ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.04.2018 Київ А/9901/60/18 800/188/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., судді Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Президента України - Порошенка Петра Олексійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України, як суду першої інстанції, з позовом до Президента України - Порошенка Петра Олексійовича, в якому просив:

- визнати бездіяльність Президента України Порошенка Петра Олексійовича у зв'язку з ненаданням відповіді на колективну заяву громадян про обмеження доступу до правосуддя від 10 листопада 2016 року протиправною;

- зобов'язати відповідача надати відповідь на колективну заяву громадян про обмеження доступу до правосуддя від 10 листопада 2016 року у відповідності до статті 40 Конституції України і статті 19 Закону України «Про звернення громадян»;

- визнати бездіяльність відповідача, як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, в зв'язку із неприйняттям заходів по усуненню обмежень конституційних прав позивача на доступ до правосуддя та протидії дискримінації по майновим ознакам - протиправною.

Позов обґрунтовано тим, що всупереч вимог Закону України «Про звернення громадян» колективну заяву громадян про обмеження доступу до правосуддя від 10 листопада 2016 року Президентом України не розглянуто особисто, натомість відповідь на заяву надано заступником керівника Приймальні Адміністрації Президента України К.Кокарєвим, крім того вказаною особою, в порушення вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян», безпідставно передано зазначену заяву на розгляд Секретаріату Кабінету Міністрів України. Також позивач вказує на те, що Президентом України не вжито всіх необхідних заходів з метою поновлення його порушених прав свобод та інтересів.

В судовому засіданні 22 червня 2017 року суд ухвалив рішення про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року, що занесена до журналу судового засідання, суд задовольнив частково клопотання ОСОБА_2 щодо надіслання на його електронну пошту електронних копій усіх документів, журналів судових засідань, протоколів про вчинення окремої процесуальної дії та ухвал суду на наступний день після їх надходження і приєднання до матеріалів справи в частині надіслання копій заперечення проти адміністративного позову. Суд відмовив в задоволенні іншої частини зазначеного клопотання у зв'язку з тим, що порядок надіслання на електронну пошту сторін по справі електронних копій усіх документів, журналів судових засідань, протоколів про вчинення окремої процесуальної дії та ухвал суду на наступний день після їх надходження і приєднання до матеріалів справи виходить за межі регулювання Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року, що занесена до журналу судового засідання, суд відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо надіслання на його електронну пошту електронних копій усіх документів, журналів судових засідань, протоколів про вчинення окремої процесуальної дії та ухвал суду на наступний день після їх надходження і приєднання до матеріалів справи з аналогічних підстав.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Президента України - Порошенка Петра Олексійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог та на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями позивач, в порядку, передбаченому главою 3 розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подачі заяви), подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвал Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року та від 17 серпня 2017 року, постанови Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року у справі № 800/188/17.

З 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 3 жовтня 2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII), та почав роботу Верховний Суд.

За приписами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Водночас відповідно до підпункту 1 пункту першого Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Отже, розгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду заяв про перегляд Верховним Судом України судових рішень здійснюються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, які були чинними до 15 грудня 2017 року, тобто до внесення Законом №2147-VIII змін до цього Кодексу.

У заяві про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_2 просить скасувати ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року та від 17 серпня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання позивача про направлення електронних копій документів по справі на електронну адресу позивача та розглянути це клопотання відносно забезпечення рівності усіх сторін судового процесу при слуханні справи у Верховному Суді України. Заявник просить також скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року у справі №800/188/17 та ухвалити нове судове рішення по цій справі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо перегляду ухвал Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року та від 17 серпня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання позивача про направлення електронних копій документів по справі на електронну адресу позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній час подання заяви про перегляд судових рішень) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень Вищого адміністративного суду України з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній час подання заяви про перегляд судових рішень) рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішення, дії чи бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному цим Кодексом.

З огляду на зазначені вище норми, перегляду Верховним Судом підлягають лише ті рішення Вищого адміністративного суду України, які стосуються оскарження актів, дій чи бездіяльності, крім іншого, Президента України.

ОСОБА_2 просить переглянути процесуальні ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року та від 17 серпня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання позивача про направлення електронних копій документів по справі на електронну адресу позивача.

Зазначені ухвали не підлягають перегляду Верховним Судом у відповідності до положень статтей 171-1 та 236 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній час подання заяви про перегляд судових рішень).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 в частині перегляду ухвал Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року та від 17 серпня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання позивача про направлення електронних копій документів по справі на електронну адресу позивача.

Щодо перегляду Верховним Судом постанови Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року у справі №800/188/17 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач разом з іншими особами звернувся до Президента України Порошенка Петра Олексійовича із колективною заявою про обмеження доступу до правосуддя, в якій просив негайно вжити заходи щодо поновлення порушених, на думку позивача, прав свобод і інтересів громадян, оскільки встановлені Законом України від 22 травня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» нові ставки судового збору, які значно перевищують мінімальну пенсію, мінімальну зарплату і мінімальний прожитковий мінімум, а також скасування пільг зі сплати судового збору, фактично призводить до дискримінації невизначеного кола осіб за майновою ознакою.

У листі заступника керівника Приймальні Адміністрації Президента України К.Кокарєва від 07 грудня 2016 року № 22/052912-13, направленому ОСОБА_2, зазначено про те, що вищевказане звернення щодо удосконалення законодавства України з питань судового збору проаналізовано в межах компетенції у відповідних структурних підрозділах Адміністрації Президента України. Зважаючи на соціально-економічну ситуацію в державі, з метою запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, їх фінансової незалежності з ініціативи Кабінету Міністрів України 22 травня 2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». З огляду на вказане, звернення позивача було направлено для відповідного опрацювання до Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» утворено Адміністрацію Президента України, а Указом Президента України від 02 квітня 2010 року № 504/2010 «Про Положення про Адміністрацію Президента України» затверджено Положення про Адміністрацію Президента України. Зазначеними актами Президента України визначені основні завдання цих органів, в тому числі, організація прийому громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі, політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснення обліку і аналізу таких звернень.

Відповідно до підпункту 20 пункту 4 цього Положення про Адміністрацію Президента України (затв. Указом Президента України від 02.04.2010р. №504) Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.

Структурним підрозділом Адміністрації Президента України, відповідальним за організацію прийому громадян, є Приймальня Президента України.

Отже, в силу встановленого законодавством механізму організація розгляду звернень громадян здійснюється Адміністрацією Президента України.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, зокрема, розділом V Конституції України. При цьому інші законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на главу держави, крім тих, що прямо передбачені нормами Основного Закону України. Про вказане неодноразово наголошувалось у рішеннях Конституційного Суду України від 10.04.2003 року № 7-рп/2003, від 16.05.2007 року № 1-рп/2007, від 02.10.2008 року № 19-рп/2008, від 08.10.2008 року № 21-рп/2008.

З огляду на зазначене, безпосередньо до повноважень Президента України не віднесено розгляд звернень громадян та надання на них відповіді у встановленому Законом України «Про звернення громадян» порядку, відсутність передбачених законом повноважень виключає можливість прийняття відповідних рішень, вчинення дій або ж бездіяльності. Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Президента України - Порошенка Петра Олексійовича, яка полягає у ненаданні відповіді на колективну заяву, та зобов'язання Президента України - Порошенка Петра Олексійовича надати відповідь на заявлене клопотання, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Крім того, Приймальнею Президента України надано відповідь на колективне звернення ОСОБА_2 та інших осіб.

Як зазначалось вище, звернення адресується органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з частиною третьою статті 7 Законом України «Про звернення громадян» у разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Отже, звернення громадян мають розглядати ті органи, до компетенції яких належать порушені в них питання.

Пунктом 6 Положення про Адміністрацію Президента України передбачено, що у процесі виконання покладених на неї завдань щодо розгляду звернень, які не належать до компетенції Президента України, Адміністрація Президента України взаємодіє в установленому порядку, зокрема, із правоохоронними та іншими державними органами.

Як встановлено судом, адресована Президенту України вищевказана колективна заява Адміністрацією Президента України надіслана за належністю на розгляд до Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» було прийнято Верховною Радою України саме з ініціативи Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про правомірність направлення колективного звернення про обмеження доступу до правосуддя для відповідного опрацювання до Секретаріату Кабінету Міністрів України, про що позивача повідомлено у визначеному законом порядку та строки.

Позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Президента України - Порошенка Петра Олексійовича, як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, в зв'язку із неприйняттям заходів по усуненню обмежень конституційних прав позивача на доступ до правосуддя та протидії дискримінації по майновим ознакам, не підлягає задоволенню, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Позивачем не наведено та не підтверджено, в чому саме полягало порушення безпосередньо його права на доступ до правосуддя.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками Вищого адміністративного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Президента України - Порошенка Петра Олексійовича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду доходить висновку, що постанова Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту першого Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами, внесеними Законом № 2147-VIII), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2147-VIII),

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В.Коваленко

Суддя Я.О.Берназюк

Суддя М.І.Гриців