open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2018 року № 826/6586/17

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за участю третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Портмоне» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т АН О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг, відповідач), за участю третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта», третя особа 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Портмоне» (далі - ТОВ «Портмоне», третя особа 2) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яка полягає у не розгляді скарги ОСОБА_1 від 12.04.2017 щодо надання фінансових послуг суб'єктом господарювання, який не включений до реєстру фінансових установ;

- визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, які полягають у направленні за належністю до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, скарги ОСОБА_1 від 12.04.2017 щодо надання фінансових послуг суб'єктом господарювання ,який не включений до реєстру фінансових установ;

- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розглянути скаргу ОСОБА_1 від 12.04.2017 щодо надання фінансових послуг суб'єктом господарювання, який не включений до реєстру фінансових послуг. по суті.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 12.04.2017 звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зі скаргою щодо перевірки фактів, а саме вжиття заходів щодо припинення надання фінансової послуги переказу коштів ПАТ «Укрпошта», яке не включено до реєстру фінансових установ, забезпечити притягнення ПАТ «Укрпошта» та інших суб'єктів господарювання до передбаченої законом відповідальності за надання фінансової послуги переказу коштів без включення до реєстру фінансових установ, забезпечити притягнення посадових осіб ПАТ «Укрпошта» та посадових осіб інших винних суб'єктів господарювання до передбаченої законом відповідальності за надання відповідними суб'єктами господарювання фінансової послуги переказу коштів без включення до реєстру фінансових установ у відповідності до чинного законодавства. Вказану скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 03.05.2017 направлено для розгляду за належністю до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації 22.05.2017 повернуто скаргу ОСОБА_1

На думку позивача, відповідачем не дотримано норми Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон), оскільки скаргу ОСОБА_1 від 12.04.2017 необґрунтовано направлено за належністю на адресу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

У судовому засіданні позивач заявлені у позовній заяві позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, визначених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях, що долучені судом до матеріалів справи.

Представник ПАТ «Укрпошта» проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових поясненнях, що долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях, що долучені судом до матеріалів справи.

Представник ТОВ «Портмоне» у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надав.

У судовому засіданні, за згодою сторін, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши наявні документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 12.04.2017 ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зі скаргою щодо перевірки фактів, а саме вжиття заходів щодо припинення надання фінансової послуги переказу коштів ПАТ «Укрпошта», яке не включено до реєстру фінансових установ, забезпечити притягнення ПАТ «Укрпошта» та інших суб'єктів господарювання до передбаченої законом відповідальності за надання фінансової послуги переказу коштів без включення до реєстру фінансових установ, забезпечити притягнення посадових осіб ПАТ «Укрпошта» та посадових осіб інших винних суб'єктів господарювання до передбаченої законом відповідальності за надання відповідними суб'єктами господарювання фінансової послуги переказу коштів без включення до реєстру фінансових установ у відповідності до чинного законодавства.

Вказану скаргу відповідачем 03.05.2017 (вих. №2914/06/5) направлено для розгляду за належністю до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, про що повідомлено і позивача.

За результатами розгляду Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, листом №05/134-6553/К-5731 від 22.05.2017 повернула скаргу скаржника, обґрунтовуючи тим, що питання порушені у зверненні не належать до повноважень останнього.

В подальшому, Нацкомфінпослуг у межах компетенції розглянула по суті скаргу ОСОБА_1, про що повідомлено позивача листом 12.06.2017 (вих. 4056/16-12).

В даному листі позивач зазначає, що Повноваження Нацкомфінпослуг визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон) та іншими законами, а також Положенням про Національну комісію, що здійснює державне у сфері ринків фінансовій послуг, затвердженим Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070 (далі - Положення № 1070).

Так, пунктом 1 24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунки отримувача

або видачі у готівковій формі є переказом коштів.

Надання фінансових послуг з переказу коштів може здійснюватися членами платіжної,

системи, якими відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про платіжні системи

та переказ коштів в Україні» учасники платіжної системи в Україні мають бути банк а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи.

Крім того відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 Закону \ країни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» переказ коштів визначено як фінансову послугу.

Згідно статті 21 цього закону державне регулювання ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів здійснюється Національним банком України.

У зв'язку із вище зазначеним рекомендуємо Вам звернутися із питанням щодо здійснення суб'єктами господарювання діяльності з переказу коштів до Національного банку України.

Позивач , обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що відповідь на свою скаргу не отримував, що, на його думку, свідчить про незаконну бездіяльність відповідача стосовно несвоєчасного надання відповіді на звернення, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) стосовно ненадання відповідачем відповіді на його скаргу від 12.04.2017, скеровану на адресу відповідача в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян", зобов'язання відповідача виконати вимоги Закону України "Про звернення громадян" суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (надалі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

Згідно частини 3 статті 5 Закону України "Про звернення громадян", якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 16 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Стаття 19 названого вище Закону покладає на органи державної влади, їх працівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень обов'язок: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Застосовуючи за аналогією наведені норми Закону України «Про звернення громадян», суд вважає, що звернення фізичних осіб-підприємців, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням заявника про результати розгляду.

Таким чином, відповідач зобов'язаний розглянути звернення позивача протягом одного місяця та письмово повідомити про результати розгляду, як визначено у Законі України «Про звернення громадян».

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Таким чином, враховуючи, що електронне звернення позивача одержано відповідачем 25.04.2017 (зареєстровано Нацкомфінпослуг 25.04.2017 (вх.№К-1928), що підтверджується реєстраційно - контрольною карткою, останній, встановивши, що порушені в такому зверненні питання не входять до повноважень Нацкомфінпослуг, повинен був на виконання вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» в термін не більше п'яти днів (тобто у строк до 30.04.2017) зазначене звернення переслати за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомити позивача.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача надіслано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, лише 03.05.2017 (вих.№2914/06/5), оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №850-р визначено 01.05.2017 та 02.05.2017, як вихідні дні - День міжнародної солідарності трудящих (понеділок, вівторок) з одночасним надісланням відповіді заявнику, тобто відповідач не порушив п'ятиденний строку, передбачений ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян».

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 12.04.2017 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, листом №05/134-6553/К-5731 від 22.05.2017 повернула скаргу скаржника, обґрунтовуючи тим, що питання порушені у зверненні не належать до повноважень останнього.

В подальшому, Нацкомфінпослуг у межах своєї компетенції розглянула по суті скаргу ОСОБА_1 від 12.04.2017, про що повідомлено позивача листом 12.06.2017 (вих. 4056/16-12).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановлений ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» строк, здійснив дії щодо пересилання звернення позивача від 12.04.2017 за належністю відповідному органу та повідомив у вказаний строк громадянина, який подав звернення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Нацкомфінпослуг, що виразилась у надісланні ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення позивача від 12.04.2017 з відповідним повідомленням ОСОБА_1 у строк, встановлений ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян».

Отже, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем надана відповідь на скаргу ОСОБА_1 у межах повноважень та у строк, передбачений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

Слід зазначити, що під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень розуміється певна форма поведінки, яка полягає у невиконанні ним дій, які повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків і згідно із законодавством України.

Для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв'язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.

Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Між тим, судом встановлено те, що наявна у матеріалах справи скарга позивача розглянута у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, оскарженню підлягають лише ті дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які порушили права, свободи або законні інтереси позивача.

Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає порушень чинного законодавства Нацкомфінпослуг при розгляді скарги ОСОБА_1 від 12.04.2017, оскільки при наданні відповіді відповідач діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства.

В той час, як зазначено в постанові Верховного суду України № 21-1115во10 від 10.04.2012, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/30785/13 від 01.10.2013.

З аналізу викладених обставин а саме листів Нацкомфінпослуг №2915/09-12 від 03.05.2017, № 4056/16-12 від 12.06.2017 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 вбачається, що вони не є юридично значимим для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур

Джерело: ЄДРСР 73242333
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку