АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 22-ц/796/2351/2018 Головуючий в 1 інстанції - Матійчук Г.О.

Унікальний № 757/65401/17-ц Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О ВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Макаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва ОлександраВ’ячеславовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв Олександр В’ячеславович звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання останнім зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом у справі №2-2767/09, виданим 08.10.2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області.

В обґрунтування вимог подання посилався на те, що боржник, починаючи з 2010 року, ухиляється від виконання указаних зобов'язань на суму близько 20 мільйонів гривень; на виклики та листи державного виконавця не реагує, декларацію про доходи не подає, будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості не вчиняє. При цьому, боржник регулярно перетинає кордон України, що, очевидно, пов'язано зі значними витратами, а тому, державний виконавець просив вжити заходів з тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року у задоволенні подання відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не доведено факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, а також з того, що чинним законодавством не передбачена можливість обмежувати особу у праві виїзду за межі України за ухвалою суду.

В поданій апеляційній скарзі стягував ПАТ «Універсал Банк» просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання державного виконавця задовольнити. Посилається на те, що суд керувався нормами Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» у редакції, яка не була чинною на момент постановлення оскаржуваної ухвали. Крім того, скаржник вважає, що державним виконавцем в повній мірі доведено факт ухилення боржника від виконання судового рішення.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

В суді апеляційної інстанції представник скаржника підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, а представник боржника просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що боржник не ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов'язань.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №25952226 з примусового виконання виконавчого листа №2-2767/09, виданого 08.10.2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ВАТ «Універсал Банк» в солідарному порядку заборгованості за кредитними договорами № 06/2359Г-0ІК-07 від 15.06.2007 року, № 06/2359Г-02к-07 від 15.06.2007 року, № 06/2359Г-03к-07 від 15.06.2007 року, № 06/2359Г-04к-07 від 30.11.2007 року в сумі - 19 936 142,68 грн. та судових витрат. Крім того, судом також звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання кредитних зобов'язань.

Указане виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця від 12.04.2011 року. Разом з тим, рішення суду на даний момент залишається невиконаним.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не доведено факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, а також з того, що чинним законодавством не передбачена можливість обмежувати особу у праві виїзду за межі України за ухвалою суду.

Разом з тим, з таким висновком суду колегія не може погодитися, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Пунктом 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року передбачено, що громадянину може бути відмовлено у виїзді з України, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до п.8 ст.19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України від 01.02.2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Зі змісту подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України та доданих матеріалів вбачається, що державним виконавцем було вчинено ряд заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Так , постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2011 року направлена на адресу боржника супровідним листом відділу від 22.04.2011 № 15063-0-33-11/25-17 рекомендованою кореспонденцією.

В свою чергу, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою зазначеною у виконавчому документі (ст. 28 Закону у новій редакції та ст. 31 Закону у попередній редакції).

У строк, наданий на самостійне виконання, боржником рішення суду не виконано, будь-яких документів від боржника стосовно виконання рішення не надходило.

13.06.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровано нерухомого майна.

Згідно відповіді з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за боржником зареєстрована земельна ділянка, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, однак відповідно до розділу X Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок,виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Згідно відповіді УДАІ УМВС України в Київській області області від 04.09.2014 року

за боржником зареєстровано транспортні засоби.

13.06.2013 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника. Згідно інформації з офіційної бази МВС транспортні засоби перебувають в розшуку, однак боржник переховує транспортні засоби з метою ухилення від виконання рішення суду.

Згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2014 року боржник відсутній серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів.

За змістом відповіді Державної міграційної служби України від 11.10.2016 року № 6.3/11633-16 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 від 01.10.2013 року, орган видачі 8089.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 11.08.2017 року № 0.64-25701/0/15-17 надано витяг про систематичний перетин державного кордону України ОСОБА_3.

Протягом 2011 - 2017 років боржник багаторазово перетинав кордон України. Очевидним є те, що такі поїздки пов'язані з витрачання грошових коштів у значному розмірі.

Державним виконавцем 26.06.2017 року, на адресу боржника надіслано вимогу державного виконавця та наручно вручено 27.06.2017 року представнику ОСОБА_3 ОСОБА_6, з метою отримання декларації про доходи та майно боржника, однак гр. ОСОБА_3 не вчинив жодних заходів спрямованих на повне(або часткове) виконання рішення суду.

Державним виконавцем 20.07.2017 року, повторно на адресу боржника надіслано вимогу державного виконавця щодо отримання декларації про доходи та майно боржника та погашення заборгованості за виконавчим документом та попереджено що при ненаданні доказів виконання рішення суду (виконавчого документа) буде розпочато процедуру примусового виконання рішення та вирішено питання щодо обмеження боржника у праві виїзду за кордон, однак гр. ОСОБА_3 не вчинив жодних заходів спрямованих на повне(або часткове) виконання рішення суду.

Поштова кореспонденція, що направляється боржнику за адресою згідно виконавчого документа, а саме АДРЕСА_1, повертається з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про небажання ОСОБА_3 отримувати процесуальні документи винесені в ході здійснення виконавчого провадження та вчиняти будь-які дії щодо виконання рішення суду.

З вищенаведеного вбачається, що рішення суду з 2010 року до теперішнього часу боржником не виконується. Останнім не вживається будь-яких заходів, спрямованих на таке виконання, жодних відомостей про погашення заборгованості, в тому числі, часткове, матеріали виконавчого провадження не містять. Виклики та листи державного виконавця боржником проігноровано, а відомості про доходи - приховуються. При цьому, протягом 2011-2017 років боржником регулярно перетинається державний кордон України, що, очевидно пов'язано з витрачанням грошових коштів.

До боржника доведено інформацію про наявність рішення суду, яке підлягає виконанню, в т.ч. шляхом ознайомлення 20.06.2017 року з матеріалами виконавчого провадження представником ОСОБА_3 - ОСОБА_7 /а.с. 26-27/

Указані обставини об'єктивно свідчать про факт ухилення боржника від виконання рішення суду, що є підставою для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання останнім зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що посилання суду першої інстанції на те, що чинним законодавством не передбачена можливість обмежувати особу у праві виїзду за межі України за ухвалою суду, є некоректним, оскільки чинною на момент постановлення оскаржуваної ухвали редакцією Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» чітко передбачений відповідний захід впливу на боржника, що ухиляється від виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення подання державного виконавця з підстав, що наведені вище.

Керуючись ст.ст.374, 376ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року та постановити нову ухвалу наступного змісту.

Подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В’ячеславовича - задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом №2-2767/09 від 08.10.2010 року, виданим Броварським міськрайонним судом Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді