ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року

Київ

справа №813/392/16

адміністративне провадження №К/9901/7815/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №813/392/16

за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді - Хоми О.П. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді - Костіва М.В., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 подав позовну заяву до Дрогобицької районної державної адміністрації , в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.07.2016 року, просив:

1.1. скасувати розпорядження голови Дрогобицької РДА від 13.03.2015 №23-К-1 «Про звільнення ОСОБА_1»;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді керівника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Дрогобицької РДА з 13 березня 2015 року;

1.3. стягнути з Дрогобицької РДА середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 березня 2015 року до дня поновлення на роботі;

1.4. стягнути з Дрогобицької РДА середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2012 року до дня звільнення - 13 березня 2015 року.

2. В обґрунтування позовних вимог посилається на такі обставини. Розпорядженням голови Дрогобицької РДА від 14.03.2012 року № 14-К-1 позивача з 14.03.2012 року відсторонено від займаної посади у зв'язку із порушенням стосовно нього кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Вироком Стрийського міжрайонного суду Львівської області від 17.12.2014 у справі №1323/3784/2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.190 КК України і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн, який позивачем сплачено. 28.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицької РДА із заявою про надання дозволу приступити до виконання службових обов'язків у зв'язку із відсутністю підстав його відсторонення від займаної посади. Листом від 03.03.2015 №02-33/530 позивачу відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви. Розпорядженням голови Дрогобицької РДА від 13.03.2015 №23-К-1 позивача звільнено з посади керівника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури райдержадміністрації у зв'язку із виникненням обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (непогашена судимість за вчинення злочину). Дане розпорядження позивач отримав 03.11.2015 року разом з трудовою книжкою.

Посилаючись на норми статті 235 Кодексу законів про працю України, позивач вважає своє звільнення незаконним, а тому звернувся до суду із зазначеним позовом.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 року в справі №813/392/16 - без змін.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваного розпорядження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, оскаржуване розпорядження є правомірним, а тому суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

7.1. У касаційній скарзі просив розглядати справу без його участі за наявними у матеріалах справи документами.

8. Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

9. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

10.1 Відповідно до оскаржуваного розпорядження позивач був звільнений 13.03.2015 року, тоді як трудову книжку отримав - 03.11.2016 року, що порушило його право на своєчасне оформлення пенсії, а питання виплати позивачу компенсацій за невикористану відпустку взагалі не розглядалось.

10. 2. Питання відсторонення позивача від роботи носить сумнівний характер, оскільки він ні в якій формі не міг вплинути на ведення кримінальної справи стосовно нього, на роботу райдержадміністрації. Крім того, відсторонення від посади тривало три роки, що суттєво порушило права позивача.

10. 3.Станом на момент розгляду справи в суді судимість позивача була погашена, а тому, суд мав скасувати розпорядження відповідача про звільнення ОСОБА_1 та поновити його на посаді.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Розпорядженням голови Дрогобицької РДА від 18.02.2009 № 6-К-1 ОСОБА_1 призначено на посаду керівника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури райдержадміністрації.

12. На виконання постанови старшого слідчого Стрийської міжрайонної прокуратури від 03.03.2012 розпорядженням голови Дрогобицької РДА від 14.03.2012 №14-К-1 ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади у зв'язку із порушенням стосовно ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

13. Вироком Стрийського міжрайонного суду Львівської області від 17.12.2014 у справі №1323/3784/2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.

14. Вирок набрав законної сили 02.01.2015.

15. Розпорядженням голови Дрогобицької РДА від 13.03.2015 №23-К-1 відповідно до частин 1 та 2 статті 88 КК України, пункту 5 статті 30 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2 звільнено з посади керівника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури райдержадміністрації у зв'язку із виникненням обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (непогашена судимість за вчинення злочину).

Підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження зазначено вирок Стрийського міжрайонного суду Львівської області від 17.12.2014 (справа №1323/3784/2012) та лист-погодження начальника управління архітектури, містобудування та інфраструктурних проектів Львівської обласної державної адміністрації № 16-263 від 10.03.2015.

Вважаючи, що його звільнення відбулося з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конституція України.

16.1 Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Кодекс адміністративного судочинства України.

17.1 Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. Кримінальний кодекс України.

18.1 Стаття 88. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

18.2 Пункт 5 частини 1 статті 89. Такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

19. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

19.1 Стаття 46. Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

20. Кримінальний процесуальний кодекс України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

20.1 Стаття 147. В разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само, якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин, може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову.

Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого.

20.2 Частина 5 статті 114 КПК. Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

21. Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

21.1 Стаття 1. Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних Законом коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

21.2 Стаття 12. Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину або на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані близьким їм особам; в інших випадках, встановлених законами України.

21.3 Частина 5 Стаття 30. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону).

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Колегія суддів наголошує на тому, згідно зі статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Стосовно посилань позивача на протиправність розпорядження голови Дрогобицької РДА від 13.03.2015 №23-К-1 «Про звільнення ОСОБА_1», оскільки на момент розгляду справи у суді його судимість була погашена, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встанволено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.І ст.190 КК України з обранням покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн вироком Стрийського міжрайонного суду Львівської області від 17.12.2014 у справі №1323/3784/2012, який набрав законної сили 02.01.2015 року.

Отже, станом на день звернення позивача до відповідача із заявою від 28.01.2015 року, в якій він просив дозволу приступити до виконання роботи, так само, як і на момент прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження від 13.03.2015 року, ОСОБА_1 мав непогашену судимість, яка в силу положень статті 12 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, робить неможливим його перебування на державній службі та, відповідно до статті 30 цього Закону, є підставою для припинення перебування особи на посаді державного службовця.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що на час прийняття рішення судом першої інстанції його судимість була погашена, оскільки в контексті спірних правовідносин визначальне значення має факт наявності непогашеної судимості саме на момент прийняття оскаржуваного розпорядження від 13.03.2015 року №23-К-1.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про правомірність оскаржуваного розпорядження голови Дрогобицької районної державної адміністрації №23-К-1 від 13.03.2015 року та відсутність підстав для його задоволення.

24. В частині посилань касатора на протиправність відсторонення його від посади, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами, на виконання постанови старшого слідчого Стрийської міжрайонної прокуратури від 03.03.2012 року про відсторонення обвинуваченого за ч.3 ст.368 КК України ОСОБА_1 від посади, та відповідно до ст. 46 КЗпП, ст. 147 КПК України 14.03.2012 року головою Дрогобицької районної державної адміністрації видано розпорядження №14-К-1, яким відсторонено ОСОБА_1 від займаної посади.

Відтак, з огляду на фактичні обставини справи та норми чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість посилань касатора на безпідставність та неправомірність відсторонення його від посади, оскільки таке відсторонення мало застосовуватись із врахуванням статті 22 Закону України «Про державну службу», статті 46 КЗпП України та Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000 року № 950.

25. Щодо невиплати належної позивачу компенсації за невикористану відпустку, судами вірно встановлено, що пунктом 2 розпорядження голови районної державної адміністрації від 13.03.2015 року №23-К-1 «Про звільнення ОСОБА_1» відділ фінансово-господарського забезпечення апарату районної державної адміністрації зобов'язано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористаних 32 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 18.02.2011 рок у по 13.03.2012 року. Факт виплати зазначеної компенсації підтверджується долученими до матеріалів справи платіжним дорученням від 13.03.2015 року №52 та платіжною відомістю.

В частині невиплати компенсації за всі інші невикористані позивачем відпустки під час відсторонення його від посади, суди вірно зазначили, що відповідно до ст. 82 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про відпустки» період відсторонення працівника від роботи без збереження заробітної плати не зараховується до стажу, що дає право на щорічну відпустку. За період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати сплата страхового внеску на соціальне страхування не здійснюється, і такий період до страхового стажу не зараховується.

26. Посилання касатора на умисне затримання видачі йому трудової книжки, що зумовило порушення його права на своєчасне оформлення пенсії, колегія суддів сприймає критично з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.03.2015 року відповідачем рекомендованим поштовим відправленням направлено ОСОБА_1 повідомлення про його звільнення, запрошено з'явитися для отримання трудової книжки, додано копію розпорядження про звільнення. У зв'язку з тим, що поштове відправлення не було вручено адресату протягом місяця, відділенням поштового зв'язку зазначений лист повернуто з причин закінчення терміну зберігання.

24.04.2015 року повідомлення аналогічного змісту повторно скеровувалося позивачу, та повернулося з тих самих підстав.

Відтак, несвоєчасне отримання ОСОБА_1 трудової книжки та копії розпорядження про звільнення сталося не з вини відповідача.

27. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

28. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

31. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх