ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9651/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Біргін Ерол

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий, Тищенко А.І., Іоннікова І.А.)

у справі Господарського суду міста Києва

за позовом Фізичної особи-підприємця Біргін Ерол

до Публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк"

про стягнення 227 947,72 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Біргін Ерол (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просила стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (далі - відповідач) з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 231 366,94 грн., з яких: 191 034,86 грн. - сума безпідставно стягнутих грошових коштів, 16497,04 грн. - пеня, 11322,63 грн. - інфляційні втрати, 3093,19 грн. - 3% річних, 6000,00 грн. - збитки у вигляді витрат на проведення почеркознавчого дослідження.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на безпідставність списання банком з рахунку позивача - Фізичної особи-підприємця Біргіна Ерола, грошових коштів у сумі 191034,86 грн. в рахунок погашення заборгованості фізичної особи Біргіна Ерола за кредитним договором №63-598/08-КФ від 26.08.2008, оскільки жодних розпоряджень на списання зазначених коштів з рахунку позивач не надавав, Загальних умов надання банківських послуг - відкриття та ведення поточних рахунків фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності з умовами про договірне списання не підписував.

Рішенням Господарського суду міста Києва 31.08.2017 (суддя: Турчин С.О.) позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму безпідставно стягнутих грошових коштів у розмірі 191034,86 грн., 16497,04 грн. пені, 11322,63 грн. інфляційних втрат, 3093,19 грн. 3% річних. В частині стягнення 6000,00 грн. збитків судом відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, вказане рішення скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі позивач просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити в силі, стягнути з відповідача вартість сплаченого судового збору за подання касаційної скарги. З посиланням на порушення норм матеріального, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, і процесуального права, а саме статті 35, 43, 83, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, позивач вказує, що суд першої інстанції правомірно розмежував поняття фізичної особи і фізичної особи - підприємця та правомірно задовольнив позовні вимоги.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у задоволення касаційної скарги відмовити, а постанову у справі залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

З матеріалів справи слідує, що 06.06.2016 між Публічним акціонерним товариством "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності Біргіном Еролом укладено договір банківського рахунку № 5903, згідно з умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26009000590301 в національній валюті та здійснює його розрахунково-касове обслуговування і надає пов'язані з цим послуги.

Відповідно до п. 7 договору (Розділу 2 "Загальні умови надання банківських послуг - відкриття та ведення поточних рахунків фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності"), підписанням цього договору клієнт доручає та уповноважує банк, в порядку договірного списання, утримувати плату за виконані банком операції, надані послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню та відшкодовувати витрати банку, понесені ним при здійсненні розрахунково-касового обслуговування клієнта, а також здійснювати списання іншої заборгованості, яка може виникнути у клієнта перед банком, в національній та/або іноземній валютах, в сумі, необхідній для сплати послуг та/або відшкодування витрат банку, або списання помилково перерахованих клієнту коштів.

16.02.2017 згідно із платіжним дорученням №8928 від 16.02.2017 відповідачем було списано з рахунку № 26009000590301 Фізичної особи-підприємця Біргіна Ерола, відкритого відповідно до договору банківського рахунку № 5903 від 06.06.2016 грошові кошти у розмірі 191034,86 грн. з призначенням платежу: списання коштів на підставі п. 7 договору банківського рахунку №5903 від 06.06.2016 для погашення простроченої заборгованості Біргін Ерола (2804220655) по кредитному договору № 63-598/08-КФ від 26.08.2008.

Вказані обставини і стали підставою для заявлення даного позову.

Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявність правових підстав списання спірних грошових коштів у сумі 191034,86 грн. з рахунку позивача, то вказані грошові кошти, які отримані відповідачем без достатніх правових підстав, підлягають поверненню позивачу. Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум пені, інфляційних та річних суд визнав їх правомірними. При цьому суд відмовив у стягненні 6000,00 грн. збитків за проведення почеркознавчого дослідження через те, що дане дослідження було замовлено за особистим волевиявленням позивача.

Приймаючи оскаржувану постанову у справі, апеляційний суд визнав, що даний позов задоволенню не підлягає, оскільки положення статті 1212 Цивільного кодексу України застосовуються за умови набуття коштів без достатніх на те правових підстав чого в даній справі не встановлено, а підстав для стягнення коштів, немає.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, висновків апеляційного суду не спростовують, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У пункті 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 05.04.2001 визначено, що списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платником визначається особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Стаття 26.1. цього Закону визначає, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Згідно із п. 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.

В пункті 7 договору (Розділу 2 "Загальні умови надання банківських послуг - відкриття та ведення поточних рахунків фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності") сторони погодили, що підписанням цього договору клієнт доручає та уповноважує банк, в порядку договірного списання, утримувати плату за виконані банком операції, надані послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню та відшкодовувати витрати банку, понесені ним при здійсненні розрахунково-касового обслуговування клієнта, а також здійснювати списання іншої заборгованості, яка може виникнути у клієнта перед банком, в національній та/або іноземній валютах, в сумі, необхідній для сплати послуг та/або відшкодування витрат банку, або списання помилково перерахованих клієнту коштів.

У даній справі встановлено, що 26.08.2008 між Закритим акціонерним товариством "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (відповідач у справі) та Біргіном Еролом було укладено кредитний договір № 63-598/08-КФ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 169 540,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2013 у справі №2610/29580/2012 встановлено порушення Біргіном Еролом зобов'язань за кредитним договором № 63-598/08-КФ від 26.08.2008 та вирішено стягнути з Біргіна Ерола (ідентифікаційний номер 2804220655) на користь Публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" заборгованість у розмірі 149228,22 грн.

Згідно із постановою державного виконавця державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 11.04.2016, виконавчий лист №2610/29580/2012 виданий 12.09.2013 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з Біргіна Ерола (ідентифікаційний номер 2804220655) на користь Публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" заборгованості у розмірі 149228,22 грн. та 1492,28 грн. судового збору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", було повернуто стягувачу.

16.02.2017 згідно із платіжним дорученням №8928 від 16.02.2017 відповідачем було списано з рахунку № 26009000590301 Фізичної особи-підприємця Біргіна Ерола, відкритого відповідно до договору банківського рахунку №5903 від 06.06.2016 грошові кошти у розмірі 191034,86 грн. з призначенням платежу: списання коштів на підставі п. 7 договору банківського рахунку №5903 від 06.06.2016 для погашення простроченої заборгованості Біргіна Ерола (2804220655) по кредитному договору № 63-598/08-КФ від 26.08.2008.

З наведеного вбачається, що спірну суму списано з рахунку позивача у якості погашення заборгованості за кредитним договір №63-598/08-КФ від 26.08.2008, укладеного з фізичною особою Біргіном Еролом.

Отже як умовами договору, так і наведеними нормами права передбачено можливість при здійсненні розрахунково-касового обслуговування клієнта, здійснювати списання іншої заборгованості, яка може виникнути у клієнта перед банком, в національній та/або іноземній валютах, в сумі, необхідній для сплати послуг та/або відшкодування витрат банку, а тому висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на положеннях умов договору та приписах чинного законодавства.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статі 300 частини 2 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається, а сама лише необхідність додатково дослідити докази, які вже були досліджені судами, не є підставою, яка б була передбачена процесуальним законом для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови, немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Біргін Ерол залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 910/9651/17 Господарського суду міста Києва, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов