РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №800/342/16 (800/514/15)

адміністративне провадження №П/9901/265/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М.,

секретар судового засідання - Носенко Л.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Ліходій О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (правонаступник Вищої ради юстиції; далі - ВРП), у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 3 грудня 2015 року №922/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги судді» (далі - рішення №922/0/15-15).

На обґрунтування позовних вимог послався, зокрема, на порушення ВРЮ процедури прийняття оскаржуваного рішення та на сплив річного терміну притягнення його до дисциплінарної відповідальності, передбаченого статтею 87 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року, чинній на час винесення ним постанов у справах про адміністративні правопорушення; далі Закон №2453-VI).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2016 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано оскаржуване рішення відповідача.

Постановою Верховного Суду України від 10 травня 2016 року постанову Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2016 року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

У відзиві на позовну заяву ВРП зазначено, що оскаржуване рішення прийнято у межах повноважень та у спосіб, який передбачений Конституцією України та законами України, зокрема, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин. Так, у рішенні вказані обставини, які стали підставою для проведення перевірки стосовно позивача, наведені норми законодавства, які були порушені позивачем при здійсненні правосуддя, а також висновки з посиланням на підтверджуючі документи, до яких дійшла Вища рада юстиції після дослідження усіх обставин, у їх сукупності.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача про законність прийнятого ним рішення та просив позов задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити його з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання пояснила, що проти задоволення позову заперечує та просить в задоволенні позову відмовити.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів встановила наступне.

Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 7 липня 2011 року №3119-VI позивача обрано суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області безстроково.

15 та 16 грудня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшли заяви голови громадської спілки «УКРАЇНСЬКА СПІЛКА АВТОМАЙДАН» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки судді ОСОБА_1 у зв'язку з винесенням постанов у справах №359/123/14-п, №359/126/14-п, №359/273/14-п про накладення адміністративних стягнень у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Також 11 та 18 грудня 2014 року надійшли аналогічні за змістом заяви ОСОБА_6 про проведення спеціальної перевірки судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 у зв'язку з постановленням рішення у справі №359/123/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності заявника за статтею 122-2 КУпАП.

У зверненнях зазначено про невжиття суддею ОСОБА_1 заходів для всебічного та повного з'ясування обставин справ, внаслідок чого прийнято незаконні і необґрунтовані рішення.

Перевіривши викладені у заявах обставини, ТСК 19 травня 2015 року ухвалила висновок №27/02-15 про наявність у діях судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ознак порушення присяги та на підставі частини другої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» направила його разом із матеріалами перевірки до ВРЮ для розгляду та прийняття рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ від 30 липня 2015 року вказаний висновок ТСК з доданими матеріалами передано члену Вищої ради юстиції для проведення перевірки.

Член ВРЮ запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1, про що надав відповідний висновок.

Ухвалою ВРЮ від 10 вересня 2015 року №465/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу.

Висновком дисциплінарної секції ВРЮ від 10 листопада 2015 року рекомендовано ВРЮ прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченка Анатолія Володимировича з посади за порушення присяги.

Рішенням ВРЮ від 3 грудня 2015 року №922/0/15-15 вирішено внести подання до Верховної Ради України про звільнення вказаного судді з посади у зв'язку з порушенням присяги судді з огляду на таке.

Постановою від 11 лютого 2014 року у справі №359/123/14-п суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП та застосував стосовно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

Як вказано у мотивувальній частині постанови, суддею встановлено, що 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на автодорозі Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки «BMW 318і» (д.н.з. НОМЕР_1), не виконав вимогу інспектора ДПС про зупинку, що подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України.

Транспортний засіб «BMW 318і» (д.н.з. НОМЕР_2) належить ОСОБА_6 та зареєстрований за ним.

Суддя, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника порушника, свідків, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6, яка підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 7 січня 2014 року серії АГ2 №098752.

У постанові також зазначено, що перебування вказаного транспортного засобу на автодорозі Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області та невиконання водієм цього автомобіля вимог інспектора ДАІ про зупинку підтверджується рапортом інспектора ДПС взводу №2 ОСОБА_7, рапортом командира взводу №3 РДПС ДАІ ОСОБА_8, що містяться у матеріалах справи.

До заперечення ОСОБА_6 факту його перебування за кермом вказаного автомобіля на місці вчинення адміністративного правопорушення та пояснень, що згаданий автомобіль давно переданий у користування іншій особі на підставі довіреності, суддя ОСОБА_1 поставився критично, вважав це способом уникнути відповідальності та зазначив, що у порушника і його захисту були можливості надати суду докази про обставини перебування вищевказаного автомобіля у користуванні іншої особи.

Також суд оцінив пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, котрі підтвердили перебування ОСОБА_6 29 грудня 2013 року в гаражі та на ринку м. Борисполя, як неточні та такі, що мають суперечності між собою, дані свідки мають родинний або близький зв'язок з порушником.

Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення (серія АГ2 №098752) стосовно ОСОБА_6 за статтею 122-2 КУпАП складений старшим інспектором ВДАІ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_12 7 січня 2014 року за відсутності ОСОБА_6 (хоча у протоколі зазначено, що особу встановлено із зазначенням її паспортних даних) за участю двох свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які не були присутніми на місці фіксації адміністративного правопорушення, а лише підтвердили відсутність ОСОБА_6 при складанні протоколу.

Підставою для складання цього протоколу слугували рапорти командира взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_8 від 30 грудня 2013 року, інспектора ДПС взводу №2 роти ДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_7 (дата не зазначена), роздруківка облікової картки автомобіля марки «BMW 318і» (д.н.з. НОМЕР_1).

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься рапорт старшого інспектора ВДАІ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_12 від 7 січня 2014 року про складення протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_6, якого неодноразово було повідомлено телефоном про запрошення до підрозділу ДАІ для розгляду адміністративного правопорушення, вчиненого 29 грудня 2013 року.

Письмове повідомлення ОСОБА_6 про запрошення до ВДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області датоване 6 січня 2014 року.

При цьому у письмових поясненнях, наданих Бориспільському міськрайонному суду Київської області 11 лютого 2014 року, ОСОБА_6 зазначив, що 2 січня 2014 року на запрошення інспектора ВДАІ ОСОБА_15 він з'явився до відділу та погодився надати письмові пояснення. У цих поясненнях ОСОБА_6 зазначив, що 29 грудня 2013 року цілий день провів у місті Борисполі, хто міг керувати належним йому автомобілем «BMW 318і» йому не відомо.

Проте вказаних письмових пояснень ОСОБА_6 у матеріалах справи немає.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_6 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2014 року скасовано постанову місцевого суду, провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд зазначив, що відповідно до статей 245, 252, 280, 283, 284 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративного правопорушення.

У постанові судді необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та визначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається порушник.

Апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були. Суддя не надав належної оцінки доказам у справі та необґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення та рапорт були складені різними працівниками ДАІ, а сам протокол не відповідає вимогам статті 256 КУпАП і не містить всіх визначених цією статтею даних. За таких обставин протокол та рапорт щодо скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_6 не можуть бути визнані доказами. Крім того, у матеріалах справи немає доказів застосування технічних засобів та технічних приладів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, передбачених Переліком технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затвердженим Наказом МВС України від 1 березня 2010 року №33.

Суд апеляційної інстанції зазначив також, що з матеріалів справи не вбачається доказів перебування саме ОСОБА_6 за кермом автомобіля, на якому було вчинено адміністративне правопорушення.

Також, постановою від 5 лютого 2014 року у справі №359/273/14-п суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 визнав ОСОБА_16 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував стосовно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

Як вказано у мотивувальній частині постанови, суддею встановлено, що 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на автодорозі Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області ОСОБА_16, керуючи автомобілем марки «Opel Vectra» (д.н.з. НОМЕР_3), не виконав вимогу інспектора ДПС про зупинку, що подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України.

У судове засідання ОСОБА_16 не з'явився, проте надав суду письмові пояснення, в яких заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки їхав по вказаній автодорозі на дві години пізніше, ніж зафіксовано у рапорті про невиконання вимог працівника міліції про зупинку, а під час руху його ніхто не зупиняв.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника порушника, свідків, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_16, яка підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 11 січня 2014 року серії АГ2 №148905.

Транспортний засіб «Opel Vectra» (д.н.з. НОМЕР_3) належить ОСОБА_16 та зареєстрований за ним.

У постанові суду також зазначено, що перебування вказаного транспортного засобу на автодорозі Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області та невиконання водієм цього автомобіля вимог інспектора ДАІ щодо зупинки підтверджується рапортом інспектора ДПС ОСОБА_7 від 30 грудня 2013 року, його поясненнями в суді, а також поясненнями самого ОСОБА_16 та свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18

До заперечення ОСОБА_16 факту зупинки його транспортного засобу працівником ДАІ в той день суддя ОСОБА_1 поставився критично, вважав це способом уникнути відповідальності та зазначив, що його доводи в цій частині не є переконливими та жодним чином не спростовують пояснення інспектора Рогача О.А. та відомостей, викладених у його рапорті.

Також суд оцінив пояснення свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, котрі заперечували, що працівники міліції намагались їх зупинити, як неточні та такі, що мають суперечності.

Протокол про адміністративне правопорушення (серія АГ2 №148905) стосовно ОСОБА_16 за статтею 122-2 КУпАП складений інспектором ДАІ ВДАІ Васильківського МВ ГУМВС України в Київській області Мезімцевим Д.С. 11 січня 2014 року.

Підставою для складання цього протоколу слугував рапорт інспектора ДПС взводу №2 роти ДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_7 від 30 грудня 2013 року та роздруківка облікової картки автомобіля марки «Opel Vectra» (д.н.з. НОМЕР_5). При цьому рапорт не містить відомостей про причину зупинки автомобіля, а у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, що ці документи додаються до нього.

Не погоджуючись з постановою суду від 5 лютого 2014 року, ОСОБА_16 оскаржив її до Апеляційного суду Київської області.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2014 року у справі скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2014 року, а провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_16 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції не дотримав вимог статей 245, 252, 280, 283, 284 КУпАП, не надав належну оцінку доказам у справі та необґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_16 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

У постанові апеляційного суду також зазначено, що факт вчинення ОСОБА_16 адміністративного правопорушення не підтверджується будь-якими доказами, які б підтвердили невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку. Крім того, у матеріалах справи немає доказів застосування як технічних, так і приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, передбачених Переліком технічних засобів, що використовуються у підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху (затверджений наказом МВС України від 1 березня 2010 року №33), а визнання вини порушника лише на основі рапорту інспектора ДПС ОСОБА_7 суперечить обставинам справи. Вказане свідчить про невинуватість ОСОБА_16 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

За результатами розгляду справи №359/126/14-п суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 виніс постанову від 16 січня 2014 року, якою визнав ОСОБА_20 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував відносно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Обґрунтовуючи прийняття такого рішення, суддя ОСОБА_1 вказав, що 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на 22-му км автодороги Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області ОСОБА_20, керуючи автомобілем марки «Nissan X-Trail» (д.н.з. НОМЕР_4), не виконав вимогу інспектора ДПС про зупинку, що подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України.

Суддя у постанові також зазначив, що у судове засідання ОСОБА_20 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав. Його вина у скоєнні вказаного правопорушення підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 7 січня 2014 року серії АГ2 №141765.

Транспортний засіб «Nissan X-Trail» (д.н.з. НОМЕР_4) належить ОСОБА_20 та зареєстрований за ним.

Суддя дійшов висновку, що перебування вказаного транспортного засобу на 22-му км автодороги Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області та невиконання водієм зазначеного автомобіля вимог інспектора ДАІ щодо зупинки підтверджується рапортом інспектора ДПС від 30 грудня 2013 року, що міститься у матеріалах справи.

Протокол про адміністративне правопорушення (серія АГ2 №141765) стосовно ОСОБА_20 за статтею 122-2 КУпАП складений інспектором ДПС ВДАІ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області Семенюком В.В. 7 січня 2014 року за відсутності ОСОБА_20, проте за наявності двох свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23

У матеріалах справи містяться два рапорти інспектора ДПС взводу №2 роти ДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_7, на одному з яких немає дати його складання, та роздруківка облікової картки автомобіля марки «Nissan X-Trail» (д.н.з. НОМЕР_4).

Письмове повідомлення ОСОБА_20 про запрошення до підрозділу Державтоінспекції МВС датоване 6 січня 2014 року. Проте відомостей про отримання ним вказаного повідомлення чи про повідомлення про запрошення іншим способом у матеріалах справи немає.

У матеріалах справи немає і відомостей про отримання ОСОБА_20 повістки про виклик до суду на 16 січня 2014 року, а тому немає підтвердження належного повідомлення його про час та місце розгляду справи.

28 лютого 2014 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 виніс постанову про скасування постанови від 16 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП, припинення її виконання та звільнив ОСОБА_20 від адміністративної відповідальності та від сплати судового збору.

Прийняття такого рішення суддя ОСОБА_1 обґрунтував застосуванням статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року, якою передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених КУпАП, за умови, що ці правопорушення пов'язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім того, у постанові суддя зазначив, що є достатньо підстав для скасування постанови суду від 16 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП, оскільки дане правопорушення мало місце в районі проведення масових акцій протесту у Вишгородському районі Київської області.

Проте у матеріалах справи немає підтвердження участі ОСОБА_20 у таких акціях.

За висновком ВРЮ допущені ОСОБА_1 порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності та неупередженості, тобто є порушенням присяги та підставою для звільнення з посади.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, визнається адміністративним правопорушенням та тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення визначено статтею 246 КУпАП.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Про вчинення адміністративного правопорушення, як це передбачено частиною першою статті 254 КУпАП, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності, зміст якого повинен відповідати вимогам статті 256 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначені статтею 268 КУпАП, зокрема особа має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Справа про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, розглядається суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (стаття 221 КУпАП).

Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зазначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 7 КУпАП.

Статтею 287 КУпАП закріплено право особи оскаржити постанову районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення.

Як випливає зі змісту частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону, незалежність суддів гарантується Конституцією і законами України, суддя може бути звільнений з посади органом, що його обрав або призначив виключно з підстав передбачених Конституцією (статті 126, 129 Конституції України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

За приписами статті 55 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №2453-VI) обов'язки судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. Суддя зобов'язаний, зокрема: своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; додержуватися присяги судді.

Порушення обов'язків судді можуть мати наслідком його притягнення до дисциплінарної відповідальності чи звільнення за порушення суддівської присяги, зокрема про таку підставу припинення суддівської служби зазначається в пункті 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Зміст присяги судді полягає в урочистому зобов'язанні об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Визначення суті порушення присяги судді наведене в частинах другій і третій статті 32 Закону України від 15 січня 1998 року №22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на момент постановлення рішень суддею; далі - Закон №22/98-ВР) і полягає у: вчиненні ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотриманні суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Процедура звільнення суддів за порушення присяги врегульована Законом №2453-VI та Законом №22/98-ВР і проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

За приписами частини другої статті 96 Закону №2453-VI (в редакції, чинній на момент прийняття рішення ВРЮ) під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи юридичну оцінку встановлених обставин, суд виходить з такого.

Суддя є публічним службовцем, носієм судової влади, при здійсненні правосуддя незалежний і підкоряється лише закону, перебуває під особливим захистом держави, а складовою гарантій його незалежності, серед іншого, є особливий порядок звільнення з посади.

Однією з підстав звільнення судді з посади було порушення ним присяги.

Аналізуючи текст присяги, як її викладено у статті 55 Закону №2453-VI та склади діянь, що становлять порушення присяги судді у розумінні частини другої статті 32 Закону №22/98-ВР, можна дійти висновку, що в основі поведінки судді закладені правові та морально-етичні норми, недодержання яких створює факт порушення присяги.

Згідно з рішенням ВРЮ суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 не забезпечив всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин під час розгляду вищевказаних справ про адміністративні правопорушення, вирішення їх в точній відповідності з законом, дійшов висновку про винуватість осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, за відсутності доказів їх вини, що призвело до порушення прав і законних інтересів цих осіб. Крім того, в порушення норм КУпАП скасував постанову, винесену ним у справі про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком ВРЮ про те, що суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при ухваленні рішень стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_16 та ОСОБА_20 не забезпечив всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин під час розгляду вищевказаних справ про адміністративні правопорушення.

Так, досліджуючи поняття «об'єктивність» колегія суддів зазначає, що нормативного закріплення воно не знайшло, за змістом є доволі абстрактним, таким, що важко перевірити. Водночас у Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23, наведено визначення об'єктивності судді як принципу: «Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Аналізуючи рішення, варто зазначити, що за формою вони відповідають встановленим законом вимогам. Разом із тим зміст рішень та дії судді в процесі їх прийняття викликають сумнів стосовно належної перевірки обставин у справах.

Так, у справі №359/123/14-п суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1, визнавши ОСОБА_6 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, не надав належної оцінки доказам у справі та необґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення та рапорт були складені різними працівниками ДАІ, а сам протокол не відповідає вимогам статті 256 КУпАП і не містить всіх визначених цією статтею даних.

Крім того, з матеріалів справи, як це встановлено апеляційним судом, не вбачалось доказів перебування саме ОСОБА_6 за кермом автомобіля, на якому було вчинено адміністративне правопорушення. Така обставина, в розрізі того, що автомобіль, як про це вказував ОСОБА_6, передано у користування іншій особі на підставі довіреності, мала одне з визначальних значень для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У справі №359/126/14-п суддя ОСОБА_1 виніс постанову від 16 січня 2014 року, якою визнав ОСОБА_20 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП та застосував відносно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції не дотримав вимог статей 245, 252, 280, 283, 284 КУпАП, не надав належну оцінку доказам у справі та необґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_16 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

Зокрема, факт вчинення ОСОБА_16 адміністративного правопорушення не підтверджується будь-якими доказами, які б підтвердили невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку. Крім того, у матеріалах справи немає доказів застосування як технічних, так і приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, передбачених Переліком технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху (затверджений наказом МВС України від 1 березня 2010 року №33), а визнання вини порушника лише на основі рапорта інспектора ДПС ОСОБА_7 суперечить обставинам справи. Зазначене свідчить про невинуватість ОСОБА_16 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

У справі №359/126/14-п суддя ОСОБА_1 виніс постанову від 16 січня 2014 року, якою визнав ОСОБА_20 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП та застосував стосовно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Обґрунтовуючи прийняття такого рішення, суддя ОСОБА_1 вказав, що 29 грудня 2013 року о 12 год. 30 хв. на 22-му км автодороги Київ-Овруч в с. Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області, ОСОБА_20, керуючи автомобілем марки «Nissan X-Trail» (д.н.з. НОМЕР_4), не виконав вимогу інспектора ДПС про зупинку, що подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України.

Суддя також зазначив, що у судове засідання ОСОБА_20 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав. Його вина у скоєнні вказаного правопорушення підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 7 січня 2014 року серії АГ2 №141765.

При цьому суддею не надано оцінки тому, що у матеріалах справи немає відомостей про отримання ОСОБА_20 повістки про виклик до суду на 16 січня 2014 року, а тому немає підтвердження належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, що позбавило особу права на захист.

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова місцевого суду може бути скасована апеляційним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Однак, в порушення статті 294 КУпАП, 28 лютого 2014 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 виніс постанову про скасування постанови від 16 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП, припинення її виконання та звільнення ОСОБА_20 від адміністративної відповідальності та від сплати судового збору.

Наведене дає підстави для висновку, що дії судді у процесі ухвалення вказаних рішень не відповідали принципам об'єктивності та вирішення їх в точній відповідності з законом. Крім того, позивач безпідставно скасував постанову, винесену ним у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, суд бере до уваги системність вказаних порушень, які мали місце відразу по трьох справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

В частині строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, то Закони №2453-VI та №22/98-ВР у редакціях, чинних на час вчинення ОСОБА_1 вказаних дій, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, то положеннями Закону №2453-VI передбачалося, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення лише у виді догани (стаття 88). Це стягнення могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта статті 87).

12 лютого 2015 року був прийнятий Закон України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон №192-VIII), яким з метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд внесено системні зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону №22/98-ВР, а Закон №2453-VI викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №192-VIII, цей Закон набирає чинності через тридцять днів з дня його опублікування, крім пунктів 6 та 8 розділу І цього Закону, а також крім цього пункту, пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон №192-VIII був опублікований 26 лютого 2015 року, тому пункти 6 та 8 розділу І та пункти 1, 3 і 4 розділу ІІ цього Закону набрали чинності з 27 лютого 2015 року, а всі інші його положення - з 28 березня 2015 року.

Пунктом 6 розділу І Закону №192-VIII були внесені зміни до Закону №22/98-ВР, зокрема частина друга статті 32 цього Закону була викладена у редакції, згідно з якою провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

З набранням чинності зазначених положень Закону №192-VIII набрали чинності й пункти 3 і 4 його розділу ІІ, відповідно до яких повноваження членів ВРЮ, призначених Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, припиняються. Зазначені суб'єкти мали призначити членів ВРЮ в порядку, передбаченому Законом №22/98-ВР, з урахуванням внесених Законом №192-VIII змін, та не пізніше шістдесяти днів з дня набрання чинності пунктом 6 розділу І цього Закону.

Враховуючи те, що згідно з Конституцією України та частиною першою статті 5 Закону №22/98-ВР ВРЮ складається з двадцяти членів і є повноважною відповідно до статті 16 зазначеного Закону за умови призначення на посаду не менш як чотирнадцяти членів, то з набранням чинності пунктом 3 розділу ІІ Закону №192-VIII діяльність ВРЮ як колегіального, постійно діючого, незалежного органу, до компетенції якого, крім іншого, належить вирішення питань щодо звільнення суддів за порушення присяги судді, була припинена.

У порядку, визначеному Законом №22/98-ВР зі змінами, внесеними Законом №192-VIII, а також з урахуванням пунктів 3, 4 розділу II Закону України від 8 квітня 2014 року №1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» був сформований новий склад ВРЮ, яка 4 червня 2015 року набула повноважності та розпочала свою діяльність у новому складі.

З 28 березня 2015 року набрав чинності Закон №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, згідно зі статтею 96 якого, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У частині першій статті 97 Закону №2453-VI міститься перелік видів дисциплінарних стягнень стосовно судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги. У частині другій цієї статті визначені умови, за яких такий висновок може бути прийнятий.

З цієї ж дати, тобто з 28 березня 2015 року, набрав чинності і пункт 8 розділу ІІ Закону №192-VIII, згідно з яким заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону №2453-VI у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Системний аналіз зазначених норм права дає колегії суддів підстави для такого висновку.

До 27 лютого 2015 року, тобто до дня набрання чинності змінами до Закону №22/98-ВР, внесеними Законом №192-VIII, національне законодавство не передбачало строку для здійснення провадження щодо звільнення судді з посади за порушення присяги, і лише з цієї дати відповідно до частини другої статті 32 Закону №22/98-ВР було встановлено, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Водночас такі правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, на думку колегії суддів, були передбачені саме положеннями Закону №2453-VI в редакції Закону №192-VIII, які набрали чинності з 28 березня 2015 року.

Так, частиною першою статті 97 цього Закону було визначено перелік видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. У частині другій зазначеної статті міститься перелік обов'язкових умов, за яких може бути прийнятий такий висновок. Так, зазначений висновок може бути прийнятий у разі, якщо:

1) суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя;

2) суддя вчинив дисциплінарне правопорушення, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження та догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;

3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім'ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Слід зазначити і про те, що порушення, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 97 Закону №2453-VI в редакції Закону №192-VIII, за вчинення яких може бути прийнятий висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги, наведені у пунктах 11, 12 та 14 частини першої статті 92 зазначеного Закону як підстави дисциплінарної відповідальності судді, за які відповідно до статті 97 цього Закону не можуть бути застосовані стягнення у виді попередження, догани - з позбавленням права отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця та суворої догани - з позбавленням права отримання таких доплат протягом трьох місяців.

Отже, за вчинення зазначених порушень до судді можуть бути застосовані лише такі дисциплінарні стягнення:

- тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- переведення судді до суду нижчого рівня;

- висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

У частині четвертій статті 96 Закону №2453-VI передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

На думку колегії суддів, застосування положень частини другої статті 32 Закону №22/98-ВР після внесення до неї змін стало можливим лише після набрання чинності Законом №2453-VI в редакції Закону №192-VIII.

Стаття 32 Закону №22/98-ВР нерозривно пов'язана з розділом VI Закону №2453-VI і має застосовуватися у поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок застосування до судді дисциплінарної відповідальності.

Отже, немає підстав вважати, що в період з 27 лютого по 28 березня 2015 року суддя міг бути притягнутий до відповідальності за порушення присяги не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі та не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Таким чином, після набрання чинності Законом №2453-VI в редакції Закону №192-VIII уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.

Отже ВРЮ не порушено строків притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Вказані висновки щодо строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності висловлені в постанові Верховного Суду України від 10 травня 2016 року у цій справі.

З огляду на встановлені обставини та перевіривши рішення ВРЮ від 3 грудня 2015 року №922/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги судді» за алгоритмом, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що воно прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Рішення обґрунтоване і прийняте з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, безстороннє та розсудливе.

Колегія суддів приходить до висновку, що усі доводи та обґрунтування, викладені позивачем у позовній заяві та в ході судового засідання, спростовуються вищевикладеним, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс рішення виготовлено 10 квітня 2018 року.

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді В.М.Бевзенко

Н.А.Данилевич

І.Л.Желтобрюх

В.М.Шарапа