Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р. Справа№805/4174/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника відповідачів ОСОБА_1, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов’янськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним переведення та скасування наказу № 127/1 від 30.01.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області (далі – відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі – відповідач-2), про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним переведення на посаду та скасування наказу № 127/1 від 30.01.2017 року про переведення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Державної виконавчої служби України від 09.01.2014 року № 1/к його було призначено на посаду заступника начальника управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області. У зв’язку із сімейними обставинами (народження дитини), позивач не мав можливості здійснювати свої службові обов’язки і відповідно до Кодексу законів про працю України та наказу Державної виконавчої служби України від 31.03.2014 року № 165/к позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до 04.12.2015 року. У зв’язку з неможливістю приступити до виконання обов’язків позивачем було скеровано заяву про надання відпустки по догляду за дитиною з 04.12.2015 до 04.06.2016 р. Враховуючи, що дитина позивача не одужувала, позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про продовження відпуски з 05.06.2016 року до 05.12.2016 року.

22 листопада 2016 року позивач отримав листа від відповідач-1, яким усі вищевказані заяви були залишені без розгляду. ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.11.2016 року № 6151-8 позивачу було повідомлено, що він перебуває поза штатом. Також у листі повідомлено про переміщення ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області, у трудових відносинах з яким перебував позивач.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» від 21.01.2015 року № 17 Державну виконавчу службу України ліквідовано, Міністерство юстиції України визначено її правонаступником в частині реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів. Такими чином, на думку позивача, з 21.01.2015 року повноваження та обов’язки щодо інформування працівників Державної виконавчої служби України щодо зміни істотних умов праці перейшли до Міністерства юстиції України. Однак, про переміщення ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області позивача жодним чином не повідомлено.

Враховуючи наведене, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не повідомлення його про зміну істотних умов праці щодо зміни розташування державного органу, що зумовило відсутність зв’язку позивача, який знаходився у соціальній відпустці, і як наслідок абсолютну необізнаність позивача про зміну істотних умов праці – зміну розташування державного органу, та ліквідацію державної установи.

Таким чином, позивач, посилаючись на приписи трудового законодавства та норми Закону України «Про державну службу», вважає, що не повідомивши його про первинну зміну істотних умов праці (зміна розташування органу), відповідач-2 позбавив його права на працю у новій структурі правонаступника Державної виконавчої служби, - ОСОБА_3 територіальному управлінні юстиції у Донецькій області, як наслідок відповідач-1 видав протиправний наказ про його переведення на посаду державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області.

У зв’язку з наведеним, позивач звернувся до суду із позовом за захистом свої порушених прав, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання інформації з приводу зміни істотних умов у проходженні служби, а саме місця розташування державного органу; 2) визнати протиправним переведення ОСОБА_2, заступника начальника управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області на посаду старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області та скасувати наказ ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області від 30.01.2017 року № 127/1 «Про переведення».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року відкрито провадження у даній справі із визначенням порядку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачам надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження. Також, в ухвалі визначено, що в судовому засіданні буде розглянуто клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовом.

31 січня 2018 року суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та постановив ухвалу про поновлення ОСОБА_2 строку звернення до суду із даним позовом.

Також, 31.01.2018 року, з урахуванням думки учасників справи, на підставі приписів частини 3 статті 12, статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, судом постановлена ухвала про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчім засіданням.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З боку представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позову, в обґрунтування чого зазначив, що на виконання Указу Президента України № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 № 247/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» Головне управління юстиції у Донецькій області 20 листопада 2014 року переміщено з тимчасово окупованої на підконтрольну Україні територію і здійснює повноваження у місті Краматорськ Донецької області. В період з часу переміщення і на момент отримання заяви ОСОБА_2 від 03.11.2016, всі намагання відповідача-1 повідомити позивача про зміну істотних умов служби та надати пропозиції щодо подальшого її проходження були марними, оскільки позивач в жодний спосіб не повідомив про засоби зв’язку з ним. Докази щодо намагання повідомити позивача про зміну розташування ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області залишилися на непідконтрольній території, про що свідчить відповідна довідка-повідомлення.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 21.01.2015 № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» у відповідності з якою Державна виконавча служба України ліквідована, завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладені на Міністерство юстиції України.

ОСОБА_3 управлінням юстиції у Донецькій області 09.02.2015 видано наказ № 23/6 «Про перейменування та зміни в структурі та штатної чисельності ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області».

16.02.2015 року до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області надійшло доручення Міністра юстиції України № 14-32/419 від 12.02.2015 «Щодо організаційних заходів, пов’язаних з унормуванням діяльності ОСОБА_3 територіальних управлінь юстиції». У відповідності до приписів вказаного доручення: 1) визначено вжити невідкладних заходів щодо переведення працівників відповідних головних управлінь до головних територіальних управлінь, згідно з затвердженими в установленому порядку структурами та штатними розписами (п.1.1); 2) встановлено, що переведення працівників до нової структури потрібно здійснювати з урахуванням показників оцінки професійних якостей працівника, що ґрунтуються на аналізі ефективності результатів його роботи та за результатами співбесіди (п. 1.2).

17.02.2015 року відповідач-1 видано наказ № 46/6 «Щодо організаційних заходів, пов’язаних з унормуванням діяльності ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області».

На виконання вищевказаних наказів відбувалось комплектування кадрового складу у ГТУЮ за процедурою переведення, а не перейменування посад. Статус ОСОБА_2, у зв’язку із перебуванням останнього у відпустці, неможливістю зв’язатися з ним та не врегульованим питанням звільнення з посади заступників начальників управлінь державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в областях, залишався незмінним.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2015 № 784/5 «Про внесення змін до деяких наказів міністерства юстиції України» наказ Мін’юсту від 30.01.2015 № 115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України» доповнено. Зокрема встановлено, що звільнення заступників начальників управлінь державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в областях здійснюються начальниками головних територіальних управлінь юстиції в областях.

Разом з цим, призначення на посади заступників начальників управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції в областях відбувалось відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про державну виконавчу службу» Міністром юстиції України – за результатами співбесіди.

Призначити на посаду заступника начальника Управління державної виконавчої служби головного управління без дотримання встановленої процедури та безпосередньої участі ОСОБА_2 не було можливим.

В забезпеченні виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 545 та на виконання доручення директора Департаменту персоналу Міністерства юстиції України від 27.10.2016 року 4292/48-16 структура та штатна чисельність головного управління приведена у відповідність до встановлених стандартів - скорочені посади заступників начальників управлінь у складі головного управління та утворені посади заступників начальників управлінь - начальників відділів.

На теперішній час у структурі відповідача-1 відсутня посада заступника начальника Управління державної виконавчої служби.

На виконання вимог КЗпП та Закону України «Про державну службу», листом від 22.11.2016 року № 6151-8 ОСОБА_2 повідомлено про скорочення посади заступника начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області. Незважаючи на той факт, що він зазначену посаду фактичне не обіймав (до 30.01.2017 ОСОБА_2 займав посаду заступника начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області) йому запропоновано призначення на посаду старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області.

Враховуючи, що ОСОБА_2 в період з 28.11.2016 (дата отримання повідомлення про скорочення посади) по 27.01.2017 не надіслав ні заяви про звільнення на підставі п.6 ч.1 ст. 83 закону, ні заяви про переведення на іншу запропоновану йому посаду, наказом ОСОБА_3 територіального управління від 30.01.2017 № 127/1 його переведено на посаду державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області.

З врахуванням викладеного, представник відповідачів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників судового процесу, які не з’явилися у судове засідання.

Заслухавши пояснення представника відповідачів, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2013 року 1928/к був звільнений з посади помічника Міністра юстиції з 08 січня 2014 року за переведенням до ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області на посаду заступника начальника управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області (т. 1, а.с. 46, 45).

В період з 09.01.2014 року до 30.01.2017 року позивач обіймав посаду заступника начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області.

30 січня 2017 року ОСОБА_3 територіальним управління юстиції у Донецькій області видано наказ № 127/1 «Про переведення та надання відпустки по догляду за дитиною», у відповідності до пункту 1 вказаного наказу ОСОБА_2, заступника начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області, переведено на посаду старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області (т. 1, а.с. 47).

Позивач із посилання на протиправну бездіяльність відповідачів щодо неповідомлення його про зміну істотних умов праці, а саме зміну розташування державного органу - ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області, вважає протиправним наказ № 127/1 від 30 січня 2017 року про його переведення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

На виконання Указу Президента України № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», Міністерство юстиції України видано наказ від 25.11.2014 № 247/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області».

Пунктом 1 вказаного наказу № 247/7 визначено перемістити Головне управління юстиції у Донецькій області до м. Краматорськ Донецької області.

В.о. начальника ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_4 зобов’язано довести до відома всіх працівників ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області, підпорядкованих територіальних органів та установ юстиції про переміщення відповідних органів та установ, запропонувати їм переведення на роботу в іншу місцевість разом із відповідним органом або установою юстиції, одночасно попередивши про наступне звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у разі відмови від переведення на роботу в іншу місцевість разом із органом або установою (підпункт 5 пункту 2 наказу № 247/7).

Отже, з наведеного вбачається, що обов’язок щодо здійснення відповідного повідомлення працівників ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області про переміщення відповідних органів та установ, Міністерством юстиції України покладено на Головне управління юстиції у Донецькій області, а саме її керівника.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача-2 щодо повідомлення ОСОБА_2 про зміни істотних умов служби, а саме місця розташування державного органу.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 до роботи у переміщеному ОСОБА_3 управлінні юстиції у Донецькій області не приступив, у період часу з 24.03.2014 до 04.12.2015 позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною, такі обставини встановлені у рішенні Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 805/1074/17-а (т. 1, а.с. 93-99) та не заперечуються сторонами.

Окрім того, згідно пояснень позивача, які викладені у позовній заяві, останній зазначає, що у липні 2014 року позивач залишив свої місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції.

У рішенні Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 805/1074/17-а встановлено, що ОСОБА_2 у заявах про надання відпустки від листопада 2015 року, травня 2016 року (т. 1, а.с. 16, 17, 182, 183) не вказано адреси для листування, а також не повідомлено про інші засоби зв'язку з ним.

Тобто, у період часу з дати видання відповідних наказів про переміщення держаних органів і до фактичного їх переміщення, позивач перебував у відпустці за невідомою відповідачам адресою, без повідомлення засобів зв’язку з ним.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що вищевказані накази, що були підставою для переміщенню ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області, були опубліковані на офіційному сайті Міністерства юстиції України із визначенням місцезнаходження відповідних органів (т. 1, а.с. 194-199).

Разом з цим, суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року (далі – Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1 Закону № 889-VIII).

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 4 Закону № 889-VIII, державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону.

Частиною 1 статті 8 Закону № 889-VIII визначено що державний службовець зобов'язаний, в тому числі: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 4) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 5) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що державна служба – це не тільки певний обсяг прав такого державного службовця, а й великий обсяг обов’язків, які державний службовець приймає на себе та неухильно повинен їх виконувати.

Отже, враховуючи відповідальний статус державного службовця та з урахуванням посади, яку займав позивач, суд критично ставиться до посилань останнього щодо необізнаності розташування державного органу – Головне управління юстиції у Донецькій області.

Таким чином, враховуючи наведене в сукупності та беручи до уваги намагання відповідача-1 повідомити позивача про зміну істотних умов державної служби, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області щодо повідомлення ОСОБА_2 про місця розташування державного органу.

Стосовно переведення ОСОБА_2 на посаду старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області, про що відповідачем-1 видано відповідний наказ від 30 січня 2017 року за № 127/1, суд зазначає наступне.

21 січня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» у відповідності з якою Державна виконавча служба України ліквідована, завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладені на Міністерство юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 30.01.2015 № 115/5 внесено зміни до деяких нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність установ юстиції. Зокрема, перейменовані головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. Встановлено, що звільнення керівників відділів примусового виконання рішень, заступників начальників управлінь державної виконавчої служби головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, начальників відділів державної виконавчої служби та реєстраційних служб районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції здійснюються начальниками головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

ОСОБА_3 управлінням юстиції у Донецькій області 09.02.2015 видано наказ № 23/6 «Про перейменування та зміни в структурі та штатної чисельності ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області».

16.02.2015 року до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області надійшло доручення Міністра юстиції України № 14-32/419 від 12.02.2015 «Щодо організаційних заходів, пов’язаних з унормуванням діяльності ОСОБА_3 територіальних управлінь юстиції». У відповідності до приписів вказаного доручення: 1) визначено вжити невідкладних заходів щодо переведення працівників відповідних головних управлінь до головних територіальних управлінь, згідно з затвердженими в установленому порядку структурами та штатними розписами (п.1.1); 2) встановлено, що переведення працівників до нової структури потрібно здійснювати з урахуванням показників оцінки професійних якостей працівника, що ґрунтуються на аналізі ефективності результатів його роботи та за результатами співбесіди (п. 1.2).

17.02.2015 року відповідач-1 видано наказ № 46/6 «Щодо організаційних заходів, пов’язаних з унормуванням діяльності ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області».

На виконання вищевказаних наказів відбувалось комплектування кадрового складу у ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області за процедурою переведення. Статус ОСОБА_2, у зв’язку із перебуванням останнього у відпустці, неможливістю зв’язатися з ним та не врегульованим питанням звільнення з посади заступників начальників управлінь державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в областях, залишався незмінним.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2015 № 784/5 «Про внесення змін до деяких наказів міністерства юстиції України» наказ Мін’юсту від 30.01.2015 № 115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України» доповнено. Зокрема встановлено, що звільнення заступників начальників управлінь державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в областях здійснюються начальниками головних територіальних управлінь юстиції в областях.

Призначення на посади заступників начальників управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції в областях відбувалось відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про державну виконавчу службу» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) Міністром юстиції України – за результатами співбесіди.

В забезпеченні виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 545 та на виконання доручення директора Департаменту персоналу Міністерства юстиції України від 27.10.2016 року 4292/48-16 структура та штатна чисельність головного управління приведена у відповідність до встановлених стандартів - скорочені посади заступників начальників управлінь у складі головного управління та утворені посади заступників начальників управлінь - начальників відділів.

Станом на час виникнення спірних правовідносин в структурі ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області відсутня посада заступника начальника Управління державної виконавчої служби, що підтверджується шатним розписом на 2016-2017 роки, структурою та штатною чисельністю на 2016 рік (т. 1, а.с. 192, 193, 220-221, 22, 223).

Судом встановлено, що листом від 22.11.2016 року № 6151-8 Головне територіальне управлінням юстиції у Донецькій області повідомило позивача, що у зв’язку з оптимізацією структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів, відбулося скорочення численності та штату працівників ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області. У зав’язку з такими змінами скорочена посада заступника начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області (т.1 а.с. 186-190).

Разом з цим, ОСОБА_2, у відповідності до вимог статті 43 Закону № 889-VIII, запропоновано зайняти посаду старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області. Також роз’яснено, що у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Вищевказаний лист отримано позивачем 28 листопада 2017 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 191) та не заперечується позивачем.

Як було зазначено вище, в подальшому 30 січня 2017 року ОСОБА_3 територіальним управління юстиції у Донецькій області видано наказ № 127/1 щодо переведення ОСОБА_2, заступника начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 управління юстиції у Донецькій області, переведено на посаду старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області (т. 1, а.с. 47).

Надаючи правову оцінку вищевказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон № 889-VIII).

Згідно із статтю 5 Закону № 889-VIII Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (частина 1 вказано статті).

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (частина 2 вказаної статті).

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина 3 вказаної статті).

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 889-VIII, підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Частиною 3 статті 43 Закону № 889-VIII визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов’язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Порядок переведення державних службовців регулюється статтею 41 Закону № 889-VIII.

Так, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов’язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону № 889-VIII переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу.

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що нормативне регулювання переведення державного службовця застосовується також і при переведенні на іншу посаду в зв’язку зі зміною істотних умов державної служби.

Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про державну службу», у випадку зміни істотних умов державної служби державний службовець може бути переведений без конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду лише за його згодою, про що має бути подана відповідна заява.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону, яка визначає як підставу припинення державної служби незгоду державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов.

Крім того, статтею 87 Закону № 889-VIII визначено підстави для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення, серед яких пунктом 1 передбачено скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Яв вже було зазначено вище, згідно абзацу 3 частини 3 статті 43 Закону № 889-VIII якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини вбачається, що роботодавець повинен повідомити службовця про зміну істотних умов державної служби із пропозицією іншої роботи, а службовець повинен надати згоду на продовження служби або відмовитися від вказаної пропозиції.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був ознайомлений про зміну істотних умов служби 28.11.2016 року (т.1, а.с. 191). Протягом 60 календарних днів (з 28.11.16 по 30.01.17) з боку позивача на адресу відповідача-1 не надходило будь-яких заяв, заперечень або скарг стосовно запропонованої йому посади.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, та враховуючи, що позивач в силу спеціального закону (стаття 43 Закону № 889-VIII) погодився на продовження служби за повідомленими йому умовами, суд дійшов висновку, що дії та рішення відповідача-1 щодо переведення позивача на посаду старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області (наказ № 127/1 від 30.01.17) вчинені та прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень (вчинення дії).

Суд не приймає до уваги посилання позивача, як на ознаку протиправності наказу про переведення, на бездіяльність відповідачів щодо неповідомлення про зміну розташування державного органу, оскільки така бездіяльність не встановлена судом, після зміни розташування органу позивач продовжував перебувати у трудових відносинах з відповідачем, та більш-того, вказана зміна істотних умов державної служби не була підставою для видання спірного наказу № 127/1 від 30.01.2017 року «Про переведення та надання відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2М.».

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним переведення та скасування наказу № 127/1 від 30.01.2017 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 02140, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 39/3, м. Краматорськ, Донецька область, 84301, код ЄДРПОУ 34898944), Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним переведення на посаду та скасування наказу № 127/1 від 30.01.2017 року – відмовити повністю.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 19 квітня 2018 року.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.