Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2018

№607/11311/16-ц

Тернопільський

міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Буцик О.П.

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 поданого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 та за позовом ОСОБА_2 поданого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради, ОСОБА_9, Приватного акціонерного товариства «Телеканал Інтер» про визнання дій та бездіяльності неправомірними, дискримінаційними, визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування, стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як законні представники неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися в суд з позовом до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради, ОСОБА_9, Приватного акціонерного товариства «Телеканал Інтер», у якому, уточнивши позовні вимоги, просять: визнати дискримінаційними дії Управління освіти та науки Тернопільської міської ради, щодо дітей - інвалідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за ознакою інвалідності підгрупи «А»; визнати неправомірними дії Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради, Тернопільської області, що полягають у порушенні конституційного права на освіту дітей - інвалідів підгрупи «А» ОСОБА_7 та ОСОБА_8; визнати дискримінаційними дії Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради, Тернопільської області, щодо дітей - інвалідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за ознакою інвалідності підгрупи «А»; визнати, недостовірною та такою що порушує честь та гідність ОСОБА_7 та ОСОБА_8, інформацію, поширену ОСОБА_9, вихователем групи продовженого дня Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи, в телепередачі «Стосується кожного», яка вийшла в ефір на ПрАТ «Телеканал Інтер» 03.12.2015 р. на 17 хв. 44 сек. про ОСОБА_7 та ОСОБА_8, наступного змісту: «в нас з Дімою та Христинкою були такі проблеми, в них не було навичок самообслуговування, тобто спостерігалися в них енурез та енкопрез»; зобов’язати Тернопільську спеціальну загальноосвітню школу Тернопільської міської ради, Тернопільської області спростувати у строк не пізніше одного місяця після набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію, шляхом озвучення на ПрАТ «Телеканал Інтер» в телепередачі «Стосується кожного» інформації наступного змісту: «Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду (дата винесення.рішення) визнано недостовірною та такою що порушує честь та гідність ОСОБА_7 та ОСОБА_8, інформацію, наступного змісту: «в нас з Дімою та Христинкою були такі проблеми, в них не було навичок самообслуговування, тобто спостерігалися в них енурез та енкопрез», поширену ОСОБА_9 вихователем групи продовженого дня Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи, в телепередачі «Стосується кожного», яка вийшла в ефір на ПрАТ «Телеканал Інтер» 03.12.2015 р. на 17 хв. 44 сек. про ОСОБА_7 та ОСОБА_8; стягнути з Управління освіти та науки Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1, що діє в інтересах дитини - інваліда ОСОБА_7 моральну шкоду щодо дискримінації дитини -інваліда ОСОБА_7 за ознакою інвалідності підгрупи «А», в розмірі 50 000,00 гривень; стягнути з Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради, Тернопільської області в користь ОСОБА_1, що діє в інтересах дитини - інваліда ОСОБА_7 моральну шкоду за порушення права на освіту та за дискримінаційній дії щодо дитини - інваліда ОСОБА_7, за ознакою інвалідності підгрупи «А», в розмірі -75 000,00 гривень та моральну шкоду за поширення недостовірної інформації про ОСОБА_7 в розмірі 50 000,00 гривень, разом моральну шкоду в розмірі 125 000,00 гривень 00 копійок; стягнути з Управління освіти та науки в користь ОСОБА_2, що діє в інтересах дитини - інваліда ОСОБА_8, моральну шкоду за дискримінаційні дії щодо дитини-інваліда ОСОБА_8 за ознакою інвалідності підгрупи «А», в розмірі 50 000,00 гривень; стягнути з Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради Тернопільської області в користь ОСОБА_2, що діє в інтересах дитини - інваліда ОСОБА_8 моральну шкоду за порушення права на освіту та дискримінаційні дії щодо дитини - інваліда ОСОБА_8, за ознакою інвалідності підгрупи «А», в розмірі - 75 000,00 гривень та моральну шкоду за поширення недостовірної інформації про ОСОБА_8 в розмірі 50 000,00 гривень, разом моральну шкоду в розмірі 125 000,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказують на те, що їхні діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дітьми інвалідами з дитинства підгрупи «А» з приводу генетичної патології - хромосомної аномалії. Із 01 вересня 2013 року дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було прийнято у Тернопільську спеціальну загальноосвітню школу Тернопільської області згідно наказу №16 від 30.08.2013 р. Відповідно до витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації від 23.05.2013 р. №115/754, рекомендовано ОСОБА_7 корекційне навчання і виховання за програмою для РВД (підготовчий клас), контрольний огляд в травні 2014 р. та згідно витягу від 23.05.2013 р. №115/755, рекомендовано ОСОБА_8 соціальна та медична реабілітація, заняття з дефектологом за програмою для РВД дошкільного віку. В подальшому, а саме 28 травня 2014 р., за попередніми рекомендаціями дітям був проведений черговий огляд. Так, згідно витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації від 28.05.2014 р. №96/473 рекомендовано соціальна та медична реабілітація, заняття з дефектологом з формуванням практичних навичок самообслуговування та соціальної взаємодії. У період із 01.09.2013 р. по 30.05.2014 р. діти навчалися в підготовчому класі в даному учбовому закладі, а в подальшому у навчальному закладі створено відділення корекційно - виховної роботи та розвитку дитини. За затвердженим графіком для дітей, в погодженні з батьками, в період з 08.09.2014 р. по 06.12.2014 р. проводилися заняття з практичним психологом, дефектологом, логопедом, спрямовані на соціальну реабілітацію, до яких були включені різні форми корекційної роботи, навчання санітарно - гігієнічним процедурам, заняття лікувальної фізкультури, сон в медичній частині (ізоляторі). Однак, із 06.12.2014 р. діти не були забезпечені доступом до навчально - виховних і корекційно - розвиткових занять, тобто позбавлені права на освіту. Позивач дізналася, що її діти відраховані зі школи 30.05.2014 р. Також, для відновлення прав дітей – інвалідів, позивачів було запрошено на телепередачу «Стосується кожного», яка вийшла в ефір на ПрАТ «Телеканал Інтер» 03.12.2015 р., за участю батьків ОСОБА_8, представників Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи ОСОБА_9, вихователем групи продовженого дня Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи у телепередачі «Стосується кожного», що виходить на телеканалі «Інтер» від 03.12.2015 р. на 17 хв. 44 сек. про ОСОБА_7 та ОСОБА_8 була поширена інформація наступного змісту: «в нас з Дімою та Христинкою були такі проблеми, в них не було навичок самообслуговування, тобто спостерігалися в них енурез та енкопрез». Позивачі зазначають, що енурез та енкопрез є два самостійні діагнози, які ставляться лікарем. Як вбачається із витягу із абмулаторних карток ОСОБА_7 та ОСОБА_8, їм не було поставлено діагноз (енурез та енкопрез) під час проходження чергового огляду. Таким чином, вважають, що ОСОБА_9, вихователем групи продовженого дня Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи, була поширена неправдива інформація, яка стосується стану здоров’я ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Дана інформація була доведена до широкого кола телеглядачів даного каналу та є такою, що порушує особисті немайнові права, такі як право на повагу до гідності людини, право на таємницю про стан здоров’я. Дмитро та ОСОБА_8 зазнали душевних страждань у зв’язку із протиправною поведінкою по відношенні до них, яка проявлялася у незабезпеченні їх конституційним правом на освіту, у неоднаковому ставленні до них, утриманні їх в ізоляторі зазначеної школи, поширенні інформації вихователем групи продовженого дня Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи у телепередачі «Стосується кожного», що вийшла в ефір 03.12.2015 р. на телеканалі «Інтер» про те, що діти - інваліди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 хворіють на енурез та енкопрез. Дана інформація є конфіденційною та не підлягає розголошенню. Поширення неправдивої інформації широкому колу осіб (дана передача прозвучала на всю Україну з необмеженою кількістю телеглядачів), порочить честь та гідність дітей-інвалідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представник позивачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити.

Представник Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, в судовому засіданні позовних вимог позивачів не визнав, у їх задоволенні просить відмовити за їх безпідставністю.

Представник Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради в судовому засіданні позовних вимог не визнав, подав суду письмові заперечення, згідно яких, зазначив, що неповнолітній дитині позивача – ОСОБА_7 у зв’язку із складними порушеннями розвитку, згідно висновку ОПМПК, був наданий іспитовий термін навчання (1 рік 2013-2014 н.р.) у підготовчому класі. Оскільки ОПМПК (згідно витягу з протоколу ОПМПК від 28.05.2014р. №96/473-п) рекомендувало ОСОБА_7 соціальну та медичну реабілітацію, а не навчання у школі, а даний витяг є основним документом для навчання дітей у школі, за рішенням педагогічної ради від 29.05.2014 р. №7, ОСОБА_7 був виведений зі складу учнів підготовчого класу (наказ №7 від 30.05.2014 р.). ОСОБА_8 мала направлення ОПМПК, в якому було рекомендовано їй «соціальну та медичну реабілітацію, заняття з дефектологом за програмою для розумово відсталих дітей дошкільного віку». За рішенням педагогічної ради від 29.05.2014 р. №7 ОСОБА_8 у віці повних 5 років була виведена зі складу учнів підготовчого класу (наказ №7 від 30.05.2014 р.). Твердження про те, що позивач не знав про відрахування дітей є неправдивим, у зв’язку з тим, що на відміну від загальноосвітніх шкіл, у ТСЗОШ працює на постійній основі шкільна ПМПК, відповідно до повноважень якої є спостереження, надання рекомендацій батькам щодо розвитку дітей. Керівник шкільної ПМПК ОСОБА_10 та класовод ОСОБА_11, неодноразово доводили рішення шкільної ПМПК до відома батьків. 29.05.2014 р. в останній день перебування дітей у школі ОСОБА_11 повідомила батьків про рішення педради про відрахування учнів зі школи. 17.08.2015 р. від ОСОБА_1 надійшов лист з вимогою про отримання документів, а 25.08.2015 р. документи були відправлені рекомендованим листом. 08.09.2014 року позивачі привели дітей у школу без витягу ОПМПК, тому їм запропонували перебування дітей у групі соціально-педагогічної реабілітації (ГСПР), що працювала при школі, де дітям надавалися індивідуальні, групові соціально-корекційні послуги. Перебування дітей на загальних умовах з 09.00 год. до 14.00 год. в групі соціально-педагогічної реабілітації позивачів не влаштовували, тому розклад занять в ГСПР було змінено і погоджено з батьками. Для дітей ОСОБА_1 був створений індивідуальний графік роботи на І-ше півріччя з 9.00 год. до 18.15 год., який крім занять з психологом, логопедом, занять лікувальної фізкультури передбачав заняття з дефектологом, а саме: математика, грамота, малювання, що є свідченням неправдивості інформації, що «діти були позбавлені права на освіту». Із 08.09.2014 р. по 06.12.2014 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували в групі соціально-педагогічної реабілітації ТСЗОШ, про що свідчать записи в журналі відвідувань. 11.11.2014 р. в ОСОБА_8 спостерігався епілептичний напад із втратою свідомості, якому передував сумерковий стан та тонічні судоми. У школу викликали швидку допомогу та батьків. Колегіальним рішенням було запропоновано дітям ОСОБА_8 відвідувати ГСПР на загальних умовах, як і інші діти, в присутності батьків. Надалі батьки перестали приводити дітей у школу. У березні 2015 р. батьки звернулися про перебування дітей у школі. 26.03.2015 р. були проведені загальношкільні збори педагогічних працівників, на яких прийняте рішення про надання волонтерської допомоги сім’ї ОСОБА_8. а саме, розроблено графік чергування педпрацівників до кінця навчального року з дітьми ОСОБА_8 з 27.03.2015 року по 29.05.2015 року (з 9.00 до 17.00 щоденно). Після пред’явлення направлень ОПМПК від 01 квітня 2016 року № 70/257-п та № 70/256-п ОСОБА_8 та ОСОБА_7 із 05.04.2016 р. зараховані до числа учнів підготовчого класу за згодою батьків. Відповідно до витягів ОПМПК від 01.04.2016 р. діти потребують «постійного догляду та допомоги». В 2016-2017 навчальних років для таких учнів було створені необхідні умови перебування. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в приміщенні ізолятору перебували лише під час денного сну і дозвілля. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були зараховані до числа учнів школи після пред’явлення відповідного витягу ОПМПК 05.04.2016 р., а не за ознакою інвалідності підгрупи «А», як було вказано у позовній заяві. Це підтверджує однакове ставлення до дітей ОСОБА_7 в порівнянні з іншими дітьми, тому факту дискримінації за ознакою інвалідності підгрупи «А» не має. Щодо інформації поширеної вихователем групи продовженого дня, ОСОБА_9, на телепередачі «Стосується кожного», що виходила на каналі «Інтер» від 03.12.2015 року, зазначили, що ОСОБА_9 в інтерв’ю не встановлювала дітям діагноз, як стверджують позивачі. Звинувачення у бездіяльності у поновленні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в школі є неправдивим. Вважають, що психологічна травма дітей ОСОБА_7 отримана в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей облдержадміністрації, де діти ОСОБА_7 перебували протягом цілого літа 2014 року. Вказаний центр не є спеціалізованою установою для перебування дітей з таким діагнозом та станом здоров’я, а призначений для перебування в ньому дітей з сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, батьки яких не забезпечують належного догляду, вживають алкоголь або наркотичні засоби (неблагополучні сім'ї), дітей, які залишились без піклування батьків, або які зазнали насильства і потребують соціально-психологічної допомоги або безпритульні діти. Таким чином, з волі самих батьків, діти ОСОБА_7 перебували тривалий час (близько трьох місяців) протягом цілого дня в нетипових та не пристосованих для них умовах, поряд з іншими здоровими дітьми різного віку, де, припускають, не отримували належного адекватного догляду, потерпали від некоректної поведінки інших здорових дітей, тому й отримали таку глибоку психологічну травму. У задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, у їх задоволенні просить відмовити за безпідставністю, зокрема зазначивши, що відповідальність за поширення спірної інформації, яку просять визнати недостовірною позивачі та спростувати несе телерадіокомпанія ПрАТ «Інтер», а не ОСОБА_9 Як слідує зі змісту пояснень учасників процесу, телепередача «Стосується кожного», що вийшла на телеканалі «Інтер», в якій прозвучала інформація, яка на думку позивачів порушує права їх дітей, вийшла в ефір 03 грудня 2015 року, при цьому запис самої передачі та інтерв»ю з ОСОБА_9 відбулось значно раніше до вказаної дати, з чого слідує, що вказана передача вийшла в ефір за попереднім записом, що виключає можливість звільнення телерадіокомпанії від відповідальності за поширення недостовірної інформації. Також зазначив, що спірні висловлювання ОСОБА_9 належать на його думку до оціночних суджень, а тому не підлягають спростуванню. У позові просить відмовити.

Представник ПрАТ «Телеканал Інтер» в судовому засіданні позовних вимог не визнала, подавши суду письмові заперечення у яких вказала, що ПрАТ «Телеканал «Інтер», на підставі зареєстрованого Статуту, є телерадіоорганізацією, права, обов’язки та порядок діяльності якої передбачено Законом України «Про телебачення і радіомовлення». Позивачем зазначається, що під час ефіру 03.12.2015 року Телеканалу «Інтер» програми «Стосується кожного» недостовірну інформацію було поширено ОСОБА_9, вихователем групи продовженого дня Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи. Тому, ПрАТ «Телеканал «Інтер» не заперечує щодо спростування інформації під час ефіру програми «Стосується кожного» працівником Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради Тернопільської області. Позивач в позовній заяві зазначає, що поширювачами інформації, є ОСОБА_9, як вихователь Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи. ПрАТ «Телеканал «Інтер», не зобов’язаний відповідати за поширення інформації в ефірі Телеканалу «Інтер» третіми особами. Позивачі, були присутні на зйомках програми «Стосується кожного», відповідачі - ОСОБА_9 та ОСОБА_12 не були присутні безпосередньо в студії програми «Стосується кожного», натомість надавали інтерв’ю тележурналістам Телеканалу «Інтер» безпосередньо в стінах Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи, що було відеовключенням в програмі «Стосується кожного», ефір 03.12.2015 року. Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» особа, в якої беруть інтерв’ю, або особа, яка надала інформацію для телерадіоорганізації, має право на підставі письмової заяви, переглянути та/або прослухати відповідну передачу перед її трансляцією. Таких заяв від відповідачів - ОСОБА_9 та ОСОБА_12, ПрАТ «Телеканал Інтер» не отримував. Це є свідченням того, що у даних осіб, як фігурантів сюжету, зауважень та заперечень до трансляції та змісту сюжету/змісту поширеної ними інформації не виникало. Від позивачів по справі до ПрАТ «Телеканал Інтер» відповідна заява також не надходила. Отже, вважають, що відповідальність за зміст поширеної інформації в ефірі Телеканалу «Інтер» в програмі «Стосується кожного», ефір 03.12.2015 року, має бути покладена на розповсюджувачів такої інформації, в разі визнання її судом недостовірною, - ОСОБА_9 та ОСОБА_12 шляхом її спростування в ефірі програми «Стосується кожного» на Телеканалі «Інтер».

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази суд встановив.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно посвідчення серія ААБ № 007968, виданого 03.04.2007р., є дитиною - інвалідом до 18 років.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно посвідчення серія ААБ № 014991, виданого 20.10.2010 р. є дитиною інвалідом з дитинства до 18 років, підгрупи «А» з приводу генетичної патології - хромосомної аномалії.

Батьками зазначених дітей є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Неповнолітній ОСОБА_7 був зарахований до числа учнів підготовчого класу на підставі витягу з протоколу засідання обласної психолого-медико-педагогічної консультації (ОПМПК) від 23.05.2013 р. №115/754, в якому йому було рекомендовано: «Корекційне навчання і виховання за програмою для розумово-відсталих дітей (підготовчий клас), направлення Управління освіти і науки Tернопільської міської ради від 30.08.2013р. № 133, заяви батьків ОСОБА_7 від 31.05.2013 року та наказу директора школи «Про зарахування до списку учнів Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Tернопільської міської ради» від 30.08.2013р. №16.

ОСОБА_13 з протоколу засідання Тернопільської обласної психолого-медико-педагогічної консультації (далі – ОПМПК) від 23.05.2013р. №115/755, ОСОБА_8 було рекомендовано: «Соціальна та медична реабілітація. Заняття з дефектологом за програмою для розумово відсталих дітей дошкільного віку».

Неповнолітня ОСОБА_8 була зарахована до числа учнів зазначеної школи підготовчого класу на підставі: направлення Управління освіти і науки Тернопільської міської ради від 30.08.2013 р. № 134; заяви батьків від 31.05.2013 р.; наказу директора школи «Про зарахування до списку учнів Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Tернопільської міської ради» від 30.08.2013 р. №16.

Як слідує із протоколу №7 від 07.05.2014 р. засідання шкільної психолого-медико-педагогічної консультації (ШПМПК) : «ОСОБА_7 навчальний матеріал підготовчого класу не засвоїв. У навчальному середовищі не адаптувався… Прості інструкції виконує вибірково. Звернене мовлення розуміє ситуативно на побутовому рівні. Недостатньо сформовані санітарно-гігієнічні навички, навички самообслуговування. Надзвичайно залежний від стороннього догляду. Мають місце прояви психомоторної розгальмованості, агресії, негативні емоції на сторонні збудники. Ухвалили: просити ОПМПК у зв’язку із закінченням випробуваного терміну, дати рекомендації щодо подальшого навчання учнів підготовчого класу ........ ОСОБА_7».

Як вбачається із витягу з протоколу засідання педагогічної ради Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради №7 від 29 травня 2014 року, зазначеною радою увалено відрахувати з числа учнів класу: ОСОБА_7, ОСОБА_8

ОСОБА_13 з протоколу засідання Тернопільської обласної психолого-медико-педагогічної консультації від 28.05.2014 р. № 96/473-П, ОСОБА_7 рекомендовано «соціальна та медична реабілітація, заняття з дефектологом з формуванням практичних навичок, самообслуговування та соціальної взаємодії.

Відповідно до наказу №7 директора Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи від 30.05.2014 р. «Про відрахування зі складу учнів ТСЗОШ», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 «…відраховано з підготовчого класу..» Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради. Пунктом 4.1 зазначеного наказу передбачено, щоб на сторінках класного журналу навпроти прізвища вибулого учня зробити запис: «вибув», а на сторінці «Відомості про учнів» зробити запис «вибув, наказ від № вказавши реквізити даного наказу».

В подальшому згідно наказу директора Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи від 01.09.2014 року №10 «Про зарахування учнів до цілодобового перебування та групи соціально-педагогічної реабілітації», на підставі витягів ОПМПК та заяв батьків, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з 01 вересня 2014 року було зараховано до групи соціально-психологічної реабілітації.

Як вбачається із витягу з протоколу засідання Тернопільської обласної психолого-медико-педагогічної консультації від 01 квітня 2016 року №70/257п, ОСОБА_7 рекомендовано корекційне навчання та виховання за індивідуальною програмою розвитку, розробленою на сонові модифікації й адаптації програми для дітей з помірною розумовою відсталістю. Соціально-педагогічна реабілітація, спрямована на формування предметно-ігрової, конструктивної діяльності, навичок використання допомоги дорослого. Необхідність індивідуального супроводу (асистента). Системна індивідуальна корекційно-розвиткова робота з дефектологом-олігофренопедагогом, психологом, вчителем-реабілітологом з метою формування елементарних знань, цілеспрямованих предметно-практичних дій, розуміння мовлення.

Як вбачається із витягу з протоколу засідання Тернопільської обласної психолого-медико-педагогічної консультації від 01 квітня 2016 року №70/256п, ОСОБА_8 рекомендовано корекційне навчання та виховання за індивідуальною програмою розвитку, розробленою на сонові модифікації й адаптації програми для дітей з помірною розумовою відсталістю. Соціально-педагогічна та медична реабілітація. Системна індивідуальна корекційно-розвиткова робота дефектолога-олігофренопедагога, вчителя-реабілітолога, спеціального психолога з формування елементарних знань побутового характеру, знань про оточуючий світ та елементарних навичок соціальної поведінки. Необхідність індивідуального супроводу (асистента). Батькам сприяти організації режиму дня дитини. Формувати навички самостійності в побуті, вміння орієнтуватися в мікропросторі. Сприяти розвитку комунікативних навичок дитини з використанням альтернативних засобів комунікації.

Відповідно до наказу Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи від 05 квітня 2016 року №2 «Про зарахування до списку учнів Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи ТМР», зараховано до складу учнів підготовчого класу з 05.04.2016 року: ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Як вбачається із наказу начальника управління освіти і науки Тернопільської міської ради від 26 квітня 2016 року №96-К «Про дисциплінарне стягнення», оголошено догану ОСОБА_12, директору Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради Тернопільської області, за неналежне виконання службових обов»язків, незабезпечення належного доступу до освіти дітей ОСОБА_8, які мають порушення розвитку та не відвідували навчальні заклади у місті Тернополі. Зазначений наказ є чинним та на даний час не визнаний недійсним.

Як вбачається із пояснювальної записки ОСОБА_12 від 26.04.2016 року, що передувала виданню зазначеного наказу про оголошення їй догани, остання зазначила, що їй не було надано відповідних документів для зарахування дітей ОСОБА_8 у перший клас.

Також, судом з»ясовано, що під час ефіру телепередачі «Стосується кожного», яка вийшла на ПрАТ «Телеканал Інтер» 03 грудня 2015 року, вихователем продовженого для Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи ОСОБА_9 на 17 хв. 44 сек. була поширена інформація про дітей ОСОБА_8 наступного змісту: « …в нас з Дімою та Христинкою були такі проблеми, що в них не було навичок самообслуговування, тобто спостерігалися в них енурез та енкопрез…». Зазначені обставини підтверджено оглянутою в судовому засіданні копією відеозапису зазначеної телепередачі.

Вказану інформацію щодо неповнолітніх дітей було поширено ОСОБА_9 без згоди їх законних представників – батьків ОСОБА_1, ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 суду зазначив, що був очевидцем того, як його неповнолітні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в період їх навчання в Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі протягом 2014/2015 навчальних років неодноразово утримувались у приміщенні ізолятора, що вплинуло на їх психічний стан.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду зазначила, що вона працювала із дітьми ОСОБА_2 та зазначила, що діти могли сприймати освітню програму та перебувати в Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі. У вересні 2014 року у зазначених дітей був психологічний стрес.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 зазначила, що вона працює на посаді директора Тернопільської обласної психолого-медико-педагогічної консультації на засіданні якої було надано висновок про не можливість навчання дітей ОСОБА_2 у Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі, оскільки у зазначених дітей були відсутні відповідні навички самообслуговування для цього та їм було рекомендовано соціально-медичну реабілітацію.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16, суду зазначила, що дітям ОСОБА_2 була рекомендована соціально-медична реабілітація, а не навчання у зазначеній школі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, зазначила, що під час перебування у школі діти ОСОБА_2 не засвоїли навчальну програму, а тому їм не змогли в подальшому надаватись освітні послуги.

Допитана в судовому засіданні в якості спеціаліста ОСОБА_17 суду пояснила, що після спостереження за дітьми ОСОБА_2 у вересні 2014 року у них спостерігалась замкненість та зміни, які можна пов»язати із перебуванням зазначених дітей в приміщенні ізолятора Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи. Зазначені діти не проявляли агресії та їм могли надаватись освітні послуги зазначеним закладом.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду зазначила, що в момент перебування дітей ОСОБА_2 в Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі агресії у них не спостерігалось та їм надавались освітні послуги.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19, суду зазначив, що він був членом комісії, яку було створено розпорядженням Тернопільського міського голови щодо звернення ОСОБА_2, якою було встановлено, що навчальна програма для дітей ОСОБА_2 була складна, а тому вони в подальшому потребували формування навичок соціальної реабілітації.

Відповідно до п. 1.4, 1.5 Статуту Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради Тернопільської області, затвердженого наказом управління освіти і науки Тернопільської міської ради від 30.03.2011 року №104, який був чинний на момент відрахування дітей позивачів, засновником навчального закладу є Тернопільська міська рада. Головною метою навчального закладу є задоволення потреб дітей з вадами у розумовому розвитку в загальній освіті, соціальній допомозі і реабілітації. Пункт 1.6 зазначеного Статуту передбачає, що головними завданнями навчального закладу є: створення спеціальних умов для колекційної спрямованості навчання, відновлення здоров»я, подолання порушень психічного і фізичного розвитку, корегування порушень аналізаторів і формування мовлення учнів; здійснення індивідуального та диференційованого підходу у навчанні та вихованні з урахуванням характеру порушення; забезпечення умов для розвитку нахилів і здібностей, здобуття учнями соціально необхідного мінімуму обов»язкових вимог до рівня і обсягу загальної середньої освіти; забезпечення соціально-психологічної реабілітації і трудової адаптації учнів, виховання в них загальнолюдських цінностей, громадської позиції. Пунктом 2.5 зазначеного Статуту передбачено, що зарахування та добір учнів для навчання у навчальний заклад, їх переведення з одного типу таких навчальних закладів до іншого проводиться за висновком відповідних психолого-медико-педагогічних консультацій у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та за наказом директора.

Відповідно до п.3.1. Положення про спеціальну загальноосвітню школу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 15.09.2008 № 852, направлення дітей до спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) здійснюється на бажання батьків (осіб, що їх замінюють) на підставі висновків відповідних психолого-медико-педагогічних консультацій.

ОСОБА_13 із ст..53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання.

Відповідно до ст..2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою ВР України 27.02.1991 року, держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров»я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Статтею 23 зазначеної Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства. Держави-учасниці визнають право неповноцінної дитини на особливе піклування, заохочують і забезпечують надання, за умови наявності ресурсів, дитині, яка має на це право, та відповідальним за турботу про неї допомогу, щодо якої подано прохання і яка відповідає стану дитини та становищу її батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину. На забезпечення особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 цієї статті надається при можливості безкоштовно з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину, та має на меті забезпечення неповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров»я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя і досягнення розвитку її особи, включаючи культурний і духовний розвиток дитини.

ОСОБА_13 із ст..24 Конвенції про права осіб з інвалідністю, ратифікованою Законом України від 16 грудня 2009 року, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на освіту. Для цілей цього права без дискримінації й на підставі рівних можливостей держави-учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях і навчаннях протягом усього життя, прагнучи при цьому: a) до повного розвитку людського потенціалу, а також почуття достоїнства та самоповаги та до посилення поваги до прав людини, основоположних свобод і людської багатоманітності; b) до розвитку особистості, талантів і творчості осіб з інвалідністю, а також їхніх розумових і фізичних здібностей у найповнішому обсязі; c) до надання особам з інвалідністю можливості брати ефективну участь у житті вільного суспільства; Під час реалізації цього права держави-учасниці забезпечують, щоб: a) особи з інвалідністю не виключалися через інвалідність із системи загальної освіти, а діти з інвалідністю - із системи безплатної та обов'язкової початкової або середньої освіти; b) особи з інвалідністю мали нарівні з іншими доступ до інклюзивної, якісної та безплатної початкової й середньої освіти в місцях свого проживання; c) забезпечувалося розумне пристосування, що враховує індивідуальні потреби; d) особи з інвалідністю отримували всередині системи загальної освіти необхідну підтримку для полегшення їхнього ефективного навчання; e) в умовах, які максимально сприяють засвоєнню знань і соціальному розвиткові, відповідно до мети повного охоплення, вживались ефективні заходи з організації індивідуалізованої підтримки. Держави-учасниці надають особам з інвалідністю можливість засвоювати життєві та соціалізаційні навички, щоб полегшити їхню повну й рівну участь в процесі освіти і як членів місцевої спільноти. Держави-учасниці вживають у цьому напрямі належних заходів, зокрема: a) сприяють засвоєнню абетки Брайля, альтернативних шрифтів, підсилювальних та альтернативних методів, способів і форматів спілкування, а також навичок орієнтації та мобільності й сприяють підтримці з боку однолітків і наставництву; b) сприяють засвоєнню жестової мови та заохоченню мовної самобутності глухих; c) забезпечують, щоб навчання осіб, зокрема дітей, які є сліпими, глухими чи сліпоглухими, здійснювалося з допомогою найбільш підхожих для особи з інвалідністю мов, методів і способів спілкування і в обстановці, яка максимально сприяє засвоєнню знань і соціальному розвиткові. Щоб сприяти забезпеченню реалізації цього права, держави-учасниці вживають належних заходів для залучення до роботи вчителів, зокрема й учителів з інвалідністю, які володіють жестовою мовою та (чи) абеткою Брайля, та для навчання спеціалістів і персоналу, що працюють на всіх рівнях системи освіти. Таке навчання охоплює освіту в питаннях інвалідності й використання підхожих підсилювальних і альтернативних методів, способів та форматів спілкування, навчальних методик і матеріалів для надання підтримки особам з інвалідністю. Держави-учасниці забезпечують, щоб особи з інвалідністю могли мати доступ до загальної вищої освіти, професійного навчання, освіти для дорослих і навчання протягом усього життя без дискримінації та нарівні з іншими. Із цією метою держави-учасниці забезпечують, щоб для осіб з інвалідністю забезпечувалося розумне пристосування.

Відповідно до ч.1, 2, 4, 6 ст..21 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», держава гарантує особам з інвалідністю дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям. Дошкільне виховання, навчання осіб з інвалідністю здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах. При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці осіб з інвалідністю поряд із загальними допускається застосування альтернативних форм навчання. Навчальні заклади надають освітні послуги особам з інвалідністю нарівні з іншими громадянами, у тому числі шляхом створення належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби особи з інвалідністю.

Відповідно ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфеденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише і інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

ОСОБА_13 ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

В силу вимог ч.1 ст.286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров»я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Частина 3 зазначеної статті передбачає,що фізична особа зобов»язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв»язку з виконанням службових обов»язків або з інших джерел.

В силу вимог ч.1 ст.63 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» в редакції чинній на момент виходу в ефір спірної передачі, особа, в якої беруть інтерв»ю, або особа, яка надала інформацію для телерадіоорганізації, має право на підставі письмової заяви переглянути та/або прослухати відповідну передачу перед її трансляцією. В силу вимог ч.1,3 ст.64 зазначеного Закону, громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою про спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради.

Відповідно до ч.1, 4 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов»язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 р. за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Також у пункті 4 Пленумом Верховного Суду України роз»яснено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 cт. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 cт. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних страждань, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 цієї ж Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутацїї, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які звернулись в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягають до часткового задоволення. Зокрема, суд вважає, що неповнолітніх дітей позивачів, які є інвалідами з дитинства, неправомірно було позбавлено доступу на надання їм освітніх послуг, шляхом їх відрахування на підставі наказу №7 від 30 травня 2014 року директора Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи із класу учнів зазначеної школи. Така неправомірність підтверджена дослідженим у судовому засіданні наказом начальника управління освіти і науки Тернопільської міської ради від 26 квітня 2016 року №96-К «Про дисциплінарне стягнення», відповідно до якого, директору Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради Тернопільської області ОСОБА_12, за неналежне виконання своїх службових обов»язків, незабезпечення належного доступу до освіти дітей ОСОБА_8, які мають порушення розвитку та не відвідували навчальні заклади у місті Тернополі було оголошено догану. При цьому, суд вважає, що зазначені діти ОСОБА_8 через неправомірне їх відрахування були позбавлені права на надання освітніх послуг, які передбачено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Конвенцією про права дитини, Конвенцією про права осіб з інвалідністю. Також, суд відкидає твердження представника Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи про те, що зазначені діти не могли навчатись у зазначеному закладі, та вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки діти позивачів на підставі направлень Управління освіти Тернопільської міської ради та рекомендацій психолого-медико-педагогічних консультацій, були зараховані до вказаного навчального закладу з метою належного їх доступу до освіти, у тому числі з метою проходження ними колекційного навчання та виховання. При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги позивачів, суд вважає, що вимоги в частині визнання дій дискримінаційними управління освіти та науки Тернопільської міської ради та Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи та стягнення у зв»язку із цим моральної шкоди, не підлягають до задоволення, оскільки належних доказів, які б підтверджували зазначені обставини по відношенню до дітей позивачів суду не надано. Крім цього, суд вважає, що слід визнати недостовірною та такою, що порушує честь і гідність неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інформацію поширену вихователем Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради ОСОБА_9, без згоди їх законних представників в телепередачі «Стосується кожного», яка вийшла в ефір на ПрАТ «Телеканал Інтер» 03 грудня 2015 року на 17 хв. 44 сек. наступного змісту «…В нас з Дімою та Христинкою були такі проблеми, в них не було навичок самообслуговування, тобто спостерігалися в них енурез та енкопрез…», а також зобов’язати зазначений заклад спростувати дану інформацію шляхом озвучення у тій же передачі в ефірі ПраТ «Телеканал Інтер» резолютивної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по даній справі, в місячний термін, після набрання судовим рішенням законної сили. При цьому, суд відкидає твердження представника ОСОБА_9 про те, що відповідальність за розповсюдження вказаної інформації має нести ПрАТ «Телекан інтер», внаслідок попереднього запису передачі та інтерв»ю з ОСОБА_9, оскільки, ОСОБА_9, як працівник зазначеної спеціалізованої школи, безпосередньо поширила її шляхом надання особисто інтерв»ю, тобто довела її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, а також те, що поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто дітей позивача, із заявою про її спростування не зверталась. При цьому, суд зазначає, що дана інформація є такою, яка не відповідає дійсності, оскільки не підтверджена відповідними доказами, її поширення відбулось без згоди позивачів, як батьків неповнолітніх дітей та порушує їх особисті немайнові права. Також зазначає, що така інформація не могла бути поширена зазначеною особою і в силу вимог ч.3 ст.286 ЦК України. Крім цього, суд не вважає спірні висловлювання ОСОБА_9 оціночними судженнями, оскільки вони не містять ознак, передбачених ст..30 Закону України «Про інформацію» щодо визначення оціночних суджень.

Також, суд вважає, що позов позивачів в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, виходячи із того, що позивачам було завдано моральної шкоди, яка полягає у їх душевних переживаннях та стражданнях через неправомірне позбавлення доступу їх дітей інвалідів до надання їм освітніх послуг, яку суд, виходячи із принципу розумності та справедливості, оцінює у розмірі 10 000 гривень. Також, суд вважає, що поширенням неправдивої інформації щодо дітей позивачів, без їх згоди, в телепередачі «Стосується кожного», яка вийшла в ефір на ПрАТ «Телеканал Інтер» працівником Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи, їм завдано моральної шкоди, яка полягала у їх душевних переживаннях внаслідок цього, яку суд оцінює у розмірі 10 000 гривень та яку слід стягнути із Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 34, 68 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 270, 275, 276, 277, 286, 297, 299, 1167 ЦК України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, суд, –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради, ОСОБА_9, приватного акціонерного товариства «Телеканал Інтер» про визнання дій та бездіяльності неправомірними, дискримінаційними, визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує честь і гідність неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інформацію поширену вихователем Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради ОСОБА_9 в телепередачі «Стосується кожного», яка вийшла в ефір на ПрАТ «Телеканал Інтер» 03 грудня 2015 року на 17 хв. 44 сек. наступного змісту «…В нас з Дімою та Христинкою були такі проблеми, в них не було навичок самообслуговування, тобто спостерігалися в них енурез та енкопрез…».

Зобов’язати Тернопільську спеціальну загальноосвітню школу Тернопільської міської ради спростувати зазначену інформацію шляхом озвучення у тій же передачі в ефірі ПраТ «Телеканал Інтер» резолютивної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по даній справі, в місячний термін, після набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути із Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради у користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є законними представниками неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 моральну шкоду за поширення зазначеної інформації щодо них, у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Визнати неправомірними дії Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради щодо відрахування із складу учнів зазначеної школи неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Стягнути із Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є законними представниками неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 моральну шкоду за неправомірне відрахування їх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із складу учнів зазначеної школи, у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, відмовити.

Стягнути із Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи у користь держави судовий збір у розмірі 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п»ять) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року.

Головуючий суддя

_20