ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/10129/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ПІК РІЕЛТІ ЮСА, ЛЛК",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка",

представник відповідача - Квятківський О.В. адвокат (довіреність від 19.12.2016 № 990, свідоцтво від 22.05.2006 № 489),

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК РІЕЛТІ ЮСА, ЛЛК",

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 (головуючий Гончаров С.А., судді: Скрипка І.М. і Тищенко А.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК РІЕЛТІ ЮСА, ЛЛК" (далі - Товариство),

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (далі - Компанія),

про стягнення 2 225 674,40 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії про стягнення 2 225 674,40 грн.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що Компанією неналежним чином було виконано взяті на себе за договором добровільного страхування майна від 16.10.2013 № 016212/0211/0000027 (далі - Договір) обов'язки з виплати суми страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Компанії на користь Товариства страхове відшкодування у розмірі 1 890 500,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 292 649,40 грн. та 3% річних у розмірі 42 525,00 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що протиправні дії третіх осіб, які призвели до пошкодження майна Товариства є страховим випадком в розумінні умов Договору, а саме "протиправні дії третіх осіб", з настанням якого у Компанії на підставі статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 16 Закону України "Про страхування" та умов Договору настає обов'язок з виплати страхового відшкодування. Враховуючи існування боргу та перевіривши наданий Товариством розрахунок, суд дійшов висновку про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при прийнятті рішення господарський суд міста Києва не надав належної правової оцінки доказам, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, судом не взято до уваги умови Договору, норми Закону України "Про страхування" та Правил добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу), чим порушено норми матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017, а рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2017 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено приписи статей 1, 8 Закону України "Про страхування" та залишено поза увагою те, що Договір містить неоднозначні умови в частині страхових випадків, які підлягають тлумаченню з урахуванням статей 213, 637 ЦК України "як нормативно-правовий акт, який закріплює інститут страхування".

Також Товариством подано уточнення до касаційної скарги, в яких воно посилається на те, що матеріалами справи підтверджується та не спростовується Компанією, що Товариством було виконано всі умови Договору щодо отримання страхового відшкодування внаслідок знищення об'єкту застрахованого за Договором. Крім того, апеляційним судом на порушення статті 6 Закону України "Про страхування" та умов Договору в частині того, що перевагу мають саме умови договору, укладеного між сторонами, надано перевагу Правилам добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу), зареєстрованих Державною комісією регулювання ринку фінансових послуг України 26.07.2007 № 1171938 (далі - Правила).

Компанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Компанії, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що Товариство є власником нерухомого майна - нежитлової окремо розташованої будівлі, яка знаходиться в місті Одесі, Аркадія-Парк, і складається з: літери "А" - нежитлова будівля, до якої входить: 1 - кабінет, 2 - буфет, 3 - кухня, 4 - роздягальня, 5 - хліборізка, 6 - посудомийка; літера "Б" - навіс; літера "Г" - склад; І-ІІ - мостіння, загальною площею 56,3 м2, що підтверджується договором дарування від 13.07.2009, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агакішевою Т.А.

16.10.2013 ОСОБА_7, яка діяла в інтересах Товариства (страхувальник), та Компанією (страховик) був укладений Договір, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме - нежитловою окремо розташованою одноповерховою будівлею "кафе-бару", що складається з чотирьох основних кімнат.

Пунктом 4 Договору передбачено, що: страхова сума визначена у розмірі 1 900 000,00 грн., безумовна франшиза 0,5%, але не менше 1 000,00 грн.; річний страховий платіж - 3 306,00 грн.

Згідно з пунктом 7 Договору страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна в результаті настання подій (страхових ризиків), зазначених нижче: пожежа, в тому числі підпал, вибух, удар блискавки; падіння на застраховане майно пілотованих повітряних суден і апаратів їх частин або вантажу; противоправні дії третіх осіб (крадіжка зі зломом, грабіж, розбій); пошкодження водою чи іншими рідинами внаслідок аварії водопровідних, каналізаційних, опалюваних систем і систем пожежогасіння; проникнення води чи інших рідин із сусідніх приміщень; наїзд на застраховане майно наземних транспортних засобів; стихійні лиха (смерч, ураган, буря, тайфун, схід лавини, обвал, зсув, сель, повінь, паводок, злива, просідання ґрунту, затоплення ґрунтовими водами, землетрус, град, тиск снігового покриву).

Відповідно до пункту 8 Договору строк дії договору становить з 19.10.2013 до 18.10.2014.

17.11.2013 у період дії Договору сталася подія, внаслідок якої групою невідомих осіб було знищено одноповерхову будівлю загальною площею 56,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Аркадія-Парк.

Товариство вказує, що 17.11.2013 відповідно до умов пункту 5.1.1 Договору у телефонному режимі було здійснено повідомлення страховика про настання страхового випадку, а страхова компанія направила свого оцінювача на місце страхового випадку.

17.11.2013 до Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було подано заяву про протиправні дії третіх осіб, які здійснили руйнування одноповерхової будівлі, яка розташована в м. Одесі, Аркадія-Парк, про що свідчить талон-повідомлення № 003400.

18.11.2013 до страховика була подана заява про виплату страхового відшкодування, яка зареєстрована за № 00130471, та надано письмові пояснення.

19.11.2013 року до Єдиного реєстру досудового розслідування внесена інформація про порушення кримінального провадження за заявою щодо знищення приміщення загальною площею 56,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, Аркадія-Парк, номер кримінального провадження № 12013170500012351.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 890 500,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 292 649,40 грн. та 3% річних у розмірі 42 525,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про необхідність кваліфікації даного страхового випадку як вандалізму, який не був застрахований згідно з умовами Договору, судом не приймається, оскільки кримінальне провадження № 120131705000012351 було порушене 19.11.2013 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 194 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом знищення приміщення, власником якого є Товариство.

При цьому згідно з частиною першою статті 194 КК України кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна настає в разі, якщо такими діями заподіяно шкоду у великих розмірах.

У даному випадку протиправні дії третіх осіб призвели до знищення нерухомого майна, яке належало Товариству на праві власності, та заподіяли шкоду у великих розмірах, а згідно з умовами Договору противоправні дії третіх осіб визначені як страховий випадок, тому у Компанії виник обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з статтею 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 7 Договору передбачено, що страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна в результаті настання подій (страхових ризиків), зазначених нижче: пожежа, в тому числі підпал, вибух, удар блискавки; падіння на застраховане майно пілотованих повітряних суден і апаратів їх частин або вантажу; протиправні дії третіх осіб (крадіжка із зломом, грабіж, розбій); пошкодження водою чи іншими рідинами внаслідок аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем і систем пожежогасіння; проникнення води чи інших рідин із сусідніх приміщень; наїзд на застраховане майно наземних транспортних засобів; стихійні лиха.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведений перелік страхових ризиків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, оскільки дані умови під час укладання Договору були погоджені сторонами за взаємною згодою, як і перелік прав та обов'язків сторін, умови здійснення страхової виплати, причини відмови у страховій виплаті.

Згідно з пунктом 6.1 Договору документами, що підтверджують факт настання страхового випадку та розміру збитку, є: акт огляду місця страхового випадку; документи з компетентних органів, що підтверджують факт, причини та обставини настання страхового випадку; акт незалежної експертизи, висновків спеціалістів щодо оцінки розміру збитків; бухгалтерські та фінансові документи, що підтверджують розмір збитку (чеки, рахунки-фактури, квитанції, виписки з інвентарних книг, накладні, кошториси, калькуляції і т.п.); акт про списання пошкодженого (втраченого) майна; заява про виплату страхового відшкодування; письмове пояснення про обставини випадку; копії матеріалів досудового розслідування на поточну дату за додатковою вимогою страховика та/або процесуальні рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого, судді, суду; інші документи, в залежності від обставин справи, за вмотивованим запитом страховика.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутній жодний документ компетентних органів, який би підтверджував факт знищення застрахованого майна в результаті крадіжки із зломом (частина третя статті 185 КК України), грабежу (стаття 186 КК України) або розбою (стаття 187 КК України), заявлений представником позивача ОСОБА_7, а тому випадок у даній справі апеляційний суд визначив як нестраховий.

Також апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 4.2 Правил майно може бути застраховане як від усіх, так і від окремих з нижченаведених страхових ризиків (груп страхових ризиків), зокрема:

4.2.4. Протиправних дій третіх осіб:

4.2.4.1. Протиправних дій третіх осіб (вандалізму).

Під "протиправними діями третіх осіб (вандалізмом)" слід розуміти навмисні дії третіх осіб, спрямовані на пошкодження та/або знищення майна та інші дії, спрямовані на приведення майна у непридатний для експлуатації / використання стан;

4.2.4.2. Крадіжки зі зломом, грабежу, розбою.

Під "крадіжкою зі зломом" слід розуміти таємне проникнення злочинця у застраховані приміщення внаслідок видавлювання або злому дверей, вікон або інших частин будівлі, крізь отвори, які не призначені для входу в приміщення і являють собою ускладнені перешкоди і викрадення майна із замкнених приміщень, із застосуванням інструментів або підроблених ключів, із застосуванням справжніх ключів, які були привласнені злочинцем шляхом проникнення зі зломом в інші приміщення будівлі, окрім застрахованого, або викрадені;

Під "грабежем" слід розуміти відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства;

Під "розбоєм" слід розуміти напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Правила передбачають можливість страхувати майно від протиправних дій третіх осіб у вигляді: 1) вандалізму; 2) крадіжки зі зломом, грабежу, розбою. При цьому дані групи страхових ризиків можуть бути застраховані як разом, так і окремо.

Наведене в Правилах визначення ризику "вандалізм" по суті відповідає змісту статті 194 КК України, за якою й було відкрито кримінальне провадження № 12013170500012351 Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Тому апеляційний суд дійшов висновку, що знищення застрахованого майна сталось внаслідок ризику, який не був застрахований за Договором.

Твердження Товариства до уваги апеляційним судом не були взяті з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому суд апеляційної інстанції визнав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Однак Касаційний господарський суд з такими висновками суду апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд як на підставу їх недоведеності послався на те, що наведене в Правилах визначення ризику "вандалізм" по суті відповідає змісту статті 194 КК України, за якою й було відкрито кримінальне провадження № 12013170500012351 Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а тому знищення застрахованого майна сталось внаслідок ризику, який не був застрахований за Договором.

При цьому апеляційним судом не враховано, що кримінальне провадження № 12013170500012351, відкрите Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за статтею 194 КК України, не є остаточним рішенням (вироком), яким завершено кримінальне провадження, а лише відображає проведення досудового розслідування за заявою особи для встановлення обставин, на які посилається така особа. Також апеляційним судом не враховано, що в процесі проведення досудового розслідування дії, за якими було порушено кримінальне провадження, можуть бути перекваліфіковані, а тому відкриття кримінального провадження не може вважатись єдиним належним доказом у справі. Тобто при розгляді даної справи необхідно оцінювати всі докази в їх сукупності.

Крім того, апеляційний суд, надаючи перевагу Правилам, не врахував, що відповідно до пункту 10.5 Договору у випадку виникнення суперечностей з приводу тлумачення або трактування окремих положень зазначених у Правил та у Договорі пріоритет у застосуванні мають умови Договору.

Так, судом першої інстанції встановлено, що кримінальне провадження №120131705000012351 було порушене 19.11.2013 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 194 КК України, - за фактом знищення приміщення, власником якого є Товариство.

Відповідно до частини першої статті 194 КК України кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна настає в разі, якщо такими діями заподіяно шкоду у великих розмірах.

У даному випадку протиправні дії третіх осіб призвели до знищення нерухомого майна, яке належало Товариству на праві власності, та заподіяли шкоду у великих розмірах.

Відповідно до розділу 2 Договору "Виключення із страхових випадків і обмеження страхування" та розділу 8 Договору "Причини відмови у виплаті страхового відшкодування" встановлені підстави та умови, за яких страхове відшкодування не підлягає виплаті.

Згідно із статтею 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

У той же час судом першої інстанції встановлено, що Компанією не доведено наявності обставин, які підпадають під виключення із страхових випадків і обмеження страхування та причини відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачені Законом України "Про страхування" та умовами Договору, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження кваліфікації спірної події саме як вандалізму.

Також судом першої інстанції встановлено, що Компанією не доведено знищення застрахованого за Договором майна внаслідок проведення реконструкції та будівельно-ремонтних робіт Аркадійської алеї відповідно до рішення місцевих органів влади.

Зокрема, листом Управління архітектури та містобудування від 10.11.2015 № 01-13/297а страховика повідомлено про те, що: рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 № 3897-VI "Про проведення реконструкції та будівельно-монтажних робіт з відновлення покриття Аркадійської алеї, паркувального майданчика та водовідведення" не стосується реконструкції та/або демонтажу застрахованого майна; Одеською міською радою не приймалось рішення про реконструкції та/або демонтаж такого об'єкта.

Таким чином, проведення реконструкції та будівельно-монтажних робіт Аркадійської алеї жодним чином не мало наслідком знесення та/або пошкодження застрахованого за Договором майна.

Враховуючи наведене та дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що протиправні дії третіх осіб, які призвели до пошкодження майна Товариства, і є тим страховим випадком "протиправні дії третіх осіб", з настанням якого у Компанії на підставі статті 979 ЦК України, статті 16 Закону України "Про страхування" та умов Договору настає обов'язок з виплати страхового відшкодування, яке згідно з умовами Договору Компанія мала сплатити на користь Товариства у розмірі 1 890 500,00 грн. (1 900 000,00 грн. - 0,5% франшизи).

Крім того, листом Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.11.2011 в розділі "Вирішення судами спорів про відмову у страховій виплаті на підставі інших обставин" передбачено можливість суду приймати рішення щодо стягнення страхового відшкодування у разі відсутності рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування прийнятого страховиком.

При цьому Касаційний господарський суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Компанії інфляційних втрат у розмірі 292 649,40 грн. та 3% річних у розмірі 42 525,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки для нарахування вказаних сум необхідно встановити період такого нарахування, а судом першої інстанції не встановлено та матеріалами справи не підтверджено можливість встановлення дати, з якої починається прострочення виплати страхового відшкодування, оскільки рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховиком не приймалось, а тому позовні вимоги в частині інфляційних втрат та 3 % річних задоволенню не підлягають.

Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено приписи статей 1, 8 Закону України "Про страхування" та залишено поза увагою те, що Договір містить неоднозначні умови в частині страхових випадків, які підлягають тлумаченню з урахуванням статей 213, 637 ЦК України як нормативно-правовий акт, який закріплює інститут страхування; матеріалами справи підтверджується та не спростовується Компанією, що Товариством було виконано всі умови Договору щодо отримання страхового відшкодування внаслідок знищення об'єкту застрахованого за Договором; апеляційним судом на порушення статті 6 Закону України "Про страхування" та умов Договору в частині того, що перевагу мають саме умови договору, укладеного між сторонами, надано перевагу Правилам, - приймаються Касаційним господарським судом з огляду на викладені обставини.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Часиною першою статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних та постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції в іншій частині - залишенню в силі.

У зв'язку з тим, що суд частково задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову суду апеляційної інстанції та частково - рішення суду першої інстанції і залишає в силі рішення першої інстанції в іншій частині, суд покладає пропорційно на Компанію витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 310, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК РІЕЛТІ ЮСА, ЛЛК" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 910/10129/17 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2017 у справі № 910/10129/17 в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 292 649,40 грн. і 3% річних у розмірі 42 525,00 грн. скасувати. У цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 292 649,40 грн. і 3% річних у розмірі 42 525,00 грн.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2017 у справі № 910/10129/17 залишити в силі.

5. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК РІЕЛТІ ЮСА, ЛЛК" 34 020,78 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко