ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2018 року

Сєвєродонецьк

Справа № 812/326/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря – Вакуленка А.В.,

сторін:

представника позивача — ОСОБА_1, довіреність від 02.01.2018 № 22/06-1;

представника відповідача – не прибув;

третьої особи – не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико – соціальної експертизи» про скасування результатів огляду та індивідуальної програми реабілітації інваліда, -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2017 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі – Позивач, Управління) звернулося до суду з позовом до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико – соціальної експертизи» (далі – Відповідач, ЛКЗ «ОЦМСЕК») про скасування результатів огляду та індивідуальної програми реабілітації інваліда.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 06.02.2018 перебуває на обліку у Станично – Луганському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції. До 06.02.2018 ОСОБА_2 перебував на обліку у Старобільському відділенні Управління.

Згідно з копією довідки Ленінської МСЕК від 13.06.1997 № 192140, наданої ОСОБА_2 до Старобільського відділення, з 01.08.1997 ОСОБА_2 визнано інвалідом безстроково, ступінь втрати професійної працездатності визначено на рівні 100%, також ОСОБА_2 визначено необхідність у додаткових видах допомоги, а саме – постійному сторонньому догляді.

10.10.2017 ЛКЗ «ОЦМСЕК» складено індивідуальну програму реабілітації інваліда № 696 (далі – ІПР) стосовно ОСОБА_2, 20.10.2017 до Старобільського відділення звернулася дружина ОСОБА_2 з цією ІПР, в якій ОСОБА_2 визначена потреба в медикаментозному, стаціонарному та амбулаторному лікуванні, санаторно – курортному лікуванні, постійному сторонньому догляді, побутовому обслуговуванні, забезпеченні палицею, милицями, приліжковим столиком, кріслом – стільцем з санітарним оснащенням, протезування с/з лівого стегна, взуттям на протез, протезом для купання.

Додаткові види допомоги, визначені в ІПР від 10.10.2017 № 696, не відповідають додатковим видам допомоги, визначеним в довідці Ленінської МСЕК від 13.06.1997 № 192140, на підставі якої складено оскаржувану ІПР.

Крім того, в порушення пунктів 10, 19 Положення про медико – соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317, частини першої статті 38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та спільного наказу Департаменту охорони здоров’я Луганської обласної державної адміністрації та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 23.08.2017 № 676/261 «Про включення працівників управління та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до складу МСЕК» проведено огляд інваліда – ОСОБА_2 та складено індивідуальну програму реабілітації інваліда без участі представників Управління.

Також позивач зазначив, що згідно із пунктами 11, 12 Положення № 1317 повноваження щодо огляду осіб та складання індивідуальної програми реабілітації інваліда належать міським, міжрайонним та районним МСЕК, а обласні МСЕК можуть проводити огляд осіб тільки якщо особи оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій або у складних випадках за направленням районних, міжрайонних, міських комісій. Натомість в листі ЛКЗ «ОЦМСЕК» від 30.10.2017 № 416 зазначено, що ОСОБА_2 звернувся до Луганської обласної МСЕК для поновлення ІПР, при цьому не оскаржував рішення районних, міжрайонних, міських комісій та не мав направлення районних, міжрайонних, міських комісій.

З посиланням на частину третю статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» позивач зазначив, що оскаржувана ІПР не відповідає висновкам МСЕК, оскільки в копії довідки Ленінської МСЕК від 13.06.1997 № 192140 ОСОБА_2 визначено необхідність тільки в постійному сторонньому догляді. Згідно даних Централізованої інформаційно – аналітичної системи Фонду нової довідки з зазначенням додаткових видів допомоги, визначених в ІПР № 696 МСЕК не складалося та до органів Фонду не надходило.

Крім того, у зв’язку з невідповідністю додаткових видів допомоги, визначених у довідці Ленінської МСЕК від 13.06.1997 № 192140 та індивідуальних програм реабілітації, складених стосовно ОСОБА_2, Старобільським відділенням відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 Закону неодноразово було направлено ОСОБА_2 на позачергову експертизу МСЕК для усунення вищевказаних розбіжностей. Так, Старобільським відділенням ОСОБА_2 були видані направлення до МСЕК для проходження позачергової експертизи від 07.09.2015 № 07/1046 та від 30.08.2017 № 05-274. Проте ОСОБА_2 в порушення вимог частини третьої статті 38 Закону не звертався до МСЕК з зазначеними направленнями, про що органи Фонду неодноразово повідомляли головного лікаря ЛКЗ «ОЦМСЕК», на що останній не звертав уваги.

На підставі викладеного позивач просить суд скасувати результати огляду ОСОБА_2 та індивідуальну програму реабілітації інваліда від 10.10.2017 № 696.

Ухвалою суду від 12.02.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (арк.спр. 1-2).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та відповіді на відзив від 26.02.2018 вх. № 4853/2018 (арк.спр. 31-32), а також письмових поясненнях від 26.03.2018 за вх. № 6938/2018 (арк.спр. 105-107).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його участі (арк.спр. 26). У судовому засіданні 16.03.2018 позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві від 22.02.2018 вх. № 4645/2018 (арк.спр. 25-26). Так, зазначив, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, інвалід першої групи «Нещасний випадок на виробництві» безстроково, мешкає в Новоайдарському районі, с. Штормове, вул. 11-пятиріччя, 15, звернувся до Луганської обласної МСЕК вперше 28.09.2015 для переогляду реабілітаційних заходів, передбачених індивідуальною програмою реабілітації інваліда. У зв’язку з тим, що медико – експертна документація ОСОБА_2 залишилася на непідконтрольній території, було сформовано медико – експертну справу за направленням на МСЕК ф. 088/о від 21.09.2015 та Плану реабілітації інваліда, складеного Новоайдарським РТМО від 18.09.2015, висновком ЛКК, направленням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Старобільському районі від 07.09.2015 № 07/1046, копії акта ф. Н-1 № 235 від 12.04.1988, особистої заяви хворого та ксерокопії довідки серії МСЕ № 192140 від 13.06.1997, наданої Ленінською міжрайонною МСЕК про встановлення першої «Б» групи інвалідності ОСОБА_2 На підставі вказаної документації ОСОБА_2 було поновлено ІПР від 01.10.2015 № 693, при цьому заперечень з боку представників Фонду не виникало.

Вдруге ОСОБА_2 звернувся для чергового поновлення ІПР 02.10.2017, надано власну заяву та медико – експертні документи для поновлення ІПР. За Планом реабілітації інваліда, наданим Новоайдарським РТМО 20.09.2017, хворому поновлено реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою реабілітацією інваліда. Поновлена ІПР від 10.10.2017 № 696 нічим не відрізняється від попередньої ІПР 2015 року.

Направлення Старобільського відділення Управління та відповідне направлення до МСЕК для дострокового переогляду інваліда (ф. 088/о) на час поновлення ІПР ОСОБА_2 до МСЕК не надходило. Достроковий переогляд групи інвалідності та відсотків втрати працездатності, який потребує обов’язкової участі представників Фонду у роботі МСЕК, не здійснювався.

Також представник відповідача зазначив, що у МСЕК відсутні повноваження вносити в 2017 році будь-які зміни в довідку МСЕК, яка видана інваліду в 1997 році безстроково на міжрайонній МСЕК. У МСЕК відсутні повноваження для відмови у поновленні та корекції ІПР при зверненні інваліда, здійснювати достроковий переогляд особи, яка отримала групу інвалідності двадцять років тому, без відповідної документації – направлення на МСЕК (ф.088/о), що надається хворому за результатами лікування та обстеження лікувально – профілактичним закладом за місцем мешкання. Направлення № 05/274 на МСЕК для проведення позачергової експертизи ОСОБА_2 було видано представниками Фонду ОСОБА_2 і до МСЕК своєчасно надано не було. Відомості про вказане направлення надійшли до МСЕК разом з листом Старобільського відділення Фонду від 20.10.2017 № 06/839 (вх. № від 23.10.2017), майже через два тижні після видачі ІПР ОСОБА_2

Підстав для відмови ОСОБА_2 у видачі ІПР станом на 10.10.2017 не було. Представників Фонду неодноразово повідомлено листом та особисто, що достроковий огляд ОСОБА_2 може бути здійснений МСЕК у разі надходження відповідної медико – експертної документації за направленням лікувально – профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (ф. 088/о).

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав відзив від 27.02.2018 за вх. № 4996/2018 (арк.спр. 36-40), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке. З 1997 року ОСОБА_2 має постійну першу групу інвалідності, яка пересвідченню не підлягає, і згідно з діючим на той час наказом МОЗ від 22.11.1995 № 212 йому призначено страхові виплати та засоби індивідуальної реабілітації. Обґрунтуванням для всіх виплат були виписки з акта обстеження на МСЕК, які знаходились на підприємстві. Безстрокова група інвалідності перша «Б», яку третя особа отримав 13.06.1997, є дійсною на цей час і перегляду не підлягає, також не можуть бути скасовані призначені засоби реабілітації та страхові виплати. Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Луганській області, утворений у 2001 році (після отримання ОСОБА_2 інвалідності) не призначав йому страхові виплати та засоби реабілітації, а лише подовжував їх згідно чинного законодавства. ОСОБА_2 звернувся до Луганської МСЕК 02.10.2017 з заявою та переліком необхідних документів з метою чергового поновлення ІПР від 01.10.2015 № 693, а не розроблення нової. Поновлена ІПР від 10.10.2017 № 696 з рекомендаціями нічим не відрізняється від попередньої ІПР 2015 року і вона повністю влаштовує третю особу.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що згідно з копією Ленінської МСЕК від 13.06.1997 № 192140 ОСОБА_2 визнано інвалідом безстроково, ступінь втрати працездатності 100% та визначено необхідність у додаткових видах допомоги – постійному сторонньому догляді (арк.спр. 8, 95).

ОСОБА_2, 24.03.1939, 20.09.2017 звернувся до голови обласної МСЕК ОСОБА_3 з заявою про видачу нової карти ІПР у зв’язку з закінченням строку дії попередньої (арк.спр. 98).

10.10.2017 комісією МСЕК складено акт № 98-/205 огляду медико – соціальною експертною комісією ОСОБА_2 (арк.спр. 69-70).

Також 10.10.2017 відповідачем складено індивідуальну програму реабілітації інваліда № 696 стосовно ОСОБА_2, в якій визначена потреба в медикаментозному, стаціонарному та амбулаторному лікуванні, санаторно – курортному лікуванні, постійному сторонньому догляді, побутовому обслуговуванні, забезпеченні палицею, милицями, приліжковим столиком, кріслом – стільцем з санітарним оснащенням, протезуванням с/3 лівого стегна, чохлами, взуттям на протез, протезом для купання (арк.спр. 9-10).

25.10.2017 за № 06/1745 Управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області звернулося до головного лікаря ЛКЗ «ОЦ МСЕК» ОСОБА_3 з листом, в якому з посиланням на пункт 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та пункт 10 Положення про медико – соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 вимагало скасувати результати огляду потерпілого ОСОБА_2 10.10.2017 та провести повторний огляд останнього за участю представників Фонду (арк.спр. 11).

03.11.2017 за вх. № 4338 Управлінням отримано відповідь ЛКЗ «ОЦ МСЕК» від 30.10.2017 № 416, в якій зазначено, що у МСЕК відсутні повноваження для відмови у поновленні та корекції ІПР та дострокового переогляду особи, яка отримала групу інвалідності двадцять років тому без відповідної документації, та що повторний огляд ОСОБА_2 може бути здійснений МСЕК у разі надходження відповідної медико – експертної документації (арк.спр. 12).

23.11.2017 Управління звернулося до директора Департаменту охорони здоров’я Луганської обласної військово – цивільної адміністрації ОСОБА_4 з листом про скасування результатів огляду МСЕК потерпілого ОСОБА_2 (арк.спр. 13-14).

07.12.2017 за вх. № 6003 позивачем отримано відповідь Департаменту охорони здоров’я Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово – цивільної адміністрації від 05.12.2017 № 3/026-4499, в якій, зокрема, зазначено, що підстав для відмови щодо видачі ІПР інваліду ОСОБА_2 на 10.10.2017 не було (арк.спр. 15-16).

Оглядом оригіналу медико-експертної справи ОСОБА_2, наданої представником відповідача у судовому засіданні16.03.2018, встановлено, що в ній міститься направлення Відділення ВД Фонду у Старобільському районі, адресоване в.о. головного лікаря ЛКЗ «ОЦ МСЕК», від 07.09.2015 № 07/1046 з проханням скласти ІПР на інваліда І групи трудове каліцтво ОСОБА_2 з метою уточнення додаткових видів допомоги (арк.спр. 94).

Позивачем також надано направлення Старобільського відділення Управління ВД Фонду у Луганській області від 30.08.2017 № 05-274, адресоване голові МСЕК, з проханням оглянути інваліда І групи ОСОБА_2 з метою надання додаткових видів допомоги (арк.спр. 18), проте не надано доказів отримання цього направлення відповідачем. В медико – експертній справі ОСОБА_2 вказане направлення відсутнє, і той факт, що воно було видано представниками ФСС на руки інваліду ОСОБА_2 і до МСЕК своєчасно надано не було, а надійшло разом з листом Старобільського відділення від 20.10.2017 № 06/839 (вх. Від 23.10.2017) майже через два тижні після видачі спірної ІПР ОСОБА_2 відображено в листі Департаменту охорони здоров’я ЛОДА ЛОВЦА від 05.12.2017 № 3/026-4499 (арк.спр. 15-16).

Також судом установлено, що 18.09.2015 ОСОБА_2 звертався з заявою до голови МСЕК про видачу нової карти ІПР у зв’язку з закінченням строку дії попередньої (арк.спр. 93), і йому видавалася ІПР від 01.10.2015 № 693 (арк.спр. 66-67), в якій також зазначалися додаткові види допомоги, не відображені в довідці Ленінської МСЕК № 192140, і зазначені в спірній ІПР.

ОСОБА_2 звертався до суду з приводу оскарження бездіяльності ФСС у Старобільському районі Луганської області щодо незабезпечення його додатковими засобами реабілітації з 01.10.2015 на підставі ІПР від 01.10.2015 № 693.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 у справі № 431/2529/16-а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано постанову ВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі Луганської області від 25.11.2015 про відмову ОСОБА_2 в призначенні страхових виплат на медичну та соціальну допомогу, зобов’язано відповідача невідкладно забезпечити ОСОБА_2 протезом та іншими додатковими засобами індивідуальної реабілітації та призначити виплати за побутовий догляд на підставі заяви ОСОБА_2 від 18.11.2015 (арк.спр. 81-82).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Судом було запропоновано представнику позивача обґрунтувати право його звернення до суду з даним позовом, позивач послався на те, що таке право передбачено пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно – правових спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико – соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб. На думку позивача, рішення МСЕК є обов’язковим для Управління, яке в даних правовідносинах не є суб’єктом владних повноважень, Фонд та його робочі органи виступають суб’єктами владних повноважень лише у спорах з застрахованими особами та страхувальниками.

Суд вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на таке.

Дійсно, у відповідності до положень частини другої статті 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою для виконання державними органами, підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями.

Частиною третьою статті 8 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що рішення медико – соціальних експертних комісій є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

При цьому, згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно – владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до Типового положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 р. № 6, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – Управління) є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі – виконавча дирекція Фонду) (п.1.1), Завданням Управління є реалізація повноважень виконавчої дирекції Фонду на території відповідної територіально-адміністративної одиниці (п. 1.5).

У відповідності до частини першої статті 4 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 9 Закону № 1105 основними завданнями Фонду та його робочих органів є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування;

Пунктами 2, 8 частини першої статті 9 Закону № 1105 передбачено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону, здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.

Пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 10 Закону № 1105 Фонд зобов’язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів; контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування.

Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є скасування результатів огляду ОСОБА_2 та ІПР від 10.10.2017 № 696, позивач звернувся з цим позовом саме на реалізацію повноважень щодо контролю використання страхових коштів та правильності витрат за соціальним страхуванням, тобто на виконання владних управлінських функцій, що спростовує твердження представника позивача, що Управління не є суб’єктом владних повноважень у даних правовідносинах.

Згідно із частиною третьою статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією України та законами України.

Такий обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб’єкта владних повноважень з позовом до адміністративного суду продубльовано в пункті 5 частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно – правових спорах за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно – правового спору надано такому суб’єкту законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, можливість звернення суб’єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов’язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 800/414/17 (П/9001/77/18) за позовом Мінюсту до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії.

З огляду на вищенаведене, особливість процесуальної правосуб'єктності позивача як суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві, полягає у можливості звернення до суду лише у разі, якщо вказане право прямо передбачено законом.

Позивачем наявність права звернення до адміністративного суду з даним позовом як суб’єкта владних повноважень не доведена, в статті 10 Закону № 1105, в якій визначено права, обов’язки та відповідальність Фонду соціального страхування України, як і в інших нормативно – правових актах, що регламентують діяльність Фонду, відсутнє обумовлене право звернення до суду з вимогами про скасування результатів огляду осіб з інвалідністю та індивідуальних програм реабілітації.

Таким чином, з аналізу положень нормативно-правових актів, якими керується позивач у спірних правовідносинах, слідує, що законодавцем не передбачено право даного суб’єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом про скасування результатів огляду осіб з інвалідністю та індивідуальних програм реабілітації, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико – соціальної експертизи» про скасування результатів огляду та індивідуальної програми реабілітації інваліда відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 29 березня 2018 року.

Суддя

ОСОБА_6