ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 квітня 2018 року

справа №804/2100/17

адміністративне провадження №К/9901/3408/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року у складі судді Царікової О.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Чумака С.Ю., Гімона М.М., Юрко І.В. у справі № 804/2100/17 за позовом Селянського фермерського господарства «Ромнана» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення № 5460/10/04-18-12,

у с т а н о в и в :

22 березня 2017 року Селянське фермерське господарство «Ромнана» (далі - платник податків, Господарство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення від 13 березня 2017 року №5460/10/04-18-12 про анулювання реєстрації платником єдиного податку Селянського фермерського господарства «Ромнана», з мотивів безпідставності та протиправності його прийняття.

19 травня 2017 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, адміністративний позов Господарства задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення податкового органу від 13 березня 2017 року № 5460/10/04-18-12 про анулювання реєстрації платником єдиного податку Селянського фермерського господарства "Ромнана".

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, яке прийняте на підставі підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України з огляду на наявність у господарства податкового боргу станом на 1 січня 2017 року з податку на додану вартість в сумі 7053 гривні. Відсутність у позивача податкового боргу унеможливлює застосування положень зазначеної норми. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сплата Господарством у встановлені строки податкового зобов'язання на помилково визначений розрахунковий рахунок, сплативши кошти безпосередньо до бюджету, а не на рахунок призначений для акумуляції коштів, що підлягають перерахуванню до державного бюджету, не є достатньою підставою для висновку про несплату господарством необхідної суми у визначений строк. Суди також зазначили про те, що податковим органом не формувалась та не направлялась на адресу позивача податкова вимога на суму податкового боргу 7053,00 гривні.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У касаційній скарзі податковий орган викладає обставини справи. Жодної норми податкового законодавства, мотивів того в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права касаційна скарга не містить.

29 січня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому Господарство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. У відзиві Господарство викладає свою позицію, яка повністю збігається з висновками судів попередніх інстанцій, які містять судові рішення.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, Селянське фермерське господарство "Ромнана" (ідентифікаційний код юридичної особи 24226803) зареєстроване як юридична особа 20 січня 1995 року, взято на облік органами державної податкової служби 11 квітня 1995 року, перебуває на обліку в Криворізькій північній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та з 04 березня 2016 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, якому присвоєно статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік.

13 березня 2017 року податковим органом прийняте рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку Селянського фермерського господарства "Ромнана" № 5460/10/04-18-12 у зв'язку з тим, що платником єдиного податку порушено підпункт 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України, а саме установлено, що господарство має борг станом на 1 січня 2017 року по податку на додану вартість в сумі 7053 грн.

Відтак, в основу прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку покладено підпункт 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України, за яким не можуть бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності регламентована главою 2 Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України, положення цієї глави застосовується в цій постанові в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву,

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення,

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу,

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковим органом при прийнятті спірного рішення жодна з наведених підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку не застосована, а встановлені судами попередніх інстанцій обставини під жодну з цих підстав не підпадають.

При цьому, положення абзацу другого пункту 299.11 статі 299 Податкового кодексу України прямо передбачають, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5 1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Отже, положення цієї норми визначають обов'язок платника єдиного податку самостійно перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування при виявленні контролюючим органом невідповідності вимогам пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України, в межах спірних правовідносин такий порядок податковим органом не дотриманий.

Щодо наявності підстав, передбачених підпунктом 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України.

Як правильно установлено судами попередніх інстанцій, Селянське фермерське господарство "Ромнана", у 2016 році перебувало на спеціальному режимі оподаткування з податку на додану вартість, у зв'язку з чим декларувало податок на додану вартість, що підлягало сплаті у бюджет за двома формами податкових декларацій: загальній та скороченій.

На виконання положень пункту 2001.2 статті 2001 Податкового кодексу України позивачем як сільськогосподарським підприємством додатково відкрито відповідні рахунки в системі електронного адміністрування податку.

По загальній декларації позивачем декларувалося податкове зобов'язання з податку на додану вартість, отримане за реалізацією товарів та послуг, що не відносяться до сільськогосподарської діяльності, та сума податку на додану вартість належна до сплати підлягала 100% сплаті до бюджету. По скороченій декларації - податок на додану вартість отриманий від сільськогосподарської діяльності та розрахований до сплати, розподілявся у залежності від виду сільськогосподарської діяльності:

по коду 14010901 - 50% перераховувалось до державного бюджету, 50% на рахунок господарства;

по коду 14011001- 15 % перераховувалось до державного бюджету, 85% на рахунок господарства;

по коду 14011101-80% перераховувалось до державного бюджету, 20% на рахунок господарства.

Для обліку нарахування та сплати податку на додану вартість, отриманого від різних видів господарської діяльності в органах Державної фіскальної служби відкрито окремі особові рахунки (КОР), зокрема, позивачем відкрито особовий рахунок за кодом бюджетної класифікації 14010100 - для загальної декларації та 14010901, 14011001 та 14011101- для скороченої, в залежності від виду сільськогосподарської діяльності.

Кошти, що підлягають сплаті за поданими підприємством деклараціями, підлягають перерахуванню до бюджету виключно на електронні рахунки, які також відкриті підприємству окремо за кожним видом діяльності в УДКУ, а саме:

- 37511000034136 - для акумуляції коштів, що підлягали перерахуванню до державного бюджету;

- 3753010034136, 3754100034136 та 37552100034136 - транзитні рахунки, на яких здійснювався розподіл коштів у залежності від виду діяльності (3753010034136 для коду бюджетної класифікації - 14010901 - 50% до державного бюджету, 50% на рахунок господарства, 3754100034136 - по коду 14011001-15% до державного бюджету, 85 % на рахунок господарства, 37552100034136 - по коду 14011101-80% до державного бюджету та 20% на рахунок господарства);

- 37521000034136 для зарахування коштів на спецрахунок підприємства.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та не заперечується податковим органом, по коду 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) у січні 2016 року по терміну сплати 30 січня 2016 року, згідно поданої загальної декларації за грудень 2015 року № 9273170621 від 17 січня 2016 року у позивача виникли зобов'язання у сумі 40 500 гривні.

Господарство помилково сплатило вказані кошти платіжним доручення від 28 січня 2016 року № 7, напряму до особової картки платника (код бюджетної класифікації 14010100), а не на електронний рахунок у УДКУ, внаслідок чого, коли до УДКУ було надано реєстр на списання податку на додану вартість у сумі 40 500 грн, через відсутність коштів на електронному рахунку платника утворився борг у сумі 40 500 грн.

19 грудня 2016 року позивачем задекларовано по скороченій декларації №9245045400 від 19 грудня 2016 року - по коду 14010901 (податок на додану вартість сільгосппідприємств за операціями з сільськогосподарськими товарами (послугами) - 14 106,00 грн, 50% цієї суми - 7053 грн підлягає сплаті до державного бюджету, 50% підлягає перерахуванню на спецрахунок платника.

28 грудня 2016 року Господарством перераховано на електронний рахунок №37530100034136 суму 14 106 грн, вказані кошти розподілено наступним чином: 50% суми - 7053 грн зараховано до державного бюджету на рахунок 37511000034136, 50% - 7053 грн перераховано на рахунок 37521000034136 - та повернуто на спецрахунок платника.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 10 Закону «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII встановлено, що до доходів належать надходження, визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України (крім надходжень, визначених статтею 11 цього Закону) з урахуванням особливостей, визначених пунктами 17 та 17-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України,

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу України).

Згідно із частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в межах спірних правовідносин позивачем своєчасно сплачене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, який зарахований до Державного бюджету України, але у платіжному дорученні позивачем помилково зазначений інший код бюджетної класифікації. Відтак, позивач, як платник податків вчинив дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету. Помилкове визначення під час сплати суми податкового зобов'язання коду бюджетної класифікації не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений Податковим кодексом України строк, а відтак i для висновку про наявність у позивача станом на 1 січня 2016 року податкового боргу з податку на додану вартість.

Порушення порядку відображення сум сплачених податкових зобов'язань в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не доводить наявність у Господарства податкового боргу.

Відсутність податкового боргу виключає наявність в межах спірних правовідносин обставин, передбачених підпунктом 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України, та доводить протиправність спірного рішення податкового органу.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 804/2100/17 залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді С.С.Пасічник

В.П.Юрченко