ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2018 м. Київ

справа № 204/7289/13-а (2а/204/0002/15),

провадження № К/9901/7917/18,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання - Слободян О.М.

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Саньсун",

відповідач - Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області,

за участі прокурора Кузнєцової Ю.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Саньсун" на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Дубіжанської Т.О. від 14 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Іванова С.М., Чабаненко С.В., Шлай А.В. від 02 березня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Саньсун" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1372-20- VI «Про розгляд заяви ПП «Саньсун» щодо підписання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населених пунктів сіл Проліски та Щасливе» від 06 грудня 2012 року, яке, свою чергу, прийняте на підставі рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області «Про пайову участь (внески) замовників (забудовників) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Щасливе та Проліски" від 05 січня 2012 року № 1036-11-VI, яким затверджено нормативи для визначення розмірів пайової участі у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Щасливе та Проліски.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Саньсун" просить скасувати наведені рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що оскільки рішення відповідача щодо підписання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населених пунктів сіл Проліски та Щасливе приймалося на підставі рішення відповідача про затвердження нормативів для визначення розмірів пайової участі, яке є незаконним (нечинним), тому оскаржуване рішення також є незаконним.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII) справа № 204/7289/13-а (2а/204/0002/15) передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1036-11-VI від 05 січня 2012 року «Про пайову участь (внески) замовників (забудовників) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Щасливе та Проліски» затверджено Нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) замовників (забудовників) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Щасливе, Проліски та порядок залучення і використання пайових коштів в новій редакції. Зазначене рішення опубліковане в газеті «Вісті Щасливе» №1 (137) від 13 січня 2012 року.

06 грудня 2012 року Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області прийнято рішення № 1372-20- VI «Про розгляд заяви ПП «Саньсун» щодо підписання договору про пайову участь».

11 грудня 2012 року між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області та Приватним підприємством «Саньсун» укладено Договір № 152 про пайову участь у розвитку інфраструктури населених пунктів сіл Проліски та Щасливе.

Даний Договір укладений сторонами у відповідності до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», рішення сесії Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області № 423-21-У від 03.07.2008 «Про затвердження нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів с. Щасливе, с. Проліски».

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом Договору є домовленість сторін про розмір і порядок сплати пайової участі «Замовника» у створенні інженерно -транспортної та соціальної інфраструктури сіл. Щасливе і Проліски Щасливської сільської ради.

Згідно п. 1.4, 1.5 Договору вихідним об'єктом визначення розміру пайової участі «Замовника» є нежитлова будівля складського комплексу, загальною площею.307.39,0 м". по вул. Демидова. 2 в с. Щасливе Бориспільського району.

Загальна вартість об'єкту 46 715 470,00 грн.

Пунктом 1.6 Договору визначено, що у відповідності до розрахунку Розмір участі «Замовника» становить 7% загальної вартості спорудженого об'єкту будівництва і складає 3 270 082, 90 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору Замовник зобов'язується на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, здійснити фінансування інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Проліски та Щасливе в розмірі, визначеному п.п. 1.5. 1.6 Договору.

Судами вірно зазначено, що суть даного спору фактично зводиться до незаконності, на думку позивача, рішення Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області від 06 грудня 2012 року № 1372-20-VI "Про розгляд заяви ПП "Саньсун" щодо підписання договору про пайову участь".

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №280/97), матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно статті 25 Закону №280/97 сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

В силу підпункту 5 пункту а) частини першої статті 28 Закону № 280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

За змістом частини першої статті 63 Закону № 280/97 доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до частини п'ятої статті 60 Закону № 280/97 органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, з викладеного вище слідує, що органи місцевого самоврядування вирішують питання, що стосуються формування місцевих бюджетів та порядку використання і розпорядження об'єктів комунальної власності, відповідно та в межах наданих їм законом повноважень.

Згідно статті 6 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI року «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 40 Закону № 3038-VI передбачено пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та її особливості.

Так, відповідно частини першої вказаної статті порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

В силу положень частини другої статті 40 Закону № 3038-VI замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, органи місцевого самоврядування у випадку будівництва певних об'єктів на території відповідного їм населеного пункту, з метою участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зобов'язують замовників об'єктів будівництва здійснити пайову участь шляхом перерахування коштів до місцевого бюджету, у встановленому органом місцевого самоврядування розмірі.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону № 3038-VI величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Саньсун" покликається на те, що оскільки оскаржуване рішення прийняте на підставі рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1036-11-VI від 05 січня 2012 року «Про пайову участь (внески) замовників (забудовників) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Щасливе, Проліски», яким затверджено Нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) замовників (забудовників) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Щасливе, Проліски та є незаконним (нечинним), то оскаржуване рішення теж є незаконним.

Однак, колегія суддів зазначає, що рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1036-11-VI від 05 січня 2012 року є чинним, доказів його скасування чи визнання нечинним позивачем не надано.

Безпідставним є покликання позивача на те, що рішення № 1036-11-VI від 05 січня 2012 року не було оприлюднено, оскільки судами встановлено, що воно було оприлюднене шляхом його публікації в газеті «Вісті Щасливе» № 1 (137) від 1 3 січня 2012 року. Крім того, згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року в справі № 911/1454/13 за позовом ПП «Саньсунь» до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області встановлено, що рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1036-11-VI від 05.01.2012 року «Про пайову участь (внески) замовників (забудовників) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Щасливе, Проліски» оприлюднене на офіційному сайті Щасливської сільської ради за адресою htpp:www.schaslyve.orq.ua, а також було розміщене на дошці оголошень Щасливської сільської ради.

Крім того, судами вірно зазначено, що рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1372-20-V1 від 06.12.2012 «Про розгляд заяви ПП «Саньсун» щодо підписання договору про пайову участь» є актом органу місцевого самоврядування індивідуальної дії, що вичерпує свою дію фактом його виконання, не містить будь-яких норм зобов'язального характеру, а відповідно на нього не розповсюджуються вимоги ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, воно реалізоване шляхом укладення договору № 152 від 11.12.2012 року про пайову участь у розвитку інфраструктури населених пунктів сіл Проліски та Щасливе, тому з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (справа про застосування актів місцевого самоврядування) відсутні правові підстави для зміни чи скасування останнього.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Саньсун" залишити без задоволення.

Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Ю. Бучик

судді М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Повне судове рішення складено 04.04.2018