open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №337/3087/17(2-а/337/236/2017)

адміністративне провадження К/9901/283/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіального відділу освіти Хортицького району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., Шлай А.В. від 30 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Територіального відділу освіти Хортицького районну Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради щодо відмови у наданні направлення дитині - ОСОБА_3, для влаштування до дошкільного навчального закладу, яким виступає дитячий садок; зобов'язати Територіальний відділ освіти Хортицького районну Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради здійснити влаштування дитини до дошкільного навчального закладу з денною формою перебування дітей за місцем реєстрації та проживання дитини, а саме: Хортицький район м. Запоріжжя, шляхом надання відповідного направлення; стягнути з Територіального відділу освіти Хортицького районну Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь позивача судові витрати, а саме суму судового збору за подачу адміністративного позову в розмірі 640 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що з міркування безпеки здоров'я дитини, неякісної безкоштовної вакцини, наявності фактів дитячої смертності після вакцинації, релігійних міркувань та принципів вона разом із батьком дитини відмовилися від проведення профілактичних щеплень своєму сину ОСОБА_3 та у разі настання негативних наслідків для його здоров'я всю відповідальність з цього приводу взяли на себе. При цьому, відмову відділу освіти Хортицького району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради у наданні направлення дитини для влаштування до дошкільного навчального закладу вважає протиправною, оскільки таке рішення порушує вимоги міжнародного законодавства, що ратифіковане в Україні, вимоги Конституції України, законодавства про освіту, а також вимоги щодо права її дитини на освіту на рівні з іншими дітьми, що ставить її дитину у дискримінаційне положення по відношенню до інших дітей.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено, зокрема: визнано протиправними дії відділу освіти Хортицького району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про відмову в наданні направлення для влаштування до дошкільного навчального закладу - дитячого садка - сина позивача ОСОБА_3; зобов'язано відповідача здійснити влаштування дитини до дошкільного навчального закладу з денною формою перебування дітей за місцем реєстрації та проживання дитини в Хортицькому районі м. Запоріжжя шляхом надання відповідного направлення; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 640 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позиція батьків відносно проведення профілактичних щеплень малолітньому сину не може перешкоджати реалізації його права на отримання дошкільної освіти в дошкільному навчальному закладі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2017 року скасував постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2017 року та задовольнив апеляційну скаргу Територіального відділу освіти Хортицького району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.

Таке рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в діях відповідача обмеження прав ОСОБА_3 на освіту, визначене приписами статті 53 Конституції України, та дошкільну освіту, закріплене статтею 9 Закону України «Про охорону дитинства», а також положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, відсутні, оскільки відмовляючи у видачі направлення дитини до дитячого дошкільного навчального закладу на підставі висновку ЛКК, яким відвідувати дитячій колектив дитині не рекомендовано, відповідач діяв в межах чинного законодавства, при цьому батькам дитини в листі № 01-15/1162-Х-2 від 27 липня 2017 року як альтернативу запропоновано здійснити отримання дитиною дошкільної освіти через соціально-педагогічний патронат.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано та не надано належної оцінки тому факту, що у висновку ЛЛК № 846 від 26 червня 2017 року не міститься прямої заборони на відвідування дитячого дошкільного закладу. Крім того, законодавством передбачено можливість відмови від щеплень батьками дитини або її законними представниками, що в свою чергу, не повинно впливати на обсяг права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах освіти.

Від територіального відділу освіти Хортицького району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому вказується на необґрунтованість доводів касаційної скарги та незаконність рішення суду першої інстанції. На цій підставі відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в травні 2017 року позивач звернулась до Комунального закладу «Запорізькій центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» з метою проходження медичного огляду та отримання всіх необхідних медичних довідок для зарахування дитини до дошкільної дитячої установи «Звездный».

За результатами огляду ОСОБА_3 було оформлено Медичну картку форми №026/0 з висновком про стан здоров'я дитини. У зв'язку із тим, що від народження ОСОБА_3 батьки не давали згоди/відмовлялися від проведення профілактичних щеплень, до освітнього закладу необхідно було додатково подати висновок лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу.

26 червня 2017 року отриманий висновок ЛКК № 846 про те, що дитина не щеплена за віком, у зв'язку з відмовою батьків, дитина є здоровою, проте дитині не рекомендовано відвідувати дитячій колектив; направлено до територіального відділу освіти для подальшого визначення форми навчання.

27 липня 2017 року листом № 01-15/1162-Х-2 Територіального відділу освіти Хортицького району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради позивачу було запропоновано здобути її дитиною дошкільної освіти через соціально-педагогічний патронат.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Згідно з положеннями частини шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що рішення про проведення щеплень дітям у віці до п'ятнадцяти років навіть тих, які мають статус «обов'язкових», приймають їх батьки або інші законні представники. Тобто закон дає право батькам відмовитися від проведення обов'язкових щеплень дитині.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, батьки неповнолітнього ОСОБА_3 відмовилися від щеплень з міркувань безпеки та з релігійних переконань.

Питання відвідування дошкільного навчального закладу дитиною, батьки яких відмовилися від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією, як це передбачено наказом Міністерства охорони здоров'я України № 434 від 29 листопада 2002 року «Про затвердження Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу».

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до медичної карти дитини № 62/14/32 станом на 11 червня 2017 року ОСОБА_3 інфекційними хворобами не хворів. 26 червня 2017 року дитина була оглянута лікарсько-консультативною комісією лікарів, яка прийшла до висновку, що ОСОБА_3 має діагноз: «Здоров», дитина не щеплена за віком у зв'язку з відмовою батьків. Тому дитині не рекомендовано відвідувати дитячий колектив.

На підставі цього висновку Територіальний відділ освіти Хортицького району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради запропонував ОСОБА_2 здобути її дитиною дошкільної освіти через соціально-педагогічний патронат.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про дошкільну освіту» громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Частиною п'ятою цієї ж статті передбачено, що діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють: у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти; у сім'ї - за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти; за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність; за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.

На підставі аналізу наведених правових норм вбачається, що батьки мають право обирати одну із визначених форм здобуття їх дитиною дошкільної освіти.

При цьому, частиною другою статті 28 Закону України «Про дошкільну освіту» дитина має гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.

Зважаючи на це, завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей.

У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення батьками дитини при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах освіти протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах освіти з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров'я, що, крім іншого, гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини (див. рішення у справі «Ст'єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland № 18131/91) та рішення у справі «Юханссон проти Фінляндії» (Johansson v. Finland № 10163/02).

Такий баланс у даних спірних правовідносинах може бути досягнутий лише в разі поєднання трьох складових: 1) надання державою права вибору батькам щодо надання згоди або відмови від проведення профілактичних щеплень дитині на підставі об'єктивної інформованості батьків щодо якості вакцини, її походження, можливих негативних наслідків (реакцій) від проведення або відмови проведення вакцинації для дитини; 2) створення державою рівних умов для отримання дітьми, не залежно від наявності або відсутності у них профілактичних щеплень, дошкільної освіти, в тому числі шляхом забезпечення функціонування соціально-педагогічного патронату та інших форм дошкільної освіти, які за всіма критеріями (якості, доступності, зручності тощо) мають бути не гіршими, ніж отримання дошкільної освіти в умовах стаціонару в комунальних чи державних закладах дошкільної освіти; 3) надання державою гарантій щодо забезпечення високих стандартів якості, як вакцин, що надходять на внутрішній ринок України, так і медичних послуг, пов'язаних з організацією та проведенням профілактичного щеплення.

В той же час, в силу приписів статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» до навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку ЛКК (у разі відсутності у дитини щеплень) про відсутність протипоказань для відвідування дошкільного навчального закладу.

Листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 25 травня 2011 року № 1/9-389 «Про дотримання порядку прийому дитини до дошкільного навчального закладу» підтверджено, що відмова керівника дошкільного навчального закладу у прийнятті дитини без відповідних профілактичних щеплень, але за наявності відповідних медичних довідок встановленого зразка із висновком лікаря, у якому зазначено, що дитина може відвідувати навчальний заклад, суперечить діючому законодавству України.

Таким чином, відмовляючи у наданні направлення ОСОБА_3 для влаштування до дошкільного навчального закладу при наявності у висновку ЛКК запису «не рекомендовано відвідувати дитячий колектив» Територіальний відділ освіти Хортицького району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради діяв у межах законодавства, тобто в його діях відсутні ознаки протиправності.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не може бути задоволена, зокрема, у зв'язку з тим, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд прийняв законне по суті рішення, а позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права. Належним способом захисту в даному випадку є оскарження висновку ЛКК від 26 червня 2017 року № 846, на підставі якого відділ освіти приймає рішення про надання або про відмову в наданні направлення для влаштування до дошкільного навчального закладу.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко

Джерело: ЄДРСР 72899510
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку