263/11220/17

Головуючий у 1 інстанції Музика О.М.

Суддя-доповідач Попова С.А.

Категорія 20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі колегії:

головуючого судді Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.,

за участю секретаря Сидельнікової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплаченої суми за товар та стягнення неустойки,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, уточнивши редакцію позовних вимог (а.с. 23-24, 29-30, 58-59, 62-63, 67-68, 79-83, 84), посилався на наступні обставини. 28.01.2017р. року у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_3, він придбав телевізор марки «Samsung 55 KS 9000» за 44800грн. У період гарантійного строку виявився істотний недолік - в телевізорі пропадає зображення, що робить неможливим його використання за цільовим призначенням. У зв'язку з цим 18.07.2017р. він передав продавцю телевізор для здійснення гарантійного ремонту, передав всі документи на товар із гарантійним талоном. Незважаючи на його неодноразові вимоги, експертиза товару і гарантійний ремонт протягом передбаченого законом строку не були призведені, а також не задоволена його вимога в заяві від 21.08.2017р. про заміну товару на такий самий або аналогічний з числа наявних. Враховуючи наведене, позивач просив розірвати указаний договір купівлі-продажу телевізора та стягнути з відповідача його вартість; стягнути неустойку за порушення 14-тиденного строку усунення недоліків товару за ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», нараховану з 05.08.2017р. в уточненій сумі 48832грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплаченої суми за товар та стягнення неустойки - відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову (арешт), накладені ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 листопада 2017 року у виді арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, належну ОСОБА_3

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 і його представника- ОСОБА_6, які підтримали доводи скарги, заперечення проти скарги відповідача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 28.01.2017р. в магазині «Техноопт», розташованому за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_2 купив телевізор Samsung 55KS 9000 (модель UE55KS9000L S/N 08R93SAHB00718N) за 44800грн. (т. а.с.8).

За актом приймання-передачі товару за договором № 201707 від 11.08.2017р. ОСОБА_2 передав ФОП ОСОБА_3, в особі співробітника ОСОБА_5, придбаний телевізор Samsung 55KS 9000 для проведення сервісної експертизи (т. 1 а.с. 9).

За даними проведеної діагностики авторизованого сервісного центру «ЛОТОС» від 24.07.2017р. та 28.11.2017р. заявлений позивачем дефект (періодичне зникнення зображення і звуку) не проявився (т. 1 а.с. 94). За інформацією сервісного центру ремонт телевізора не проводився внаслідок відсутності будь-якого дефекту в його роботі (т. 1 а.с.112).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності недоліків товару або ж істотних недоліків, які роблять неможливим чи недопустимим використання телевізору відповідно до його цільового призначення, що мало б потягти його ремонт. На підставі зібраних доказів суд дійшов до висновку про відсутність для покладення на продавця відповідальності у вигляді: розірвання договору і стягнення з нього на користь покупця вартості проданого телевізору; сплати неустойки за перевищення строку гарантійного ремонту (за відсутності показань для ремонту телевізора).

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

За положеннями в ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції. Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою. Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років.

Статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається в обґрунтування позовних вимог позивач, унормовано права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості. Зокрема, частиною 1 передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Аналогічні правові наслідки передання товару неналежної якості при купівлі-продажу містяться в ст.ст. 678 і 708 ЦК України.

Для застосування встановлених законом наслідків у вигляді розірвання договору і стягнення вартості придбаного товару, про що просить позивач, необхідно довести той факт, що товар є справді неналежної якості, має недоліки чи фальсифікований, що буде служити підставою для покладення на продавця відповідальності.

В ст. 678 ЦК України наводиться поняття «істотного порушення вимог щодо якості товару»: виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення.

До того ж відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

В суді апеляційної інстанції позивач не заперечував, що купував телевізор, звертаючись до свого знайомого - продавця ОСОБА_5, що працює у ФОП ОСОБА_3. Користувався телевізором до липня 2017р., коли одного разу пропало зображення і з'явилося шипіння.

В суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що реалізований позивачеві телевізор є комісійним товаром, на який було знижено ціну. Продаж товару здійснювався через його продавця - ОСОБА_5, що виявився знайомим ОСОБА_2 Через продавця і відбувалось його спілкування із позивачем. У серпні 2017 року він підписав на вимогу позивача акт приймання-передачі з відомостями, що телевізор був ним прийнятий 18.07.2017р. для з'ясування наявності дефектів в його роботі. За наслідками оплаченої ним діагностики, проведеної сервісним центром, дефектів в телевізорі не виявлено, що було доведено до відому позивача через продавця. Однак, ОСОБА_2 мав намір повернути гроші і вже не бажав забирати свій телевізор.

Сторонами не оспорюється і підтверджується авторизованим сервісним центром МФ «ЛОТОС» наявність електронного меню на українській і російській мовах.

Придбаний позивачем телевізор, є комісійним товаром. Гарантійний строк заводу-виробника на момент звернення позивача до продавця у липні 2017 року не сплинув - строк виготовлення телевізору листопад 2016 року, як повідомив в апеляційному суді відповідач з даних маркування.

Як з'ясовано, за період з моменту здачі телевізору Samsung 55KS 9000 до магазину (з 18.07.2017р.) не було здійснено експертизи і гарантійного ремонту за відсутності до цього приводу - за наслідками проведеної авторизованим центром діагностики: дефект, на який послався споживач (періодично зникнення зображення і звуку) не проявився.

З моменту складання акту від 11.08.2017р. на вимогу позивача, незважаючи на двічі підтверджений авторизованим сервісним центром ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Комапні» в Україні (в т.ч. в-друге 28.11.2017р. - за ініціативою відповідача) робочий стан телевізора, позивач не спромігся забрати свій телевізор. Натомість, позивач, як стверджується у змісті позовної заяви, зокрема первісній редакції (т. 1 а.с. 1-5) прагнув повернення сплаченої за придбаний телевізор суми з мотивів істотного недоліку, що унеможливлює використання товару за призначенням.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді позивачем у передбачений процесуальним законом спосіб, зокрема шляхом здобуття експертного висновку (п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК України), не доведено факту придбання позивачем товару неналежної якості. В розумінні ст.ст. 651, 678 ЦК України, у правовідносинах, що виникли по справі, відсутня така складова як істотний недолік, що є підставою для застосування матеріальної відповідальності, передбаченої вище окресленими нормами закону, у вигляді розірвання договору, з якого випливає і правовий наслідок у виді повернення сплаченої за товар грошової суми.

В апеляційній скарзі позивач відзначає помилкове посилання суду на акт оцінки технічного стану сервісного центру «ЛОТОС», де вказується, що дефект не проявився. З цим документом, як вважає позивач, не можна пов'язувати твердження про відсутність недоліків товару. Однак, колегія суддів не може погодитись із такими доводами.

Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність фактів (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Відповідачем представлено два акти авторизованого сервісного центру «ЛОТОС» оцінки технічного стану від 28.07.2017 та від 28.11.2017р., що проведені за рахунок продавця, в яких підтверджено відсутність дефектів телевізору. А позивачем не спростовано цих відомостей будь-якими протилежного змісту допустимими і належними доказами (ст.ст. 76-79 ЦПК України); про проведення судової експертизи позивачем і його представником не було заявлено в суді першої інстанції і на стадії апеляційного перегляду справи. Тому судом вірно взята до уваги за основу інформація в актах сервісного центру.

Продемонстрований в суді першої інстанції відеозапис роботи телевізору без зображення із шипінням сам по собі, безвідносно до інших доказів, не може свідчити про істотний дефект товару.

Тож, позивач в дотримання ч. 1 ст. 679 ЦК України не довів, що існують недоліки, які є істотними, і що вони існували до передання товару покупцеві.

Зважаючи на результати діагностики, що усувають доводи позову щодо придбання телевізору неналежної якості, можна дійти висновку, що позивач не позбавлений можливості користуватись телевізором за його призначенням, як то було обумовлено договором купівлі-продажу цього товару при його укладенні. В ході судового розгляду не встановлено спричинення позивачеві збитків внаслідок продажу телевізора.

Перевіряючи судове рішення щодо розв'язання вимог про стягнення неустойки, апеляційним судом з'ясовано наступне.

Згідно із ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач, при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Згідно із ч. 2 ст. 680 ЦК України, якщо на товар не встановлено гарантійного строку або строку придатності, вимогу у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлено покупцем за умови, що недоліки виявлено протягом розумного строку, але в межах двох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлено більший строк.

Як з'ясовано, доказів відмови продавця з гарантійного обслуговування придбаного позивачем телевізора судовим розглядом не встановлено.

Як встановлено судом першої інстанції і це відповідає зібраним доказам, по виниклим у даній справі правовідносинам випадок, що траписвяся із придбаним телевізором, не є гарантійним випадком; заявлені позивачем недоліки (періодичне зникнення зображення і звуку) не є тими, що підлягають усуненню шляхом проведення ремонту, а ймовірно пов'язані, як зазначив відповідач, із збоєм налаштувань, перебоями енергоструму в мережі.

За таких обставин ремонт телевізора не проводився, за відсутності до цього приводу. Відтак, не є доведеними твердження позивача про затримання ремонту.

До того ж, попри підтвердження сервісним центром факту відсутності недоліку в роботі телевізора, позивач його не забирав, а вимагав у заяві від 21.08.017р. (т. 1 а.с. 10-11) здійснення заміни цього телевізору на такий же або аналогнічний із числа наявних, або повернути за товар сплачену суму в повному обсязі 44800грн., до чого, як правильно визначився суд, не було правових підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Для застосування до продавця вказаних санкцій, які є мірою цивільно-правової відповідальності, треба обов'язково довести його вину.

Проте, в ході судового розгляду справи позивачем не було доведено ані недоліків товару чи істотних недоліків, що унеможливили б використання телевізору за його прямим призначенням, ані протиправної поведінки продавця і його вини у тих діях, що поставлені йому в провину покупцем.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2, відповідні їм правовідносини, поясненням та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. ст.ст. 89, 263-264 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про недоведення складу цивільного правопорушення з боку продавця, недоведення продажу ним телевізору неналежної якості і наявності в проданому товарі істотних недоліків. Узагальнивши наведене, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору купівлі-продажу із наслідком у вигляді повернення сплаченої за товар грошової суми, а також застосування санкційного заходу у вигляді стягнення неустойки за п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України.

В змісті апеляційної скарги наведено інші підстави позову, ніж які були предметом розгляду суду першої інстанції. Так, позивач посилається на те, що телевізор не призначений виробником для продажу на території України, цей товар постачався неофіційно, відсутня декларація відповідності, немає інструкції і гарантійного талону на українській мові, що свідчить про невідповідність товару вимогам ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» і порушенням ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», як відзначено в листі ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» (т. 1 а.с. 133), та чим позивач мотивує свою вимогу про розірвання договору купівлі-продажу телевізора.

Проте, враховуючи ухвали суду від 27.09.2017р., 17.10.2017р., 13.11.2017р., 23.11.2017р. про прийняття уточнених редакцій позовної заяви (т. 1 а.с. 26, 32, 60, 84), беручи до уваги вимоги чинного процесуального закону, діючого з 15.12.2017р. - остання редакція позовних вимог, вмотивована невідповідністю товару та поєднана із додатково заявленою вимогою про відшкодування немайнової шкоди (т. 1 а.с. 104-113) - залишилась поза межами судового розгляду, обставини справи щодо цих підстав не були піддані дослідженню судом, по ним не відбулась оцінка доказів і не зведено відповідних висновків.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. А згідно із ч. 6 цієї норми в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи наведені норми закону щодо диспозитивності цивільного судочинства, в даній справі не перевіряються доводи уточненої редакції позовної заяви, що не були прийняті судом першої інстанції і не були предметом його розгляду, та аналогічні їм доводи апеляційної скарги в зазначеній частині щодо невідповідності товару та відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги, аналогічні мотивації позовної заяви, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено і позивачем та його представником не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи, або тих, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16.04.2018р.

Головуючий С.А.Попова

Судді: Л.М.Кочегарова

Т.Б.Ткаченко