Постанова

Іменем України

11 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 529/611/17

провадження № 61-1719св17

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_4,

відповідач - комунальне підприємство «Диканський комбінат комунальних підприємств»,

треті особи: Диканська селища рада Полтавської області, публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2017 року у складі головуючого-судді Гвоздика А. Є. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Диканський комбінат комунальних підприємств» (далі - КП «Диканський комбінат комунальних підприємств»), треті особи: Диканська селища рада Полтавської області, публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз»), управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що він проживає у квартиріАДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення. У лютому 2017 року він отримав від КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» претензію про наявність у нього заборгованості в сумі 15 295 грн 18 коп.

Позивач вважає, що КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» завищено розмір плати за послуги з централізованого опалення, у зв'язку з чим він звертався з відповідними заявами до відповідача та Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України. Рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України від 27 червня 2017 року визнано дії КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» щодо визначення розміру плати за послугу з централізованого опалення мешканцям багатоквартирних будинку смт Диканька з порушенням порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами) в опалювальний період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання послуги з нарахування плати та приймання платежів за послугу з централізованого опалення, що можуть призвести до утиску інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

У зв'язку з виявленням вказаних порушень, з метою досудового врегулювання спору, 11 квітня 2017 року позивач звертався до відповідача з проханням здійснити перерахунок плати за послугу з централізованого опалення у відповідності до вимог діючого законодавства, однак відповідач відмовив у здійсненні перерахунку.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив: визнати неправомірними дії КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» щодо нарахування заборгованості за оплату послуги з централізованого опалення в опалювальний період 2016-2017 роки; зобов'язати КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» вчинити дії, а саме, здійснити перерахунок вартості наданої ОСОБА_4 послуги з централізованого опалення в опалювальний період 2016-2017 роки; стягнути з КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування заборгованості є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки такі дії не встановлюють для споживача будь-яких обов'язків, окрім рекомендації сплатити заборгованість, а оскарження таких дій не передбачено чинним законодавством. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуги з централізованого опалення в опалювальний період 2016-2017 років, суд першої інстанції виходив із того, що вказана вимога є неконкретизованою, так як позивач не ставив питання щодо проведення такого перерахунку відповідачем відповідно до умов укладеного з ним договору чи конкретних правових норм та нормативних документів. Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували той факт, що саме діями відповідача позивачу була завдана моральна шкода.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 4 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було враховано того, що договір від 15 серпня 2003 року № 705, укладений між позивачем та КП «Диканський комбінат комунальних підприємств», на момент опалювального сезону 2016-2017 років, відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є нечинним, тому норми вищезазначеного закону не встановлюють для сторін будь-яких прав та обов'язків та не можуть братись судами до уваги. Кім того, позивач є споживачем послуги з централізованого опалення, а тому висновки судів про те, що ним отримувались послуги з теплопостачання не ґрунтуються на законі, оскільки між ним та членами його сім'ї не укладалось жодних договорів про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, тому вони не є споживачами теплової енергії. Також поза увагою судів залишилось те, що КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» не є теплопостачальною організацією та не має відповідної ліцензії, а тому не може бути виконавцем послуг з централізованого опалення та відповідно не має права здійснювати нарахування плати за послугу з централізованого опалення. При здійсненні розрахунку розміру плати за користування комунальними послугами, відповідачем неправильно враховано пільгу, яку має позивач, як інвалід війни. Крім того, висновок апеляційного суду щодо неналежного способу захисту обраного позивачем зроблено без врахування положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, а в цьому випадку, такий спосіб захисту, як визнання неправомірними дій щодо заборгованості за оплату послуги централізованого опалення є не забороненим та ефективним.

У лютому 2018 року КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» та Диканська селищна рада Полтавської області подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

ПАТ «Укртрансгаз» також подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначало про те, що воно ніколи не надавало позивачу послуги з централізованого опалення в опалювальний період 2016-2017 років, не здійснювало постачання теплової енергії до квартири позивача, не пов'язане з ним будь-якими договірними відносинами, оскільки здійснювало постачання теплової енергії лише до точки розмежування балансової належності, тому оскаржувані судові рішення вважає законними і обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування немає.

26 лютого 2018 року надійшов відзив управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, в якому зазначено про правильність нарахування ОСОБА_4 пільг на теплопостачання КП «Диканський комбінат комунальних підприємств», оскільки пільги з оплати послуг ОСОБА_4 надаються відповідно до пункту 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни на підставі посвідчення в розмірі 100% знижки плати за користування комунальними послугами в межах норм передбачених чинним законодавством. При цьому КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» при нарахуванні пільг застосовується норма визначена абзацом другим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 409 - 0,0548 Гкал на кВ. опалювальної площі на місяць в опалювальний період за ціною, затвердженою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 9 червня 2016 року, а саме - 1 Гкал становить 1 137 грн.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень, щодо законності та обґрунтованості.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є наймачем (користувачем) квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Диканської селищної ради від 27 липня 2003 року створено КП «Диканський комбінат комунальних підприємств».

15 серпня 2003 року між ОСОБА_4 (споживачем) та КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» (виконавцем) був укладений договір про надання населенню послуг з теплопостачання № 705, згідно з яким виконавець зобов'язується надавати споживачеві - наймачеві (власнику) квартири (приватного будинку) та членам його сім'ї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі (приватному будинку), послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.

Пунктом 2.2 вищевказаного договору передбачено, що у разі зміни тарифів, діючих на час укладення договору, за рішенням органів місцевого самоврядування, оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору.

Судами також установлено, що ОСОБА_4 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідом другої групи, тому має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, у зв'язку з чим частину коштів за спожиту позивачем теплову енергію було відшкодовано Управлінням соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, відповідно до визначених державою норм.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено та не заперечується сторонами, що КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» надавало позивачу комунальні послуги, позивач від їх отримання не відмовлявся, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками по оплаті за житлово-комунальні послуги, згідно яких позивачем частково вносилася плата за користування такими послугами, тобто між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких надається ця послуга.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 162 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги в будинку (квартирі) береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно з вимогами статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, належить встановлення цін тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, визначення виконавця житлово-комунальні послуги відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг тощо.

Рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради від 17 жовтня 2016 року №196 «Про погодження Диканському ККП тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення» погоджено Диканському ККП тарифи для потреб населення.

Саме зазначеним рішенням Диканської селищної ради керувався відповідач, здійснюючи нарахування позивачу сум плати за отримані послуги з централізованого опалення.

24 лютого 2017 року ОСОБА_4 отримав претензію про те, що станом на 1 лютого 2017 року за ним рахується заборгованість за житлово-комунальні послуги, що надаються КП «Диканський комбінат комунальних підприємств», а саме - за послугу з централізованого опалення на загальну суму 15 295 грн 18 коп.

ОСОБА_4, не погоджуючись із указаним розміром заборгованості та неможливістю врегулювати даний спір у досудовому порядку, вважав, що КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» значно завищено розмір плати за послугу з централізованого опалення, у зв'язку з чим звернувся до суду з указаним позовом.

Згідно зі статтею 3 ЦПК України у редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та впливу на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним дій щодо нарахування заборгованості за оплату послуги з централізованого опалення, обрав неналежний спосіб захисту, оскільки отримана позивачем претензія не встановлює для споживача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити нараховані кошти.

Що стосується відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданої позивачу послуги з централізованого опалення в опалювальний період 2016-2017 років, то колегія суддів також погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вказана вимога є необґрунтованою, так як судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, а позивач не ставив питання щодо проведення такого перерахунку у відповідності до умов укладеного з ним договору, чи відповідно до конкретних правових норм та нормативних документів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій правильно виходили із безпідставності позовних вимог, а також із того, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що саме діями відповідача йому була завдана моральна шкода.

Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, в результаті чого дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що договір від 15 серпня 2003 року № 705, укладений між ним та КП «Диканський комбінат комунальних підприємств», на момент опалювального сезону 2016-2017 років, відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є нечинним, тому норми вищезазначеного закону та положення вказаного договору не встановлюють для сторін будь-яких прав та обов'язків, є безпідставними, оскільки відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення не може бути підставою для звільнення позивача від оплати таких послуг.

Крім того, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що ним не отримувались послуги з теплопостачання, оскільки між ним та членами його сім'ї не укладалось жодних договорів про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, а він є споживачем послуги з централізованого опалення, є необґрунтованими, оскільки послуги з теплопостачання включають, в тому числі, і послуги з централізованого опалення.

Також безпідставними є доводи заявника про те, що при здійсненні розрахунку розміру плати за користування комунальними послугами, відповідачем неправильно враховано пільгу, яку має позивач, як інвалід війни, оскільки пільги з оплати послуг ОСОБА_4 надаються відповідно до пункту 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни в розмірі 100% знижки плати за користування комунальними послугами в межах норм передбачених чинним законодавством. При цьому КП «Диканський комбінат комунальних підприємств» при нарахуванні пільг застосовувалася норма визначена абзацом другим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 409 - 0,0548 Гкал на кВ. опалювальної площі на місяць в опалювальний період за ціною, затвердженою постановою НКРЕКП від 9 червня 2016 року, а саме - 1 Гкал становить 1 137 грн.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов С. О. Карпенко В. А . Стрільчук