РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

27 березня 2018 року справа № 823/1738/17

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Савости С.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 – за договором,

представника відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Місто» до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Місто» звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці у Черкаській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №23-03-09/1047-547 від 24.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівник ОСОБА_3 виконував роботу за цивільно-правовими договорами, тому відсутні підстави вважати, що останній працював за трудовим договором.

На думку позивача, відповідач не надав доказів факту прийняття ОСОБА_3 на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не встановив факту роз’яснення ОСОБА_3 його прав і обов'язків та про інформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Крім того відповідач не подав доказів того, що за трудовим договором працівник ОСОБА_3 має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, дотримуватися трудової дисципліни.

З огляду на зазначене позивач вважає, що між КП «Місто» та ОСОБА_3 укладено саме цивільно-правовий договір, що вказує на незаконність оскарженої постанови.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Додатково пояснив, що укладені 01.06.2017 та 06.09.2017 між КП «Місто» та ОСОБА_3 цивільно-правові договори визнані дійсними рішенням Канівського міськрайонного суду від 17.01.2018, тому відповідач не наділений повноваженнями тлумачити їх на власний розсуд.

В письмових запереченнях на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідачем повністю дотримано вимоги законодавства, яке регулює порядок інспекційного відвідування суб’єктів господарювання.

Цивільно-правовий договір передбачає оплату не процесу праці, а її результатів, котрі визначаються після закінчення роботи і оформляються актами здавачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Представник відповідача звернув увагу, що послуги по охороні території КП «Місто» можуть бути надані на підставі цивільно-правової угоди за умови якщо ОСОБА_3 набув у встановленому законодавстві порядку статусу суб'єкта господарювання та отримав відповідну ліцензію, однак такої ліцензії ОСОБА_3 не має та не зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Також зазначив, що згідно положень розділу II Закону України «Про охоронну діяльність» за договором про надання послуг охорони, суб'єкт охоронної діяльності бере на себе обов'язок щодо забезпечення недоторканності, цілісності визначеного власником і належного йому майна, зокрема території під час дії такого договору. Проте, відповідно договору від 06.09.2017 послуги по охороні території КП «Місто» надаються ОСОБА_3 по індивідуальному графіку, згідно якого вказана особа здійснювала охорону території не протягом у сього часу дії договору, а лише в межах визначеного часу у зазначені у графіку календарні дні.

Цивільно-правові договори, укладені 01.06.2017 та 06.09.2017 між КП «Місто» та ОСОБА_3 не містять жодних вимог щодо обсягу робіт, який має бути виконаний виконавцем, його якісних та кількісних характеристик, не визначено переліку завдань роботи, її видів, а також заходів, які можуть бути вжиті виконавцем для забезпечення охорони майна тощо.

Акти приймання виконаних робіт, на підставі яких проводилася оплата праці ОСОБА_3, також не містять інформації щодо конкретного обсягу виконаної роботи. Натомість, як встановлено за результатами інспекційного відвідування та не заперечується позивачем, за виконану роботу ОСОБА_3 оплачувались кошти у фіксованому вигляді – 1689 грн. та 2573 грн., незалежно від обсягу та результатів виконаних робіт, тобто оплачувався не результат роботи, а сам процес, що є характерним для тарифної системи оплати праці.

Наведені обставини, на думку представника відповідача, вказують на безпідставність вимог адміністративного позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, 12.09.2017 на адресу управління Держпраці у Черкаській об надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області від 24.08.2017 №7515/04-03 щодо переліку суб’єктів господарювання, які у звітному місяці нараховували заробітну плату менше мінімальної. До цього переліку включено КП «Місто».

Наказом управління Держпраці у Черкаській області від 18.09.2017 №209-Н «Про проведення інспекційного відвідування» (п. 3.1) головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів ОСОБА_4 доручено провести інспекційне відвідування КП «Місто» на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань законодавства про працю.

На підставі наказу оформлено направлення від 18.09.2017 №1965 на проведення інспекційного відвідування зазначеного суб’єкта господарювання.

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 22.09.2017 №23-03-09/1047, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, зокрема ст. 24 КЗпП України, оскільки цивільно-правові договори укладені між КП «Місто» та ОСОБА_3 з 01.06.2017 по 14.06.2017 та з 06.09.2017 29.09.2017 по охороні території КП «Місто» мають ознаки трудового договору.

Наведений акт підписаний 22.09.2017 керівником КП «Місто» ОСОБА_5 із вказівкою на наявність заперечень.

Відомості про подання заперечень проти акту перевірки позивач до суду не надав.

Як встановлено судом, на підставі акту перевірки від 22.09.2017 №23-03-09/1047 першим заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_6 24.10.2017 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №23-03-09/1047-547, якою на позивача накладено штраф в розмірі 96000,00 грн. на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі – Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі за текстом - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно п.4 Порядку №295, форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Відповідно до п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

У зв’язку з надходженням інформації з Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області про нарахування позивачем заробітної плати менше мінімальної, управлінням Держпраці у Черкаській області правомірно прийнято наказ та проведено перевірку комунального підприємства «Місто».

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу перелічених положень законодавства вбачається, що у разі фактичного допуску до роботи працівника без оформлення трудового договору юридичні особи притягаються до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 96000 грн. (мінімальна заробітна плата станом на момент виявлення порушення 3200 грн.).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (надання послуг), їх кінцевий результат, що має кількісну і якісну визначеність.

Встановлюючи в судовому засіданні належне оформлення трудових відносин з працівником позивача ОСОБА_3, судом досліджено цивільно-правові договори №21 від 01.06.2017 та №115 від 06.09.2017, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_3 повинен надати послуги з охорони території КП «Місто».

Обидва договори містять фіксований розмір оплати вартості послуг – 1689 грн. та 2573 грн., відповідно. Тобто, договори не містять вказівки на залежність наданих послуг від їх обсягу.

В договорах не зазначено за якою адресою здійснюватимуться охоронні послуги, яка площа території охорони, яке саме майно передається під охорону, в якому порядку виконавець приступатиме до надання послуг.

Визнання названих договорів дійсними рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області у справі №697/2601/17 від 17.01.2018 не є підставою звільнення позивача від відповідальності за порушення положень КЗпП України та не змінює змісту викладених у договорах положень.

Більш того Закон України «Про охоронну діяльність» від 22.03.2012 №4616-VІ у ст. 1 передбачає, що охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Згідно п. 30 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року №222-VIII ліцензуванню підлягає охоронна діяльність.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про охоронну діяльність» передбачено, що суб'єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги: 1)охорона майна громадян; 2)охорона майна юридичних осіб; 3)охорона фізичних осіб.

Отже, послуги з охорони території та майна належать до видів діяльності, які підлягають обов’язковому ліцензуванню. Особа, яка не одержала відповідної ліцензії, не має права надавати послуги з охорони.

Доказів отримання ОСОБА_3 ліцензії з надання послуг охорони позивач до суду не надав.

Проаналізувавши зазначені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що укладені між КП «Місто» та ОСОБА_3 договори носять суто формальний характер та оформлені з метою ухилення від належного оформлення фактичних трудових відносин з працівником.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

За частиною 6 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Вжиті ухвалою суду від 15.02.2018 заходи забезпечення адміністративного позову зберігають свою дію до набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 2 квітня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко