Провадження № 2/229/215/2018

ЄУН 229/5/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Донбаської національної академії будівництва і архітектури до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

У позовній заяві, яка надійшла до суду 03 січня 2018 року, ректор Донбаської національної академії будівництва і архітектури (далі - ОСОБА_3) вказав, що 10 серпня 2017 року наказом ректора ОСОБА_3 № 04-135 на підставі рішення приймальної комісії з 01 вересня 2017 року ОСОБА_2 зарахований до складу студентів 3 (третього) курсу заочного відділення будівельного факультету по спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія» по спеціальності «Промислове і цивільне будівництво» за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб. 17 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір № 52-17 про надання освітніх послуг між ОСОБА_3 та фізичною особою. Згідно з п. 1 договору ОСОБА_3 бере на себе зобов’язання за рахунок коштів відповідача здійснити надання йому освітньої послуги, а саме: здійснити підготовку за формою заочного навчання з отриманням ступеня вищої освіти (освітньо-кваліфікаційного рівня) бакалавр за спеціальністю (напрямом підготовки), спеціалізації 192 Будівництво та цивільна інженерія з обсягом навчального навантаження 144 кредитів Європейської кредитної трансферно - накопичувальної системи у ОСОБА_3 в термін з 01 вересня 2017 року до 30 червня 2020 року. На підставі п. 4 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим договором. Відповідно до п. 9 Договору загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 36 000,00 грн. Вартість освітньої послуги за рік на час укладання договору становить 12 000,00 грн. Згідно з п. 10 договору відповідач вносить плату через установи банків на реєстраційний рахунок ОСОБА_3 щосеместрово: за перший семестр навчання за цим договором - до 25 серпня 2017 року включно, а далі за кожен перший семестр поточного навчального року - до 25 серпня і за кожен другий семестр поточного навчального року - до 25 січня. Відповідач, згідно з умовами договору, повинен був перерахувати за перший семестр навчання кошти в сумі 6000,00 гривень у строк до 25 серпня 2017 року включно. Але свої зобов’язання відповідач у встановлений договором строк не виконав. Відповідно до п. 12 договору за несвоєчасну оплату освітніх послуг відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 1 (одної) гривні за кожний день прострочення. Станом на 01 листопада 2017 року прострочення виконання зобов’язання у відповідача складає 68 днів. На підставі наказу ректора від 14 листопада 2017 року № 04-204 відповідач був відрахований з ОСОБА_3 за порушення вимог контракту. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 6068,00 гривень, у тому числі: 6000,00 гривень заборгованість по сплаті за навчання та 68,00 гривень – пеню, судові витрати покласти на відповідача.

18 січня 2018 року провадження у справі було відкрито.

26 січня 2018 року відповідач ОСОБА_2 отримав копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позову з додатками.

01 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив (заперечення), в якому вказав, що з позовними вимогами він не згодний, оскільки у зв'язку з фінансовими труднощами він не зміг сплатити вартість навчання. 23 серпня 2018 року він звертався до позивача з відповідною заявою. 14 листопада 2017 року він повторно звернувся до позивача з вимогою про повернення йому документів, в цей день він був відрахований з навчального закладу і позивач не має права вимагати від нього оплати освітніх послуг, які він не отримав.

22 березня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив (заперечення) від позивача ОСОБА_3, в якій вказано, що у журналі реєстрації вхідної кореспонденції ОСОБА_3 відсутні записи про звернення ОСОБА_2 до академії з заявою 23 серпня 2017 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові. Зазначив, що відповідач ОСОБА_2 не був відрахований з академії після 25 серпня 2017 року у зв'язку з тим, що керівництво ОСОБА_3 завжди йде назустріч студентам в питанні оплати навчання, надає їм відстрочки. Після того, як ОСОБА_2 не з'явився на установчу сесію в жовтні 2017 року і не повідомив причини неявки було ініційовано його відрахування.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що через брак коштів він не приступив до навчання і не з'явився на установчу сесію в жовтні 2017 року, на яку його запрошували телефоном з академії. У листопаді 2017 року він приїзжав в академію за своїми документами, але йому було відмовили в цьому доки він не сплатить за навчання.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до заяви від 24 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до керівника ОСОБА_3 з проханням допустити його до участі в конкурсному відборі на заочну форму навчання і за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» (а.с.7).

Наказом № 04-135 від 10 серпня 2017 року по ОСОБА_3 на підставі рішення приймальної комісії з 01 вересня 2017 року ОСОБА_2 був зарахований до складу студентів 3 курсу заочного відділення будівельного факультету за спеціальністю «Будівництво і цивільна інженерія» (а.с.8).

17 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір № 52-17 про надання освітніх послуг між ОСОБА_3 та фізичною особою (далі- договір № 52-17). Пунктом 1 цього договору передбачено, що предметом договору є надання освітньої послуги. Виконавець (ОСОБА_3) бере на себе зобов’язання за рахунком коштів замовника здійснити надання одержувачу (ОСОБА_2С.) освітньої послуги, а саме: здійснити підготовку за формою навчання заочна, з отриманням ступеня вищої освіти (освітньо-кваліфікаційного рівня) бакалавр, за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», термін навчання з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2020 року.

Згідно з п. 3 договору № 52-17 виконавець має право вимагати від замовника своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим договором.

В пункті 4 договору № 52-17 вказано, що замовник зобов’язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 9 договору № 52-17 загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання складає 36 000,00 грн. Вартість освітньої послуги за рік на час укладення договору становить 12 000, 00 грн.

Пунктом 10 договору № 52-17 передбачено, що замовник вносить плату через установи банків на реєстраційний рахунок Академії щосеместрово: за перший семестр навчання за цим договором до 25 серпня 2017 року включно, а далі за кожен перший семестр поточного навчального року – до 25 серпня і за кожен другий семестр поточного навчального року - до 25 січня.

Службовими записками від 01 листопада 2017 року та 06 листопада 2017 року доведено до керівництва ОСОБА_3 про факт невиконання ОСОБА_2 умов договору, а саме несплату вартості освітніх послуг. Так, станом на 01 листопада 2017 року за останнім існує заборгованість за освітню послугу (1-й семестр 2017 року) у розмірі 6000,00 грн. та нарахована пеня (за невиконання умов п. 12 договору) в сумі 68,00 грн. (а.с. 10-11).

Наказом ректора ОСОБА_3 від 14 листопада 2017 року № 04-204 ОСОБА_2 з 14 листопада 2017 року був відрахований з третього курсу заочної форми навчання (контракт) зі спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія» за порушення вимог контракту.

Відповідно ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 18 ч.1 ст. 1 Закону України «Про освіту» передбачено, що освітня послуга - це комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб’єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання.

За договором про надання послуг, згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, одна сторона виконавець зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник, згідно з вимогами ч. 1 ст. 903 ЦК України, зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, що кореспондується з умовами укладеного між сторонами договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 погодили всі істотні умови договору про надання освітніх послуг, про що свідчать особисті підписи ректора ОСОБА_3 та відповідача. Відповідач погодився з умовами оплати та порядком розрахунку за освітні послуги, підставами припинення цього договору відповідно до викладених у ньому умов, а також з відповідальністю, яка наступає у разі не виконання взятих на себе зобов'язань.

Статтею 53 Конституції України передбачено, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про освіту» особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх.

Основними формами здобуття освіти є:

інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);

індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);

дуальна.

Заочна форма здобуття освіти - це спосіб організації навчання здобувачів освіти шляхом поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними.

За період з 01 вересня 2017 року по 14 листопада 2017 року всі навчальні заняття в ОСОБА_3 проводились, освітні послуги академією надавались, що в свою чергу, не заперечувалось сторонами по справі. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що йому телефонували з ОСОБА_3, сповіщали про початок установочної сесії, запрошували до навчання. Однак відповідач ці послуги не отримав з причин, які не залежали від позивача, до навчання не приступив.

ОСОБА_2 порушив п.10 договору, а саме: до 25 серпня 2017 року не оплатив надання освітніх послуг. У своєму запереченні від 01 лютого 2018 року відповідач зазначав, що 23 серпня 2017 року він звертався до приймальні академії з письмовою заявою, в якій зазначав, що через відсутність матеріальної можливості не може навчатися у академії, просив виключити його з закладу. Разом з тим, доказів на підтвердження цього факту суду не надав. Крім того, в журналі вхідної кореспонденції ОСОБА_3 взагалі відсутні записи за 23 серпня 2017 року, що спростовує пояснення відповідача, вказує на те, що до ОСОБА_3 з заявою про відстрочку сплати освітніх послуг або розірвання договору за його ініціативою відповідач не звертався (а.с.32-33).

В пункті 13 договору № 52-17 вказано, що у разі дострокового розірвання договору внаслідок порушення виконавцем договірних зобов’язань з ініціативи замовника, у разі відрахування одержувача освітньої послуги (крім випадків, коли одержувач відрахований у зв’язку з невиконанням обов’язків, визначених статтею 63 Закону України «Про освіту»), кошти, що внесені замовником як плата за надання освітньої послуги, повертаються йому в обсязі оплати частини послуги, наданої на дату розірвання договору.

Згідно з п. 19.4 договору № 52-17 договір розривається у разі відрахування з навчального закладу одержувача згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов’язані:

1) дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти;

2) виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями;

3) виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.

Як встановив суд, відповідач ОСОБА_2 був відрахований з навчального закладу за порушення вимог контракту, а саме через несплату вартості освітніх послуг, тобто, не у зв’язку з невиконанням обов’язків, визначених статтею 63 Закону України «Про освіту».

Проаналізувавши пункт 13 договору суд дійшов до висновку, що у разі дострокового розірвання договору за замовником зберігається обов'язок оплатити частину послуги, наданої на дату розірвання договору.

Суд не може погодитись з вимогами позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання освітніх послуг у розмірі 6000,00 грн., оскільки в договорі відсутня умова про те, що саме цю суму замовник повинен сплати до 25 серпня 2017 року. Пункт 10 договору № 52-17 регламентує саме порядок розрахунків за надання освітньої послуги, а не їх розмір. Вартість послуги вказана у пункті 9 договору, відповідно до якого вартість освітньої послуги за рік становить 12000 грн.

В Методологічних положеннях зі статистики освіти, затверджених наказом Держкомстату №288 від 09.11.2011 , вказано, що навчальний рік - його початок відповідає даті, коли в навчальних закладах починаються заняття, а кінець відповідає даті завершення занять, навіть якщо після цього викладачі продовжують працювати.

Суд встановив, що навчальний рік у ОСОБА_3 починається 01 вересня і закінчується 30 червня, і складає 10 місяців, що підтверджується пунктом 1 договору.

Відповідачу фактично надавалися позивачем освітні послуги з 01 вересня 2017 року по 14 листопада 2017 року. Тому відповідач повинен був сплатити позивачу вартість освітніх послуг за цей період у сумі 2960,00 грн з розрахунку:

12 000 грн./ 10 (місяців) = 1200 грн. – вартість послуги за 1 місяць;

1200 *2 = 2400 грн. – вартість послуги за вересень-жовтень 2017 року;

1200/30*14= 560 грн. – вартість послуги за 14 днів листопада 2017 року;

2400+560= 2960,000 грн. – загальна вартість.

Пунктом 12 договору № 52-17 передбачено, що за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1 (однієї) гривні для громадян України за кожний день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 25 серпня по 01 листопада 2017 року (68 днів).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки відповідач не виконав свій обов'язок по оплаті вартості освітньої послуги до 25 серпня 2017 року, то у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України він має сплатити позивачу пеню за час прострочення сумі 68 грн. Стягнення з відповідача ОСОБА_2 пені у 68,00 грн. є таким, що ґрунтується на законі і відповідає умовам договору № 52-17.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість освітніх послуг у сумі 2960 грн. та пеня у сумі 68 грн., а загалом 3028 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1600 грн. Пропорційно до розміру задоволених вимог (50%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 800,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 10-12, 80, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позовні вимоги Донбаської національної академії будівництва і архітектури до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути зіСтародуба ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Донбаської національної академії будівництва і архітектури (юридична адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної сотні, буд. 14, ЄДРПОУ 02070795) заборгованість за договором про надання освітніх послуг №52-17 від 17 серпня 2017 року у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., з яких основна заборгованість–2960,00 грн., пеня – 68,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 ОСОБА_5 користь Донбаської національної академії будівництва і архітектури судові витрати по сплаті судового збору у сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

В задоволенні позову в частині стягнення решти заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2018 року.

Суддя : С. О. Рагозіна