РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року справа № 823/62/18

10 годин 35 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 823/62/18

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18021, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) [позивач - особисто]

до Черкаської міської ради (вул. Байди Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 25212542) [представник відповідача Луговський О.С. - за довіреністю]

про визнання протиправним та скасування рішення, прийняв рішення.

09.01.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської міської ради, з урахуванням заяви про усунення недоліків від 26.01.2018, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 12.12.2017 № 2-2820 «Про відмову в передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)», як такого що суперечить Конституції України, Закону та порушує права і інтереси позивача.

- ухвалити на користь позивача повернення позивачеві усіх здійснених ним підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради, яка виступала стороною у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення Черкаської міської ради від 12.12.2017 № 2-2820 «Про відмову в передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)» прийнято з порушенням Конституції України та Земельного кодексу України. Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав не дотримання процедур і розумного строку розгляду та просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 19.02.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що Черкаською міською радою у порядку та у спосіб визначений законом прийнято оскаржуване рішення від 12.12.2017 № 2-2820 «Про відмову в передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)», питання у частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо розгляду питання передачі земельної ділянки у власність вирішено у справі № 711/4599/17 і прийнятим оскаржуваним у даній справі рішенням від 12.12.2017 № 2-2820 вирішено по суті, що підтверджується постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 09.02.2018 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 711/4599/17, виданого 14.11.2017. Оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця згідно ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється до місцевого суду, який видав виконавчий лист. Відповідач зазначив, що у випадку прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто нормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. На думку відповідача даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства, що підтверджується правовою позицією викладеною у постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» з приводу волевиявлення особи у здійсненні цивільних прав на земельну ділянку на засадах рівності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Конституцією України (ст.19) встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується - це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють орган державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (ст.13, ст.14). Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах, функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10). Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (надалі - Кодекс №2768-ІІІ) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Згідно п.34 ст.26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання з регулювання земельних відносин. Кодексом №2768-ІІІ (ст.116) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Судом з метою перевірки доводів сторін встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Придніпровського районного суду із позовом до Черкаської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії. Постановою Придніпровського районного суду у м. Черкаси від 11.07.2017 у справі № 711/4599/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у справі № 711/4599/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.07.2017 скасовано, ухвалено нову Постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Черкаської міської ради та зобов'язано розглянути на пленарному засіданні сесії міської ради у строки та у порядку передбаченому Законом, проект Рішення про передачу земельної ділянки у власність за адресою АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка), площею 0,0900 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 06.02.2017 №1464-8-3, у іншій частині адміністративного позову відмовлено. 17.11.2017 на підставі виконавчого листа від 14.11.2017 Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 55169069, згідно якої Черкаській міській раді надано 10 днів для виконання рішення суду. 05.12.2017 прийнято постанову ВП № 55169069 - за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у сумі 5100 грн. 09.02.2018 прийнято постанову ВП № 55169069 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 14.11.2017 № 711/4599/17 (а.с.88).

12.12.2017 Черкаською міською радою прийнято рішення № 2-2820 «Про відмову в передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)» - акт індивідуальної дії. Судом встановлено, що підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність у зазначеному оспорюваному рішенні відповідачем не зазначено (а.с.27), відповідач також не обґрунтував чи в діях набувача майна (очікувань) вбачається недобросовісний характер його поведінки у контексті дотримання порядку і форми підготовки документів щодо земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст.118 Кодексу №2768-ІІІ громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. Відповідно до ст.118 Кодексу №2768-ІІІ проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому ст.186-1: належить обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідно до п.3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру), затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №1 основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою.

У матеріалах справи наявний висновок погодження проекту землеустрою від 16.11.2016 № 25, погоджений за екстериторіальним принципом управлінням Держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської області (а.с.30). Кодексом №2768-ІІІ (ч.2 ст.186-1) визначено: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається також на погодження до структурних підрозділів державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Відповідно до ч.4 ст.186-1 Кодексу №2768-ІІІ розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Згідно ч.5 ст.186-1 Кодексу №2768-ІІІ органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Кодексом №2768-ІІІ (ч.6 ст.186-1) передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Відповідно до ч.8 ст.186-1 Кодексу №2768-ІІІ у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій-третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк.

Згідно п.3 ст.12 Регламенту Черкаської міської ради 8-го скликання, затвердженого рішенням міської ради від 24.12.2015 № 2-18 зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 12.02.2016 № 2-264, від 26.05.2016 № 2-636 (далі - Регламент) у складі Ради функціонують постійні комісії, зокрема з питань земельних відносин, архітектури, містобудування, реклами та комунальної власності. Згідно ч.3 ст.26 Регламенту підготовка проектів рішень та інших документів із земельних питань здійснюється виконавчим органом ради. Відповідно до ч.5 ст.26 Регламенту лист погодження розробляється розробником проекту за формою, що передбачає: назву проекту рішення, найменування розробника проекту із зазначенням прізвища та ініціалів, підпису керівника цього органу, погодження юридичною службою, розгляд усіма постійними комісіями, дату та номер реєстрації проекту рішення відділом з питань роботи ради, інформацію про дату оприлюднення проекту рішення, показчик розсилки рішень. На листі погодження обов'язково зазначається інформація про дату розробки проекту рішення, передачу проекту рішення між посадовими особами з обов'язковим зазначенням дати, прізвища, ініціалів та підпису відповідних осіб. Згідно ч.6 ст.26 Регламенту розробник проекту забезпечує розгляд, аналіз поданих замовником матеріалів, їх перевірку на відповідність законодавству та установленим вимогам. Постійна комісія з питань земельних відносин розглядає проект на найближчому засіданні, погоджує його (або висловлює свої зауваження) та вносить на розгляд сесії Ради. У випадку відмови постійної комісії з питань земельних відносин у винесенні проекту рішення на розгляд сесії Ради, або відсутності результатів розгляду більш як 10 робочих днів з дня подачі проекту на розгляд комісії, відділ з питань роботи ради протягом 1 робочого дня подає зазначений проект міському голові для внесення його на сесію Ради. У такому випадку проект рішення вважається таким, що розглянутий постійною комісією, про що відділом з питань роботи ради робиться відповідна відмітка у листі погодження.

У матеріалах справи наявний лист Управління планування та архітектури департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 24.10.2016 № 40460-з, згідно якого ОСОБА_1 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та Управління вважає за можливе відвести земельну ділянку площею 0,0900 га у власність по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.29).

КАС України (ч.4 ст.78) передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У справі № 711/4599/17 судами першої та апеляційної інстанції не встановлювались факти погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 Управлінням планування та архітектури департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради та з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.41 Регламенту на пленарних засіданнях Рада може приймати нормативно-правові, ненормативні та інші акти у формі, зокрема, рішення Ради, прийнятого у межах її компетенції для досягнення певної цілі, що спричинює певні юридичні наслідки. Регламентом (ч.2 ст.41) передбачено, що рішення Ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу Ради, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються у порядку, встановленому Кодексом №2768-ІІІ. Кодексом №2768-ІІІ (ст.186-1) передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності належить обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст.123 Кодексу №2768-ІІІ).

Згідно листа виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15.03.2017 № 1797-2 (наданого у відповідь на лист позивача від 07.03.2017) управлінням земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради підготовлено та надано до відділу з питань роботи ради проект рішення «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)» (а.с.73).

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявна копія проекта рішення «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)» № 1464-8-З, де пунктом 1 передбачено затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, громадянина ОСОБА_1, а пунктом 2 - передача громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,0900 га (кадастровий номер НОМЕР_2) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Судом встановлено, що проект рішення «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)», що зареєстровано 06.02.2017 за № 1464-8-З з часу його реєстрації та до прийняття оскаржуваного рішення 12.12.2017 на пленарних засіданнях сесії міської ради не розглядався, чим порушено п.26 Регламенту. Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв несвоєчасно, тобто з порушенням розумного строку (розгляд проекту рішення тривав більше 10 місяців), не дотримуючись запроваджених процедур, що посилювали би прозорість, зрозумілість, передбачуваність і ясність дій, мінімізуючи ризик помилок. Органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. У рішенні у справі Megadat.com S.r.l. проти Молдови ЄСПЛ зазначив, що здійснюючи визначені законом повноваження щодо контролю за майном, якими органи державної влади наділені відповідно до ч.2 ст.1 Протоколу Першого, вони повинні діяти своєчасно, у належний спосіб та послідовно, аби не допускати порушення законних прав та інтересів власника.

Відповідачем у порушення вимог ст.40 Регламенту без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення (згідно критеріїв за ч.2 ст.2 КАС України) та без обґрунтованих зауважень (пояснень) і дотримання усіх послідовних процедур колегіального розгляду проекту рішення «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)», що зареєстровано 06.02.2017 за № 1464-8-З, розглянуто та проголосовано пропозицію депутата ОСОБА_3 про відмову у передачі земельної ділянки у власність, без обговорення причин відмови, встановлення невідповідності проекту і подальше не затвердження проектних документів, що у контексті дотримання позивачем запровадженої процедури отримання необхідних погоджень щодо землеустрою у спірних відносинах (добросовісно/недобросовісно, послідовність дій, очікування, зміна ставлення та/або існування підстав невідомих позивачу) кваліфікується як немотивована відмова, а тривала бездіяльність відповідача не може вважатися обґрунтованим втручанням у мирне володіння майном у контексті правомірних очікувань на передбачуваність і зрозумілість поведінки Черкаської міської ради.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч.10 ст.123 Кодексу №2768-ІІІ).

Судом з матеріалів справи встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, громадянина ОСОБА_1 містив погодження (лист Управління планування та архітектури департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради та висновок погодження проекту землеустрою від 16.11.2016 № 25, погоджений за екстериторіальним принципом управлінням держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської області) у зв'язку з чим було підготовлено проект рішення «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)», що поданий до відділу з питань роботи ради 22.12.2016, із зазначенням кінцевого терміну прийняття рішення Черкаською міською радою - 22.01.2017.

Відповідно до протоколів засідання постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури, містобудування, реклами та комунальної власності Черкаської міської ради восьмого скликання від 09.02.2017 № 58 (а.с.61), від 21.03.2017 № 62 (а.с.65), від 11.12.2017 № 94 (а.с.69) було вирішено, відповідно, відкласти розгляд питання (а.с.61), винести проект рішення на розгляд сесії (а.с.65), винести питання на сесію та повторно непогодити проект рішення з пропозицією відмовити у передачі земельної ділянки у власність (а.с.69). Підстав, з яких комісія дійшла до висновків щодо непогодження проекту не зазначено. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що проект землеустрою позивачеві не погоджували раніше.

Підставою відмови у затвердженні проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.13 ст.123 Кодексу №2768-ІІІ).

Черкаська міська рада при розгляді проекту рішення «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)» не діяла з урахуванням вимог ч.2 ст.19 Конституції України: підстав не затвердження проекту землеустрою та/або мотивації про причини відмови у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)» у рішенні від 12.12.2017 № 2-2820 не зазначено та під час судового розгляду доказів існування таких підстав на момент прийняття рішення суду не надано.

У контексті захисту прав особи через призму «правомірних або законних очікувань» варто зазначити, що право власності може тлумачитися у контексті «виправданих очікувань» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Судовому захисту належить не лише порушене право, а й порушений законний інтерес, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності, іншим загальноправовим засадам. Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, що не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України. Поняття «охоронюваний законом інтерес», означає правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Позивачем надано до суду погодження Управління планування та архітектури департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 24.10.2016 № 40460-з, та погодження проекту землеустрою за екстериторіальним принципом управління Держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської області від 16.11.2016 № 25. Позивач у контексті цінності верховенства права мав сподівання на задоволення правомірних очікувань в отриманні мотивованої відповіді на заяву щодо затвердження документації із землеустрою згідно відомостей реєстру послуг, що надаються виконавчими органами Черкаської міської ради відповідно до Закону України від 06.09.2012 № 5203-VI «Про адміністративні послуги» (матеріалів наданих через ЦНАП - http://chmr.gov.ua/ua/text.php?s=2&s1=23&s2=172) та/або дотримання процедури розгляду звернення з метою досягнення власного інтересу/задоволення потреб.

ЄСПЛ у рішенні Pine Valley Developments Ltd and Others проти Ірландії від 23.10.1991, № 12742/87 зазначив, що ст.1 Першого Протоколу до ЄКПЛ може застосовуватися для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей у майбутньому. ЄСПЛ зазначив, що перша та найбільш важлива вимога ст.1 Першого протоколу до ЄКПЛ у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (Рішення у справі Iatridis проти Греції від 25.03.1999, №31107/95. Вимога щодо законності у розумінні ЄКПЛ вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі Hentrich проти Франції» від 22.09.1994, № 13616/88 (п.42) та Рішення у справі Kushoglu проти Болгарії» від 10.05.2007 № 48191/99 (пп.49-62).

Європейською хартією місцевого самоврядування передбачено: місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування у межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення. Органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які утілені в конституції чи національному законодавстві.

Конституцією України передбачено: усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40); органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст.144).

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Ризик свавільності є особливо очевидним в умовах, коли повноваження публічних службовців здійснюються без повідомлення зацікавлених осіб. Судом встановлено, що розгляд заяви позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки по АДРЕСА_2 у власність громадянину ОСОБА_1 здійснювався за його відсутності, у оскаржуваному рішенні не зазначено причини відмови.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, та не спростовано представником відповідача під час розгляду справи, що у порушення п.1 - п.4 ст.40 Регламенту відповідачем не проголосовано за основу та у цілому за проект рішення від 06.02.2017 №1464-8-З з обгрунтуванням, не було голосування за пунктами проекту рішення.

Позивач мав правомірні очікування на реалізацію законного права на отримання земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва або на обґрунтовану (мотивовану) відмову у процедурах розгляду звернення до Черкаської міської ради з приводу погодження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність.

Стосовно заяви відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що у даному випадку спір виник з приводу здійснення позивачем своїх цивільних прав на земельну ділянку на засадах рівності і Черкаська міська рада здійснювала функції власника землі, а тому дана справа повинна розглядатись у порядку цивільного судочинства, необхідно зазначити таке. У рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» ст.12 Земельного кодексу України, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів. У постанові Верховного Суду від 06.02.2018 № 2а-3100/11/2170 зазначено, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. У випадку, коли відповідачем не прийнято рішення про передачу земельної ділянки у власність чи оренду, то останній при вирішенні питань в сфері земельних відносин є суб'єктом владних повноважень, що виконує владні управлінські функції. Верховний Суд у справах № 354/407/14-а та № 369/3184/14-а (предметом розгляду яких була правомірність відмови у наданні у власність земельних ділянок) 23.01.2018 прийняв постанови за правилами КАС України у порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

КАС України (ч.2 ст.2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно КАС України (ч.1 ст.77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. Відповідно до КАС України (ч.2 ст.77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не наведено обставин і не надано доказів, що би свідчили про невідповідність (вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 Відповідачем не заперечувались ствердження позивача, що проект рішення від 06.02.2017 № 1464-8-З вперше було внесено на розгляд 24 пленарного засідання 2 сесії Черкаської міської ради 8 скликання і на вказаному пленарному засіданні не розглядалося аж до 42 пленарного засідання 2 сесії ради - 12.12.2017.

Судом за результатом дослідження обставин і оцінки доказів адміністративної справи, аналізу норм законодавства, враховуючи доводи сторін, а також те, що відповідач (орган владних повноважень) не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення з огляду на його неумотивованість, позаяк діяв не у спосіб, що визначений ч.13 ст.123 Кодексу №2768-ІІІ та не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотримання регламентованих процедур з огляду на п.26, п.40 Регламенту з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, без надання доказів того, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає встановленим вимогам нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити частково.

Невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів - значиться у Переліку підстав для відмови у наданні адміністративної послуги. Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Згідно Примірного положення про центр надання адміністративних послуг, затвердженого постановою КМУ від 20.02.2013 № 118 основними завданнями адміністратора є: надання суб'єктам звернень вичерпної інформації і консультацій щодо вимог та порядку надання адміністративних послуг; прийняття від суб'єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, здійснення їх реєстрації та подання документів (їх копій) відповідним суб'єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»; видача або забезпечення надсилання через засоби поштового зв'язку суб'єктам звернень результатів надання адміністративних послуг (у тому числі рішення про відмову в задоволенні заяви суб'єкта звернення), повідомлення про можливість отримання адміністративних послуг, оформлених суб'єктами надання адміністративних послуг. Позивач не позбавлений права звернення до ЦНАП з метою отримання адміністративної послуги щодо затвердження проекту землеустрою за наслідком розгляду даної справи.

Стосовно позовної вимоги - ухвалити на користь позивача повернення усіх здійснених ним підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради, яка виступала стороною у справі суд зазначає про таке. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належить відшкодувати або оплатити відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.8 ч.1 ст. Закону України «Про судовий збір». КАС України (ч.3 ст.132) визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Позивачем під час розгляду справи не надано доказів понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги про повернення позивачеві усіх здійснених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 12.12.2017 № 2-2820 «Про відмову в передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 19.03.2018.

Суддя Л.В. Трофімова