ВЕРХОВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22.03.2018 П/9901/288/18 800/219/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисенко О.М.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Петренка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу № 800/219/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

25.05.2017 ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) в якому просить визнати неправомірним та скасувати рішення колегії ВККС від 26.04.2017 № 65/вс-17 про непідтвердження ОСОБА_2 здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2017 відкрито провадження у даній справі, судове засіданні призначено на 21.06.2017.

01.06.2017 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов адміністративний позов (уточнений та доповнений), в якому позивач просить:

визнати неправомірним та скасувати рішення колегії ВККС від 26.04.2017 № 65/вс-17 про непідтвердження ОСОБА_2 здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;

визнати неправомірним та скасувати висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Кравця О.О. критеріям доброчесності та професійної етики від 18.04.2017, як такий, що містить недостовірну інформацію;

зобов'язати ВККС вилучити висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Кравця О.О. критеріям доброчесності та професійної етики від 18.04.2017 із суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду ОСОБА_2, як такий, що містить недостовірну інформацію;

залучити до справи у якості співвідповідача Громадську раду доброчесності.

Також, ОСОБА_2 просить суд витребувати з ВККС у якості доказів інформацію із суддівського досьє та досьє кандидатів та відеозапис щодо проходження співбесід з кандидатами: суддею Деснянського районного суду м. Києва Лісовською О.В., суддею Солом'янського суду м. Києва Кізюн Л.І. та протоколи засідання колегій ВККС щодо позивача та вказаних суддів.

01.06.2017 до суду надійшла заява позивача про відвід суддям Швець В.В., Головчук С.В., Черпак Ю.К, Мойсюк М.І., Пасічник С.С.

09.06.2017 судом отримано заяву позивача про прискорення розгляду справи та додаткові пояснення до уточненої і доповненої позовної заяви в резолютивній частині яких ОСОБА_2 просить витребувати з ВККС інформацію щодо результатів проходження співбесід із наступними кандидатами: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та розгляду їх на пленарному засіданні ВККС для встановлення факту наявності протилежних по змісту рішень, у порівнянні із рішенням відносно позивача в аналогічних обставинах.

20.06.2017 до суду надійшло клопотання ВККС про залучення до участі у справі Громадської ради доброчесності, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, також заперечення проти адміністративного позову.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.06.2017 у зв'язку з відпусткою замінено суддю Головчук С.В. суддею Стародуб О.П.

Ухвалою суду від 21.06.2017 заяву ОСОБА_2 задоволено. Відведено суддів Швець В.В., Мойсюк М.І., Пасічник С.С., Стародуб О.П., Черпак Ю.К. від розгляду справи.

Суддею Мойсюк М.І. викладено окрему думку за наслідками розгляду заявленого клопотання позивача про відвід суддів у справі.

30.06.2017 протоколом повторно автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Бившева Л.І., Шипуліна Т.М., Юрченко В.П., Борисенко І.В., Голубєва Г.К.

Ухвалою від 03.07.2017 суддя Бившева Л.І. прийняла справу до провадження та призначила судове засідання на 12.07.2017.

Згідно протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів 07.07.2017 у зв'язку з звільненням з посади суддю Голубєву Г.К. замінена суддею Бухтіяровою І.О.

10.07.2017 судом отримано заяву позивача про відвід суддям Бившевій Л.І., Шипуліній Т.М., Юрченко В.П.

Ухвалою суду від 12.07.2017 заяву ОСОБА_2 про відвід суддів задоволено. Відведено суддів : Бившеву Л.І., Шипуліну Т.М., Юрченко В.П. від розгляду справи.

14.07.2017 протоколом повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Смокович М.І., Мороз Л.Л., Голяшкін О.В., Стрелець Т.Г., Горбатюк С.А.

Ухвалою від 17.07.2017 суддя Смокович М.І. прийняв справу до свого провадження, ухвалою від 24.07.2017 призначив судове засідання на 08.08.2017.

31.07.2017 судом отримано додаткові заперечення ВККС проти адміністративного позову.

Згідно протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою суддю Горбатюк С.А. замінено суддею Калашніковою О.В.

08.08.2017 суддями Смоковичем М.І., Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г., Калашніковою О.В., Голяшкіним О.В. заявлено самовідвід від розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.08.2017 задоволено заяви суддів про самовідвід. Відведено від розгляду справи суддів: Смокович М.І., Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г., Калашнікова О.В., Голяшкін О.В.

10.08.2017 протоколом повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від визначено склад колегії суддів: Маринчак Н.Є., Приходько І.В., Веденяпін О.А., Олендер І.Я., Бухтіярова І.О.

Ухвалою від 14.08.2017 суддя Маринчак Н.Є. прийняла справу до провадження та призначила судове засідання на 14.09.2017.

06.09.2017 до суду надійшли додаткові пояснення позивача.

Ухвалою від 14.09.2017 задоволено заяви суддів Маринчак Н.Є., Олендера І.Я. про самовідвід. Відведено суддів Маринчак Н.Є., Олендера І.Я. від розгляду справи.

18.09.2017 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Єрьомін А.В., Черпіцька Л.Т., Швед Е.Ю. Гончар Л.Я., Мороз В.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою від 20.09.2017 суддя Єрьомін А.В. прийняв справу до провадження та призначив судове засідання на 09.10.2017.

Ухвалою суду від 09.10.2017 продовжено строк розгляду справи, одночасно ухвалою від 09.10.2017 відмовлено в клопотанні представника ВККС про залучення Громадської ради доброчесності як співвідповідача по справі, позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Кравця О.О. критеріям доброчесності та професійної етики від 18.04.2017, як такий, що містить недостовірну інформацію повернуто позивачу.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, відповідно до пункту 7 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2017 № 1402-VIІІ Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147- VIІІ, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду матеріали справи № 800/219/17 09.01.2018 передано до Верховного Суду та визначені Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою судді-доповідачу ОСОБА_13

09.01.2018 на адресу суду від ОСОБА_2 надішли доповнення до позовних вимог, в яких позивач до заявлених раніше вимог просить зобов'язати ВККС у пленарному складі повторно розглянути питання щодо визнання ОСОБА_2 таким, що пройшов кваліфікаційне оцінювання та підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суду у складі Верховного суду.

Верховний Суд ухвалою від 26.01.2018 прийняв справу до провадження та призначив судове засідання на 22.02.2018.

07.02.2018 на адресу суду від ВККС надійшли заперечення на доповнення до позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.02.2018 задоволено клопотання ОСОБА_2 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

16.02.2018 до суду надійшла заява позивача про відвід суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.

Ухвалою від 15.02.2018 суд визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_2 про відвід суддів, зупинив провадження у справі, передав справу для визначення судді для розгляду зави про відвід.

Суддя Верховного Суду ухвалою від 19.02.2018 у задоволенні заяви позивача про відвів суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П., Ханової Р.Ф. від розгляду справи відмовив.

У судовому засіданні 22.02.2018 поновлено провадження у справі. Оголошено перерву до 22.03.2018.

За участю сторін, в режимі відеоконференції у судовому засіданні 22.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Позивач вважає, що рішення ВККС від 26.04.2017 № 65/вс-17 є протиправним та підлягає скасуванню. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

Рішення ВККС є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням порядку. Комісія своїм рішенням про непідтвердження здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду шкодить репутації позивача та безпідставно ставить під сумнів його перебування на посаді судді.

Усі твердження висновку Громадської ради доброчесності від 18.04.2017 про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики, основними причинами прийняття якого є причетність до заборони мирних зібрань, подвійні стандарти самоідентифікації, невідповідність витрат і майна задекларованим доходам - не відповідали фактичним обставинам та були спростовані письмовими поясненнями та документами, а також усними поясненнями, наданими під час співбесіди 26.04.2017 у колегії ВККС, окрім причетності до участі у одній справі щодо заборони мирного зібрання.

ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами або не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя, тому, в цьому випадку на думку позивача, питання повинно бути розглянуте усім складом Комісії, а розгляд у складі колегії з чотирьох осіб не можна вважати законним.

Також, позивач вказує, що законодавчими актами України не передбачена можливість проголошення резолютивної частини рішення, а тому вважає проголошене 26.04.2017 колегією ВККС рішення про непідтвердження кандидатом на посаду судді Верховного Суду Кравцем О.О. здатності здійснювати правосуддя на момент його проголошення не містило посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. Представник позивача окремо наполягала, що стосовно позивача було проведено співбесіду у складі чотирьох членів ВККС за результатами якої винесено оскаржуване рішення. Даний склад комісії ВККС не був правомочним приймати інакше рішення, аніж рішення про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

При цьому, положення закону не передбачають поняття остаточного рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя, як і будь-якого проміжного, що б передувало прийняттю рішення відповідно до частини першої статті 88 Закону.

Системний аналіз нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що оцінка критеріїв професійної етики та доброчесності покладається саме на членів ВККС і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності до рішення, але законодавчо визначено, що подальшу участь у конкурсі продовжує кандидат, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма членами.

Відповідач в письмових запереченнях вважає адміністративний позов безпідставним, необґрунтованим та в цілому таким, що задоволенню не підлягає, опираючись на наступне.

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що усі твердження, викладені у висновку Громадської ради доброчесності від 18.04.2018 не відповідали фактичним обставинам та були спростовані наданими Комісії письмовими поясненнями та документами, а також усними поясненнями наданими під час проведення співбесіди.

Проаналізувавши доводи позивача, ВККС не прийняла їх достатніми для спростування фактів, викладених у висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата ОСОБА_2 на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики.

Показники оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, професійної етики, доброчесності були досліджені Комісією окремо та в сукупності, а також оцінені членами ВККС за внутрішнім переконанням відповідно до мети кваліфікаційного оцінювання.

Дослідивши досьє позивача, заслухавши доповідача Громадської ради доброчесності, враховуючи той факт, що за результатами оцінювання критерію «доброчесність» кандидат набрав 0 балів, колегія Комісії дійшла висновку - кандидат на посаду ОСОБА_2 не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Також, відповідач зазначає, твердження позивача, що Комісія повинна оголосити перерву, внести на розгляд ВККС у пленарному складі питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 питання щодо його підтвердження або непідтвердження повинно було бути розглянуте усім складом Комісії, а розгляд його питання у складі колегії з чотирьох осіб не можна вважати законним - такі твердження позивача є необґрунтованими, хибними та такими, що не відповідають дійсності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, просив відмовити в задоволенні позову.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

06.12.2016 ОСОБА_2 звернувся до ВККС із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення, оголошеного рішенням ВККС від 07.11.2016.

Рішенням Комісії від 11.01.2017 було призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів, допущених до участі у конкурсі на заняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема і позивача.

ВККС своїм рішенням від 08.02.2018 допущено ОСОБА_2 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Позивач проходив кваліфікаційне оцінювання як суддя, а саме, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так, на першому етапі кваліфікаційного оцінювання за результатами анонімного письмового тестування, ОСОБА_2 набрав 75,75 бала, за результатами виконаного практичного завдання - 71,5 бала. За загальним результатом іспиту позивач отримав 147,25 бала, пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей та був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

29.03.2017 ВККС прийняла рішення про успішне складення іспиту конкурсантами, які сумарно за тестування і виконання практичного завдання набрали не менше встановленої кількості балів, пройшли тестування особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей та були допущені до другого етапу оцінювання «Дослідження досьє кандидата та проведення співбесіди».

Виходячи зі змісту даного рішення ВККС ОСОБА_2 був допущений до другого етапу оцінювання.

18.04.2018 Громадська рада доброчесності затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Кравця О.О. критеріям доброчесності та професійної етики з наступних підстав: повідомлення неправдивих відомостей в декларації доброчесності, подвійним стандартам самоідентифікації, стиль життя кандидата і членів його сім'ї в частині витрат на утримання майна не відповідають рівню задекларованих ними доходів у сукупності.

Підсумовуючи, Громадська рада доброчесності зазначила, що вважає наведені факти як у сукупності, так і кожен самостійно, підставою для висновку, що кандидат ОСОБА_2 не відповідає вимогам доброчесності та професійної етики.

З метою спростування викладених у висновку Громадської ради доброчесності фактів, 20.04.2017 позивачем було подано до ВККС письмові пояснення.

Також, під час проведення співбесіди на засіданні колегії ВККС 26.04.2017 позивач заперечував проти такого висновку Громадської ради доброчесності.

Рішенням ВККС від 26.04.2017, проголошеним під час співбесіди ОСОБА_2 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, виходячи з наступного.

Постановою Окружного адміністративного суду від 25.11.2013 заборонено Одеській міській організації політичної партії «Європейська партія України», громадській організації «Правова корпорація», громадській організації «Заклад Пауерліфтингу», ОСОБА_1 та будь-яким іншим учасникам заходів з 25.11.2013 по 31.12.2013 включно «проведення зборів, мітингів, пікетів, походів, демонстрацій, маршів та будь-яких інших мирних зібрань у визначених (запланованих місцях)».

Одеська обласна організація ПП «УДАР Віталія Кличка» подала апеляційну скаргу, в якій просила визнати зазначену постанову суду нечинною і закрити провадження у справі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовувались тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду (судді: Домусчі С.Д, Кравець О.О., Шеметенко Л.П.) від 23.12.2013 вказану постанову було залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 постанову Одеського окружного адміністративного суду, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2013 зазначено, зокрема, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд не встановив правових підстав для задоволення апеляційної скарги, вказавши, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, яким було встановлено обмеження права на мирні зібрання.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Одеський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути залишена без задоволення.

Як вбачається з постанови Вищого адміністративного суду України суд апеляційної інстанції не встановив порушень допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Стаття 198 КАС України надає апеляційному суду повноваження за наслідками розгляду апеляційної скарги не лише визнати постанову суду першої інстанції нечинною і закрити провадження у справі, але і змінити або скасувати її. Ці повноваження апеляційним судом, в складі колегії якого був кандидат, використані не були.

За результатами дослідження досьє кандидата, в тому числі декларації доброчесності судді та проведеної співбесіди встановлено, що твердження кандидата у декларації доброчесності судді є недостовірними, оскільки рішення про обмеження права на мирні зібрання у складі колегії суддів ним, як свідчить наведене, приймалися.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що колегія Комісії констатувала прояв недоброчесності кандидата на посаду судді Верховного Суду Кравця О.О., тому за критерієм «доброчесність» його має бути оцінено в 0 балів. При цьому колегія ВККС відзначила, що цей прояв мав місце у прямій суперечності з поданою ним декларацією доброчесності судді.

Дослідивши досьє, заслухавши доповідача, уповноваженого представника Громадської ради доброчесності та ОСОБА_2, врахувавши той факт, що за результатами оцінювання критерію «доброчесність» кандидат набрав 0 балів, колегія ВККС дійшла висновку, що він не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правомірності рішення ВККС від 26.04.2017 № 65/вс-17.

IV. ОЦІНКА СУДУ

З урахуванням доводів і заперечення сторін, для вирішення спору слід з'ясувати правомірність дій ВККС в частині процедури винесення спірного рішення, а також обґрунтованості прийнятого рішення.

Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Згідно частини першої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» конкурс на заняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що найвищим судом у системі судоустрою визначений Верховний Суд. Згідно з нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону, Верховний Суд створюватиметься як новий орган, до якого судді призначатимуться на конкурсній основі.

Згідно статтей 79, 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням ВККС від 07.11.2016 оголошено конкурс на заняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та затверджено Умови проведення конкурсу на заняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Як встановлено частиною другою статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному суді, а також відповідає одній із вимог.

Відповідно до Умов ОСОБА_2 проходив кваліфікаційне оцінювання як суддя, а саме, як особа яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання, за частиною другою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п'ятої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з частиною першою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Пунктом 4 частини п'ятої статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.

Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03.11.2016 № 143/зп-16 (далі - Положення) дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 18 розділу ІІІ Положення передбачено, що за результатами дослідження досьє доповідач готує доповідь. У доповіді доповідач зазначає, зокрема, встановлені у ході дослідження показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також пропозиції щодо дослідження досьє.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Положення співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів:

оголошення доповіді за результатами дослідження досьє;

надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію;

послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та згідно з пунктом 20 розділу III Положення під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею (кандидатом на посаду судді) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Пунктами 22, 23 розділу ІІІ Положення суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.

Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.

Дослідження досьє та проведення співбесіди як один із етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Встановлені Законом критерії кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) спрямовані на забезпечення суддівського корпусу професійними кадрами високого рівня кваліфікації з урахуванням морально-психологічних якостей та загальних здібностей.

Відповідно до положень статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, що надає, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або суддівського досьє.

За частиною шостою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Громадська рада доброчесності:

1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);

2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);

3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.

Для здійснення повноважень, зазначених у цій статті, членам Громадської ради доброчесності надається право безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів (частина сьома статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Рішенням ВККС від 31.10.2016 затверджено форму декларації доброчесності судді, а також визначено правила її заповнення, які регламентують, що у разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.

Водночас, зміни, доповнення чи уточнення поданих у декларації відомостей не допускаються.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження.

Пункт 17 розділу ІІ декларації доброчесності судді містить твердження: «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Наведене підтверджується кандидатом шляхом проставлення відповідної позначки.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» регламентовано, що суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень, зокрема, про обмеження прав громадян на проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій в Україні у період з 21.11.2013 до набрання чинності цим законом.

Дослідивши досьє кандидата на посаду судді Верховного Суду Кравця О.О., оцінивши з'ясовані факти в їх сукупності відомостей, наданих НАБУ та іншими контролюючими органами, з урахуванням як висновку Громадської ради доброчесності, за результатами дослідження досьє кандидата, в тому числі декларації доброчесності судді та проведеної співбесіди встановлено, що твердження кандидата у декларації доброчесності судді є недостовірними, оскільки рішення про обмеження права на мирні зібрання у складі колегії суддів ним приймалися, а також зваживши на пояснення самого кандидата та надане ним документальне підтвердження повідомлених обставин, ВККС у підсумку дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 не підтвердив здатність здійснювати правосуддя.

Проаналізувавши доводи ОСОБА_2 ВККС не прийняла їх достатніми для спростування вищевикладених фактів. Зміст наданих ОСОБА_2 пояснень свідчить про відсутність прагнення демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача, та несприйняття повною мірою фундаментальних принципів доброчесності судді.

З посиланням на положення частини четвертої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у поєднанні з положеннями статей 1-3, 18-19 Кодексу суддівської етики та роз'яснень до нього, затверджених рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, а також Бангалорських принципів від 19.05.2006 (схвалені резолюцією Економічної і соціальної Ради ООН від 27.07.2007 № 2006/23) суддя має бути прикладом законослухняної і доброчесної поведінки не лише у професійній сфері, але й поза нею з тим, щоб утверджувати у громадян переконання у чесності, неупередженості та справедливості суду.

Високі стандарти до поведінки та способу життя судді стосуються усіх сфер життя, й особа, яка вирішила бути суддею, повинна це також усвідомлювати й поводити себе відповідно.

В адміністративному позові ОСОБА_2 зазначає, що усі твердження, викладені у висновку Громадської ради доброчесності від 18.04.2017 не відповідали фактичним обставинам та були спростовані наданими Комісії письмовими поясненнями та документами.

Окрім того, позивач вказує на скасування рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 висновку Громадської ради доброчесності від 18.04.2018, яке набрало законної сили.

У згаданому рішенні суд зазначив, що позбавлений можливості надання правової оцінки висновку відповідача (Громадської ради доброчесності) в частині повідомлення відомостей в декларації, оскільки оцінка цієї обставини є, фактично, оцінкою відповідності законодавству рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка не є, та, згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути відповідачем у даній справі.

Необхідно також зазначити, що Комісія при проведенні співбесіди і встановленні відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності і професійної етики не обмежена висновком Громадської ради доброчесності, наведеними у ньому обставинами і доданими документами.

Рішення про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) ухвалюється колегією Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії для відповідного кваліфікаційного оцінювання, незалежно від наявності чи відсутності висновку Громадської ради доброчесності.

Відповідно до пункту 1 глави 6 Положення встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Вказані показники були досліджені Комісією окремо та в сукупності, а також оцінені членами Комісії за внутрішнім переконанням відповідно до мети кваліфікаційного оцінювання, врахувавши той факт, що за результатами оцінювання критерію «доброчесність» кандидат набрав 0 балів, колегія Комісії дійшла висновку, що ОСОБА_2 не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

У рішенні про непідтвердження ОСОБА_2 здатності здійснювати правосуддя колегія ВККС відзначила, що цей прояв мав місце у прямій суперечності з поданою позивачем декларацією доброчесності судді.

Ефективність правосуддя залежить насамперед від особистих чеснот судді. Ці основоположні принципи впроваджені в національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики.

Відповідно до Кодексу, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Суддя має докладати всіх зусиль для того щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

За загальними правила Кодексу судді зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Зазначене дає змогу сформулювати визначення доброчесності як морально-етичного фундаменту діяльності судді, котрий визначає меже та спосіб поведінки, що має ґрунтуватися на принципах добрих відносин з особами, суспільством і державою, а також чесності способі життя, виконання професійних обов'язків та розпорядженні матеріальними ресурсами.

Суд враховує, що вирішуючи питання відповідності кандидата на посаду судді Верховного суду критерію «доброчесність», Комісія виходила з вищевикладеного.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді)здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке спірне рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Згідно пункту 38 глави ІІІ Положення вступна та резолютивна частини рішення Комісії оголошуються у засіданні Комісії відразу після його ухвалення. Повне рішення Комісії за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання повинно бути складено у строк не більше десяти робочих днів з дня оголошення вступної і резолютивної його частин.

Позивач стверджує, що Комісія повинна була оголосити перерву та відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» внести на розгляд ВККС у пленарному складі питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Кравця О.О. здійснювати правосуддя у відповідному суді, чим порушили процедуру прийняття такого рішення. Окрім того, питання стосовно підтвердження або непідтвердження здатності здійснювати правосуддя повинно було бути розглянуте усім складом Комісії, а розгляд питання у складі колегії з чотирьох осіб не можна вважати законним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оголошення перерви та внесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді у разі наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата, не є обов'язком ВККС, а є її правом та відповідно дискреційним повноваженням.

Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один з кількох варіантів рішення.

В той же час, винесення питання на голосування у пленарному складі Комісії може свідчити, що кандидати надали пояснення та документи, які Комісія має дослідити перед тим, як прийняти рішення.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ВККС ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному судді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.

За частиною третьою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя, у підсумку, приймає ВККС. Між тим, наявність саме негативного висновку Громадської ради доброчесності стосовно кандидата на посаду судді обов'язково передбачає необхідність проведення Комісією співбесіди із кандидатом на посаду судді (у формі засідання) з метою з'ясувати викладені у висновку Громадської ради доброчесності обставини та надати їм власну оцінку на предмет відповідності такого кандидата на посаду судді критеріям доброчесності і професійної етики та, як наслідок, прийняти за підсумками цього обговорення остаточне рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя.

Водночас, якщо ВККС дійде протилежного висновку, аніж той, що його надала Громадської ради доброчесності, то процес прийняття рішення про відповідність кандидата двом згаданим вище критеріям обумовлений тим, що проголосувати за таке рішення мають одинадцять з п'ятнадцяти її членів.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо фактичних підстав, які слугували для такого висновку Комісії, то ними, як з'ясовано під час розгляду цієї справи, за результатами дослідження досьє кандидата, в тому числі декларації доброчесності судді, та проведеної співбесіди встановлено, що твердження кандидата у декларації доброчесності судді є недостовірними, оскільки рішення про обмеження права на мирні зібрання у складі колегії суддів ним, як вбачається з наведеного приймалися, колегія Комісії констатувала прояв недоброчесності кандидата на посаду судді Верховного Суду Кравця О.О., тому за критерієм «доброчесність» його оцінений в 0 балів. При цьому, колегія ВККС відзначила, що цей прояв мав місце у прямій суперечності з поданою декларацією доброчесності судді.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначив вичерпний перелік підстав, за наявності яких рішення ВККС за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване.

Поряд з тим, розглядаючи адміністративну справу, суд виходить з того, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Зважаючи на наведене вище, а також беручи до уваги конституційні положення статті 55 Основного закону, як і те, що вирішення спорів, що виникають за участю ВККС віднесено до юрисдикції адміністративного суду, при розгляді цієї справи суд не обмежуватиметься з'ясуванням лише визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» підстав для оскарження і скасування рішення ВККС, а вирішуватиме справу з урахуванням засад адміністративного судочинства.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

Отож, у відповідності з вимогами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд з'ясував, що:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, був повноваженим для його проведення;

2) рішення підписано усім складом членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотивів, з яких Комісія дійшла відповідного висновку.

Виходячи зі змісту рішення ВККС, відповідач ретельно проаналізував, як факти щодо доброчесності ОСОБА_2 так і пояснення самого кандидата з цього приводу.

Доводи позивача, якими він обґрунтовує неправомірність рішення, не спростовують тих фактів і обставин, які стали підставою для висновку про невідповідність його кандидатури на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності і професійної етики.

Аргументи позивача, по суті, стосуються переоцінки повідомлених у висновку Громадської ради доброчесності фактів з урахуванням наданих ним пояснень. На думку суду, ВККС здійснила всебічний аналіз усіх обставин дослідження декларації доброчесності судді, проведеної співбесіди та правомірно встановила, що твердження кандидата у декларації доброчесності, зокрема пункт 17 розділу ІІ декларації доброчесності судді містить твердження: «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» судді є недостовірними, оскільки рішення про обмеження права на мирні зібрання у складі колегії суддів ним приймалися.

У цьому зв'язку слід також зазначити, що в межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з огляду на мету і завдання його проведення, обов'язком (повноваженням) ВККС є з'ясувати і оцінити усі аспекти життя і діяльності такого кандидата, не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

Щодо останнього, то Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити чи узгоджується (відповідає) поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів.

З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин суд встановив, що оскаржене рішення відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Натомість, позивач не навів обґрунтування підстав протиправності оскаржуваного рішення та не надав жодних доказів на підтвердження своїх вимог про його скасування.

Наведене вище є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення ВККС, як і про зобов'язання ВККС у пленарному складі повторно розглянути питання щодо визнання ОСОБА_2 таким, що пройшов кваліфікаційне оцінювання та підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суду У складі Верховного суду, то вимога такого змісту не може бути адекватним у цій ситуації способом захисту з огляду ще й на те, що передбачає втручання у дискреційні повноваження Комісії.

Також позивач просить суд зобов'язати ВККС вилучити висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Кравця О.О. критеріям доброчесності та професійної етики від 18.04.2017 із суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду ОСОБА_2, як такий, що містить недостовірну інформацію.

Оцінивши доводи позивача та заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС забезпечує ведення суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді.

Ведення суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді, здійснюється відповідно до розроблених та затверджених рішенням ВККС: Порядку формування і ведення суддівського досьє та Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді, які визначають правові та організаційні засади формування, ведення, обліку та зберігання ВККС суддівських досьє, досьє кандидатів на посаду судді та порядку доступу до них.

Відповідно до розділу І Порядків суддівських досьє, досьє кандидата на посаду судді формується і ведеться з метою використання інформації стосовно судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Формування і ведення суддівського досьє здійснюється з дотриманням принципів достовірності, актуальності, систематичності та ре валентності, а досьє кандидата на посаду судді з дотриманням принципів достовірності, актуальності та ревалентності.

Інформація, яка міститься у суддівському досьє та досьє кандидата на посаду судді, використовується, обліковується та зберігається відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних», «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про доступ до публічної інформації», «Про електронні документи та електронний документообіг» та інших нормативно-правових актів.

Формування і ведення суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді забезпечується ВККС та здійснюється в автоматизованій системі.

Відповідно до розділу ІІ Порядків «Зміст суддівського досьє» та «Зміст досьє кандидата на посаду судді» - зміст суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) становить сукупність визначеної Законом інформації про загальні відомості стосовно судді, кандидата на посаду судді, в тому числі дані отримані від Громадської ради доброчесності.

Як встановлено пунктом 4.20, 4.8 розділу ІV Порядків, висновок Громадської ради доброчесності підлягає включенню до суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді невідкладно після його надходження до ВККС.

Позовна вимога ОСОБА_2 щодо зобов'язання ВККС вилучити висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Кравця О.О. критеріям доброчесності та професійної етики від 18.04.2017 із суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду ОСОБА_2, як такий, що містить недостовірну інформацію задоволенню не підлягає, оскільки статтею 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддівське досьє, і досьє кандидата на посаду судді має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності).

Отже, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 245, 246, 262, 266 КАС України, підпунктом 5 пункту 1 Перехідних положень КАС України, Суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ідентифікаційний код 37316378, адреса: вул. Механізаторів, 9, м. Київ) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 27.03.2018.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Р.Ф. Ханова

В.П. Юрченко