КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. Справа№ 910/17794/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представника позивача згідно протоколу судового засідання від 16.04.2018;

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 (повне рішення складене та підписане - 11.12.2017)

у справі № 910/17794/17 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Евіта Холдінгс Лімітед"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал"

про стягнення 2 162 680,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - відповідач) про стягнення 2 162 680,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку №511Р60 від 18.12.2006.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед» заборгованість у загальному розмірі 81 346,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.10.2017 становить 2 162 680 грн 07 коп, до складу якої входить: 81 265 доларів США заборгованості за договором та 81,27 доларів США пені, а також стягнути 32 440 грн 20 коп витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" 21.12.2017 (згідно накладної кур'єрського відправлення, в якому надійшла апеляційна скарга) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено без урахування тієї обставини, що зазначаючи про невиконання відповідачем платіжного доручення через електронну платіжну систему клієнт-банк, позивачем не було надано копію такого доручення, а також не надано доказів відсутності доступу позивача до спірних коштів. Окрім цього, апелянт також зазначив про недослідження судом першої інстанції обставин звернення (незвернення) позивача до Автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників» у зв'язку з тим, що договір було укладено з позивачем філією «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк». А тому позивач просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні збитків скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17794/17.

19.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 закінчено проведення підготовчих дій, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 02.04.2018.

Ухвалою від 02.04.2018 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17794/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Розгляд справи відкладався, зокрема ухвалою від 02.04.2018 - на 16.04.2018, було продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 16.04.2018 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги у уданій справі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, викладених на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання 16.04.2018 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 10.04.2018 ухвали суду від 02.04.2018. Жодних заяв, клопотань від сторони на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання 16.04.2018 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали суду від 02.04.2018 представнику третьої особи 06.04.2018. Жодних заяв, клопотань від третьої особи не надходило.

З урахуванням наявності доказів повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представників відповідача та третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2006 між Компанією «Голден Евіта Холдінгс Лімітед» (Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед») (клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (банк) укладено договір банківського рахунку (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього договору.

Згідно з п.1.2 договору банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.1.3 договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Підпунктами 2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 2.1.15 п. 2.1 договору сторони погодили, що банк зобов`язується:

- виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, у строки: - у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; - не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу;

- приймати та виконувати розрахункові документи згідно з чинним законодавством та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено іншими договорами між банком та клієнтом;

- списувати грошові кошти з рахунка (рахунків, у тому числі й карткових) клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження, на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим договором (у тому числі клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством;

- забезпечити збереження коштів клієнта.

Згідно умов вказаного договору банком були відкриті позивачу два рахунки: №26000054905849 у національній валюті України та № 26003054905028 у доларах США.

03.02.2014 дирекцією Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів «Укрсоц-Капітал» було прийнято рішення про нарахування і виплату учаснику (інвестору) Фонду доходу від здійснення діяльності зі спільного інвестування за інвестиційними сертифікатами Фонду у вигляді дивідендів станом на 31.12.2013.

Згідно реєстру власників цінних паперів Фонду №45532зв від 06.02.2014, складеного Центральним депозитарієм станом на 03.02.2014, Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед», було єдиним учасником Фонду і відповідно мало право на отримання дивідендів у розмірі, визначеному Протоколом Дирекції №01 від 03.02.2014.

Товариство, що діяло від свого імені та в інтересах Фонду, 06.03.2014 здійснило виплату дивідендів за інвестиційними сертифікатами Фонду у розмірі 760 000,00 грн на користь Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед», що підтверджується платіжним дорученням №23 від 06.03.2014.

Проте виплата проводилась через Центральний депозитарій - Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» у відповідності до вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про депозитарну систему України».

Таким чином, для виплати дивідендів учаснику товариство, що діяло від свого імені та в інтересах Фонду, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, 05.03.2014 надало до Центрального депозитарію Розпорядження про виплату доходів і розрахунок нарахування дивідендів, а 06.03.2014 товариство перерахувало дивіденди у розмірі 760 000,00 грн. Центральному депозитарію на рахунок, відкритий у розрахунковому центрі для зарахування на рахунок депозитарної установи - ПАТ «Укрсоцбанк», для їх подальшого переказу цією депозитарною установою на рахунок депонента - Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Евіта Холдінгс Лімітед».

Факт отримання вказаних коштів позивачем на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Сімферополі підтверджується платіжним дорученням № 03-606 від 11.03.2014.

Вказана обставина також підтверджується поясненнями з долученими до них доказами третьої особи (а.с. 91-104).

Судом першої інстанції було правомірно встановлено, що 20.03.2014 позивач на вказані кошти в гривні придбав у ПАТ КБ «ПриватБанк» 81 265,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №Е0320DJ2WH, проведеним банком в 08:34:00.

Вказана грошова сума у розмірі 81 265,00 доларів США була зарахована на рахунок позивача №26003054905028, що також підтверджується випискою банку від 20.03.2014. Дана обставина не була спростована відповідачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

З доводів позивача, останній через електронну платіжну систему клієнт-банк надав доручення банку про перерахування 81 265 доларів США на інший рахунок позивача у Республіці Кіпр в іншому банку, проте таке доручення виконано не було.

Водночас, 01.09.2017 позивач письмово повідомив відповідача про своє бажання розірвати вищевказаний договір банківського рахунку, надіславши відповідачу відповідну заяву, у якій одночасно просив закрити усі відкриті для позивача рахунки та повернути йому всі наявні на них кошти, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та копією фіскального чеку (а.с. 30-31).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач відповіді на вказану заяву не надав, коштів в сумі 81 265,00 доларів США позивачу не повернув, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з останнього 81 346,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.10.2017 становить 2 162 680,07 грн, до складу якої входить: 81 265 доларів США заборгованості за договором та 81,27 доларів США пені.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнув з відповідача 81 346,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.10.2017 становить 2 162 680 грн 07 коп, до складу якої входить: 81 265 доларів США заборгованості за договором та 81,27 доларів США пені. Суд апеляційної інстанції (з урахуванням положень п.п. ґ) п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України) погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, керуючись наступними нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків, встановлених у ст. 1074 ЦК України.

Відповідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Як зазначалось раніше, 01.09.2017 позивач звернувся до банку із заявою про розірвання договору банківського рахунку від 18.06.2006 та здійснити переведення залишку грошових коштів на вказаний позивачем банківський рахунок.

Жодних доказів в розумінні ст.ст. 76-79, ч. 3 ст. 269 ГПК України виконання відповідачем перерахування залишку коштів в розмірі 81 265,00 доларів США згідно із заявою від 01.09.2017 відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було.

В цій частині суд апеляційної інстанції вважає правомірним посилання суду першої інстанції на п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якого банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Право розпорядження коштами, що знаходяться на рахунку, відкритому в банку, надане лише власникові рахунку.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з урахування нездійснення відповідачем переказу коштів у розмірі 81 265,00 доларів США згідно із заявою від 01.09.2017 позивача, банк фактично порушив майнове право позивача в розумінні п.п. г) п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України. В цій частині суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта про неефективність способу обраного позивачем способу захисту, оскільки стягнення з відповідачу коштів, які належать позивачу - і є належним способом захисту порушених прав позивача у даній справі.

А тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 81 265 доларів США - є обґрунтовані та такі, що правомірно задоволені судом апеляційної інстанції.

Окрім суми основного боргу позивачем до стягнення було заявлено до стягнення 81,27 доларів США пені.

Так, відповідно до п. 5.1 договору в разі порушення банком установлених строків виконання доручення клієнта на переказ або у разі порушення строків завершення переказу банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 0,1 % від суми переказу.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті. (Суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-211цс17 на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Вказаною вище заявою від 01.09.2017 позивач доручив відповідачу перерахувати залишок грошових коштів, зокрема 81 265 доларів США на рахунок позивача у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», зазначивши точні реквізити рахунку позивача у цьому банку, проте вказане доручення виконано не було.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки строк прострочення становить 32 дні (з 05.09.2017 по 06.10.2017), тому стягненню підлягає максимально можлива сума пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу у розмірі 81,27 доларів США.

А тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача окрім суми основного боргу 81,27 доларів США - пені.

Стосовно доводів апелянта про те, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують наявності на рахунку позивача спірних коштів, суд апеляційної інстанції зазначає, інших доказів, які б спростовували викладену позивачем інформацію, відповідачем надано не було, а тому суд апеляційної інстанції зазначає, що наявні в матеріалах справи виписки та платіжні доручення є належними,допустимими, достовірними та достатніми доказами наявності на рахунку позивача, відкритому банку, спірних коштів та не перерахування таких коштів за заявою від 01.09.2017.

Щодо доводів апелянта про недослідження судом першої інстанції обставин звернення (незвернення) позивача до Автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників» у зв'язку з тим, що договір було укладено з позивачем філією «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», суд апеляційної інстанції в цій частині приймає доводи позивача (викладені у відзиві на апеляційну скаргу), що в даному випадку відповідачем було порушено умови договору банківського рахунку від 18.12.2006 та ч. 1 ст. 1075 ЦК України, а тому обов'язок виконання умов такого договору та вимог чинного законодавства покладається саме на відповідача як на учасника правовідносин та, в даному випадку, на сторону, яка не виконала зобов'язання належним чином.

При цьому суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення місцевого господарського суду не встановив порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції у розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, ч. 3 ст. 269 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17794/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17794/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/17794/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 19.04.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім