ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8793/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого (доповідач), Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рубцової Анастасії Олегівни

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 (колегія суддів у складі: Корсакова Г.В.- головуючий, Яковлєв М.Л., Скрипка І.М.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Рубцової Анастасії Олегівни

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Рубцова Анастасія Олегівна (далі - позивач), звернувшись в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (далі - відповідач), просила визнати неправомірними дії (бездіяльність) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" щодо не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" вимоги Фізичної особи-підприємця Рубцової Анастасії Олегівни відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/10412/15 у загальній сумі 53 751, 91 грн.; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" шляхом включення вимог Фізичної особи-підприємця Рубцової Анастасії Олегівни відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/10412/15 у загальній сумі 53 751, 91 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" та подати внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" зміни на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскарженим у касаційному порядку рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач просить вказані судові акти скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати стягнути з відповідача. Позивач вказує, що судами помилково не застосовано положення частини 5 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012, статтю 326 Господарського процесуального кодексу України. Вказує і на порушення апеляційним судом статті 282 цього ж Кодексу, статті 124 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Позивач наголошує, що ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві вчасно направила наказ Господарського суду міста Києва у справі №910/10412/15 ліквідатору відповідача.

Від відповідача отримано відзив на касаційну скаргу у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані акти без - змін з підстав, аналогічним тим, якими аргументували свої позиції суди, відмовляючи у позові.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Приймаючи оскаржувані у справі судові акти суди свої висновки мотивували тим, що у встановлений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строк (до 21.01.2016), позивач не скористався своїм правом та не звернувся до Уповноваженої особи Фонду з відповідною вимогою до відповідача про включення його до реєстру кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що підтверджується доказами, доданими до матеріалів справи, а саме: заявою про задоволення вимог кредитора від 11.03.2016.

Підстави для скасування рішення та постанови відсутні з огляду на таке.

Пунктом 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Згідно з п. 54 ст. 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення Уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частинами 1, 2, 4 та 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому зазначеним спеціальним законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

В газеті "Голос України" №242 (6242) від 23.12.2015 опубліковано відомості про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та про право кредиторів заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Судами встановлено, що відомості про ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" опубліковано 23.12.2015, позивач мав право звернутися до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" із заявою про включення до акцептованого реєстру вимог кредиторів протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії.

Оскільки встановлений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку є граничним та поновленню не підлягає; встановивши, що позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про визнання вимог кредиторів банку з пропуском вказаного строку, суди правомірно відмовили у задоволенні позову.

Відповідно до п. 8 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Доводи позивача про помилкове не застосування судами положень частини 5 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" не знайшли свого підтвердження.

Вказаною нормою Закону від 21.04.1999 N 606-XIV у редакції від 23.12.2015 унормовано, що постанова про закінчення виконавчого провадження у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак суди вірно зазначили, що направлення судових наказів до ліквідатора не тягне за собою автоматичне включення до реєстру вимог кредиторів, оскільки за приписами ст.ст.45, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обов'язок щодо звернення до Фонду з заявою про затвердження вимог кредиторів покладено саме на кредиторів, тобто в даному випадку на позивача.

Разом із цим апеляційний суд визнав, що позивачем не надано суду належних доказів того, що саме 21.01.2016 (останній день строку подання заяв кредиторів) ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві було направлено ліквідатору ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" наказ Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі №910/10412/15.

Аргументи позивача щодо не застосування Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012, спростовуються пунктом 1.2 цього Положення, за змістом якого це Положення регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме, підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, що є відмінними від правовідносин, що склались між сторонами даного спору.

Посилання на порушення статей 282, 326 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII) відхиляються судом, оскільки ця редакція Кодексу не діяла на час прийняття оскаржуваних судових актів.

Щодо посилання на порушення статті 6 Конвенції та статті 2 Першого протоколу до Конвенції, то Верховний Суд зазначає, що Касаційний господарський суд обмежений розглядом питань щодо коректного застосування права і не виконує функції встановлення фактів, замість вже встановлених судами попередніх інстанцій і хоча особа, що подає касаційну скаргу має право висувати на розгляд суду спостереження, які вона вважає значущими, стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не гарантує результату касаційного розгляду справи на користь сторони.

З огляду на викладене не знайшли свого підтвердження посилання на порушення статті 124 Конституції України.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових актів немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рубцової Анастасії Олегівни залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі №910/8793/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов