ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2018 року

справа № 204/827/17(2-а/204/77/17)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.

судді: Дадим Ю.М. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2017 р. ухвалену суддею Тітовою І.В., в приміщенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська о 13:55 год., повний текст постанови складено 07 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про зобов'язання вчинити певні дії, де просив зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року:

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2017 р. позов задоволено, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 р. із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни у відповідності до чинного пенсійного законодавства України.

Не погодившись з постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2017 р., відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами, проте, між Україною та Ізраїлем такий договір не укладався. Також зазначає, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Крім того, вважає безпідставними посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу не призначалась пенсія за цим законом.

В судовому засіданні представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати. Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03.08.1995 року була призначена пенсія за віком згідно копії посвідчення (а.с. 6).

Позивач є громадянином України та постійно проживає на території держави Ізраїль з 07.04.1997р., що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон, довіреністю, карткою платника податку, підпис на яких засвідчений нотаріусом держави Ізраїль та скріплено апостилем (а.с.9-12).

У зв’язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, позивачу було припинено виплату пенсії.

10 жовтня 2016р. позивач через свого представника звернувся до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах відповідно до чинного законодавства, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни (а.с.4-5).

Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі вважає, що підстави для відновлення виплати пенсії відсутні, оскільки угода між Україною та державою Ізраїль не ратифікована.

Вважаючи, що позивачем неправомірно відмовив у відновленні виплати пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову у поновленні та перерахунку позивачу виплати пенсії за віком у зв'язку із постійним проживанням в Ізраїлі є неправомірним, оскільки суперечить Конституції та законам України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана ВРУ.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп-2009 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

Пунктом 3 резолютивної частини рішення, визначено, звернути увагу ВРУ на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України», а також рішення Конституційного суду України від 14.12.2000 року № 15-рп/2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з 07 жовтня 2009 року. Тобто з 07 жовтня 2009 року відпали встановлені п.2 ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстави для припинення виплати пенсії, а припинені виплати пенсій поновлюються.

Аналогічна правова позиція також викладена в рішенні Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі №608/1189/14-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Після прийняття зазначеного рішення КСУ і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Згідно статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, неповне з’ясування чи недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі – залишити без задоволення.

Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2017 р. – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Л.А. Божко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: Ю.В. Дурасова