Провадження № 22-ц/783/6999/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, ОСОБА_4, Центральної ради Профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України про визнання розпорядження про звільнення та виключення з членів профспілки неправомірними, поновлення членом профспілки, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необгрунтованою. Закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що питання які випливають із суті позову відносяться до внутрішньоорганзаційної діяльності та виключної компетенції відповідачів як об'єднання громадян, а відтак спірні відносини не є трудовими , а тому не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Такий висновок суду є хибним та суперечить ст.205 ЦПК України, якою передбачено підстави закриття провадження. Звертає увагу, що закриваючи провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд повинен вказати в порядку якого судочинства вказана справа підлягає розгляду, однак судом не вказано до якої юрисдикції належить спір. Вважає висновок суду про те, що спірні правовідносини не є трудовими помилковим та таким, що суперечить роз'ясненням наданим у листі Міністрества соціальної політики від 23.05.2017 року №10620/0/2-17/13 «Щодо використання праці фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру», оскільки всі перелічені у даному листі ознаки наявні, а крім того позивач заявив позовну вимогу про виплату заробітної плати. Стверджує, що посада керівника громадської організації включена до Класифікатора професій, однак суд в ухвалі не обгрунтував на підставі яких переконань дійшов про відстуність трудових правовідносин. Стверджує, що звернувся за захистом порушених прав, що виникають з трудових правовідносин на підставі Конституції України. У мотивувальній частині рішення Констиційного суду України на яке посилається суд в ухвалі зазначено, що у разі виникнення спору щодо порушення об'єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав свобод громадянина останній має право на підставі ст.55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об'єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об'єднань, а відтак вказане спростовує висновки суду. Конституційний суд України неодноразово зазначав, що Основним законом України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод та ст.55 Конституції України зобов'язує суди приймати заяви до розгляду, навіть, у випадку відсутності у законі спеціального положення про судовий захист, суд не має права відмовити у прийняті заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в позасудовому порядку. Крім цього, судом допущено ряд процесуальних порушень, а саме не вирішено питання про розподіл судових витрат, залишено позовну заяву без руху, хоча позивачі у трудових спорах звільнені від сплати судового збору, порушено строки відкриття провадження у справі та інше, що є підставою для постановлення окремої ухвали. Просить ухвалу скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник відповідача-1 Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України та він же представник відповідача-3 Центральної ради профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України адвокат Безбородько Т.М. в судове засідання не з»явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з його перебуванням у відпустці у період з 24.03.2018 року по 24.04.2018 року. 20.03.2018 року прибути в судове засідання не може через зайнятість у кримінальному провадженні.

Адвокатом Безбородько Т.М. надано суду відзив на апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що всі учасники справи були повідомлені про судове засідання завчасно 02.02.2018 року, справа відноситься до категорії трудових та у таких справах передбачені скорочені строки розгляду справи, представником подано відзив на апеляційну скаргу, предметом спору є процесуальне питання, колегія суддів ухвалила справу слухати у відсутності представника відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідно до ст. 372 ч.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

15 грудня 2017 року набрав чинності новий Цивільний процесуальний кодекс України, відповідно до п.9 ст.1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанції провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При розгляді справи в суді першої інстанції суд керувався приписами ЦПК в редакції 2004 року на відповідність яким перевіряється оскаржувана ухвала.

Закриваючи провадження у справі на підставі ст.205 ч.1 п.1 ЦПК України в редакції 2004 року суд виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 25 вересня 2006 року був прийнятий на роботу оператором технологічних установок ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ», що підтверджується наказом №339/0 від 25.09.2006 року та у трудовій книжці зроблено запис під № 18.

01.12.2006 року його згідно наказу №450/0 від 01.12.2008 року переведено оператором верстатів з програмним керуванням.

17.11.2010 року рішенням 1-ої звітно-виборної профспілкової конференції від 17.11.2010 року позивача обрано головою ППО ТзОВ «Ваєрінг Системс УА ГмбХ» профспілки працівників АСМУ.

02 грудня 2010 року ОСОБА_7 звільнено з посади оператора верстатів з програмного керування ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ за п.5 ст. 36 КЗпП України.

З 03 грудня 2010 року позивач ОСОБА_7 перебував на звільненій виборній посаді голови ППО ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» профспілки працівників АСМУ.

23.06.2017 року на підставі постанови виконкому Львівської обласної ради профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України В-ХІІ-І від 21.04.2017 року його звільнено з посади голови ППО ТзОВ «Ваєрінг Системс УА ГмбХ» профспілки працівників АСМУ за ст. 41 п.1 КЗпП України.

Постановою Центральної ради профспілки працівників АСМУ від 20 червня 2017 року № ЦР-7-1.1 затверджено рішення виконкому ЛОРП від 21.04.2017 року № ХІІ про виключення члена ЦР профспілки ОСОБА_2 з членів профспілки.

За змістом ст.2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 19 ч.1 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 статті 6 Конституції України прописано, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За положеннями ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприсмства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що первинна профспілкова організація ТзОВ «Леоні Ваєрінг системс УАГмбХ» працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України здійснює свою діяльність на підставі Статуту та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації.

Згідно ст.221 КЗпП України трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Частиною 3 ст.221 КЗпП прописано, що встановлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об»єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене, не відокремив трудові відносини від цивільно-правових.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.

За цивільно-правовим договором метою договору є отримання певного матеріального результату, процес організації трудової діяльності залишається за його межами.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_7 працював за трудовим договором на посаді, яка включена до штатного розпису підприємства, отримував щомісячну гарантовану заробітну плату, мав право на відпустку, гарантії, пільги, компенсації передбачені трудовим законодавством. Звільнення з роботи ОСОБА_7 проведено з посиланням на статтю 41 ч.1 КЗпП України.

За таких обставин основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації.

За відсутності трудових правовідносин між сторонами, що регулюються КЗпП України, не може виникати порушення трудових прав позивача, однак звільнення останнього з роботи проведено з посиланням на норми трудового законодавства.

Посилаючись на зазначені вище норми законодавства, суд першої інстанції тлумачив як цивільно-правові відносини, не дав належної оцінки тому факту, що позивачем не оскаржується рішення первинної профспілкової організації, яка його обрала та й такого рішення не було, а оскаржується порушений порядок звільнення останнього з роботи.

Відповідно до п.4.22 Статуту голова профкому, голова обласної організації, голова профспілки та їх заступники обираються на термін повноважень відповідного профоргану на зборах, коференціях, з»їзді або за їх рішенням на засіданнях профоргану. Рішення про дострокове припинення повноважень, а відповідно звільнення заступника голови профкому може бути прийняте шляхом проведення дострокових виборів.

Статтею 41 КЗпП України на підставі якої звільнений позивач, передбачені підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників. Під п.1 ст.41 КЗпП підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються всі факти, що визначають їх склад, істотність наслідків порушення трудових обов»язків, особливості причинного зв»язку між порушенням і його наслідками, форму вини. Звільнення з підстав, передбачених у п.1 ст.41 КЗпП допускає розірвання трудового договору за одноразове грубе порушення трудових обов»язків працівником та не є підставою для звільнення за порушення, яке носить тривалий, а не разовий характер.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що має місце не втручання у внутрішньорганізаційну діяльність та виключну компетенцію об»єднання громадян, а захист трудових прав позивача.

Відповідно до ст.379 ч.1 п.4 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 06 листопада 2017 року скасувати.

Справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 23.03.2018року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

Т.І.Приколота