ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року місто Київ

справа № 812/1485/15

адміністративне провадження № К/9901/15176/18, К/9901/15177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П., судді - Коваленко Н.,В., Кравчук В.М.,

секретар судового засідання - Іванова Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Національного банку України та Публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. (головуючий суддя - Ковальова Т.І., судді - Чиркіна С.М., Смішлива Т.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2016р. (головуючий суддя - Чебанов О.О., судді - Міронова Г.М., Шишова О.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» до Національного банку України, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 09.09.2015р. №595 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Східно-промисловий комерційний банк».

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, посилався на те, що вичерпний перелік підстав ліквідації банків передбачено Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-ІІІ (далі Закон №2121-ІІІ), щодо ПАТ «Східно-промисловий комерційний банк» порушень законодавства у сфері банківської діяльності встановлено не було, а передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16.07.2015р. №629-VIII (далі Закон №629-VIII) не містять підстав для відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банків.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою всупереч нормам чинного законодавства в сфері банківської діяльності, а також процедури та норм діючого законодавства, і порушує права та законні інтереси банку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» від 09.09.2015р. №595.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015р. постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. скасовано, позовну заяву залишено без розгляду на підставі статті 155 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.), оскільки позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016р. скасовано ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015р., справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2016р. постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. залишено без змін.

З такими рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування касаційної скарги посилався на те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів», судами норми зазначеного Закону застосовано неправильно, в зв?язку з чим судові рішення підлягають скасуванню.

Також з рішеннями судів не погодився позивач, від імені якого касаційну скаргу подав представник на підставі довіреності, підписаної уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Просив визнати судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що втратили чинність та залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позовна заява підписана неуповноваженою на це особою.

У письмових запереченнях представник позивача, на підставі довіреності, підписаної головою правління ПАТ «Східно-промисловий комерційний банк», проти задоволення касаційних скарг заперечив, просив залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.

В частині доводів учасників справи з приводу відсутності у представника позивача станом на час звернення з позовом до суду повноважень на підписання позовної заяви суд, з огляду на обов?язковість висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 24.03.2016р., погоджується з висновом апеляційного суду щодо продовження розгляду справи та прийняття рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга Національного банку України підлягає задоволенню, а касаційна скарга позивача - частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що ПАТ «Східно-промисловий комерційний банк» зареєстрований у м.Луганськ по вулиці 26 Бакинських комісарів, 155 та здійснював банківську діяльність на підставі банківської ліцензії, виданої Національним банком України, від 11.11.2011р. за №77.

18.07.2014р. позивач повідомив НБУ та управління НБУ в Луганській області про тимчасове призупинення з 18.07.2014р. роботи у зв'язку з проведенням на території міста Луганськ активної фази антитерористичної операції.

Листом від 31.08.2015р. №39/8-174 позивач повідомив Голову НБУ, що під час захоплення невідомими особами головного офісу банку було завдано матеріальну шкоду, технічне устаткування серверного приміщення розмонтоване та вивезене з головного офісу, однак налагодити та підключити його за новою адресою не було можливим.

Крім того, позивач повідомив, що орієнтовний строк відновлення роботи банку у місті Києві - 15.10.2015р., при цьому просив розглянути питання надання банку можливості відновити роботу впродовж 2-3 місяців.

Згідно пояснювальної записки Директора Департаменту банківського нагляду від 31.08.2015р. станом на 17.07.2014р. загальні активи банку становили 160,6 млн.грн, з них 40,1% або 64,4 млн грн. кредитні вкладення, 31,7% або 50,8 млн. грн. - основні засоби, зобов?язання становили 50,3 млн. грн, з них 19,3 млн.грн. - кошти суб?єктів господарювання, 8,2 млн. грн. - кошти фізичних осіб.

З врахуванням повідомлення позивача від 31.08.2015р., беручи до уваги невжиття ним впродовж тривалого часу з 17.07.2014р. по 31.08.2015р. заходів щодо перереєстрації установи з метою продовження повноцінної діяльності на підконтрольній українській владі території запропоновано, відповідно до пунктів 7, 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів» від 16.07.2015р. №629-VIII (далі Закон №629-VIII), розглянути питання щодо вікликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Східно-промисловий комерційний банк».

Постановою Правління Національного банку України від 09.09.2015р. №595 за результатами розгляду зазначеної пояснювальної записки на підставі статей 7, 15 Закону України «Про Національний банк», статті 391 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та пунктів 7, 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №629-VIII відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Східно-промисловий комерційний банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.09.2015р. №166 розпочато процедуру ліквідацію позивача та призначено Матвієнка А.А. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якому делеговано всі повноваження ліквідатора банку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності підстав, передбачених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-ІІІ (далі Закон №2121-ІІІ), яка є спеціальною відносно інших норматино-правових актів, і якою передбачено виключний перелік підстав для відкликання банківської ліцензії.

Крім того, суди виходили з того, що пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №629-VIII нової правової підстави для відкликання банківської ліцензії не містить і змін до статті 77 Закону №2121-ІІІ цим законом внесено не було.

При прийнятті рішення, судами враховано висновок експертного дослідження Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України від 01.10.2015р. №056/674-2, відповідно до якого встановлено відсутність підстав вважати, що вислів «забезпечити прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банків» рівнозначний вислову «прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банків».

Також суди виходили з того, що чинне законодавство України не розглядає як порушення реєстрацію фізичної чи юридичної особи на території проведення антитерористичної операції, не містить приписів щодо обов'язкової перереєстрації фізичних чи юридичних осіб з території проведення антитерористичної операції та не визначає строків такої перереєстрації або строків обов'язкового відновлення участі в системі електронних платежів тих банківських установ, які були вимушені зупинити свою участь в банківській системі у зв'язку із надзвичайним станом.

Крім того, суди виходили з того, що прийняття відповідачем оскаржуваної постанови суперечить Постановам Правління НБУ, а саме - пункту 7 «Про затвердження Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі» від 22.07.2014р. №435 та пунктів 1, 4 «Про зупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014р. №466, відповідно до яких передбачено можливість призупинення здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Також суди виходили з того, що застосування такого крайнього заходу впливу, як відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку, не може розглядатися як пропорційне та виправдане втручання в право власності та діяльність банківської установи, яка не була визнана у встановленому законом порядку неплатоспроможною.

Крім того, апеляційний суд виходив з безпідставності посилань третьої особи на те, що позивач повинен був повідомити НБУ про початок роботи, оскільки норми пункту 1 Розділу V постанови Правління НБУ від 22.07.2014р. №435 визначає лише про необхідність повідомлення НБУ саме про намір відновлення роботи.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний Банк» Національний банк, серед іншого, здійснює ліцензування банківської діяльності.

Визначення структури банківської системи, економічних, організаційних і правових засад створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків врегульовано Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-ІІІ.

Статтею 77 цього Закону передбачено підстави відкликання банківської ліцензії та ліквідації банків.

Законом України від 16.07.2015р. №629-VIII внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів, в т.ч. і до Закону №2121-ІІІ.

Зокрема, пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону №629-VIII Національному банку України, серед іншого, доручено забезпечити прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банків, зареєстрованих на території проведення антитерористичної операції, що не провадять свою діяльність та припинили участь у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 8 цього Закону передбачено порядок прийняття відповідних рішень Національним Банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а також визначено порядок, в якому здійснюється процедура ліквідації банків та виплата відшкодування вкладникам такого банку.

На виконання вимог пунктів 7, 8 Закону №629-VIII виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 30.11.2015 року N 213 затвердила Положення про порядок здійснення процедури ліквідації банків, зареєстрованих на території проведення антитерористичної операції або Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Судами встановлено, що ПАТ «Східно-промисловий комерційний банк» зареєстрований у місті Луганськ, який розпорядженням КМ України від 30.10.2014р. №1053-р віднесений до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, починаючи з серпня 2014 року свою діяльність не провадив, участь у системі електронних платежів Національного банку України припинив, а тому відповідач відповідно до закону в межах наданих повноважень прийняв оскаржуване рішення.

Посилання судів на те, що до прийняття оскаржуваного рішення позивач повідомив відповідача про намір відновити роботу банку, є необгрунтованим і не може свідчити про протиправність рішення відповідача, оскільки саме лише повідомлення про такий намір не може свідчити про відновлення діяльності банку, а доказів вчинення конкретних дій спрямованих на таке відновлення, як то перереєстрація на підконтрольній території, т.і., позивачем надано не було.

Крім того, передбачена Законом №629-VIII підстава відкликання банківської ліцензії носить безальтернативний характер, виключень для окремих причин, з яких банк припинив діяльність не містить, станом на час прийняття оскаржуваного рішення такий Закон діяв, неконституційним визнаний не був, в зв?язку з чим підлягав виконанню відповідними суб?єктами, в т.ч. відповідачем.

Висновки судів з приводу того, що відкликання банківської ліцензії можливе виключно з підстав передабчених статтею 77 Закону №2121-ІІІ також є необгрунтованими, оскільки Законом №629-VIII передбачено спеціальну самостійну підставу відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банків, яка не пов?язана з порушенням банком законодавства з питання банківської діяльності, в т.ч. визнання його неплатоспроможним.

Посилання судів в цій частині на висновки експертного дослідження Українського бюро лінгвістичних експертиз не можна визнати обгрунтованим, оскільки такі висновки зводяться до правової кваліфікації, а не констатації об'єктивного змісту тексту, і стосуються фактично тлумачення законів на предмет встановлення наявності чи відсутності у суб?єкта відповідних повноважень, що не може бути здійснене шляхом проведення лінгвістичного дослідження і Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень такі дослідження не передбачені.

Також суди попередніх інстанцій необгрунтовано прийшли до висновку про порушення відповідачем постанов Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі» від 22.07.2014р. №435 та «Про зупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014р. №466, оскільки приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв на виконання вимог Закону №629-VIII, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частин 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій норми матеріального права застосовані неправильно, в зв?язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 343, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2016р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» до Національного банку України, третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук