ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м.Житомир справа № 806/469/18

категорія 7.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: прокурора Вихристюк О.Л.,

представника відповідача Сечіна Р.С.,

представників третіх осіб: Лушпієнко Ю.О., Фролова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Житомирської обласної ради, треті особи: Поліський природний заповідник, Державна служба геології та надр України, товариство з обмеженою відповідальністю "Пержанська рудна компанія" про визнання протиправним та скасування рішення № 866 від 02.11.2017,

встановив:

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської обласної ради № 866 від 02.11.2017, з підстав визначених Законами України "Про доступ до публічної інформації" та "Про місцеве самоврядування в Україні".

В обґрунтування позову зазначено, що прокуратурою виявлено факт порушення вимог природоохоронного законодавства під час надання погодження на отримання спеціального дозволу на користування надрами. Прокуратура є уповноваженим органом для здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах для захисту інтересів держави. Відповідачем протиправно погоджено продаж на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування берилію Пержанського родовища. Зі схем розташування встановлено, що контури родовища розміщені безпосередньо на території Поліського природного заповідника. Посилається на те, що Положенням про Поліський природний заповідник, останній є неприбутковою, бюджетною, природоохоронною науково-дослідною установою державного значення, охороняється як національне надбання України щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Крім того, відповідачем в порушення норм Законів України "Про місцеве самоврядування" та "Про доступ до публічної інформації" не було оприлюднено необхідну інформацію щодо розгляду погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу. З урахуванням наведеного прокурор в інтересах держави наполягає на визнанні протиправним і скасуванні такого рішення Житомирської обласної ради.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Житомирської обласної ради № 866 від 02.11.2017 "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування берилію Пержанського родовища".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, за клопотаннями представника Житомирської обласної ради, залучено Державну службу геології та надр України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

12 березня 2018 року у судовому засіданні протокольною ухвалою задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Пержанська рудна компанія" та залучено їх у якості третьої особи.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, свої мотиви виклав у відзиві на адміністративний позов від 12.02.2018 № р-5-22/195 (а.с.110-116 т.1).

Представники Поліського природного заповіднику та Державної служби геології та надр України в судове засідання 2 квітня 2018 року не з'явились, про дату час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином і вчасно.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю "Пержанська рудна компанія" у судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити з підстав, викладених у поясненнях третьої особи від 20.03.2018 (а.с.180-195 т.1) та у додаткових поясненнях (а.с.228-233 т.1).

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 12 вересня 2017 року за № 20606/03/12-17 Державна служба геології та надр України звернулась до Житомирської обласної ради з проханням розглянути на найближчій сесії питання про надання погодження щодо продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування берилію. Додатками до звернення долучено схеми розташування, пояснювальну записку та копію програми робіт (а.с.20-28 т.1).

Рішенням Житомирської обласної ради від 02.11.2017 № 866 погоджено продаж на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування берилію Пержанського родовища площею 402,7 га, яке знаходиться в Олевському районі Житомирської області (а.с.19 т.1).

Протоколом засідання постійної комісії з питань екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів Житомирської обласної ради № 13 від 26.10.2017 до порядку денного четвертим питанням внесено: про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування берилію Пержанського родовища (звернення Держгеонадр України від 12.09.2017 № 20606/03/12-17). За результатами розгляду вирішили відмовити у наданні погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування берилію Пержанського родовища (а.с.29-35 т.1 ).

Виконавчим апаратом Житомирської обласної ради розроблено проект рішення про відмову у наданні погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування берилію Пержанського родовища площею 402,7 га, яке знаходиться в Олевському районі Житомирської області (а.с.36 т.1).

Позивач вважає дії Житомирської обласної ради щодо погодження продажу на аукціоні дозволу протиправними, з метою запобігання прямого знищення та нецільового використання об'єкту природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення - Поліського природного заповідника, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Нормами ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст.19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частин 2 та 3 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Пунктом 9 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.11 № 615 передбачено, що надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9-1 Кодексу України про надра до компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських рад віднесено погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Як встановлено з матеріалів справи прокуратурою в інтересах держави оскаржується рішення Житомирської обласної ради, яким погоджено продаж на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, зокрема: затвердження регламенту ради (пункт 5); заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає (пункт 8); заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень (пункт 28); прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації (пункт 29).

Згідно з п.22 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу.

З тверджень позивача, однією з підстав скасування такого рішення є порушення відповідачем процедури погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами. Суд погоджується з порушеннями процедури з огляду таке.

Порядок підготовки і розгляду питань та прийняття рішень обласною радою визначено Регламентом роботи обласної ради VII скликання, затвердженим рішенням першої сесії VII скликання від 26 листопада 2015 року №17 (далі - Регламент) (а.с.37-41 т.1).

Регламентом регулюються такі питання, як порядок скликання сесій ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень ради, порядок роботи сесій та пленарних засідань ради, тощо, які випливають з повноважень ради, встановлених Конституцією України і законами України.

Статтею 15 Регламенту Житомирської обласної ради передбачено, що пропозиції до проекту порядку денного сесії вносяться головою обласної ради, постійними комісіями, депутатськими фракціями, депутатами обласної ради, головою обласної державної адміністрації не пізніш, як за двадцять п'ять робочих днів до відкриття сесії.

Згідно зі ст.46 Регламенту на голосування ставиться спочатку проект рішення, внесений або погоджений відповідною профільною комісією, за основу і після його прийняття - усі пропозиції і поправки, внесені депутатами в ході обговорення питання і подані в письмовій формі через секретаріат сесії. У разі неприйняття за основу проекту рішення, внесеного або погодженого відповідною профільною комісією, розглядається альтернативний проект рішення, якщо він вноситься, і далі процедура прийняття рішення така, як у першій частині цієї статті.

Постійною комісією з питань екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів обласної ради 26.10.2017 одноголосно прийнято рішення рекомендувати відмовити у наданні погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з видобування берилію Пержанського родовища (а.с.34 т.1).

В матеріалах справи містяться докази на підтвердження внесення проекту рішення про відмову у наданні погодження продажу на аукціоні такого дозволу (а.с.36 т.1).

Зі змісту витягу з протоколу 13 сесії VII скликання Житомирської обласної ради від 02.11.2017 встановлено, що голова обласної ради Ширма В.В. поставив на голосування пропозицію профільної комісії - про відмову у погодженні продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами Пержанського родовища. За результатами голосування пропозицію не підтримано, у зв'язку з чим голова обласної ради поставив на голосування пропозицію депутатів обласної ради - погодити продаж на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами, яку підтримали 49 депутатів (а.с.119 т.1).

Нормами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

З поданого відповідачем витягу з протоколу від 02.11.2017 неможливо встановити ким було ініційовано пропозицію щодо внесення питання до порядку денного сесії проекту рішення, яким би позитивно вирішувалось питання надання спеціального дозволу на користування надрами, профільною постійною комісією обласної ради відповідний проект рішення не погоджувався, на розгляд депутатів ради на її пленарному засіданні не вносився та не обговорювався, відомості поіменного голосування відсутні.

Таким чином, в порушення регламенту, без попереднього узгодження такого рішення профільною комісією та без реєстрації такого рішення в якості альтернативного проекту поставлено на голосування питання надання погодження продажу на аукціоні вищезазначеного спеціального дозволу.

З огляду на наведені обставини, суду не надано доказів на підтвердження дотримання процедури внесеного на розгляд питання про погодження та прийнятого Житомирською обласною радою рішення № 866 від 02.11.2017.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме: будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, пересування механічних транспортних засобів, геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, тощо.

Відповідно до ст.40 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) в охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України. Наразі, проведення оцінки такого впливу передбачено положеннями ст. ст.3, 6, 7, 10, 11 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Згідно зі ст.9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено види використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Приписами статті 15 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, підтримання природних спонтанних процесів і явищ, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ у регіоні.

Листом від 20.12.2017 № 138 Поліський природний заповідник на запит прокуратури направив завірені належним чином копії Положення про заповідник, розпорядчих документів органів державної влади та місцевого самоврядування про створення заповідника, а також перелік кварталів та виділів лісонасаджень, які входять до заповідника і його охоронної зони (а.с.42 т.1 ).

Так, наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 10.03.2009 № 117 затверджено нову редакцію Положення про Поліський заповідник (а.с.44-55 т.1).

Відповідно до згаданого Положення Поліський заповідник є неприбутковою, бюджетною, природоохоронною науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання України щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (а.с.44-55 т.1).

З ситуаційного плану, на якому Держгеонадрами України відповідно до координат розміщено контури родовища площею 402,7 га вбачається, що останнє розміщується безпосередньо на території Поліського природного заповідника загальнодержавного значення - квартали 48, 49, а також території його охоронної зони - кварталів 89, 91 Копищанського лісництва ДП "Олевський лісгосп АПК".

Розміщення родовища на території Поліського заповідника та його охоронної зони також підтверджується пояснювальною запискою Держгеонадр України, яка долучена до відповідного звернення № 20606/03/12-17 від 12.09.2017. Зокрема, в останній вказується, що на вимогу законодавства України геологічні та графічні матеріали надано відповідно до встановлених нормативів та правил складання зазначених документів, що містять основні, витребувані нормативами та законодавством, характеристиками, а відтак, винесено контур підземного родовища на поверхню ситуаційного плану де він частково збігається з контуром Поліського природоохоронного заповідника та його охоронною зоною, на глибині від 60 до 400 метрів і глибше.

Суд наголошує, що Пержанське родовище не знаходиться на території Поліського заповідника, а лише охоплює певну його територію, що підтверджується співставленням картосхеми заповідника (а.с.56 т.1) та ситуаційного плану родовища берилію (а.с.22 т.1).

Згідно п.1.9. Положення межі Заповідника виносяться в натуру з встановленням необхідних державних інформаційно-охоронних знаків затвердженого зразка, наносяться на планово-картографічні матеріали органів Держкомзему України, обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

Відповідно до п.2.1. Положення Поліський природний заповідник створено з метою збереження унікальних природних комплексів Українського Полісся, генофонду рослинного і тваринного світу, а також місць зростання рідкісних та зникаючих видів рослин, занесених до Червоної книги України.

Пунктом 4.2. Положення передбачений Режим території та охорони Поліського заповідника.

Зокрема, на його території забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить його цільовому призначенню, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює небезпеку шкідливого впливу на природні комплекси та об'єкти, а саме: - будівництво споруд, шляхів, лінійних і інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю Заповідника; - геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву, гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відсолонень.

Отже, Поліський природний заповідник - є природоохоронною, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, будь-яка господарська діяльність на його території може порушити природний розвиток процесів і явищ або створити небезпеку шкідливого впливу на природні комплекси і об'єкти.

Відповідно до п.2 Положення про охорону зони заповідника, на її території забороняються рубки головного користування, влаштування місць масового відпочинку населення прокладання шляхів, трубопроводів та інших комунікацій тощо.

Суд наголошує, що для здійснення видобувної діяльності на території заповідника необхідно буде облаштувати майданчики, технічні споруди та сітку доріг, що суперечить вказаним нормам.

Нормами статті 1 Гірничого закону України визначено, що гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Приписами ст.13 Закону України "Про екологічну експертизу" передбачено, що Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (808-2013-п), встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Згідно зі ст.22 Гірничого закону України державна технічна (будівельно-технічна), екологічна та санітарно-гігієнічна експертизи безпеки проведення гірничих робіт, будівництва та експлуатації гірничих підприємств, експертиза проектів з проти аварійного захисту гірничих підприємств проводяться центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони праці та державного гірничого нагляду, санітарного та епідемічного благополуччя населення, нагляду і контролю за станом захисту територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах екології та природних ресурсів, будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства і місцевими органами виконавчої влади в порядку, встановленому законодавством України.

З метою визначення ступеня ризику нанесення шкоди навколишньому середовищу, відповідачу необхідно було ініціювати проведення екологічної експертизи можливості видобутку берилію на території Поліського природного заповідника.

Як пояснили представники третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Пержанська рудна компанія", відпрацювання даного родовища буде відбуватись виключно шахтним способом без виходу на поверхню у межах Поліського природоохоронного заповідника та його охоронної зони.

Як вже зазначалось, ч.2 ст.15 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначає, що ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Аналіз вказаної норми дозволяє зробити висновок, що всі землі заповідника, зокрема і ті, що знаходяться під земною поверхнею вважаються повністю вилученими з господарського використання.

З огляду на встановлені обставини, заповідник є охоронюваною територією, об'єктом зі спеціальним режимом, а тому відповідачем під час винесення рішення про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу не досліджено необхідних документів та не встановлено всіх можливих наслідків виконання такого рішення.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем в порушення Реглеманту та норм чинного законодавства прийнято рішення про погодження на аукціоні спеціального дозволу, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову заступника прокурора Житомирської області та скасування рішення Житомирської обласної ради № 866 від 02.11.2017.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2290,60 грн про, що свідчить платіжне доручення № 36 від 24.01.2018 (а.с.4 т.1).

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З урахуванням наведених обставин, відсутності судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд відмовляє заступнику прокурора Житомирської області у стягненні судового збору.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави (вул. Святослава Ріхтера,11, м.Житомир, 10008, ЄДРПОУ 02909950) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської обласної ради (майдан С.П.Корольова,1, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ 13576948) № 866 від 02.11.2017 "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування берилію Пержанського родовища".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 06 квітня 2018 року