ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №826/14440/15

провадження №К/9901/3584/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

(далі - Суд):

головуючого - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/14440/15

за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, Голови Черкаського окружного адміністративного суду Коваленка Василя Івановича, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (прийняту у складі головуючого судді - Качура І.А.) від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В.) від 29 червня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 20 липня 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду (далі - Черкаський ОАС, відповідач1), Голови Черкаського окружного адміністративного суду Коваленка Василя Івановича (далі - Голова Черкаського ОАС, відповідач2), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач3), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (далі - ТУ ДСА України в Черкаській області, відповідач4), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ голови Черкаського ОАС від 20 березня 2013 року №31-0 про відрахування ОСОБА_1 зі штату Черкаського ОАС;

1.2. визнати протиправним та скасувати частину 1 наказу Голови Черкаського ОАС «Про зарахування ОСОБА_1 та внесення змін в облікові документи» від 17 червня 2015 №112-0 щодо формулювання його змісту, а саме:

«Зарахувати ОСОБА_1 з 17 червня 2015 року на посаду судді Черкаського ОАС з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, взявши до уваги, що суддя ОСОБА_1 не здійснює правосуддя з 01 серпня 2012 року»;

1.3. внести зміни у формулювання змісту частини 1 наказу Голови Черкаського ОАС від 17 червня 2015 року № 112-0 та викласти її в такій редакції:

«Поновити ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді судді Черкаського ОАС з 13 березня 2013 року, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, з врахуванням виплат передбачених законом та з відрахуванням зборів і обов'язкових платежів і сум виплачених при звільненні, за період з 13 березня 2013 року по 17 червня 2015 року» на підставі Указу Президента України від 07 липня 2015 року №582/2014, рішення Ради суддів України від 04 червня 2015 року № 51 та наказу Державної судової адміністрації України від 05 червня 2015 року №79;

1.4. визнати неправомірною відмову голови Черкаського ОАС щодо поновлення позивачу правового статусу судді шляхом поновлення на роботі на посаді судді Черкаського ОАС з 13 березня 2013 року та виплати позивачу середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2013 року по час поновлення на роботі на посаді судді 17 червня 2015 року, з відповідними відрахуваннями зборів та обов'язкових платежів, і сум виплачених при звільненні;

1.5. визнати недійсним запис у трудовій книжці № 37 від 17 червня 2015 року, а саме: «Зарахувати на посаду судді Черкаського ОАС» та зобов'язати голову Черкаського ОАС внести запис до трудової книжки наступного змісту: «Поновити на попередній роботі на посаді судді Черкаського ОАС з 13 березня 2013 року»;

1.6. визнати протиправною бездіяльність Голови Черкаського ОАС, ДСА України, ТУ ДСА України в Черкаській області про відмову у нарахуванні та виплаті позивачеві середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2013 року по час зарахування до штату названого суду 17 червня 2015 року;

1.7. зобов'язати ДСА України, ТУ ДСА України в Черкаській області виділити асигнування для фінансування суддівської винагороди та інших доплат для нарахування та виплати позивачеві середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, за період з 13 березня 2013 року по 17 червня 2015 року, на суму 610 000 грн., а Черкаському ОАС провести нарахування та виплату на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу, з врахуванням інших виплат передбачених законом, на загальну суму 610 000 грн., як незаконно звільнену, з відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при звільненні, за період з 13 березня 2013 року по 17 червня 2015 року;

1.8. зобов'язати ТУ ДСА України в Черкаській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2013 року по 17 червня 2015 року, на суму 610 000 грн., з відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при звільненні позивача, за період з 13 березня 2013 року по 17 червня 2015 року;

1.9. стягнути з Черкаського ОАС на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2013 року по 17 червня 2015 року, як незаконно звільнену, на загальну суму 610 000 грн., з розрахунку суми 16 800 грн. за місяць, з відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при її звільненні;

1.10. стягнути з Черкаського ОАС середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць та в цій частині постанову суду допустити до негайного виконання;

1.11. стягнути з Черкаського ОАС моральну шкоду у сумі 10 000 грн. завдану незаконним звільненням з посади судді, що призвело до моральних та фізичних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, яке вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, що підірвало ділову репутацію серед колег, друзів, громадськості;

1.12. відшкодувати з Черкаського ОАС на користь позивача кошти сплати судового збору.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Голови Черкаського ОАС від 17 червня 2015 №112-0 «Про зарахування ОСОБА_1 та внесення змін в облікові документи» не в повній мірі поновлено її трудові права, вказаний наказ суперечить приписам чинного законодавства та призводить до невиплати їй коштів за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 19 січня 2016 року Окружний адміністративний м. Києва суд вирішив:

3.1. в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, а суб'єкти владних повноважень, що є відповідачами у справі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним, на час виникнення спірних правовідносин, законодавством.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 29 червня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 11 серпня 2016 року (згідно із відбитком поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. 11 січня 2018 року касаційна скарга передана на розгляд до Верховного Суду.

8. У касаційній скарзі позивач просить:

8.1. скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 826/14440/15, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;

8.2. судові витрати за подачу касаційної скарги покласти на відповідача1;

9. Позивачем заявлено клопотання про прискорення розгляду касаційної скарги.

10. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2018 року касаційну скаргу прийнято до провадження.

11. Станом на дату ухвалення судового рішення відповідачами відзивів на касаційну скаргу до суду не подано.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

12.1. Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, залишеним без змін рішенням суду апеляційної інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права та не правильно застосовано норми процесуального права.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу голови Черкаського ОАС від 20 березня 2013 року №31-0 «Про відрахування ОСОБА_1 зі штату Черкаського ОАС», в порядку пункту 4 частини 1статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року від 811/16116/13-а вже переглянуто це питання.

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 01 серпня 2007 року № 676/2007 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Черкаського ОАС строком на п'ять років, а наказом Голови Черкаського ОАС від 11 вересня 2007 року № 6-о її зараховано на посаду судді Черкаського ОАС.

15. Указом Президента України від 13 березня 2013 року № 132/2013 «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Черкаського ОАС у зв'язку із закінченням строку, на який її призначено.

На виконання вказаного акту Головою Черкаського ОАС видано наказ від 20 березня 2013 року №31-о «Про відрахування зі штату суду ОСОБА_1.», яким позивача з 21 березня 2013 року звільнено з посади судді та виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2013 року у справі № П/800/35/13 скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18 грудня 2012 року №1216/0/15-к в частині внесення подання до Президента України про звільнення позивача з посади судді.

Указом Президента України від 07 липня 2014 року №582/2014 «Питання ОСОБА_1.» скасовано положення Указу Президента України від 13 березня 2013 року №132/2013 «Про звільнення судді» у частині звільнення з посади судді Черкаського ОАС ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку, на який її призначено.

16. Наказом Голови Черкаського ОАС від 17 червня 2015 року №112-0 «Про зарахування ОСОБА_1 та внесення змін до облікових документів» позивача зараховано з 17 червня 2015 року на посаду судді Черкаського ОАС з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, взявши до уваги, що суддя ОСОБА_1 не здійснює правосуддя з 01 серпня 2012 року. В облікових документах прізвище судді Черкаського ОАС «ОСОБА_1» змінено на ОСОБА_1.

17. В період з 07 липня 2014 року по 17 червня 2015 року позивач неодноразово зверталася до Черкаського ОАС, Голови Черкаського ОАС, Голови Вищого адміністративного суду України, ДСА України, Міністерства юстиції України, Ради суддів України, Ради суддів адміністративних судів України із заявами про зарахування її на посаду судді Черкаського ОАС та про зобов'язання вчинити дії, спрямовані на таке зарахування. Проте в задоволенні заяв було відмовлено, з посиланням на те, що в Черкаському ОАС штат суддів повністю укомплектовано, а Державний бюджет України на відповідні роки щодо видатків на утримання вказаного суду розрахований на затверджену кількість суддів.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

18. Конституція України

18.1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19).

18.2. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56).

18.3. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України (частина 1 статті 126).

18.4. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів (стаття 130).

19. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV

19.1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1 статті 23).

19.2. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167).

19.3. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173).

20. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI

20.1. Кількість суддів у суді загальної юрисдикції визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Радою суддів України з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів (частина 4 статті 19).

20.2. Голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ (пункт 4 частини 1 статті 24).

20.3. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина 1 статті 48).

20.4. Незалежність судді забезпечується:

особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;

окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом (пункт 1, 7 частини 4 статті 48).

20.5. Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі (частина 1 статті 52).

20.6. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (частина 1, 9, 10 статті 133).

20.7. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України (частина 1 статті 145).

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України (пункт 2 частини 2 статті 145).

20.8. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 146).

21. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97

21.1. Акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття (абзац 3 пункту 7).

22. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року№ 58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110)

22.1.Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (абзац 1, 2, пункту 1.1.).

22.2. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абзац 1 пункту 2.4.).

22.3. У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)» і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, звільнений...» і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним (пункт 2.10.).

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

24. Суддя - це посадова особа, що має статус, визначений чинним законодавством. Призначення чи обрання на посаду, звільнення та організація суддівської кар'єри (професійної діяльності) здійснюється в порядку спеціальних процедур, визначених спеціальним законодавством.

Правовий статус судді та гарантії здійснення професійної діяльності регулюється винятково Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Статус судді визначається дотриманням таких умов: призначенням чи обранням суддею із обов'язковим складанням присяги, зайняттям штатної посади у відповідному суді і здійсненням правосуддя.

25. Звертаючись до суду із позовною заявою, апеляційною і касаційною скаргами, позивач посилалася на те, що на її думку, її було незаконно звільнено відповідно до Указу Президента України від 13 березня 2013 року № 132/2013 «Про звільнення суддів» та поновлено на роботі положеннями Указу Президента України від 07 липня 2014 року №582/2014 «Питання ОСОБА_1.», а на неї розповсюджуються норми частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, якими встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вважає, що при виданні Указу від 07 липня 2014 року №582/2014 Президент України виступав як орган, який розглядає трудовий спір, а тому вказаним адміністративним актом її поновлено в трудових правах, зокрема, відновлено правовий статус судді з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Такі посилання позивача є необґрунтованими, оскільки здійснення правосуддя на професійній основі регулюється винятково Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Тобто, на суддю як на особу публічного права із особливим статусом не розповсюджуються загальні норми трудового законодавства.

26. Вимоги касаційної скарги, крім іншого, мотивовані тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наявність судового рішення Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2013 року у справі №П/800/35/13, як підставу поновлення її на посаді.

Позивач вказує, що дії Голови Черкаського ОАС, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції при її звільненні вказаним судовим рішенням визнані протиправними, проте судами не надано належної оцінки вказаному факту та помилково відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки судовим рішенням (№П/800/35/13) визнано незаконним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18 грудня 2012 року №1216/0/15-к в частині внесення подання Президентові України про звільнення позивача із посади судді Черкаського ОАС. Підставою скасування рішення суб'єкта владних повноважень стало порушення процедури видання адміністративного акту, однак, жодних вказівок на порядок його реалізації рішення суду не містить.

Також позивач вважає, що Головою Черкаського ОАС допущено бездіяльність в питанні реалізації Указу Президента України від 07 липня 2014 року №582/2014, а саме: суду не надано доказів звернення відповідача2 до компетентних органів для поновлення ОСОБА_1 на посаді судді.

Суд зазначає, що відповідно до норм, якими врегульовано спірні правовідносини обов'язок голови суду полягає у виданні на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідного наказу. Голова суду не уповноважений на вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на забезпечення виконання суддею професійних обов'язків.

27. Слід зауважити, що обов'язок реалізації Указу Президента України від 07 липня 2014 року №582/2014 «Питання ОСОБА_1.» покладено на Голову Черкаського ОАС, який мав видати відповідний наказ про зарахування. Проте, відповідно до норм статті 19 Конституції України суб'єкт видання адміністративного акту діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством: в цьому випадку - в межах визначеної штатної кількості суддів у суді.

В період з 30 липня 2014 року (дати звернення позивача із відповідною заявою) до винесення наказу ДСА України від 05 червня 2015 року №79 Голова Черкаського ОАС був позбавлений можливості реалізувати Указ Президента України від 07 липня 2014 року №582/2014 «Питання ОСОБА_1.», а тому протиправність в діях та рішеннях Голови Черкаського ОАС у вказаному періоді відсутня.

Крім того, підставою для зарахування до штату Черкаського ОАС, зокрема, є особиста заява ОСОБА_1, якою засвідчено її волевиявлення здійснювати правосуддя на професійній основі в цьому суді, що була подана саме 17 червня 2015 року.

28. Дія Указу Президента України від 13 березня 2013 року № 132/2013 «Про звільнення суддів» закінчилася із виданням Указу Президента України від 07 липня 2014 року №582/2014 «Питання ОСОБА_1.». Крім того указ про звільнення оскаржувався і перевірявся в судовому порядку, у задоволенні вимоги про його скасування було відмовлено, а тому твердження позивача про незаконність цього указу є безпідставними.

Саме з 07 липня 2014 року позивачу процедурно надано одну із складових статусу судді, що є передумовою для здійснення правосуддя, а в період з 13 березня 2013 року по 06 липня 2014 року відповідні повноваження у позивача були відсутні.

29. Формою оплати професійної діяльності суддів є виплата суддівської винагороди, що проводиться за виконання професійних обов'язків особою, що має відповідний статус.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи в період з дати звільнення до дати зарахування ОСОБА_1 до штату Черкаського ОАС, такий статус у неї був відсутній і права виконання професійних обов'язків вона не мала, а тому підстави для будь-яких нарахувань та виплат за цей час відсутні.

За загальним правилом вимушеним прогулом вважається час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Виконання трудових функцій судді (як працівника) нерозривно пов'язано із набуттям і припиненням особливого статусу, який в свою чергу є підставою, що надає право на виконання таких функцій, а тому поняття вимушеного прогулу не може бути застосовано до професійних суддів.

30. Ще одним доводом касаційної скарги позивача вважає зворотність дії в часі Указу Президента України від 07 липня 2014 року №582/2014, який створює наслідки поновлення її на посаді судді Черкаського ОАС з 13 березня 2013 року.

Таке переконання позивача є хибним, у цьому випадку не може бути застосовано принцип реституції права, оскільки чинне законодавство, яким регулюються відносини професійної діяльності суддів в Україні не має положень поновлення майнових прав, повернення або відновлення матеріальних цінностей (суддівської винагороди).

Відсутність такого права обумовлено особливістю правового статусу судді, спеціальною процедурою призначення та звільнення, що є однією з гарантій незалежності суддів.

Указ Президента України від 07 липня 2014 року №582/2014 - є адміністративним актом і за своєю суттю не може поновлювати минулий стан позивача - поновлювати ОСОБА_1 на посаді судді Черкаського ОАС з 13 березня 2013 року. Цим Указом лише оформлено скасування Указу Президента України від 13 березня 2013 року № 132/2013 «Про звільнення суддів».

31. Інформація щодо відомостей про роботу вноситься до трудової крижки і має точно відповідати тексту наказу. Обов'язковою умовою внесення до трудової книжки працівника запису про недійсність того чи іншого запису, є видача власником або уповноваженим органом відповідного наказу.

Отже, визнання недійним запису в трудовій книжці позивача №37 від 17 червня 2015 року про зарахування на посаду судді Черкаського ОАС та внесення нового запису до трудової книжки про поновлення на роботі є безпідставним, оскільки наказ Голови Черкаського ОАС з цього питання не видавався.

32. Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені. В цьому випадку порушення прав позивача не знайшло свого підтвердження за результатами перегляду справи, а тому підстави для задоволення заявлених вимог про відшкодування такої шкоди відсутні.

33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

34. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

37. З огляду на результат касаційного розгляду та припис частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, Голови Черкаського окружного адміністративного суду Коваленка Василя Івановича, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич