open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №800/366/17

адміністративне провадження №П/9901/209/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

Білоуса О.В.,

Желтобрюх І.Л.,

при секретарі - Шевчук К.В.,

за участю

позивача - ОСОБА_5,

представника відповідача-1 - Склярук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5

до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2017 ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5) звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач 1), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач 2), в якому просить:

-визнати недійсним рішення Вищої ради правосуддя від 23.02.2017 №320/0/15-17 в частині направлення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України матеріалів разом з поданням про призначення на посаду судді вперше, кандидата на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_5;

-зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повернути до Вищої ради правосуддя матеріали разом з поданням про призначення на посаду судді вперше, кандидата на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_5;

-зобов'язати Вищу раду правосуддя вирішити питання про призначення кандидата на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_5, а саме: вчинити дії щодо внесення відповідного подання згідно з абзацом 1 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначає, що Вищою радою правосуддя прийнято оспорюване рішення, яким ухвалено передати нерозглянуті до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України матеріали про призначення на посади суддів вперше, в тому числі, і матеріали кандидата на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_5 разом з поданням Вищої ради юстиції про призначення на посаду судді вперше. Однак, позивач вважає, що при розгляді матеріалів щодо нього Вищою радою правосуддя залишено поза увагою те, що Вищою радою юстиції внесене Президентові України подання від 11.02.2014 №70/0/15-14 про призначення позивача на посаду судді. Позивач зазначає, що приймаючи оспорюване рішення Вища рада правосуддя порушила його права як кандидата на посаду судді, оскільки направила його матеріали разом з поданням для повторного складання кваліфікаційного іспиту, участі в конкурсі та проходження спеціальної перевірки, в той час як законодавством не передбачено вчинення повторних дій кандидатом, по якому вже внесено подання на призначення на посаду судді. Крім того, позивач наголошує, що протягом 2016 року Президентом України були видані Укази про призначення суддів на посади від 01.08.2016 №321/2016, від 25.09.2016 №410/2016, від 29.09.2016 №425/2016, до яких позивача не включено з невідомих причин.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив. На обґрунтування заперечень на адміністративний позов зазначив, що 25.10.2016 Адміністрацією Президента України подання Вищої ради юстиції щодо призначення суддів, не розглянуті до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", в тому числі, стосовно ОСОБА_5 повернуто до Вищої ради правосуддя. Відповідач 1 вказав на те, що згідно пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя", кандидати на посаду судді, матеріали щодо яких передані до Вищої ради правосуддя на виконання абзацу 1 даного пункту і які не пізніше ніж на шістдесятий день з дня набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII відповідають вимогам для призначення на посаду судді відповідно до Конституції України та цього Закону, повторно складають кваліфікаційний іспит, проходять спеціальну перевірку та беруть участь у конкурсі на зайняття посади судді. Для проведення спеціальної перевірки, кваліфікаційного іспиту та конкурсу на зайняття посади судді Вища рада правосуддя зобов'язана передати матеріали по відповідних кандидатах до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Таким чином, відповідач 1 вважає, що він мав визначені законодавством підстави для прийняття оспорюваного рішення.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив. На обґрунтування заперечень на адміністративний позов зазначив, що з внесенням рекомендації про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області ним у повному обсязі виконано вимоги законодавства, передбачені для порядку призначення позивача як кандидата на посаду судді вперше за результатами проведення конкурсу. Відповідач 2 вказує на те, що з 30.09.2016 набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, яким визначено, серед іншого, порядок зайняття посади судді, вимоги до кандидатів на посаду судді та порядок добору кандидатів на посаду судді. Пунктом 29 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що кандидати на посаду судді, які були зараховані до резерву на заміщення вакантних посад суддів та включені до рейтингового списку, у разі якщо закінчення трирічного строку припало на період одного року до набрання чинності цим Законом, а також кандидати, щодо яких на день набрання чинності цим Законом внесені рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, але яких не призначено на посаду судді, мають право взяти участь у доборі на посаду судді у порядку, встановленому цим Законом, без складання відбіркового іспиту та проходження спеціальної підготовки; такі кандидати повторно складають кваліфікаційний іспит та беруть участь у конкурсі на зайняття посади судді відповідно до результатів такого іспиту. Тому, відповідач 2 вважає, що повторне направлення рекомендації про призначення кандидатів на посаду судді, щодо яких на день набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, внесені рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, але яких не призначено на посаду судді, без проходження визначених цим Законом стадій добору та призначення, не передбачено.

09.01.2018 матеріали справи передано з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції для розгляду відповідно до пункту 5 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Відповідачами по справі подані відзиви на позовну заяву, в яких викладені доводи, аналогічні тим, що наведені у запереченнях на адміністративний позов.

У судовому засіданні представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Представник відповідача 2, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, а також надавши оцінку всім аргументам учасників справи відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено такі обставини:

21.04.2011 ОСОБА_5 звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18.03.2011.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28.04.2011 №1343/пп-11 ОСОБА_5 допущений до добору кандидатів на посаду судді вперше та відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.05.2011 №1428/пп-11 допущений до складання анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права.

ОСОБА_5, за результатами проходження 22.05.2011 анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права набрав 90 балів, за результатами складення 19.06.2011 кваліфікаційного іспиту - 77 балів і був зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30.06.2011 №2026/пп-11.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30.07.2013 №377/пп-13 визначено рейтинг кандидатів на посаду судді вперше, в якому ОСОБА_5 зайняв 21 місце.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.09.2013 №382/пп-13 ОСОБА_5, за наслідками розгляду його заяви від 23.08.2013, визнано переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади судді Звенигородського районного суду Черкаської області.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 31.10.2013 №453/пп-13 ОСОБА_5 вирішено рекомендувати для призначення на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області з виключенням його з резерву на заміщення вакантних посад суддів з 31.10.2013 (а.с. 64-66).

11.02.2014 Вищою радою юстиції прийнято рішення від №70/0/15-14 про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області (а.с. 14, 67).

У порядку та в строки, передбачені статтею 72 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, Указ Президента України про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області видано не було.

30.09.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII.

На виконання абзацу 2 пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону з супровідним листом від 25.10.2016 №02-01/3080 Адміністрацією Президента України повернуто до Вищої ради юстиції матеріали про призначення кандидатів на посаду суддів вперше стосовно 68 осіб, які не було розглянуто Президентом України до 30.09.2016 (у тому числі щодо ОСОБА_5), для їх розгляду Вищою радою правосуддя (а.с. 68-70).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.02.2017 №320/0/15-17 "Про передачу відповідних матеріалів Вищій кваліфікаційній комісії суддів України про призначення на посади суддів вперше, не розглянутих до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" вирішено передати Вищій кваліфікаційній комісії суддів України матеріали про призначення, серед інших, ОСОБА_5 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області (а.с. 15-27, 71-81).

Підставою для прийняття даного рішення зазначено норми статей 30, 34 та пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

15.03.2017 ОСОБА_5 подав до Вищої ради правосуддя звернення від 14.03.2017, яким просив роз'яснити підстави повернення матеріалів стосовно нього разом з поданням Вищої ради юстиції до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для повторного складання кваліфікаційного іспиту, проходження спеціальної перевірки та участі в конкурсі (а.с. 28-33).

Листом від 18.04.2017 №4981/0/9-17 Вища рада правосуддя надала відповідь на звернення ОСОБА_5, якою роз'яснила, що матеріали кандидатів на посади суддів стосовно позивача передані до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з врахуванням положень статті 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ та на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 23.02.2017 №320/0/15-17 (а.с. 34).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 126 Конституції України (в редакції, чинній станом на час подачі позивачем заяви від 24.04.2011 та внесення подання від 11.02.2014), судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

Згідно з статтею 66 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (в редакції, чинній станом на час подачі позивачем заяви від 24.04.2011, далі - Закон №2453-VI), призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії:

1) розміщення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на своєму веб-порталі оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів та опублікування такого оголошення в газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр";

2) подання особами, які виявили бажання стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;

3) здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на основі поданих кандидатами на посаду судді документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організація проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом;

4) складення особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судді, іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права;

5) направлення кандидатів, які успішно склали іспит та пройшли необхідні перевірки, для проходження спеціальної підготовки;

6) пункт 6 частини першої статті 66 виключено

7) допуск кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, до складення кваліфікаційного іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;

8) визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами складення кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад судді;

9) оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у разі відкриття вакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві;

10) проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, виходячи з рейтингу кандидата відповідно до кількості наявних вакантних посад судді добору серед кандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді юстиції про призначення кандидата на посаду судді;

11) розгляд на засіданні Вищої ради юстиції відповідно до рекомендації

Вищої кваліфікаційної комісії суддів України питання про призначення кандидата на посаду судді та внесення в разі прийняття позитивного рішення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді;

12) прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді.

Частиною 1 статті 128 Конституції України (в редакції, чинній станом на час подачі позивачем заяви від 24.04.2011 та внесення подання від 11.02.2014) передбачено, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України.

Пунктом 1 частини 1 статті 131 Конституції України (в редакції, чинній станом на час внесення подання від 11.02.2014) визначено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15.01.1998 №22/98-ВР (в редакції, чинній станом на час внесення подання від 11.02.2014, надалі - Закон №22/98-ВР) встановлено, що Вища рада юстиції приймає подання про призначення суддів.

За приписами статті 29 Закону №22/98-ВР, Вища рада юстиції за рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вносить подання Президенту України про призначення громадянина України на посаду судді вперше.

Кандидатура на посаду судді розглядається персонально після доповіді члена Вищої ради юстиції, який діє за дорученням відповідної секції, де попередньо вивчаються матеріали щодо кандидата на посаду судді. Рішення щодо кандидата на посаду судді приймається на засіданні Вищої ради юстиції відкритим голосуванням.

Пропозиція щодо внесення подання Президентові України про призначення суддею вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало більше половини від конституційного складу Вищої ради юстиції.

Статтею 72 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI

(в редакції, чинній станом на час подачі позивачем заяви від 24.04.2011 та внесення подання від 11.02.2014, надалі - Закон №2453-VI) закріплено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради юстиції, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів у судді.

Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду судді. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.

Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради юстиції.

Отже, на час існування спірних правовідносин, призначення на посаду судді вперше здійснювалось шляхом видачі Президентом України відповідного указу на підставі подання Вищої ради юстиції, яке вносилось за наслідками розгляду рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

При цьому, Закон №2453-VI передбачав, що розгляд Вищою радою юстиції питання про призначення кандидата на посаду судді та внесення подання про його призначення Президентові України є окремими стадіями в межах процедури призначення на посаду судді вперше, яким передує процедура добору.

Як слідує з наявних у матеріалах справи доказів, позивач успішно пройшов добір серед кандидатів на посаду судді, за результатами чого його рекомендовано для призначення на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 31.10.2013 №453/пп-13.

30.09.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII (далі - Закон №1401-VIII).

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1401-VIII закріплено, що з дня набрання чинності цим Законом призначення, припинення повноважень та звільнення суддів здійснюється відповідно до Конституції України

з урахуванням внесених цим Законом змін (абзац 2).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 126 Конституції України, з урахуванням змін, внесених Законом №1401-VIII, суддя обіймає посаду безстроково.

Згідно з частиною 1 статті 70 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (який набрав чинності 30.09.2016 далі - Закон №1402-VIII), добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії:

1) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів;

2) розміщення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді.

В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік;

3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону;

4) здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів;

5) допуск Вищою кваліфікаційною комісією суддів України осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту;

6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту;

7) встановлення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону;

9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки;

10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів;

11) зарахування Вищою кваліфікаційною комісією суддів України кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

12) оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад;

13) проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді;

14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді;

15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.

Частиною 1 статті 128 Конституції України, з урахуванням змін, внесених Законом №1401-VIII, передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.

Статтею 80 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII) визначено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради правосуддя, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.

Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.

Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради правосуддя.

Пунктом 1 частини 1 статті 131 Конституції України, з урахуванням змін, внесених Законом №1401-VIII, встановлено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка вносить подання про призначення судді на посаду.

За приписами статті 37 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII (який набрав чинності 05.01.2017, далі - Закон №1798-VIII), рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя.

Засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя.

Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя.

Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо:

1) такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.

Підпунктом 1 пункт 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України закріплено, що до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснювала Вища рада юстиції.

Вищу раду юстиції реорганізовано у Вищу раду правосуддя шляхом перетворення на підставі рішення Вищої ради юстиції від 12.01.2017 №11/0/15-17.

Отже, порядок призначення суддів на посади, з урахуванням змін, внесених до Конституції України Законом №1401-VIII, є аналогічним тому, що існував раніше, та здійснюється шляхом видачі Президентом України відповідного указу на підставі подання Вищої ради правосуддя, яке вноситься за наслідками розгляду рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Основна відмінність норм, якими врегульовано порядок призначення на посаду судді починаючи з 30.09.2016, в тому, що суддя призначається на посаду безстроково, а не вперше строком на п'ять років з можливістю наступного обрання безстроково.

Системний аналіз норм частини 1 статті 70 ("Порядок добору та призначення на посаду судді") та статті 80 ("Призначення на посаду судді") Закону №1402-VIII дозволяє стверджувати, що призначення судді на посаду є самостійною стадією, яка відмежована від стадії добору кандидатів на цю посаду.

Зокрема, у відповідності до частини 1 статті 72 Закону №1402-VIII, добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.

Згідно з частиною 8 статті 79 Закону №1402-VIII, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно.

Частинами 17, 18 цієї статті визначено, що за результатами конкурсного добору Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає до Вищої ради правосуддя відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями. Відповідно до внесеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації Вища рада правосуддя на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі ухвалення позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення судді на посаду.

Таким чином, добір кандидатів на посаду суддів завершується надісланням Вищою кваліфікаційною комісією суддів України до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата суддею.

Призначення ж на посаду судді, відповідно до встановленого Законом №1402-VIII порядку, передбачає видачу Президентом України указу на підставі та в межах подання Вищої ради правосуддя, передумовою для внесення якого є розгляд на засіданні Вищої ради юстиції питання про призначення кандидата.

Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1401-VIII визначено, що матеріали та подання Вищої ради юстиції про призначення суддів строком на п'ять років, не розглянуті до дня набрання чинності цим Законом, повертаються до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про призначення суддів на посади відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін (абзац 2).

Пунктом 13 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення від 23.02.2017) визначено, що матеріали та подання Вищої ради юстиції про призначення на посади суддів вперше, не розглянуті до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", передаються до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про призначення відповідних суддів (внесення відповідних подань) (абзац 1).

Кандидати на посаду судді, матеріали щодо яких передані до Вищої ради правосуддя згідно з абзацом першим цього пункту і які на шістдесятий день з дня набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII не відповідають вимогам для призначення на посаду судді відповідно до Конституції України, припиняють участь у процедурах призначення на посаду судді (абзац 2).

Кандидати на посаду судді, матеріали щодо яких передані до Вищої ради правосуддя згідно з абзацом першим цього пункту і які не пізніше ніж на шістдесятий день з дня набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII відповідають вимогам для призначення на посаду судді відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII, повторно складають кваліфікаційний іспит, проходять спеціальну перевірку та беруть участь у конкурсі на зайняття посади судді (абзац 3).

Для проведення спеціальної перевірки, кваліфікаційного іспиту та конкурсу на зайняття посади судді Вища рада правосуддя передає відповідні матеріали Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (абзац 4).

Виходячи з наведених норм пункту 13 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII, законодавець розділяє поняття "матеріали" та "подання", що вживаються у цій нормі, маючи на увазі різні стадії реалізації передбаченої частиною 1 статті 70 Закону №1402-VIII процедури добору і призначення на посаду судді та визначає різні правові наслідки при передачі матеріалів - у вигляді внесення подання Президентові України про призначення на посаду судді та при передачі подання - у вигляді вирішення питання про призначення на посаду судді.

При цьому, ні Конституція України, з урахуванням внесених Законом №1401-VIII змін, ні Закон №1402-VIII чи Закон №1798-VIII не встановлюють необхідності повторного складення кваліфікаційного іспиту, проходження спеціальної перевірки та участі у конкурсі особами, подання щодо яких передані до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про призначення на посаду судді.

Відповідно до частини 3 статті 127 Конституції України, з урахуванням змін, внесених до Конституції України Законом №1401-VIII, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

Згідно з частиною 1 статті 69 Закону №1402-VIII, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Водночас, частиною 3 статті 127 Конституції України (в редакції, чинній станом на час подачі позивачем заяви від 24.04.2011 та внесення подання від 11.02.2014) було визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

З огляду на вказані вище норми, вимоги до кандидатів на посаду судді були змінені в частині віку кандидата і стажу професійної діяльності у сфері права, а також визначені додаткові вимоги щодо компетентності та доброчесності кандидата.

У рішенні Вищої ради правосуддя від 23.02.2017 №320/0/15-17 вказано, що кандидати на посаду судді, зазначені у додатку до рішення, у тому числі ОСОБА_5, на шістдесятий день (28.11.2016) з дня набрання чинності Законом №1402-VIII відповідають вимогам для призначення на посаду відповідно до Конституції України та Закону №1402-VIII.

Частиною 1 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Тому, судом окремо не встановлюється факт відповідності чи невідповідності позивача вимогам до кандидата на посаду судді.

Як вбачається з оспорюваного рішення та заперечень (відзиву) відповідача на адміністративний позов, Вищою радою правосуддя при прийнятті рішення від 23.02.2017 №320/0/15-17 були застосовані норми абзаців 3-4 пункту 13 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII, які передбачають передачу матеріалів щодо кандидатів на посаду судді, зазначених в абзаці 1 даного пункту, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для проведення спеціальної перевірки, кваліфікаційного іспиту та конкурсу на зайняття посади судді.

Проте, виходячи з системного тлумачення норм Конституції України, з урахуванням внесених Законом №1401-VIII змін, а також Закону №1402-VIII, якими врегульовано порядок призначення на посаду судді з 30.09.2016, до спірних правовідносин застосуванню підлягають виключно норми абзацу 2 пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1401-VIII і абзацу 1 пункту 13 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII, в яких прямо зазначено про передачу до Вищої ради правосуддя матеріалів та подань Вищої ради юстиції про призначення на посади суддів вперше, які не були розглянуті до 30.09.2016, для вирішення питання про їх призначення (внесення подань).

Посилання відповідача в оспорюваному рішенні на абзаци 3-4 пункту 13 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII є безпідставними, оскільки ними не визначено порядку передачі до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України саме подань Вищої ради юстиції про призначення на посаду судді, а лише матеріалів. Тому, застосування відповідачем вказаних норм та прийняття на їх підставі рішення про передачу матеріалів позивача до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є розширеним тлумаченням норм Закону №1798-VIII, яке суперечить гарантіям, встановленим частиною 2 статті 19 Конституції України та свідчить про вихід відповідачем за межі власних повноважень.

Крім того, норми абзацу 1 пункту 13 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII конкретизують спосіб, у який повинна діяти Вища ради правосуддя на виконання норм абзацу 2 пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1401-VIII, а саме, зобов'язують її вирішити питання про призначення відповідних суддів (внести відповідні подання).

З огляду на норми статті 37 Закону №1798-VIII, вирішення Вищою радою правосуддя вказаного питання здійснюється на її засіданні та завершується ухваленням рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду або рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду з підстав, визначених законодавством.

Проте, у випадку спірних правовідносин, жодного з наведених вище рішень стосовно позивача відповідачем прийнято не було, що дає підстави вважати, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення та передачі матеріалів щодо позивача до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України діяв у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України.

При цьому, невирішення відповідачем питання про призначення на посаду судді відносно позивача жодним чином не залежало від волі позивача, яким було виконано усі вимоги, встановлені чинним на час існування спірних правовідносин законодавством, для того щоб це питання було вирішене.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з частиною 1 статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

04.11.1950 підписано Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 (далі - Конвенція).

У преамбулі до Конвенції визначено, що уряди держав - членів Ради Європи, які підписали цю Конвенцію виразили рішучість, як уряди європейських держав, що є однодумцями і мають спільну спадщину політичних традицій, ідеалів, свободи і верховенства права, зробити перші кроки для забезпечення колективного гарантування прав, проголошених у Загальній декларації.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді "Про верховенство права", що затверджена Венеціанською комісією на 86 пленарному засіданні (Венеція, 25-26.03.2011), зазначила, що однією зі складових верховенства права є правова визначеність, яка вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (пункти 41, 46).

Також, у рішенні Конституційного Суду України в від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) неодноразово висловлював свою позицію, у відповідності до якої принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості" закону, яким передбачається втручання у права особи основоположні свободи. Зокрема, на думку суду, вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права, тлумачитися у спосіб, сумісний з верховенством права і найбільш сприятливий для особи (рішення у справах "Полторацький проти України" (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29.04.2003, заява №38812/97, §155, "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine), від 09.01.2013, заява №21722/11, §170, "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine) від 14.10.2010, заяви №23759/03 та №37943/06, §57).

При цьому, під терміном "закон" слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" і "передбачуваності". "Закон" повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (рішення у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), рішення від 23.06.1995, заява №18139/91, §37).

Таким чином, невирішення відповідачем питання про призначення на посаду судді відносно позивача та передача матеріалів щодо нього до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України порушує принцип правової визначеності, як складову принципу верховенства права, закріпленого Конвенцією і національним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1-2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням з'ясованих судом по справі обставин, які знайшли своє підтвердження на основі досліджених у судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що рішення Вищої ради правосуддя від 23.02.2017 №320/0/15-17 "Про передачу відповідних матеріалів Вищій кваліфікаційній комісії суддів України про призначення на посади суддів вперше, не розглянутих до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" в частині передачі Вищій кваліфікаційній комісії суддів України матеріалів про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області не відповідає визначеним КАС України критеріям правомірності, оскільки його було прийнято внаслідок перевищення відповідачем повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією і законами України.

За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Частинами 3-4 цієї статті встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача 1 щодо невирішення питання про призначення позивача на посаду судді носить характер протиправної.

Разом з тим, стаття 37 Закону №1798-VIII наділяє Вищу раду правосуддя повноваженнями діяти на власний розсуд при вирішенні даного питання, а саме, шляхом ухвалення рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду або рішення про відмову у внесенні такого подання.

Тому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 1 вирішити питання про призначення позивача на посаду судді шляхом вчинення дій щодо внесення відповідного подання згідно абзацу 1 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1798-VIII є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Натомість, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 1 - Вищу раду правосуддя повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 матеріали разом з поданням про призначення позивача на посаду судді вперше, то в їх задоволенні суд також відмовляє, оскільки визнання протиправним рішення відповідача 1, на підставі якого ці матеріали було передано, тягне за собою їх автоматичне повернення відповідачем 2 і не потребує додаткового ухвалення судом рішень з цього питання.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

За правилами статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору за подання даного позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Вищої ради правосуддя (код ЄДРПОУ 00013698, 04050, м. Київ, вул. Студентська, б. 12-А) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, 01601, м. Київ, вул. Липська, б. 18/5) про визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 23.02.2017 №320/0/15-17 в частині направлення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України матеріалів разом з поданням про призначення на посаду судді вперше, кандидата на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_5.

Зобов'язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позову відмовити.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 03 квітня 2018 року.

Повний текст рішення складено 10 квітня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа

О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Джерело: ЄДРСР 73335235
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку