КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 751/8508/17 Суддя (судді) першої інстанції: Янцовська Тетяна Миколаївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаря

Вівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови зарахувати їй до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 17.11.1992р. по 14.06.2001р., а саме: на посаді медсестри в період з 17.11.1992р. по 09.02.1993р. та фельдшера, завідуючої медичного пункту в період з 09.02.1993р. по 14.06.2001р. в торговому центрі «Дружба» та відмову у призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я; - зобов'язати відповідача зарахувати їй до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, вищезазначений період роботи, призначити, нараховувати і виплачувати пенсію за вислугу років з 16 вересня 2017 р. як працівнику охорони здоров'я, відповідно до пункту «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнати дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови зарахувати ОСОБА_6 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 17.11.1992 року по 14.06.2001 року, а саме: на посаді медсестри в період з 17.11.1992 року по 09.02.1993 рік та фельдшера завідуючої медичного пункту в період з 09.02.1993 року по 14.06.2001 рік в торговому центрі «Дружба» та відмову у призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я - неправомірними.

Зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_6 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 17.11.1992 року по 14.06.2001 року, а саме: на посаді медсестри в період з 17.11.1992 року по 09.02.1993 рік та фельдшера завідуючої медичного пункту в період з 09.02.1993 року по 14.06.2001 рік в торговому центрі «Дружба» та призначити, нараховувати і виплачувати пенсію за вислугу років з 16 вересня 2017 року, тобто з моменту подання заяви про призначення пенсії, як працівнику охорони здоров'я відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули. Просили розглядати справу за їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6, маючи більше 35 років стажу в закладах охорони здоров'я, 29.08.2017р. звернулася до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення її пенсії за вислугою років, як працівнику охорони здоров'я, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак, листом відповідача від 28.09.2017р. № 26047/06 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років. Вказана відмова мотивована тим, що період роботи з 17.11.1992р. по 14.06.2001р. в ТЦ «Дружба» на посаді медсестри, фельдшера завідуючої медичного пункту зарахувати до спеціального стажу роботи немає можливості, оскільки відсутній документ про те, що медичний пункт ТЦ «Дружба» пройшов державну акредитацію, як заклад охорони здоров'я.

Позивач, не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача у призначенні пенсії за вислугою років, звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я.

В силу п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 25 років 6 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно записів трудової книжки ОСОБА_6, позивач працювала на наступних посадах: - з 10.07.1984р. по 30.08.1984р. - санітаркою на Чернігівській станції швидкої медичної допомоги; - з 01.04.1985р. по 01.04.1988р. - завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом Мохнатинської дільничної лікарні; - з 15.04.1988р. по 02.11.1992р. - фельдшером на Чернігівській станції швидкої медичної допомоги; - з 17.11.1992р. по 09.02.1993р. - медсестрою в ТЦ «Дружба»; - з 09.02.1993р. по 14.06.2001р. - фельдшера завідуючої медичного пункту в ТЦ «Дружба»; - з 21.06.2001р. по 03.07.2002р. - медсестрою Чернігівської центральної районної лікарні; - з 08.07.2002р. по 03.07.2002р. - завідуючою ФАП с. Ст. Білоус; - з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. - фельдшера Старобілоуської амбулаторії ЗПСМ; - 01.01.2014р. по 16.09.2017р. - фельдшера Старобілоуської амбулаторії ЗПСМ.

Таким чином, позивач має стаж роботи в закладах охорони здоров'я більше 35 років.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 № 909 затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Так, відповідно до п. 2 Переліку, право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно з приміткою 2 постанови № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України № 385 від 28.10.2002 року затверджений перелік установ охорони здоров'я, лікувальних, провізорних посад і посад молодших фахівців з фармацевтичною освітою в установах охорони здоров'я.

Відповідно до п. 1.2 вказаного наказу, до амбулаторно-поліклінічних закладів відносяться: пункт охорони здоров'я (здоровпункт).

В силу п.п. 2, 3 наказу, пункт охорони здоров'я (здоровпункт) створюється на підприємствах в установах, організаціях і входить до складу поліклініки або амбулаторії.

Амбулаторія - амбулаторно-поліклінічний заклад, що надає медичну допомогу хворим з однієї або декількох основних лікарських спеціальностей, поліклініка - з багатьох лікарських спеціальностей. Амбулаторія і поліклініка можуть надавати медичну

допомогу хворим і вдома.

Отже , керуючись даним переліком, колегія судів приходить до висновку, що робота позивача на посаді медсестри медпункту Торгового центру «Дружба», повинна зараховуватись під час призначення пенсії за ст. 55 п «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, доводи апелянта про те, що державна акредитація закладів охорони здоров'я є обов'язковою умовою для визначення статусу закладу охорони здоров'я, за яким визначається право на призначення пенсії за вислугу років, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого правлінням Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності.

Законодавством України ліцензії та їх копії не віднесено ані до документів, що підтверджують наявний трудовий стаж, ані до документів, що підтверджують виконання певної роботи.

Крім цього, не передбачено і обов'язку працівника при оформленні пенсії підтверджувати право суб'єкта господарювання, у якого він працював, на провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Враховуючи зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_6 працювала з 17.11.1992р. по 14.06.2001р. в ТЦ «Дружба» на посаді медсестри, фельдшера завідуючої медичного пункту, стаж її роботи становить понад 35 років і подала відповідачу необхідні документи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач має право на пенсію за вислугу років, відповідно пункту «е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді

Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Собків Я.М.

Повний текст постанови виготовлено 30.03.2018 року