ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2764/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Чайки М.А.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",

представники позивача - Липська Н.В. (довіреність від 02.11.2017), Беседін В.І. (довіреність від 20.02.2017)

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт",

представник відповідача - Єлисеєв Є.В. (довіреність від 20.02.2018),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЕМ",

представники третьої особи - Менюк С.А. (довіреність від 10.01.2018),

розглянувши касаційні скарги

1. Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016

суддя: Головіна К.І.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017

у складі колегії суддів: Пономаренко Є.Ю. (головуючий), Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

у справі № 910/2764/14 господарського суду міста Києва

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт"

за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ"

про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №6408Z16/246 від 25.04.2008

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" (далі - ПАТ "Укрексімбанк", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" (далі - ТОВ "Київський завод "Європласт", відповідач) про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 (далі -Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" (далі - ТОВ "АТЕМ", третя особа), як позичальником, умов Генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007, в частині своєчасного погашення заборгованості по сумі кредитів, що надавалися у доларах США та українських гривнях, а також по процентах за користування кредитом, внаслідок чого та в силу договору застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 (укладений між ПАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Київський завод "Європласт" (майновим поручителем)), у позивача виникло право на звернення стягнення на майно, що належить відповідачу (заставодавцю).

2. Під час розгляду справи, було встановлено наступне:

16.02.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк", та ТОВ "АТЕМ" була укладена Генеральна угода № 6407N1/2416 від 16.02.2007, відповідно до якої банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 генеральної угоди, на підставі та з врахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї генеральної угоди (п. 4.1 Генеральної угоди).

Сторони домовились, що загальний ліміт заборгованості за генеральною угодою поширюється на кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності цією генеральною угодою, та є такими, що діятимуть у рамках цієї генеральної угоди і є відповідними додатками до генеральної угоди згідно з додатком 1 до цієї генеральної угоди, а також на всі кредитні договори, які будуть укладені в рамках цієї генеральної угоди протягом її дії (пп. 4.5.1).

Кредит надається у безготівковій формі, у порядку, визначеному у кредитному договорі, в межах наданого забезпечення, відповідно до п. 6.9 цієї генеральної угоди (п. 6.1.1). Позичальник зобов'язаний погасити основний борг по кредиту та інші платежі згідно з умовами кредитного договору. Строки, передбачені кредитним договором, є обов'язковими для позичальника (п. 6.2.2).

Методи нарахування та порядок сплати позичальником процентів визначаються у кредитному договорі (п. 6.6.4). Також позичальник сплачує банку плати та інші платежі, які визначені умовами кредитного договору (п. 6.7.1).

До умов генеральної угоди сторонами вносились зміни, шляхом укладення додаткових угод, якими змінювались ліміт заборгованості за генеральною угодою, умови оплати, графіки погашення заборгованості за основним боргом та процентами за кредитними договорами, строк користування кредитом.

В рамках Генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 між позивачем та ТОВ "АТЕМ" були укладені наступні кредитні договори:

№ 6407К2/2416 від 16.02.2007 (ліміт- 9 000 000 доларів США, кінцевий термін погашення кредиту - 31.12.2025);

№ 6407К9/2429 від 04.06.2007 (ліміт - 15 000 000 доларів США, кінцевий термін погашення кредиту - 31.12.2025);

№ 151107К77 від 10.12.2007 (ліміт - 30 539 722,03 доларів США, в тому числі: невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 4 279 409,70 дол. США, із кінцевим терміном погашення кредиту 09.12.2009 та невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 26 260 312,33 дол. США, із кінцевим терміном погашення кредиту 09.12.2016);

№ 151107К78 від 10.12.2007 (ліміт - 50 000 000, 00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2020);

№ 6408К8/2463 від 25.04.2008 (ліміт - 18 000 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2025).

Відповідно до умов вказаних кредитних договорів, позичальник взяв на себе зобов'язання погасити кредит, сплатити проценти за користування кредитом, плату за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за кредитним договором (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. З, п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.1 ст. 5 кредитних договорів).

Позивач, ПАТ "Укрексімбанк", на виконання своїх зобов'язань за вказаними вище кредитними договорами, надав ТОВ "АТЕМ" (позичальник) грошові кошти, в межах лімітів відновлювальних ліній, встановлених вказаними кредитними угодами, що підтверджується банківськими виписками з рахунку третьої особи, наявними у матеріалах справи.

Пунктом 3.6.2 кредитних договорів сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за цими договорами протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення, у разі, якщо відбувся інший, крім зазначеного у пп. (а) - (в) цього пункту договорів випадок, передбачений цими договорами чи гарантійними документами, як підстава дострокового погашення кредиту та/або звернення стягнення на майно позичальника.

У зв'язку з порушенням ТОВ "АТЕМ" умов кредитних договорів щодо повернення кредитів у визначений договором строк, сплати відсотків за користування ними, а також плати за управління кредитом, ПАТ "Укрексімбанк" звернувся (лист № 195-04/7481 від 31.10.2013) до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та нарахувань за управління кредитом, які зобов'язав погасити протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги. Проте, вказана вимога була залишена позичальником без відповіді та задоволення.

25.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк" (заставодержатель) та ТОВ "Київський завод "Європласт" (заставодавець) був укладений договір застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008.

За умовами п. 1.1 цього договору, заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з Кредитної угоди № 6406К15/2396 від 28.07.2006 та Генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007.

Предметом застави визначено: обладнання - технологічну систему "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-Б, літ. Ф, загальною вартістю (встановлена за домовленістю сторін) - 5 081 740,00 грн. (п. 1.2 договору застави).

Відповідно п. 1.5 договору застави, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору або відповідних положень цього договору заставодавцем, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором (п. 6.3 договору застави).

Договором про внесення змін № 6408Z16/2463-1, сторони внесли зміни до договору застави, відповідно до якого фінансування боржника здійснюється в межах кредитного договору з загальним лімітом, еквівалентним 100 000 000,00 доларів США, на умовах визначених кредитним договором, зі строком погашення 31.12.2025.

31.10.2013, у зв'язку з невиконанням позичальником (ТОВ "АТЕМ") своїх зобов'язань за кредитним договором, ПАТ "Укрексімбанк" звернулось до майнового поручителя - ТОВ "Київський завод "Європласт" з вимогою № 195-04/7480 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами: № 6407К2/2416 від 16.02.2007; № 6407К9/2429 від 04.06.2007; № 151107К77 від 10.12.2007; № 151107К78 від 10.12.2007; № 6408К8/2463 від 25.04.2008 (укладені в рамках Генеральної угоди), яка заставодавцем залишена без відповіді та задоволення, так само, як і позичальником.

За розрахунком ПАТ "Укрексімбанк", станом на 07.02.2014, заборгованість позичальника за вказаними кредитними договорами становить 78 757 420, 16 дол. США та 40 715 801,33 грн.

У зв'язку з наявністю заперечень з боку відповідача та третьої особи щодо суми заборгованості, за розрахунком позивача, місцевим господарським судом, у цій справі, було призначено судову експертизу, з метою встановлення реальної суми кредитної заборгованості за кредитними договорами №6407К2/2416 від 16.02.2007, 407К9/2429 від 04.06.2007, №151107К77 від 10.12.2007, № 151107К78 від 10.12.2007 та № 6408К8/2463 від 25.04.2008 (основного боргу, суми відсотків та суми комісії за управління кредитом), проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. У зв'язку з ненадходженням оплати за її проведення від ПАТ "Укрексімбанк" , вказана судово-економічна експертиза проведена не була.

Позивачем (ПАТ "Укрексімбанк") до суду першої інстанції було надано висновок судово-економічної експертизи № 6907/22259/22263/15-45 від 09.12.2015, який був виконаний в межах справи №910/2761/14, яка розглядається у господарському суді міста Києва, за тією ж генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та тими ж кредитними договорами, що є предметом спору в цій справі і за той же період, але за участю іншого майнового поручителя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі №910/2764/14 позов ПАТ "Укрексімбанк" задоволено частково; в рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ "АТЕМ" перед ПАТ "Укрексімбанк" за Генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 в сумі 66 508 054,54 дол. США та 29 991 448,51 грн., яка складається з: 54 254 209,01 дол. США та 25 477 245,36 грн. - заборгованість за кредитом (основним боргом); 12 253 845,53 дол. США та 1 168 610,78 грн. - заборгованість за процентами; 1 539 551,50 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 790 335,50 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу) та процентів; 348 885,70 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 122 509,14 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 260 255,34 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів; 114 494,43 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом. 169 560,76 грн. - втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом, звернуто стягнення на предмет застави згідно договору застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008, а саме: обладнання - технологічну систему "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, що належать на праві власності ТОВ "Київський завод "Європласт", встановивши спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу з публічних торгів за ціною, встановленою на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження, стягнуто з ТОВ "Київський завод "Європласт" на користь ПАТ "Укрексімбанк" витрати по сплаті судового збору за подачу позову у сумі 61 271, 91 грн. , судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 510,60 грн., у решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується, зокрема, на приписах ст.ст. 546, 572, 589, 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 1, 3, 4, 20 Закону України "Про заставу", а також (в частині розрахунку суми заборгованості) на висновку судово-економічної експертизи №6907/22259/22263/15-45 від 09.12.2015, який був виконаний в межах справи № 910/2761/14, за Генеральною кредитною угодою №6407N1/2416 від 16.02.2007 (яка є підставою позову у цій справі).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/2764/14 апеляційні скарги ТОВ "Київський завод "Європласт" та ПАТ "Укрексімбанк" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі № 910/2764/14 - без змін; судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покладено на їх заявників - позивача та відповідача у справі; стягнуто з ТОВ "Київський завод "Європласт" на користь ПАТ "Укрексімбанк" витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в сумі 1 600, 00 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд, погоджуючись з висновками та рішенням суду першої інстанції, з посиланням на позицію Верховного Суду України у постанові від 01.04.2015 у справі №3-29гс15, вказав на те, що максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. Крім того, апеляційний господарський суд, посилаючись на висновки Верховного Суду України, наведені в Аналізі практики застосування у цивільному судочинстві від 01.07.2014, погодився з висновками суду першої інстанції про неможливість нарахування 3%, а також суми втрат від інфляції у іноземній валюті.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про заставу", враховуючи Вимогу ПАТ "Укрексімбанк" від 01.11.2013 № 195-04/7480 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами, в межах Генеральної кредитної угоди №6407N1/2416 від 16.02.2007, дійшов висновку про звернення ПАТ "Укрексімбанк" з даним позовом до суду в межах встановленого строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

5. Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог), ПАТ "Укрексімбанк" звернулось з касаційною скаргою (з урахуванням Додаткових обґрунтувань № 010-0/1179 від 27.11.2017) про скасування оскаржених судових рішень.

5.1. У касаційній скарзі позивач просить господарський касаційний суд:

- скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 (в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги) у справі № 910/2764/14;

- прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Укрексімбанк" задовольнити в повному обсязі.

6. ТОВ "Київський завод "Європласт", не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням від 13.10.2016 та постановою від 25.09.2017 (в частині задоволення позовних вимог банку), звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів.

6.1. У касаційній скарзі відповідач просить господарський суд касаційної інстанції:

- скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/2764/14;

- прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПАТ "Укрексімбанк" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

7. Ухвалою від 11.12.2017, касаційні скарги ПАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Київський завод "Європласт" на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/2764/14 прийняті до провадження Вищого господарського суду України.

8. Відповідно ч. 5 ст. 31 та п.п. 6 п. 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 910/2764/14 була передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою від 01.02.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 23.01.2018), прийняв справу № 910/2764/14 господарського суду міста Києва до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ПАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Київський завод "Європласт" на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/2764/14; призначив розгляд справи на 13.03.2018.

10. 02.03.2018 до Верховного Суду від ТОВ "Київський завод "Європласт" надійшов Відзив на касаційну скаргу ПАТ "Укрексімбанк", в якому відповідач проти вимог та доводів касаційної скарги позивача заперечує, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими; просив суд касаційної інстанції відмовити в задоволенні касаційної скарги ПАТ "Укрексімбанк".

11. 02.03.2018 до Верховного Суду від ПАТ "Укрексімбанк" надійшов Відзив на касаційну скаргу ТОВ "Київський завод "Європласт", з запереченнями проти вимог та доводів відповідача, з вимогою у задоволенні касаційної скарги відповідача відмовити.

12. 13.03.2018, в порядку ст. 216 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), в судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2018, про що учасників судового процесу повідомлено в засіданні суду під розписку.

13. 22.03.2018 до касаційного суду від ТОВ "АТЕМ" надійшли Пояснення до касаційної скарги ПАТ "Укрексімбанк", в яких третя особа заперечує проти доводів банку та просить рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/2764/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. 23.03.2018 відповідачем були подані Суду Додаткові пояснення щодо обставин справи.

15. ПАТ "Укрексімбанк" у Відповіді на відзив ТОВ "Київський завод "Європласт" (поданій до Верховного Суду 26.03.2018), заперечив проти доводів відповідача, з підстав їх необґрунтованості.

16. Представники ПАТ "Укрексімбанк", в засіданнях суду касаційної інстанції, повністю підтримали вимоги заявленої касаційної скарги, з підстав наведених у ній та заперечили проти доводів ТОВ "Київський завод "Європласт"; просили Касаційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 (в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги) у справі № 910/2764/14; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17. Представник ТОВ "Київський завод "Європласт", в судових засіданнях, підтримав вимоги заявленої касаційної скарги, за наведеними у ній доводами; проти доводів ПАТ "Укрексімбанк" заперечив, з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях; просив Суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/2764/14, прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПАТ "Укрексімбанк" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18. Представник третьої особи, ТОВ "АТЕМ", підтримав доводи відповідача, з підстав наведених у Пояснення до касаційної скарги ПАТ "Укрексімбанк"; просив Суд рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/2764/14 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ПАТ "Укрексімбанк")

19. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 192, 533, 549 ЦК України, положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93, ст. 198 ГК України, ст.ст. 7, 44, 56 Закону України "Про Національний Банк України", ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тощо.

20. Скаржник доводив неправомірність встановленої судами першої та апеляційної інстанції розміру заборгованості ТОВ "АТЕМ" перед ПАТ "Укрексімбанк", зокрема, щодо відмови в частині основного боргу (кредиту), процентів та плати за управління кредитом на загальну суму 5 796 155, 09 дол. США та 10 724 352, 81 грн., у зв'язку з недоведеністю та непідтвердженістю належними доказами.

21. На переконання скаржника, чинне законодавство не передбачає заборони нарахування та стягнення пені в іноземній валюті, у випадку, якщо стягувачем одержано відповідну ліцензію Національного банку України.

22. Скаржник доводив, що сплив строку позовної давності щодо вимог по погашенню окремого платежу, який випливає з кредитних правовідносин, не має наслідком спливу строку щодо вимог по погашенню заборгованості за кредитним договором в цілому.

В силу приписів ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №151107К77 перервався, зверненням Банку з позовом до основного боржника, ТОВ "АТЕМ".

Таким чином, строк позовної давності щодо заявлених вимог Банку до Відповідача за Кредитними договорами, в тому числі №151107К77, не сплинув.

23. Також, ПАТ "Укрексімбанк" доводив, що виписки по рахунках ТОВ "АТЕМ", які знаходяться в матеріалах справи, є належними та допустимими доказами у справі, є підтвердженням виконаних за день операцій та містять всі передбачені чинним законодавством України обов'язкові реквізити.

Доводи скаржника (ТОВ "Київський завод "Європласт")

24. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та процесуального права: ст.ст. 22, 32-34, 43, 74, 82, 84 , 99 ГПК України.

25. Відповідач доводив, що подані ПАТ "Укрексімбанк" документи, у підтвердження розрахунку заборгованості, не можуть бути належними доказами, оскільки не є первинними документами, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

26. ТОВ "Київський завод "Європласт" доводив, що строк позовної давності, у даному випадку, сплив, оскільки, за твердженням відповідача, Договір застави забезпечує виконання кредитного договору у випадку його невиконання або неналежного виконання, тому право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна починається з моменту першого невиконання умов кредитного договору.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

27. Конституція України

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

28. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 6

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

29. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

30. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або може довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказана норма кореспондується, також зі ст. 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 564 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно ст. 572 ЦК України, в силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави (ч.ч. 1, 2 ст. 591 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

31. Закон України "Про заставу"

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави (ст. 16)

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель вправі, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

32. З огляду на те, що відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржників про неналежну оцінку доказів судами попередніх інстанцій.

А.2. Щодо суті касаційної скарги

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "Укрексімбанк" (позивач) та ТОВ "АТЕМ" (третя особа) склались правовідносини, які, за своєю правовою природою, є кредитними.

ПАТ "Укрексімбанк", у виконання кредитних договорів (укладених в межах Генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007), надано ТОВ "АТЕМ" кошти у передбачених цими договорами розмірах.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 1046, 1054 ЦК України, на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов'язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни).

За приписами ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини невиконання ТОВ "АТЕМ" зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, які виникли на підставі Кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007.

Враховуючи неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, банк звернувся (Лист-вимога від 31.10.2013) до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та нарахувань за управління кредитом, які зобов'язав погасити протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги. Вказана вимога залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Суди встановили, що, у зв'язку з невиконанням позичальником (ТОВ "АТЕМ") своїх зобов'язань за кредитним договором, 01.11.2013 ПАТ "Укрексімбанк" звернувся до майнового поручителя - ТОВ "Київський завод "Європласт" з вимогою № 195-04/7480 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами №6407К2/2416 від 16.02.2007, 407К9/2429 від 04.06.2007, №151107К77 від 10.12.2007, № 151107К78 від 10.12.2007 та № 6408К8/2463 від 25.04.2008.

У зв'язку з невиконанням позичальником (ТОВ "АТЕМ") своїх зобов'язань за кредитним договором, ПАТ "Укрексімбанк" набуло права вимагати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.

Як врегульовано положеннями ст. 590 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про заставу", звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

Оскільки застава є видом (способом) забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, підставою для звернення стягнення на предмет застави є невиконання даного зобов'язання. Даною нормою уточнюється правило ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", за яким заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення суми кредитної заборгованості за кредитними договорами №6407К2/2416 від 16.02.2007, 407К9/2429 від 04.06.2007, №151107К77 від 10.12.2007, № 151107К78 від 10.12.2007 та № 6408К8/2463 від 25.04.2008 (основного боргу, суми відсотків та суми комісії за управління кредитом), у даній справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Проте, у зв'язку з ненадходженням оплати за її проведення від ПАТ "Укрексімбанк", вказана судово-економічна експертиза проведена не була.

Так, на підставі матеріалів та обставин цієї справи, прийнявши до уваги Висновок судово-економічної експертизи №6907/22259/22263/15-45 від 09.12.2015 (виконаний в межах справи №910/2761/14, за Генеральною угодою №6407N1/2416 від 16.02.2007 (яка є підставою позову у цій справі), за той же період нарахувань), правові позиції Верховного Суду України (щодо обчислення пені та 3% річних в іноземній валюті), суди встановили, що, на момент подачі ПАТ "Укрексімбанк" цього позову, підтвердженою є заборгованість за Генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 в сумі 66 508 054,54 дол. США та 29 991 448,51 грн., яка складається з: 54 254 209,01 дол. США та 25 477 245,36 грн. - заборгованість за кредитом (основним боргом); 12 253 845,53 дол. США та 1 168 610,78 грн. - заборгованість за процентами; 1 539 551,50 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 790 335,50 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу) та процентів; 348 885,70 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 122 509,14 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 260 255,34 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів; 114 494,43 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом. 169 560,76 грн. - втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткової обґрунтованості нарахувань 3% річних та пені, з огляду на таке.

Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

В силу ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 від 02.07.2014 зроблено висновок про те, що у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню як пеня, штраф, неустойка, проценти так і виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Також, Верховний Суд України у своєму листі від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" роз'яснив, що беручи до уваги правову природу трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, як особливої міри відповідальності, правильною є практика судів, які стягують їх виключно в національній валюті України - гривні.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14 зазначено, що пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Отже, беручи до уваги наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо розрахунку суми заборгованості за Генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та відхиляє доводи ПАТ "Укрексімбанк" в цій частині і не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Поряд з цим, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним зауважити на тому, що вирішальним питанням під час розгляду справи про звернення стягнення на предмет застави, є встановлення невиконання боржником основного зобов'язання та наявність, у зв'язку з цим, заборгованості.

Як встановлено приписами ст. 589 ЦК України (відповідні положення містяться у Договорі застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008), за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення.

Важливо, що і ЦК, і Закони України "Про заставу" та "Про іпотеку" визначають обсяг задоволення вимог заставодержателя до моменту фактичного задоволення, що є цілком логічним і відповідає цивілістичному принципу повної відповідальності боржника.

Таким чином, обсяг фактичної суми заборгованості ТОВ "АТЕМ" перед ПАТ "Укрексімбанк" за Генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 визначатиметься на момент фактичного задоволення вимог Банку.

Разом з тим, оскільки за змістом законодавства вимоги заставодержателя задовольняються в обсязі, що визначається не на момент прийняття рішення, а на момент фактичного задоволення цих вимог, заставодержатель не позбавлений права пред'явити нову вимогу або подати новий позов до заставодавця (абзац другий пункту 8.9 роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" від 24 грудня 1999 р. N 02-5/602).

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання та визначили умови такої зміни.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Укрексімбанк" звернувся (лист № 195-04/7481 від 31.10.2013) до позичальника (ТОВ "АТЕМ") з вимогою про дострокове повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та нарахувань за управління кредитом, які зобов'язав погасити протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги. Проте, вказана вимога була залишена позичальником без відповіді та задоволення.

31.10.2013, у зв'язку з невиконанням позичальником (ТОВ "АТЕМ") своїх зобов'язань за кредитним договором, ПАТ "Укрексімбанк" звернулось до майнового поручителя - ТОВ "Київський завод "Європласт" з вимогою № 195-04/7480 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами: № 6407К2/2416 від 16.02.2007; № 6407К9/2429 від 04.06.2007; № 151107К77 від 10.12.2007; № 151107К78 від 10.12.2007; № 6408К8/2463 від 25.04.2008, яка заставодавцем залишена без відповіді та задоволення, так само, як і позичальником.

Таким чином, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування, кредитор, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання.

Відтак, перебіг строку позовної давності розпочався від дати порушення позичальником та майновим поручителем встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-509цс17.

Таким чином, ПАТ "Укрексімбанк" пред'явив позов до відповідача в межах трирічного строку позовної давності.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності за Кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто, новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 6-298цс17.

Так, судами попередніх інстанцій у цій справі було встановлено переривання строку позовної давності за Кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, пред'явленням позову до основного боржника ТОВ "АТЕМ" про стягнення грошових коштів.

Таким чином, позивачем не було пропущено строку позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет застави.

Реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом продажу на публічних торгах у порядку, визначеному законом (ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про заставу" унормовано, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Таким чином, спосіб реалізації предмета застави шляхом його продажу на публічних торгах визначений судами правомірно та це й не оскаржується в даному касаційному провадженні.

З огляду на законодавче визначення поняття застави та правові наслідки невиконання зобов'язання, заставодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета застави.

Зазначена відповідальність заставодавця не обмежена саме вартістю предмета застави, визначеною сторонами у відповідному договорі застави. Адже початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 591 ЦК України, визначається в порядку, встановленому договором або законом, зокрема, може бути визначена в рішенні суду.

Для визначення ринкової вартості заставленого майна, місцевим господарським судом була призначена у справі судово-товарознавча експертиза, виконання якої було доручено Київському НДІСЕ.

У зв'язку з тим, що відповідач та третя особа не надали в розпорядження експертів акту технічного стану обладнання - технологічної системи "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, проведення експертного дослідження виявилось неможливим.

За умовами п. 2.1.6 Договору застави, реалізація предмета застави здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Приписи ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Як визначено в ч. 5 ст. 57 вказаного Закону, виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що початкова ціна предмета застави має бути визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження, та це не суперечить нормам діючого законодавства, а не визначення початкової ціни предмету застави в резолютивній частині рішення не може вважатися підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Інші доводи скаржників не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, більш того направлені на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень касаційного суду, встановлені приписами ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017).

У справі, «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційних скарг та необхідність залишення рішення господарського суду міста Києва 13.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №910/2764/14 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенням без змін оскаржених судових рішень господарських судів першої та апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладається на скаржників.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/2764/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я.Погребняк

Судді Л.Й.Катеринчук

В.Г.Пєсков