328/2216/17

29.03.2018

2 /328/123/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Погрібної О.М., при секретарі: Мацинській О.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. вул. В.Вишиваного, буд. 320/15, рнкопп НОМЕР_1), представник позивача ОСОБА_2 (адреса реєстрації: Запорізька область, м. Токмак. АДРЕСА_1, рнкопп НОМЕР_2), до ОСОБА_4 установи Токмацька центральна районна лікарня (адреса: Запорізька область. м. Токмак, вул. Центральна, 55 Ж, ЄДРПОУ 01993003), представник відповідача ОСОБА_3 (адреса реєстрації: Запорізька область, м. Токмак, вул. Л.Толстого, буд. 102, паспорт серії СВ № 089021 виданий Токмацьким МВ УМВС України в Запорізькій області 27.11.1999 року),

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1звернувся в суд з позовом, який неодноразово уточнював, до ОСОБА_4 установи Токмацька центральна районна лікарня про поновлення на роботі, виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.03.1982 р. він був прийнятий на посаду лікаря-хірурга поліклініки КУ Токмацька ЦРЛ. 01.03.2001 р. він був переведений лікарем-хірургом хірургічного відділення поліклініки КУ Токмацька ЦРЛ. У звязку із змінами у назві структурного підрозділу, з 03.03.2015 р. по 28.07.2017 р. працював лікарем-хірургом відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки, що підтверджується записами в трудовій книжці АО № 124980.

28.07.2017 р. відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії КУ Токмацька ЦРЛ № 79-О його було звільнено з займаної посади за п.7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані.

Звільнення його з посади лікаря-хірурга відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки КУ Токмацька ЦРЛ вважає незаконним, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.7 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі працівника в нетверезому стані.

04.07.2017 р. він перебував на робочому місці у тверезому стані, алкогольні напої не вживав ні в цей день, ані в попередній. Відповідно до графіку виходу на роботу за липень 2017р., він повинен працювати з 08.00 до 14.52 год. Об 11 год. на його робоче місце завітали працівники поліції, які доставили його до відділення поліції, де склали якісь папери. Він знаходився в шоковому стані, так як за все життя жодного разу не перебував у відділі поліції. Та під тиском працівників поліції він підписав якісь папери.

Як вбачається з матеріалів перевірки (доповідні записки в.о. заступника головного лікаря з поліклінічного розділу роботи ОСОБА_5, старшої медичної сестри поліклініки ОСОБА_6А.), він знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння з 08 год. 30 хв. Із пояснювальних записок молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) ОСОБА_7 та сестри медичної ОСОБА_8 він знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння з 08.год. 05 хв. Із пояснювальної записки молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) ОСОБА_9 він знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння о 10 год. 00 хв., так як вів себе неадекватно. Відповідно до пояснювальної записки в.о. заступника головною лікаря з поліклінічного розділу роботи ОСОБА_5 від 06.07.2017р. він був начебто відсутній на робочому місці з 08.40 до 10.30 хв., що суперечить пояснювальній записці молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) ОСОБА_9

04.07.2017р. 6ув складений Акт про відмову від надання пояснень, в якому засвідчувалася його відмова від надання пояснень, а в змісті вимог, які не були виконані, вказано відмова від обстеження на ознаки алкогольного сп'яніння, що по суті різні між собою. Зміст мотивів відмови в Акті не вказаний, що свідчить про те, що він був складений без його участі. Того дня, 04.07.2017р. за вих.№02/1505 на його ім'я, за підписом в.о. головного лікаря КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_10 було відправлено повідомлення про надання до 09.00 год. письмового пояснення щодо появи на роботі у стані алкогольного сп'яніння 04.07.2017р. Вказане повідомлення ним було отримано 05.07.2017 року о 08 год. 55 хв., про що свідчить його підпис на повідомленні, тобто за 5 хвилин він не зміг надати пояснення, яке від нього вимагали. Але 05.07.2017р. о 08 год. 45 хв. вже було складено Акт про відмову від надання ним пояснень.

Єдиним доказом того, що він нібито був у стані алкогольного сп'яніння, є пояснення працівників лікарні, проте, оскільки медичний огляд для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння проводиться лише лікарями психіатрами-наркологами. Безпосередньо на робочому місці огляд на стан сп'яніння щодо нього не проводився, хоча в лікарні працює лікар-нарколог ОСОБА_11 Він особисто звертався до наркологічного кабінету, але йому було відмовлено у проведенні освідування по причині відсутності направлення. Той факт, що особи, які надали пояснення, що нібито він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а саме молодші медичні сестри (санітарки-прибиральниці), медичні сестри поліклініки, не компетентні в проведенні огляду на стан сп'яніння.

Вимоги наказу КУ Токмацька ЦРЛ №285 від 08.12.2015 р. «Про порядок відсторонення від роботи працівників КУ Токмацька ЦРЛ», який регулює порядок відсторонення від роботи працівників КУ Токмацька ЦРЛ, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, на думку позивача, був багато разів грубо порушений. А саме, у випадку виявлення керівниками усіх рівнів алкогольного сп'яніння працівниками установи, відповідно до п.3.3 вказаної Інструкції про порядок відсторонення від роботи працівників КУ Токмацька ЦРЛ, одночасно з цим вони повинні викликати працівників відділу кадрової та юридичної роботи установи, служби охорони праці, представника відповідного профспілкового комітету, а також безпосереднього керівника цього працівника та одного з працівників по роботі. Ні працівників відділу кадрової та юридичної роботи, ні працівників служби охорони праці, ні представника профспілкового комітету викликано не було.

Відповідно до п.3.5. Інструкції про порядок відсторонення від роботи працівників КУ Токмацька ЦРЛ, якщо присутні впевнені в тому, що працівник перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (різкий запах алкоголю, незв'язне мовлення, хитання при ходьбі тощо), одночасно з одержанням письмових пояснень, один з представників складає письмове направлення на медичний огляд працівника, подає його на підпис керівникові (особі, якій делеговано право підпису таких документів) і завіряє направлення печаткою установи. Письмове направлення на медичний огляд щодо нього не складалося, йому не вручалося,що є грубим порушенням п. 3.5 Інструкції про порядок відсторонення від роботи працівників КУ Токмацька ЦРЛ. Було складено лише повідомлення про надання пояснення.

Крім того, під час перебування на посаді лікаря-хірурга відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки КУ Токмацька ЦРЛ він був членом вільної первинної професійної спілки медичних працівників комунальної установи Токмацька ЦРЛ.

06.07.2017р. у відповідності до вимог ст.ст.40,43,147,147-1 Кодексу законів про працю України, ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», від в.о. головного лікаря КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_10 за вих. №02/103 на ім'я голови вільної первинної професійної спілки медичних працівників комунальної установи Токмацької ЦРЛ було направлено подання про надання згоди на звільнення лікаря-хірурга відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки КУ Токмацької ЦРЛ ОСОБА_1 за п.7 ст.40 КЗпП України разом з матеріалами, які стали підставою для звільнення.

21.07.2017р. на ім'я в.о головного лікаря КУ Токмацької ЦРЛ ОСОБА_10 від голови вільної первинної професійної спілки медичних працівників комунальної установи Токмацької ЦРЛ було направлено повідомлення про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.7 ст.40 КЗпП України з підстав відсутності доказів знаходження ОСОБА_1 на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу, станом на 23.08.2017р., ОСОБА_10 є головою первинної організації профспілки працівників охорони здоров'я України Токмацької центральної районної лікарні.

Відповідно до розпорядження міського голови №114-в від 26.06.2017р., ОСОБА_10 наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями з правом першого підпису, розпорядження рахунками, підписанням платіжних, розрахункових та інших фінансових і розпорядчих документів. На цей нас він, як роботодавець, використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених договорів, несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, також нарахування, утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, здійснює інші обов'язки, передбачені законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня. Таким чином, ОСОБА_10, в порушенні вимог ст.7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» поєднував права та обов'язки роботодавця та голови первинної організації профспілки працівників охорони здоров'я України Токмацької центральної районної лікарні та не мав законних підстав направляти подання про надання згоди на звільнення лікаря-хірурга відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки КУ Токмацької ЦРЛ ОСОБА_1 до вільної первинної професійної спілки медичних працівників комунальної установи Токмацької ЦРЛ, так як сам є головою первинної організації профспілки працівників охорони здоров'я України Токмацької центральної районної лікарні.

В результаті посадові особи КУ Токмацька ЦРЛ допустили грубі порушення при складанні документів, та дій відповідно до Інструкції про порядок відсторонення від роботи працівників КУ Токмацька ЦРЛ, затвердженої наказом по КУ ТІокмацька ЦРЛ №285 від 08.12.2015р.

Вважає, що єдиною підставою для звільнення його з роботи були пояснення працівників лікарні, які, на думку позивача, є упередженими, оскільки всі свідки є членами первинної організації профспілки працівників охорони здоров'я України Токмацької центральної районної лікарні, головою якої є ОСОБА_10 та з яким у нього тривалий час конфліктні відносини і, крім того, свідки, які стверджували, що бачили його в стані алкогольного спяніння, не були спеціалістами-наркологами.

Також, оскільки відповідач позбавив його гарантованою Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя, вказані незаконні дії відповідача призведи до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебував у роздратованому стані, не мав засобів для забезпечення належного рівня життя, був позбавлений засобів до існування, змушений був займати у сторонніх осіб гроші, знизився рівень його життя, медичного забезпечення тощо, внаслідок чого у нього погіршився сон, апетит, настрій, він відчував пригніченість, погіршився стан його здоров'я. Крім того, йому знадобились додаткові зусилля для організації свого життя, він був змушений витрачати свій час та здоров'я для відновлення справедливості, через що втрачав значний час на поновлення своїх прав, що завдало йому моральних страждань, тому вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну школу, яку оцінив в 15000 гривень.

Виходячи з викладеного, просить поновити його з 28.07.2017 року на посаді лікаря-хірурга відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, стягнути з комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобовязати комунальну установу Токмацька центральна районна лікарня відшкодувати моральну шкоду в розмірі 15000 гривень; судові витрати покласти на відповідача.

Від відповідача ОСОБА_4 установи Токмацька центральна районна лікарня надійшли заперечення проти позовної зави, в яких зазначено, що ОСОБА_1 з 03.03.1982 року працював у Токмацькій ЦРЛ на посаді лікаря-хірурга. 01.03.2001 р. ОСОБА_1 був переведений лікарем-хірургом хірургічного відділення поліклініки КУ Токмацька ЦРЛ. У звязку із змінами у назві структурного підрозділу, з 03.03.2015 р. по 28.07.2017 р. працював лікарем-хірургом відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки КУ Токмацька ЦРЛ.

04.07.2017 року на імя виконуючого обов'язки головного лікаря КУ Токмацька ЦРЛ надійшла доповідна записка від виконуючого обов'язки головного лікаря поліклінічного розділу роботи ОСОБА_5 щодо знаходження на робочому місці лікаря-хірурга ОСОБА_1 в нетверезому стані та не можливості прийняття хворих.

Згідно з графіком виходу на роботу поліклініки за липень 2017 року, ОСОБА_1 повинен знаходитись на робочому місці в КУ Токмацька ЦРЛ з 8.00-14.52 годин. Факт знаходження ОСОБА_1 в нетверезому стані на робочому місці підтверджується пояснювальними записками старшої медичної сестри ОСОБА_6, лікаря-травматолога ОСОБА_10, молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) хірургічного кабінету відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки ОСОБА_7, сестри медичної хірургічного кабінеті відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки ОСОБА_8, молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) хірургічного кабінету відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки ОСОБА_9

04.07.2017 року ОСОБА_1 виконуючим обов'язки заступника головного лікаря з поліклінічного розділу роботи ОСОБА_5 та працівниками поліції було запропоновано пройти медичне обстеження щодо встановлення факту сп'яніння, але ОСОБА_1 у присутності свідків відмовився, у зв'язку і чим був складений акт про відмову працівника від проходження медичного обстеження та акт про відмову від надання пояснень (матеріалів) аби виконання вимог.

Відповідно до п. 3.8 наказу КУ Токмацька ЦРЛ від 08.12.2015 року № 285 «Про порядок відсторонення від роботи працівників КУ Токмацької ЦРЛ», якщо працівник відмовляється проходити медичне обстеження щодо встановлення факту сп'яніння, представник відділу кадрової та юридичної роботи (адміністрації установи) та працівник структурного підрозділу повинні скласти акт про відмову працівника від проходження медичного обстеження та вказати характерні ознаки спяніння працівника: різкий запах алкоголю, хитання при ходьбі, незв'язна вимова, розв'язна поведінка тощо, а також навести усні пояснення винного працівника або зафіксувати письмово його відмову від надання будь-яких пояснень щодо його стану.

04.07.2017 року було винесено наказ по КУ Токмацька ЦРЛ № 26 «Про дисциплінарне стягнення» щодо відсторонення від роботи ОСОБА_1, у зв'язку з знаходженням на робочому місці в нетверезому стані. Складений акт про відсутність працівника на робочому місці від 04.07.2017р.

05.07.2017 року ОСОБА_1 надано повідомлення про надання письмового пояснення від 04.07.2017р. щодо появи на роботі у стані алкогольного сп'яніння, але ОСОБА_1 від пояснень відмовився, у зв'язку з чим складено акт про відмову від надання пояснень(матеріалів) або виконання вимог від 05.07.2017р.

05.07.2017р. ОСОБА_1 надано для ознайомлення наказ КУ Токмацька ЦРЛ від 04.07.2017р. № 26 «Про дисциплінарне стягнення» щодо відсторонення від роботи ОСОБА_1, але ОСОБА_1 відмовився у зв'язку з чим складено акт про відмову від підписання наказу або ознайомлення з наказом від 05.07.2017р.

06.07.2017 року виконуючим обов'язки головного лікаря КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_10 на адресу голови вільної первинної профспілки медичних працівників КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_2 направлено подання про надання згоди на звільнення лікаря-хірурга відділення по обслуговуванню дорослою населення поліклініки КУ Токмацької ЦРЛ ОСОБА_1 за пунктом 7 статті 40 Кодексу законів про працю України за появу на роботі в нетверезому стані.

21.07.2017 року з вільної первинної профспілки медичних працівників КУ Токмацька ЦРЛ отримано повідомлення про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.7 ст. 40 КЗпГІ України, що, на думку відповідача, є необґрунтованим та таким, що суперечить фактам та наданим матеріалам, та можливо наданим повноваженням заступнику голови вільної первинної профспілки медичних працівників КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_11 у частині підписання повідомлення.

04.07.2017 року за повідомленням завідуючого поліклінічною відділення КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_5 працівниками Токмацького відділення поліції винесеної висновок, згідно з яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 179 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення від 04.07.2017 року за ст. 179 КУпАП відносно ОСОБА_1 направлено до адміністративної комісії виконавчою комітету Токмацької міської ради. 16.08.2017 року винесено постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Токмацької міської ради №1, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення зач.1 ст. 179 КУпАП.

28.07.2017 р. ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані, на підставі наказу КУ Токмацька ЦРЛ від 28.07.2017 року № 79-О «Про звільнення ОСОБА_1О.»

Вважає, що факт знаходження ОСОБА_1 в нетверезому стані підтверджується всіма вищезазначеними доказами, звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог діючого законодавства, тому в задоволені позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 30 серпня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 22.11.2017 року, за клопотанням представника відповідача, до розгляду та набрання законної сили рішення по адміністративній справі № 328/2219/17 (2-а/328/95/17) за позовом ОСОБА_1.О. до адміністративної комісії виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження по справі було зупинено.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в новій редакції), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на вищевикладене, подальший розгляд цієї справи проведений за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України, в частині, у якій вони не встановлюють нових обов'язків, не скасовують чи не звужують прав, що належні учасникам судового процесу, чи не обмежують їх використання.

22.01.2018 року провадження по справі було відновлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та пояснив суду, що 04.07.2017 року він був на робочому місці в тверезому стані. Він працював лікарем хірургом поліклінічного відділення Токмацької ЦРЛ, на той час в нього було велике навантаження, він ніс потрійне навантаження. Крім того, він обробляв руки спиртовим розчином. 04.07.2017 року близько 11.00 годин до нього в кабінет зайшли виконуючий обовязки головного лікаря ОСОБА_10 та завідуючий поліклінічного відділення ОСОБА_5, які повідомили, що його відсторонено від роботи, оскільки він у нетверезому стані, при цьому сказали підписати акт, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан спяніння, при цьому пройти медичний огляд на стан спяніння йому взагалі не пропонували, з направленням на медичний огляд не ознайомлювали. Пояснення щодо даного випадку він написав наступного дня. В той же день, в передобідній час, він самостійно звернувся до лікаря-нарколога ОСОБА_11, який також працює в поліклінічному відділенні Токмацької ЦРЛ, щоб пройти обстеження на стан спяніння, однак лікар-нарколог відмовив та сказав, що необхідне направлення. Коли він повертався від лікаря-нарколога, біля кабінету зустрів працівника поліції, працівник поліції не пропонував пройти медичне обстеження, а запропонував проїхати у відділок поліції, де щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.179 КУпАП. В подальшому, постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Токмацької міської ради від 16 серпня 2017р. №1 на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.179 Кодексу України, однак Токмацьким районним судом зазначена постанова була визнана протиправною та скасована.

Вважає, що це все сталося через неприязні стосунки з виконуючим обовязки головного лікаря ОСОБА_10 Цей інцидент відбувся через кілька днів з того часу, як ОСОБА_10 став виконуючим обовязки головного лікаря. Крім того, додатково зазначив, що він був на дні народження 02.07.2017 року, а в постанові адміністративної комісії від 16.08.2017 року зазначено, що він начебто пояснював, що був на дні народження 03.07.2017 року, це не відповідає дійсності, оскільки навіть в поясненнях, які ним були надані 05.07.2017 року він зазначав, що був на дні народження 02.07.2017 року у неділю, 03.07.2017 року він був на роботі, і лише 04.07.2017 року стався цей інцидент. Однак він був тверезий, знаходився у шоковому стані.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позові та просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, зазначив, що при звільненні позивача дотримано норми трудового законодавства щодо звільнення працівника, відповідні дії належним чином задокументовані, у зв'язку із чим просив відмовити в задоволенні позову.

Допитана судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює молодшою медичною сестрою багатопрофільної лікарні по обслуговуванню дорослого населення КУ Токмацької районної лікарні. З позивачем ОСОБА_1 знайома, той працює лікарем-хірургом в зазначеній лікарні, стосунки службові, неупереджені. В липні 2017 року вона працювала у другу зміну, 04.07.2017 року близько 10.00-10.30 годин прийшла на роботу та приблизно в цей же час бачила в приміщенні лікарні ОСОБА_1, який був в нетверезому стані, - в нього було почервоніле обличчя, запах «перегару» з роту. На прохання чи ОСОБА_6, чи ОСОБА_10 написала пояснювальну за зазначеним фактом.

Допитана судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює молодшою медичною сестрою багатопрофільної лікарні по обслуговуванню дорослого населення КУ Токмацької районної лікарні. З позивачем ОСОБА_1 знайома, оскільки разом з ним працює в зазначеній лікарні. Стосунки службові, неупереджені. 04.07.2017 року, в ранковий час, вона знаходилась на роботі, бачила в приміщенні лікарні ОСОБА_1, який був в нетверезому стані. Такий висновок зробила, оскільки в ОСОБА_1 був неохайний вигляд. В лікарні два хірургічних кабінети, вона працює в кабінеті лікаря-хірурга, миє хірургічні інструменти. Руки лікар-хірург обробляє спиртом, тому запах спирту може бути в хірургічних кабінетах.

Допитаний судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що працює лікарем-наркологом КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради, раніше працював лікарем-наркологом в КУ Токмацька ЦРЛ, також є членом професійної спілки. З позивачем ОСОБА_1 знайомий, оскільки працюють в одному лікувальному закладі, підтримує робочі стосунки. 04.07.2017 року, в ранковий час, він знаходився на своєму робочому місці, коли до нього прийшов, як представник адміністрації лікарні, ОСОБА_5, який сказав, що лікар ОСОБА_1 знаходиться в стані алкогольного спяніння та йому треба провести освідування на стан спяніння. Він сказав, що треба направлення та під експертного (ОСОБА_1), після чого ОСОБА_5 пішов та більше не повертався. Через деякий час, до обіду, до нього прийшов ОСОБА_1, сказав що бажає пройти експертизу. Він спитав чи є направлення. У ОСОБА_1 направлення не було, тому ОСОБА_1 пішов. При цьому, ОСОБА_1 не хитався, ознак спяніння у нього він не побачив. Таким чином, освідування ОСОБА_1 на стан спяніння не проводилось.

Взагалі, для проходження освідування фізичної особи, необхідно, щоб ця особа написала заяву, пішла до головного лікаря, той ставить резолюцію і тоді можна пройти освідування без направлення, а для працівників необхідне направлення.

Допитаний судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює лікарем-терапевтом КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» ТМР, раніше працював в КУ Токмацька ЦРЛ, також є головою ЛКК. З позивачем ОСОБА_1 знайомий, оскільки працюють в одному лікувальному закладі, підтримує робочі стосунки.

Станом на 04.07.2017 року він виконував обовязки завідуючого поліклініки. Від старшої медичної сестри поліклініки ОСОБА_6 дізнався про те, що лікар-хірург ОСОБА_1 знаходиться на роботі в нетверезому стані. Він пройшов в кабінет ОСОБА_1 побачив, що той знаходиться в стані алкогольного спяніння, від нього йшов запах алкоголю, була розвязна мова та хитка хода, почервоніле обличчя та запропонував йому пройти до лікаря-нарколога для проведення наркологічного обстеження, на що ОСОБА_1 відмовився, після чого він про даний факт доповів головному лікарю та визвав наряд поліції. По приїзду поліцейських ОСОБА_1 вчинив сварку, після чого пішов з поліклініки, повернувся приблизно через дві години. Він ходив до лікаря-нарколога ОСОБА_11 з метою проведення освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного спяніння, той сказав, що потрібно направлення та привести ОСОБА_1 Зазначив, що іноді лікар-хірург обробляє руки спиртом.

Допитана судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює молодшою медичною сестрою, санітаркою-прибиральницею в хірургічному кабінеті багатопрофільної лікарні по обслуговуванню дорослого населення КУ Токмацької районної лікарні. З позивачем ОСОБА_1 знайома, той працює лікарем-хірургом в зазначеній лікарні, стосунки службові. 04 липня 2017 року вона знаходилась на робочому місці, бачила в приміщенні лікарні ОСОБА_1, який був в нетверезому стані, - в нього була уповільнена мова, хитка хода. 05 липня 2017 року хтось просив написати пояснювальну за зазначеним фактом, хто саме - не памятає.

Допитана судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що працює старшою медичною сестрою багатопрофільної лікарні по обслуговуванню дорослого населення КУ Токмацької районної лікарні. З позивачем ОСОБА_1 знайома, той працює лікарем-хірургом в зазначеній лікарні, стосунки службові, неупереджені. 04.07.2017 року близько 08.30 годин вона робила обхід поліклініки та побачила, як в цей час лікар ОСОБА_1, який проходив біля реєстратури, знаходився в стані алкогольного спяніння, так як на вулиці йшов дощ, він був забрьоханий, розхристаний. Зазначений висновок зробила по зовнішньому вигляду ОСОБА_1 ОСОБА_1 пішов до свого кабінету, а вона про даний факт доповіла керівництву поліклініки. В подальшому за даним фактом написала пояснення.

Акт про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан спяніння та про відмову від дачі пояснень складався в кабінеті ОСОБА_5, ОСОБА_1 при цьому присутнім не був. Про дані факти їй стало відомо зі слів ОСОБА_5 Дійсно, пояснення в.о. головного лікаря ОСОБА_10 писала вона, але ОСОБА_10 їй диктував зміст пояснень. Руки лікар-хірург обробляв диззасобами та спиртом.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так,статтею 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідност.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 5-1 КЗпП Українизакріпила, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1ст. 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до вимог п.7. ч.1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Поява на роботі у нетверезому стані означає появу у такому вигляді на робочому місці у робочий час. Працівники з ненормованим робочим днем можуть бути звільнені за п.7 ч.1ст.40 КЗпП Україниі у тому разі, коли вони перебували на роботі у нетверезому стані по закінченню робочого дня.

Відповідно до приписів ч.1ст.149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення роботодавець зобов'язаний зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Конвенцією Міжнародної організації праці №158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця (п. "а" ч. 2 статті 9) передбачено, що тягар доведення правомірності законної підстави для звільнення працівника з роботи лежить на роботодавцеві.

За змістом п. 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Згідно з положеннями п.22Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпПправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці серії АО № 124980 позивач ОСОБА_1 03.03.1982 року був прийнятий на посаду лікаря-хірурга поліклініки КУ Токмацька ЦРЛ. 01.03.2001 р. позивач був переведений лікарем-хірургом хірургічного відділення поліклініки КУ Токмацька ЦРЛ. У звязку із змінами у назві структурного підрозділу, з 03.03.2015 р. по 28.07.2017 р. працював лікарем-хірургом відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки КУ Токмацька ЦРЛ, що сторонами не оспорюється.

28.07.2017 р. відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії КУ Токмацька ЦРЛ № 79-О, ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади з підстав, передбачених п.7 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Підставою для такого звільнення, відповідно до наказу № 79-0 від 28.07.2017р., стали виявлення факту знаходження лікаря-хірурга відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки КУ Токмацької ЦРЛ ОСОБА_1 об 11.00 годині в нетверезому стані, що підтверджується доповідною запискою в.о. заступника головного лікаря з поліклінічного розділу роботи ОСОБА_12 юка О.М., пояснювальною запискою старшої медичної сестри поліклініки ОСОБА_6, пояснювальною запискою лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_10, актом про відмову працівника від проходження медичного обстеження, актом про відмову від надання пояснень (матеріалів) або виконання вимог, актом про відмову від підписання наказу або ознайомлення з наказом, повідомленням про надання письмового пояснення, графіком виходу на роботу за липень 2017р., наказом від 04.11.2011 року № 105-о, посадовою інструкцією лікаря-хірурга поліклініки відділення по обслуговуванню дорослого населення КУ Токмацької ЦРЛ ОСОБА_1, наказом КУ Токмацька ЦРЛ від 04.07.2017р. № 26, висновком Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області 08.07.2017р. №02/1075 від 11.07.2017р., повідомленням ВППМП №1 від 21.07.2017р.

При розгляді справи судом встановлено, що тимчасово виконуючим обовязки начальника Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_13 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 648471 відносно ОСОБА_1, в якому зазначено, що 04.07.2017 року о 10.50 год. ОСОБА_1 знаходився а робочому місці в кабінеті № 3 в стані алкогольного спяніння, мав невиразну річ, хитку ходу зі сторони в сторону, а саме в приміщенні КУ Токмацька ЦРЛ в м. Токмак по вул. Центральній, де здійснював прийом пацієнтів, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.179 КУпАП.

16 серпня 2017 року адміністративною комісією виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області була винесена постанова за № 1 відносно ОСОБА_1, який працював лікарем хірургом КУ Токмацька ЦРЛ за ч.1 ст. 179 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 85 грн.

Під час розгляду адміністративної справи адміністративною комісією 16.08.2017 року було встановлено, що 04.07.2017 о 10.50 год, ОСОБА_1 перебував на своєму робочому міст в кабінеті № 3, загально поліклінічного відділення поліклініки КУ Токмацька ЦРЛ, за адресою м. Токмак, вул. Центральна, 55, де здійснював прийом громадян в стані алкогольного сп'яніння, так як мав хитку ходу, невиразну річ та характерний запах з ротової порожнини спиртних напоїв. Вказаний факт виявив гр. ОСОБА_5 та звернувся з повідомленням до поліції. Факт появи на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння гр. ОСОБА_1 підтверджується поясненнями працівників КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_5, ОСОБА_6 На прохання працівників поліції пройти медичне засвідчення на стан (предмет) алкогольного сп'яніння гр. ОСОБА_1 відмовився в присутності т.в.о. головного лікаря КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_10 та завідуючого поліклінічного відділення КУ «Токмацька ЦРЛ» ОСОБА_5 Також гр. ОСОБА_1 працівниками поліції роз'яснено, що відмова від вказаного засвідчення, є автоматичним підтвердженням його вини, тобто поява на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, за що передбачено притягнення до відповідальності за ст. 179 КУпАП, але після цього гр. ОСОБА_1 відмовився від проходження вказаного засвідчення. В подальшому гр. ОСОБА_1 відсторонено від виконання ним своїх обов'язків.

У ході розгляду адміністративною комісією справи були досліджені: протокол № 648471 від 04.07.2017 р., висновок за повідомленням завідуючого поліклінічного відділення КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_5 від 04.07.2017 р., рапорт помічника чергового Токмацького відділення поліції ПВП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції ОСОБА_14 від 04.07.2017, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 04.07.2017, пояснення ОСОБА_5, пояснення ОСОБА_6, рапорт т.в.о. начальника СП Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_13, рапорт лейтенанта поліції ОСОБА_15, рапорт старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12, наказ КУ ТЦРЛ від 04.11.201 і № 105-0, графік виходу на роботу за липень 2017 року відділу поліклініки.

Адміністративною комісією встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення № 648471 від 04.07.2017 р. відповідає ст. 256 КУпАП.

ОСОБА_1 на засіданні пояснив, що з протоколом не згоден, так як 04.07.2017 був присутній на робочому місці в тверезому стані. Почував себе не добре в зв'язку з тим, що на протязі місяця інтенсивно працював, запах алкоголю був присутній можливо тому, що 03.07 2017 був на дні народженні. 04.07.2017 виявив бажання самостійно пройти медичне засвідчення на стан (предмет) алкогольного сп'яніння, але медичними працівниками гр. ОСОБА_1 було відмовлено з невідомих причин. Докази даного факту відсутні. Тому, адміністративна комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.179 КУпАП.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17.10.2017 року у адміністративній справі (328/2219/17 (2-а/328/95/17)) за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнано протиправною та скасовано постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області за № 1 від 16.08.2017 року в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.179 КУпАП стосовно ОСОБА_1.

Зазначене рішення Токмацького районного суду Запорізької області було відповідачем оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ухвали колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, апеляційна скарга Виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області залишена без задоволення, постанова Токмацького районного суду Запорізької області від 17.10.2017 року у адміністративній справі (328/2219/17(2-а/328/95/17), - залишена без змін.

Відповідно до ч.4ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При аналізі вказаних судових рішень вбачається, що позивач у своєму позові зазначає обставини, які стали підставою для його звільнення і ці обставини та докази були дослідженні судами першої та апеляційної інстанції при розгляді попередньої вищезазначеної справи.

Відповідно до пункту 7 частини 1статті 40 КЗпП України, підставоюдля звільнення особи є поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Таким чином, власник може розірвати трудовий договір у разі появи працівника на роботі у нетверезому стані. Підставою для звільнення працівника є сам факт появи на робочому місці і у робочий час у нетверезому стані. Такий факт може встановлюватися не лише спеціальним обстеженням з використанням відповідних технічних засобів, а й будь-якими іншими доказами, допустимими з точки зору процесуального права. Між тим, обов'язок доведення факту появи працівника на роботі у нетверезому стані лежить на власнику.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 1992 року роз'яснив судам, що звільнення на підставі пункту 7 частини 1статті 40 КЗпП Україниє дисциплінарним звільненням, тому воно повинно проводитись з додержанням правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Одночасно Пленум звернув увагу судів на те, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальної тривалості вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (стаття 27 ЦПК України), яким суд має дати відповідну оцінку (пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 9 листопада 1992 року).

Звільнення за появу на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння застосовується до працівника незалежно від того, чи притягався він раніше до дисциплінарної відповідальності та чи вживались до нього заходи громадського стягнення. Власник або уповноважений ним орган вправі звільнити працівника за цією підставою і при одноразовому порушенні трудової дисципліни, дотримуючись при цьому порядку і строків накладення дисциплінарних стягнень.

Частиною 1статті 43 КЗпП Українивстановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті40пунктів 2 і 3 статті41цьогоКодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. А відповідно до частини 2 цієї статті, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до частини 7статті 43 КЗпП Українирішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинне бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно із частиною 6статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Висновок про правильне застосування зазначених норм матеріального права викладено, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24 вересня2014 року (справа № 6-104цс14), 22 жовтня 2014 року (справа № 6-163цс14) та01 липня 2015 (справа № 6-703цс15).

Відповідно до цього висновку за змістом вищезазначених норм права суди, розглядаючи трудовий спір, повинні з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини 7статті 43 КЗпП Україниі частини 6статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України,стаття 3 ЦК України, статті1,213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Відповідно достатті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.

ОСОБА_1 є членом Вільної первинної професійної спілки медичних працівників комунальної установи Токмацька ЦРЛ, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 14.07.2011 року та довідкою за підписок голови ПК ВППМП КУ ТКЦРЛ ОСОБА_2 за № 3 від 04.09.2017 року.

В судовому засіданні встановлено, що 06.07.2017 року в.о. головного лікаря КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_10 звернувся з поданням до Вільної первинної професійної спілки медичних працівників КУ Токмацька ЦРЛ про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 7 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

У відповідності до ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкова організація дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, самостійно, на власний розсуд і не зобов'язана надавати згоди на розірвання трудового договору навіть при обґрунтованому поданні про звільнення.

Єдиною законодавчо встановленою вимогою до рішення профкому є наявність його обґрунтування про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником за ініціативи роботодавця. Виходячи із наведених норм та враховуючи, що необґрунтованість рішення профспілкового органу породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення цього права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Із долучених до справи документів вбачається, що профспілкою прийнято рішення, яке викладене в повідомленні за №1 від 21.07.2017 року, про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.7 ст.40 КЗпП України, при цьому, у ньому наведені достатні правові обґрунтування такої відмови. Вказане обґрунтування стосується як недотримання відповідачем процедури встановлення факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного спяніння, так і доказів самого факту знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного спяніння на робочому місці 04.07.2017 року.

Окремо суд звертає увагу на те, що зазначене рішення профспілкового органу підписане заступником голови Вільної первинної професійної спілки медичних працівників комунальної установи Токмацька ЦРЛ ОСОБА_11, який працював лікарем-наркологом в КУ Токмацька ЦРЛ, на даний час працює лікарем-наркологом КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради, відповідно до наданих вище свідчень, 04.07.2017 року, до обіду, знаходячись на своєму робочому місці, спілкувався з ОСОБА_1 та ознак алкогольного спяніння в того не побачив. При цьому, в той же день ним було розяснено порядок проведення освідування на стан спяніння представнику адміністрації лікарні ОСОБА_5, однак освідування ОСОБА_1 на стан спяніння проведено не було.

До того ж головним лікарем КУ Токмацька центральна районна лікарня 08.12.2015 року ОСОБА_16 був винесений наказ №285 про порядок відсторонення від роботи працівників КУ Токмацької ЦРЛ, яким була затверджена Інструкція про порядок відсторонення від роботи працівників КУ Токмацької ЦРЛ, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння.

Відповідно до п. 3.1. зазначеної Інструкції керівники усіх рівнів у разі виявлення випадків пияцтва, алкогольного сп'яніння чи вживання наркотичних або токсичних речовин працівниками установи зобов'язані відповідно до статті 46 КЗпП України негайно відсторонити працівника від роботи. Зажадати від працівника письмового пояснення причин та обставин вживання ним алкогольних напоїв, наркотичних або токсичних речовин (п.3.2 Інструкції). Одночасно з цим викликати представників відділу кадрової та юридичної роботи установи, служби охорони праці, представника відповідного профспілкового комітету, а також безпосереднього керівника цього працівника та одного з працівників по роботі (п.3.3 Інструкції).

У разі вимови працівника надати письмові пояснення щодо обставин і причин вживання ним на роботі заборонених напоїв чи речовин (появи на роботі в стані сп'яніння), присутні складають акт про відмову працівника від надання письмових пояснень і ознайомлюють із цим актом працівника під підпис. Якщо працівник відмовляється підписувати акт, про це робиться відмітка в цьому ж акті, яка засвідчується працівниками, що його складали (п.3.4 Інструкції).

Якщо присутні впевнені в тому, що працівник перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння (різкий запах алкоголю, незв'язне мовлення, хитання при ходьбі тощо), одночасно з одержанням письмових пояснень, один із представників складає письмове направлення на медичний огляд працівника, подає його на підпис керівникові (особі, якій делеговано право підпису таких документів) і завіряє направлення печаткою установи (п.3.5 Інструкції).

Після того як від працівника було одержано письмове пояснення чи складено акт про відмову його надати, а також підготовлено направлення на медичний огляд, представник відділу кадрової та юридичної роботи (адміністрації установи) повинен запропонувати працівникові пройти медичний огляд за вказаним направленням у супроводі представника відділу кадрової та юридичної роботи (адміністрації установи), а представник установи повинен організувати доставку працівника, який перебуває у стані сп'яніння, до лікаря, який здійснює медичний огляд (обстеження) (п.3.6)

Згідно з п.3.8 вище вказаної Інструкції, якщо працівник відмовляється проходити медичне обстеження щодо встановлення факту сп'яніння, представник відділу кадрової та юридичної роботи (адміністрації установи) та працівник структурного підрозділу повинні скласти акт про відмову працівника від проходження медичного обстеження та вказати характерні наявні ознаки сп'яніння працівника: різкий запах алкоголю, хитання при ходьбі, незв'язна вимова, розв'язна поведінка тощо, а також навести усні пояснення винного працівника або зафіксувати письмово його відмову від надання будь-яких пояснень щодо його стану.

Акт складається в присутності винного працівника, підписується особами, які його склали. Винний працівник повинен ознайомитися з актом особисто або йому мають його зачитати. Про факт ознайомлення працівника з актом робиться відповідна відмітка в акті, і працівник своїм підписом засвідчує факт ознайомлення з текстом акта.

Однак всупереч вимог цієї Інструкції представники відділу кадрової та

юридичної роботи установи, служби охорони праці, представник відповідного профспілкового комітету викликані не були, відповідно цими особами не складався акт про відмову працівника від надання письмових пояснень. Письмове направлення на медичний огляд ОСОБА_1 не складалось. Всупереч вимог інструкції тільки після складання письмового направлення на медичний огляд ОСОБА_1 представник відділу кадрової та юридичної роботи (адміністрації установи) повинен був запропонувати працівникові пройти медичний огляд за вказаним направленням у супроводі представника відділу кадрової та юридичної роботи (адміністрації установи) чого зроблено не було. Акту про відмову ОСОБА_1 проходити медичне обстеження щодо встановлення факту сп'яніння, складеного представником відділу кадрової та юридичної роботи (адміністрації установи) та працівника структурного підрозділу також не має.

Акти про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного обстеження від 04.07.2017 року, акт про відмову від надання пояснень від 04.07.2017 року складені з порушенням Інструкції про порядок відсторонення від роботи працівників КУ Токмацької ЦРЛ, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння, оскільки підписані лише в.о. заступника головного лікаря, старшою медичною сестрою поліклініки та сестрою медичною поліклініки (хірургічного кабінету). Більш того, в акті, який містеться в матеріалах справи, про відмову ОСОБА_1 пройти медичне обстеження від 04.07.2017 року зазначено, що він складався в присутності свідків, однак згідно показань свідка ОСОБА_6, яка підписала даний акт, вона зазначила, що в її присутності ОСОБА_1 ніхто не пропонував пройти медичне освідування. Про відмову ОСОБА_1 пройти освідування вона дізналась з пояснень ОСОБА_5.

Крім того, 05.07.2017 року о 8 годині 55 хвилин ОСОБА_1 було вручено повідомлення про надання письмового пояснення за №02/1505 від 04.07.2017 року, де ОСОБА_1 пропонувалось до 09.00 години 05.07.2017 року надати пояснення щодо появи на роботі у стані алкогольного спяніння, а акт про відмову від надання пояснень складено 05.07.2017 року о 8 годині 45 хвилин, тобто ще до вручення повідомлення.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях суд вважає, що факт знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння 04.07.2017 року не підтверджений належними та допустимими доказами.

З огляду на встановлені обставини, судом встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перебування позивача 04.07.2017 року на роботі в нетверезому стані, а відтак, звільнення позивача не можна вважати законним.

Відповідно до ст. 235 КЗпП поновленню на роботі підлягає працівник, який був звільнений без законної підстави або незаконно переведений на іншу роботу.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому слід мати на увазі, що суд, як і будь-який інший орган по розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору.

Закон (ст.240-1 КЗпП України) повязує неможливість поновлення на роботі працівника на займаній посаді лише у випадку повної ліквідації підприємства.

Визначення юридичної особи, поняття ліквідації юридичної особи та порядок її ліквідації міститься в ст. ст. 80, 104, 110, 111 ЦК України, ст. ст. 62-66, 79-92 ГК України, ст. ст. 1-22 Закону України «Про господарські товариства».

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обовязків до інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зазначений висновок узгоджується також із нормою ч. 3 ст. 36 КЗпП України, відповідно до якої в разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Токмацької міської ради за № 25 від 21.12.2017 року, затверджено новий склад комісії з припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом ліквідації.

Відповідно до рішення Токмацької міської ради за № 20 від 22.02.2018 року, ліквідацію комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня, яка була розпочата на підставі рішення Токмацької міської ради від 20.07.2017 року № «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації», зупинено. Також вирішено припинити комунальну установу Токмацька центральна районна лікарня шляхом перетворення в комунальне підприємство «Токмацький центр з профілактики та боротьби за СНІДом» Токмацької міської ради з переданням всього майна, прав та обовязків зазначеному підприємству. Рішення Токмацької міської ради від 20.07.2017 №2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації», від 21.09.2017 №18 «Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради від 20.07.2017 №2 «Про припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом її ліквідації», 21.12.2017 №25 «Про внесення змін до рішення Токмацької міської ради від 20.07.2017 №2 «Про внесення змін до складу комісії з припинення комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня шляхом ліквідації» вважати такими, що втратили чинність.

Таким чином, оскільки на день винесення даного судового рішення даних про те, що комунальна установа Токмацька центральна районна лікарня є ліквідованою відповідно до вимог чинного законодавства, судом отримано не було, позивач підлягає поновленню на роботі саме в комунальній установі Токмацька центральна районна лікарня.

За положеннями ч. 2ст. 235 КЗпП України,при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100з наступними змінами, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу має бути визначений, виходячи з заробітної плати позивача за два місяця перед звільненням.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.09.2017 року по день поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1ст. 241-1 КЗпП Українистроки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 № 110, визначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії КУ Токмацька ЦРЛ за № 79-О від 28.07.2017 року, ОСОБА_1 був звільнений з 28.07.2018 року з займаної посади з підстав, передбачених п.7 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, останнім робочим днем ОСОБА_1 є 28 липня 2017 року.

Враховуючи те, що за змістомст. 235 КзпП Україниу разі незаконного звільнення працівник повинен бути поновлений на попередній роботі з дня звільнення, оскільки день звільнення є останнім робочим днем, ОСОБА_1 підлягає поновленню з наступного робочого дня, який слідує за 28.07.2017 року.

За вимогами ч. 1 ст.235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, на підставіст. 235 КЗпП Українипозивач підлягає поновленню на роботі на посаді лікаря-хірурга відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки ОСОБА_4 установи Токмацька центральна районна лікарня, з якої його було звільнено.

Згідно ч. 2ст. 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Судом встановлено, що позивач звільнений з роботи з 28 липня 2017 року, вказаний день був останнім робочим днем позивача.

Згідно довідки КУ Токмацька ЦРЛ від 01.11.2017 року за вих. № 03/1429, позивачу була виплачена середня заробітна плата станом на 05.09.2017 року, тобто по 04.09.2017 року включно, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Враховуючи, що позивач був звільнений з посади 28 липня 2017 року, розрахунковим періодом для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є травень та червень 2017 року.

Відповідно до КУ Токмацька ЦРЛ від 20.10.2017 року за вих. № 03/1929, у травні 2017 року ОСОБА_1 за відпрацьовані 19 днів нарахована заробітна плата5241,09 гривень; у червні 2017 року ОСОБА_1 за відпрацьовані 20 днів нарахована заробітна плата6442,88 гривень, середньоденна заробітна плата становить 299,59 гривень.

Згідно листа Мінсоцполітики України № 11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 р., «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» та відповідно до розяснень Мінсоцполітики України з розрахунком норм тривалості робочого часу на 2018 рік вбачається, що робочих днів у період, який є предметом даного позову: з 05.09.2017 року по 29.03.2018 року, було: вересень 2017 року19 днів, жовтень 2017 року21 день, листопад 2017 року22 дні, грудень 2017 року20 днів (з урахуванням свято Католицьке Різдво), січень 2018 року 21 день, лютий 2018 року 20 днів, березень 2018 року 20 днів.

Таким чином, кількість робочих днів, що підлягають обрахуванню при вирахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку, згідно п. 8Постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»та враховуючи межі позовних вимог, за вказаний період з 05.09.2017 року по 29.03.2018 року включно, складає 143 дні.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999р. справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_4 установи Токмацька районна лікарня на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 05.09.2017 року по 29.03.2018 року включно, в сумі - 42841,47 гривня (299,59 гривень (середньоденна заробітна плата) * 143 робочих дні). Саме цю суму на користь позивача слід стягнути з ОСОБА_4 установи Токмацька центральна районна лікарня. Отже, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню частково, відповідно до вищенаведеного розрахунку.

При цьому питання вирішення сплати з цієї суми обов'язкових платежів у вигляді податку, зборів та інших обов'язкових платежів є обов'язком сторін при виплаті вказаної суми.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.1ст. 430 ЦПК України, слід допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді, а також в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з відповідача в сумі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.1ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно ізст. 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 15000,00 грн. позивач обґрунтовував тим, що в період незаконного звільнення він був позбавлений гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя, вказані незаконні дії відповідача призведи до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебував у роздратованому стані, не мав засобів для забезпечення належного рівня життя, був позбавлений засобів до існування, змушений був займати у сторонніх осіб гроші, знизився рівень його життя, медичного забезпечення тощо, внаслідок чого у нього погіршився сон, апетит, настрій, він відчував пригніченість, погіршився стан його здоров'я. Крім того, йому знадобились додаткові зусилля для організації свого життя, він був змушений тратити свій час та здоров'я для відновлення справедливості, через що втрачав значний час на поновлення своїх прав що завдало йому моральних страждань.

Суд вважає, що незаконним звільненням позивача були порушені його трудові права, що є наслідком завдання моральної шкоди та є підставою для її відшкодування. Як вбачається із матеріалів справи, дійсно, з вини відповідача позивач змушений тривалий час відновляти свої порушені права в органах судової системи і у зв'язку з чим зазнав моральних страждань.

Внаслідок звільнення з порушенням трудового законодавства, були порушені трудові права позивача, на даний час, позивач в силу свого віку, не може знайти роботу, таким чином позбавлений можливості заробляти собі кошти на життя.

Тривале порушення відповідачем прав позивача викликало у нього відчуття незахищеності від протиправних посягань, отже, моральна шкода, завдана позивачу, полягає у негативних емоціях та переживаннях яких він зазнав в звязку з непередбачуваним зниженням достатку. Суд вважає, що всі ці обставини потягли за собою спричинення моральних страждань позивачеві, втрати нормальних життєвих звязків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя внаслідок звільнення.

Частина 2ст.23 ЦК Українипередбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як визначено у Рішенні Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого королівства»(Case of ABDULAZIZ, CABALES AND BALKANDALI), 1985 р., з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Більш того, право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Відповідно до п. 13Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.3.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно зст.2371 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, виплатою належних йому грошових сум), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Враховуючи, те щоКодекс законів про працю Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, аст. 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди.

Таким чином, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

У пункті 3Постанові Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу суд враховує характер заподіяної шкоди, тяжкість вимушених змін в житті позивача, обсяг та глибини моральних страждань, яких зазнав позивач, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, виходячи з принципів розумності, виваженості, добросовісності і справедливості, вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5000,00 грн, оскільки приходить до висновку, що саме така сума буде розумною, справедливою, необхідною і достатньою для відшкодування заподіяної моральної шкоди у даному конкретному випадку.

Інша частина позовних вимог про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судові витрати пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 3ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Аналогічне міститься й у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

При подачі позову позивач за вимогами майнового характеру був звільнений від сплати судового збору на підставіст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1280 грн (2*640 грн) за двома вимогами майнового характеру (1% від задоволеної суми, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати).

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 640, 00 грн, що відповідає заявленій в позові сумі 15000 грн з відшкодування заподіяної моральної шкоди. Оскільки позовні вимоги по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди задоволено частково, витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог, в сумі 213,33 грн (1/3 частина від 640 грн (0,4 розміру мінімальної заробітної плати)) за вимогою немайнового характеру.

При визначені ставок судового збору, судом враховане те, що у разі відсутності пільгу позивача на сплату судового збору, визначення його розміру відбувалось би за ставками для фізичних осіб, а тому й з відповідача на користь держави стягнуто судовий збір за ставками, як для фізичних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.5,12,13,81,82,89,141,258,259,263-265,268,354,430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. вул. В.Вишиваного, буд. 320/15, рнкопп НОМЕР_1), представник позивача ОСОБА_2 (адреса реєстрації: Запорізька область, м. Токмак. АДРЕСА_1, рнкопп НОМЕР_2), до ОСОБА_4 установи Токмацька центральна районна лікарня (адреса: Запорізька область. м. Токмак, вул. Центральна, 55 Ж, ЄДРПОУ 01993003), представник відповідача ОСОБА_3 (адреса реєстрації: Запорізька область, м. Токмак, вул. Л.Толстого, буд. 102, паспорт серії СВ № 089021 виданий Токмацьким МВ УМВС України в Запорізькій області 27.11.1999 року), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. вул. В.Вишиваного, буд. 320/15, рнкопп НОМЕР_1) в ОСОБА_4 установі Токмацька центральна районна лікарня (адреса: Запорізька область. м. Токмак, вул. Центральна, 55 Ж, ЄДРПОУ 01993003), на посаді лікаря-хірурга відділення по обслуговуванню дорослого населення поліклініки.

Стягнути з ОСОБА_4 установи Токмацька центральна районна лікарня (адреса: Запорізька область. м. Токмак, вул. Центральна, 55 Ж, ЄДРПОУ 01993003) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. вул. В.Вишиваного, буд. 320/15, рнкопп НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.09.2017 року по 29.03.2018 року в сумі 42841 (сорок дві тисячі вісімсот сорок одну) гривню 37 копійки, з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.

Стягнути з ОСОБА_4 установи Токмацька центральна районна лікарня (адреса: Запорізька область. м. Токмак, вул. Центральна, 55 Ж, ЄДРПОУ 01993003) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. вул. В.Вишиваного, буд. 320/15, рнкопп НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 5000 (пять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 установи Токмацька центральна районна лікарня на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. вул. В.Вишиваного, буд. 320/15, рнкопп НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 213 (двісті тринадцять) гривень 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 установи Токмацька центральна районна лікарня в дохід держави 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) гривень судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, а також стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначеніст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлений 30.03.2018 року.

Суддя: