твердженням позивача. При тлумаченні правових понять «Найменування юридичної особи» та його складових: «організаційно-правова форма» та «назва» суди не застосували положення наказу Міністерства юстиції України від 05.03.2012 року № 368/5 «Про затвердження вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу», чим порушили один із основних принципів верховенства права при здійсненні правосуддя - принцип чіткого витлумачення термінів. При оцінці спірного Наказу МОЗ України № 505 від 17.07.2014 року на предмет відповідності його законодавству, суди не застосували наказ МОЗ України від 02 лютого 2010 року №68 «Про затвердження вимог до нормопроектувальної техніки при розробці наказів у Міністерстві охорони здоров'я України». Не застосували частину першу статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в якості критеріїв, з яких повинні виходити суд та сторони при встановленні організаційно-правової форми юридичної особи.

Судами також не застосовано до спірних правовідносин й положення Державного класифікатору України ДК 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97.

Крім того, суди не правильно розтлумачили пункти 4, 5 Розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» та не застосували до спірних правовідносин частину другу статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства».

В тому числі не застосували статті 104, 108 Цивільного кодексу України, статті 3, 4, 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та Постанову КМУ від 02.04.2008 року № 313 «Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності», частину одинадцяту статті 29, статті 35, 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі К/800/15246/15 (826/12847/14), витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

17 квітня 2015 року третіми особами: ПАТ «УКРМЕДПРОМ» та ОСОБА_6, а також відповідачем - Міністерством охорони здоров'я України подано заперечення на касаційну скаргу, в яких просили відмовити в її задоволенні.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 13.03.2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України, Державного реєстратора Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_3, треті особи: Кабінет Міністрів України, Публічне акціонерне товариство «УКРМЕДПРОМ», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Від учасників справи у встановлений касаційним судом термін (до 30 березня 2018 року) відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28 березня 2013 року № 636-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери, в якому вимагається усунути порушення пункту 5 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» щодо приведення до 30 квітня 2011 року статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до наказу МОЗ України від 17 липня 2014 року № 505 «Про зміну назви та затвердження нової редакції Статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» на підставі підпункту 12 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467, та з метою приведення установчих документів Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» до вимог законодавства України змінено назву Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» на ПАТ «УКРМЕДПРОМ» та затверджено нову редакцію статуту ПАТ «УКРМЕДПРОМ».

На підставі вказаного наказу Державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» та нової редакції статуту ПАТ «УКРМЕДПРОМ», про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис від 18 липня 2014 року № 107210500210000384.

Наказом МОЗ України від 21 липня 2014 року № 121-о «Про призначення генерального директора Публічного акціонерного товариства «УКРМЕДПРОМ» призначено ОСОБА_4 на посаду генерального директора ПАТ «УКРМЕДПРОМ».

Позивач вважає протиправними зазначені вище накази та внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо зміни назви та затвердження нового статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ», оскільки спірним наказом фактично змінено організаційно-правову форму товариства, тобто відбулась реорганізація третьої особи шляхом перетворення; тому відповідач не мав необхідного обсягу повноважень на реорганізацію Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ», а Державний реєстратор повинен був діяти по схемі припинення товариства, а не шляхом внесення змін до установчих документів. На думку позивача, наказ МОЗ України від 17 липня 2014 року № 505 безпосередньо стосується його інтересів, адже перегляд статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» в частині введення одноосібного виконавчого органу, стало підставою для звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року № 897 «Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості» було утворено Державну акціонерну компанію «УКРМЕДПРОМ». Засновником та акціонером компанії є держава в особі Міністерства охорони здоров'я України, її статутний фонд створюється шляхом передачі майна державних підприємств, які належать до сфери управління МОЗ України і на базі яких утворюються дочірні підприємства компанії, та пакетів акцій акціонерних товариств, що перебувають у державній власності.

«Урмедпром» створено як державну акціонерну компанію в організаційно-правовій формі акціонерне товариство за типом - відкрите.

Отже, ДАК «УКРМЕДПРОМ» є державним підприємством та об'єктом державної власності, органом управління якого є МОЗ України та на який поширюється дія Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Згідно частини четвертої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що функції з управління корпоративними правами держави виконуються відповідно до цього Закону безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, уповноваженими органами управління в разі, якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотків у статутному капіталі господарської організації.

Згідно з пунктами 1, 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №467/2011, Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, у тому числі медичні заклади, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОЗ України.

Таким чином, МОЗ України, як суб'єкт управління об'єктами державної власності, наділений відповідними повноваженнями щодо підприємств, що належать до сфери його управління, шляхом прийняття відповідного рішення, а тому, приймаючи оскаржуваний наказ, він діяв на підставі та у межах повноважень, що передбачені законом.

Згідно матеріалів справи наказ МОЗ України від 17 липня 2014 року № 505 прийнятий з метою приведення установчих документів Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» до вимог законодавства України на виконання розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28 березня 2013 року № 636-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери, в якому вимагається усунути порушення пункту 5 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» щодо приведення до 30 квітня 2011 року статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства».

Згідно пункту 3.1 статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ», затвердженого наказом МОЗ України від 07 квітня 2009 року, в редакції, що діяла до затвердження нової редакції статуту ПАТ «УКРМЕДПРОМ», встановлено, що компанія створена у формі відкритого акціонерного товариства.

Отже, організаційно-правовою формою Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» є відкрите акціонерне товариство.

Відповідно до пункту 5 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.

Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

На виконання вказаних приписів Закону України «Про акціонерні товариства», а також розпоряджень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, МОЗ України здійснено заходи з приведення діяльності ПАТ «УКРМЕДПРОМ» у відповідність до законодавства.

Так, 18 липня 2014 року ПАТ «УКРМЕДПРОМ» здійснено державну реєстрацію нової редакції Статуту, затвердженої МОЗ України, чим приведено свою діяльність у відповідність до вимог законодавства.

21 липня 2014 року рішенням МОЗ України генеральним директором ПАТ «УКРМЕДПРОМ» призначено ОСОБА_4, яка до цього тимчасово виконувала обов'язки голови виконавчого правління ДАК «УКРМЕДПРОМ» як перший заступник голови виконавчого правління.

Зазначені вище рішення прийнято МОЗ України як суб'єктом управління об'єктами державної власності, та одночасно, вищим органом управління (єдиним акціонером) ПАТ «УКРМЕДПРОМ» на підставі належних йому корпоративних прав та організаційно-установчих повноважень, відповідно до положень частини третьої статті 157 та частини першої статті 167 Господарського кодексу України, частини першої статті 33 та частини першої статті 49 Закону України «Про акціонерні товариства», пунктів 3 та 4 частини першої статті 6 та частини четвертої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», положень Статуту Товариства.

З огляду на зазначене, відповідно до наказу МОЗ України від 17 липня 2014 року № 505 жодних змін організаційно-правової форми Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» не відбулося, а змінено лише назву компанії.

Відповідно до підпункту 21 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2008 року № 313 «Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності» установлено, що центральні органи виконавчої влади, інші суб'єкти управління корпоративними правами держави за погодженням з Кабінетом Міністрів України: приймають рішення щодо реорганізації господарських товариств, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків; затверджують завдання своїм представникам на голосування у відповідних органах управління товариств під час прийняття зазначених рішень.

Оскільки, зміни в організаційно-правовій формі Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» не мали місця, зміна назви компанії не потребувала погодження з Кабінетом Міністрів України.

Колегія суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, з приводу не зміни складу наглядової ради ПАТ «УКРМЕДПРОМ», оскільки наказом МОЗ України від 17 липня 2014 року № 505 «Про зміну назви та затвердження нової редакції Статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» склад наглядової ради ПАТ «УКРМЕДПРОМ» не змінювався.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивачем не доведено, що оскаржувані накази порушують права, свободи чи інтереси позивача, а стосується безпосередньо інтересів ПАТ «УКРМЕДПРОМ» та ОСОБА_4, які не порушували питання щодо скасування таких наказів.

Також правомірно не взято до уваги посилання позивача на Державний класифікатор «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004, затверджений наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів» в якості доказу того, що державна акціонерна компанія та відкрите (публічне) акціонерне товариство є різними організаційно-правовими формами, оскільки відповідно до статті 8 Закону України «Про державну статистику» державні класифікатори належать до звітно-статистичної інформації та не є обов'язковим для врахування.

В частині доводів позивача про порушення його трудових прав та незаконне звільнення з посади голови виконавчого правління Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ», колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що накази МОЗ України від 17 липня 2014 року № 505 «Про зміну назви та затвердження нової редакції Статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» та від 21 липня 2014 року № 121-о «Про призначення генерального директора Публічного акціонерного товариства «УКРМЕДПРОМ» не є рішеннями про звільнення позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, припинення повноважень ОСОБА_2 та розірвання трудового контракту відбулося на підставі наказу МОЗ України від 17 липня 2014 року № 117-о «Про припинення повноважень ОСОБА_2», і саме цей наказ створює правові наслідки для позивача та може бути оскаржений у встановленому порядку.

Позивачем було оскаржено наказ МОЗ України від 17 липня 2014 року № 117-о «Про припинення повноважень ОСОБА_2» до Дарницького районного суду міста Києва, що сторонами не заперечується та підтверджується ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року по справі №753/13978/14-ц, копія якої міститься в матеріалах справи.

За результатами розгляду вказаної справи рішенням Дарницького районного суду від 29.05.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «УКРМЕДПРОМ» про визнання наказу незаконним, поновлення на посаді і скасування реєстраційного запису відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРМЕДПРОМ» задоволено частково: скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.05.2015 року з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, а зокрема, змінено мотивувальну частину рішення.

В резолютивній частині рішенням апеляційного суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів в частині того, що МОЗ України діяв в межах повноважень, визначених Законом та не порушував прав, свобод та інтересів позивача прийняттям наказів від 17 липня 2014 року № 505 «Про зміну назви та затвердження нової редакції Статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» та від 21 липня 2014 року № 121-о «Про призначення генерального директора Публічного акціонерного товариства «УКРМЕДПРОМ», а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними дій Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 щодо реєстрації змін назви та статуту Державної акціонерної компанії «УКРМЕДПРОМ» та скасування реєстраційного запису від 18 липня 2014 року № 107210500210000384 щодо державної реєстрації змін до установчих документів, слід вказати наступне.

Відповідно до положень частин першої і другої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV, редакції, чинній на момент спірних правовідносин), у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо вони не передбачені частинами першою - третьою цієї статті (частина четверта статті 19 Закону № 755-IV).

Згідно з частиною шостою статті 19 цього Закону державний реєстратор залишає без розгляду документи, подані для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо:

- документи подані не за місцем проведення державної реєстрації;

- документи не відповідають вимогам, встановленим частинами першою - п'ятою статті 8 цього Закону;

- документи подані не у повному обсязі;

- документи подані особою, яка не має відповідних повноважень.

У разі якщо державному реєстратору надійшло рішення суду щодо заборони проведення реєстраційних дій, яке набрало законної сили, державний реєстратор залишає без розгляду документи, подані для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Частиною дев'ятою статті 19 Закону № 755-IV передбачено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду документів про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний внести не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження запис про внесення змін і в той самий день подати відповідним органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, інформацію з реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

- примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;

- оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів;

- два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною сьомою статті 29 Закону № 755-IV передбачено, що державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - шостою цієї статті.

Згідно з частиною одинадцятою статті 29 Закону № 755-IV, державний реєстратор зобов'язаний залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо:

- документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

- документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою, другою, четвертою, п'ятою та сьомою статті 8, частиною п'ятою статті 10 цього Закону;

- документи подані не у повному обсязі;

- документи подано особою, яка не має на це повноважень;

- до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій.

Положеннями статті 30 Закону № 755-IV встановлено, що державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 755-IV, підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування державного органу або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо);встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

З огляду на вказане, у Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 були відсутні правові підстави для залишення поданих ДАК «УКРМЕДПРОМ» документів без розгляду чи відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Отже, у межах спірних правовідносин реорганізація ДАК «УКРМЕДПРОМ» шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення не проводилась, положення статей 34, 37 Закону № 755-IV, на які посилався позивач, не можуть застосовуватись.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко