ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2018 року

Київ

справа №759/1928/13-а

адміністративне провадження №К/9901/34195/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу 759/1928/13-а

за заявою ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва (далі - Управління праці та соцзахисту), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Центр соцвиплат) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення, щомісячних виплат на дітей шкільного віку та грошову допомогу до 5 травня за період 2010 рік, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Собківа Я.М., суддів Губської О.А., Сорочка Є.О.,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив змінити спосіб та порядок виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі № 2-а/759/127/13, якою частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соцзахисту, Центру соцвиплат про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення, щомісячних виплат на дітей шкільного віку та грошову допомогу до 5 травня за період 2010 рік.

Заява мотивована тим, що 4 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гречухом О.Я. на підставі статей 17, 19, 20, 25 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52426835, якою боржнику надано строк на самостійне виконання рішення суду. Проте, згідно повідомлення Центру соцвиплат, бюджетні призначення на проведення компенсаційних виплат для забезпечення виконання судових рішень у Державному бюджеті не передбачено.

Також, заявник, зокрема, зазначив, що виконавчий лист по справі № 2-а/759/127/13 орган державної виконавчої служби відмовився прийняти та повернув з посиланням на те, що відповідно до пункту 2 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 03 вересня 2014 року № 440 (далі - Порядок № 440) внесенню до Реєстру підлягають виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, або рішення суду, що набрали законної сили, боржником за яким є державні органи, державні підприємства, установи, організації, юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства, що ухвалені до 1 січня 2013 року, а відтак, якщо не змінити спосіб виконання з «зобов'язати» на «стягнути» то зазначена постанова суду апеляційної інстанції не буде виконана, оскільки держава гарантує виконання рішення суду зобов'язального характеру, які ухвалені до 01 січня 2013 року.

Святошинський районний суд м. Києва ухвалою від 04 вересня 2017 року задовольнив заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі № 2-а/759/127/13 шляхом стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 169 816 грн. 00 коп. .

Задовольняючи вимоги заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання.

При цьому, суд першої інстанції пославшись на положення Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (Закон № 4901-VI) дійшов висновку про те, що положеннями цього Закону та приписами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), органи Казначейства на теперішній час не мають повноважень для зобов'язання іншого органу вчинити певні дії та можливості прийняти до виконання виконавчий документ без зазначення про стягнення з державного органу конкретної суми коштів.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 жовтня 2017 року скасував ухвалу суду першої інстанції, ухвалив нову - про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1

02 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року.

11 грудня 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення Центру соцвиплат на зазначену касаційну скаргу, в яких, відповідач, зокрема, зазначив, що постанова суду апеляційної інстанції не виконується через відсутність коштів, а виплата по зазначеному судовому рішенню буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, були визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (тут далі наводиться в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 02 жовтня 2012 року N 5411-VI, далі - Закон України «Про виконавче провадження»), за змістом статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 3 цього Закону обумовлено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За змістом частини першої статті 2 зазначеного Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

У справі, яка розглядається спір виник щодо можливості змінити спосіб та порядок виконання постанови суду апеляційної інстанції від 23 грудня 2013 року у справі № 2-а/759/127/13.

Цією постановою апеляційний суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1:

- визнав протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва і Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення, щомісячних виплат на дітей шкільного віку та грошову допомогу до 5 травня за період 2010 рік - протиправними;

- зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва і Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням раніше виплаченої суми за вказаний період та виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

- зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва і Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 нарахувати і виплатити грошову допомогу до 5 травня відповідно до статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2010 рік, з урахуванням раніше виплаченої суми за вказаний період та виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва і Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячні виплати на дітей шкільного віку: відповідно до статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2010 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період. У задоволенні решти позовних вимог - відмови.

Відповідно до частини четвертої статті 105 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 124 Конституції України та статтею 14 КАС України встановлено, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

З огляду на наведене, встановлені судами обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум буде здійснена Центром соцвиплат після надходження відповідних сум із державного бюджету.

Для відновлення права ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку та виплати йому відповідних соціальних виплат Київським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 23 грудня 2013 року про зобов'язання відповідачів провести перерахунок та виплату відповідних соціальних виплату у розмірах встановлених статтями 30, 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що відповідало заявленим позовним вимогам та принципу диспозитивності, закріпленому у статті 11 КАС України в редакції, яка була чинною на час звернення до суду із цим позовом.

Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення конкретної суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 759/1928/13-а, дійшов правильного висновку, оскільки зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справи №№ 21-394а14, 21-475а14).

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, не ставив під сумнів чинність, обов'язковість самого судового рішення. Однак, діючи у порядку, що встановлений законом, суд дійшов висновку про неможливість встановити інший спосіб виконання.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що положення Закону № 4901-VI не містять заборони виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, у резолютивній частині яких замість слів «стягнути» записано «зобов'язати виплатити».

За таких обставин, на думку колегії суддів правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1

Щодо посилання у касаційній скарзі на ухвалене Європейським судом з прав людини 12 жовтня 2017 року Рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (заяви № 46852/13, № 47786/13, № 54125/13, № 56605/13 та № 3653/14), яким, зокрема, приєднано до зазначеної справи заяву ОСОБА_1 № 71087/13 і яка є частиною виконання пілотного рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Іванов проти України» (заява № 40450/04), то колегія суддів вважає, що це рішення не є підставою для зміни способу та порядку виконання рішення, а стосується саме заходів виконання рішення суду по суті позовних вимог про зобов'язання виплатити відповідні соціальні виплати під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи (пункт 198 Рішення).

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня

2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

До того ж, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 281/1820/14-а) міститься аналогічний правовий висновок щодо можливості зміни способу та порядку виконання рішення у спорах цієї категорії, тому колегія суддів не вбачає необхідності відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, про що, також просить ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновку суду апеляційної інстанції, тому відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, а відтак, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 25 жовтня 2017 року у справі № 759/1928/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду