Справа № 525/238/17

Номер провадження 2/525/10/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2018 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Гавриш О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Багачка цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

В лютому 2017 року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В направленому на адресу суду позові позивачі зазначили, що відповідач подав до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Національного антикорупційного бюро України заяви, які містять недостовірну інформацію, у такий спосіб поширивши недостовірну інформацію щодо позивачів, маючи на меті опорочення їхньої честі і гідності та ділової репутації. Поширена інформація та дії відповідача порушує особисті немайнові права позивачів, має негативні наслідки для них, а тому посилаючись на ст. ст. 32, 68 Конституції України, ч. 1 ст. 15, 16, 23, ч. 1 ст. 270, 275, 277 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 47, 49 Закону України "Про інформацію", просили суд: 1) Визнати наклепом, недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію відомості відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_1, поширені Відповідачем - ОСОБА_6. Стосовно ОСОБА_5: у заяві, поданої до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, де зазначено наступне (цитати дослівні мовою оригіналу заяви) - "…перебуваючи ще головою колгоспу при СРСР ОСОБА_5 на території громади своїми діями зруйнував два села (Цикали та Шпирни) перетворивши їх на руїни, тим самим залишивши мешканців села без роботи. Мешканці зазначених сіл змушені були залишити свої домівки, для пошуку роботи і кращого життя, як для себе так для своїх дітей. Для отримання незаконних прибутків,вступивши в злочинну змову з головою громади (без відома громадян) було завдано великі збитки, а також правове беззаконня та акт вандалізму, ОСОБА_5 відчувши свою владу над всією громадою надав наказ своїм підлеглим, про зруйнування садків, будівель, могил (де були поховані також мої родичі), все що росло на присадибних ділянках, все було знищено та згорнуто бульдозерами у ярок. Все було зроблено, для отримання незаконним шляхом, гектари землі під пашню. Всі державні будівлі, які були зведені для забезпечення села були розламані та стерті з лиця землі, а вільна земля переорана. Зазначені злочинні дії були проведені також в селах Цикали та Вишарі та інших селах Полтавської області де він має владу. Так своїми не правовими діями ОСОБА_5 незаконно привласнив не один десяток гектарів землі нашої громади, тим самим маючи величезні прибутки, при цьому не плативши державі ані копійки. Відчуваючи свою безкарність ОСОБА_5 продовжує творити беззаконня, а саме:- переорює польові дороги (по яким мешканці громади мали змогу проїхати з одного села до іншого), межі, дороги уздовж посадок, узбіччя доріг, частково переорав місцеве пасовище для випасу приватної худоби громадян. Також ОСОБА_5 зневажаючи інтереси дітей, які мешкають в селі Попове Корнієнківської сільської ради переорав місцевий стадіон, тим самим лишивши дітлахів їх права на фізичний розвиток. На місці дитячого стадіону місцевий пан ОСОБА_5 посіяв гречку тим самим вирішивши, що гречка дітям корисніше. Так на протязі 6 років місцеві дітлахи не мають можливості ганяти м'яча на своєму улюбленому стадіону." (абзаци 4,5,6 заяви); у заяві, поданої до Національного антикорупційного бюро України, де вказано таке (цитати дослівні мовою оригіналу заяви): "... у с. Попове Великобагачанського району, Полтавської області ОСОБА_5 знищив дитячий садок, баню, переорав стадіон під потреби господарства. Зазначені діяння він робить не без відома місцевого сільського голови до якого я особисто звертався, але відповіді так і не отримав на якій підставі зроблені зазначені правопорушення. Також для отримання незаконних прибутків та за згодою місцевого сільського голови ОСОБА_1 переорані польові дороги між населеними пунктами (тепер щоб навідатись до своїх родичів необхідно їхати об'їзними шляхами у 5-10 км) та громадські пасовища призначені для випасу приватної крупної рогатої худоби. Найбільший на мою думку злочин вчинено у с. Шпирни Великобагачанського району, Полтавської області також для отримання надприбутків та без будь якого дозволу громадян, ОСОБА_5 не без участі славнозвісного місцевого сільського голови ОСОБА_1 вчинив акт вандалізму наругавшись над пам'яттю померлих, згорнув бульдозерами їх могили у яри, таким чином вивільнивши незаконним шляхом собі гектари землі під пашню. Є інші приклади порушень законів з боку ОСОБА_5, а саме: у с. Попове Великобагачанського району, Полтавської області він вимагає у мешканців будинку пристарілих переписувати на вказаних ним людей свої земельні ділянки та сплачувати за своє утримання 75% від їх пенсійних виплат .... У самому ТОВ "АГРОІНВЕСТ" панує Радянська влада та "Сталінський режим", працівники ТОВ "АГРОІНВЕСТ" залякані настільки, що не мають права вільно висловлювати свою думку з приводу незаконних дій ОСОБА_5, який звільняє "неугодних" працівників в продовж 2-х годин, чим порушує Конституцію України та кодекс законів про працю України" (абзаци 8, 9, 10,11 заяви). Стосовно ОСОБА_1: у заяві поданої до Національного антикорупційного бюро України (цитати дослівні мовою оригіналу заяви): "... у с. Попове Великобагачанського району, Полтавської області ОСОБА_5 знищив дитячий садок, баню, переорав стадіон під потреби господарства. Зазначені діяння він робить не без відома місцевого сільського голови до якого я особисто звертався, але відповіді так і не отримав на якій підставі зроблені зазначені правопорушення. Також для отримання незаконних прибутків та за згодою місцевого сільського голови ОСОБА_1 переорані польові дороги між населеними пунктами (тепер щоб навідатись до своїх родичів необхідно їхати об'їзними шляхами у 5-10 км) та громадські пасовища призначені для випасу приватної крупної рогатої худоби. Найбільший на мою думку злочин вчинено у с. Шпирни Великобагачанського району, Полтавської області також для отримання надприбутків та без будь якого дозволу громадян, ОСОБА_5 не без участі славнозвісного місцевого сільського голови ОСОБА_1 вчинив акт вандалізму наругавшись над пам'яттю померлих, згорнув бульдозерами їх могили у яри, таким чином вивільнивши незаконним шляхом собі гектари землі під пашню» (абзаци 8, 9); у заяві, поданої до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (цитата дослівна мовою оригіналу заяви): «Для отримання незаконних прибутків, вступивши в злочинну змову з головою громади (без відома громадян) було завдано великі збитки, а також правове беззаконня та акт вандалізму, ОСОБА_5 відчувши свою владу над всією громадою надав наказ своїм підлеглим, про зруйнування садків, будівель, могил (де були поховані також мої родичі), все що росло на присадибних ділянках, все було знищено та згорнуто бульдозерами у ярок. Все було зроблено, для отримання незаконним шляхом, гектари землі під пашню. Всі державні будівлі, які були зведені для забезпечення села були розламані та стерті з лиця землі, а вільна земля переорана. Зазначені злочинні дії були проведені також в селах Цикали та Вишарі та інших селах Полтавської області де він має владу. Так своїми не правовими діями ОСОБА_5 незаконно привласнив не один десяток гектарів землі нашої громади, тим самим маючи величезні прибутки, при цьому не плативши державі ані копійки» (абзац 5). 2) Зобов'язати відповідача ОСОБА_3, не пізніше наступного дня від набрання рішення у даній справі законної сили, спростувати інформацію, вказану в попередньому пункті, шляхом направлення: листа (заяви) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому (в якій) вказати, що ним поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_5 та ОСОБА_1, інформація, викладена у заяві, поданої ним у лютому (вхідний №2061/0/5-17 від 02.02.2017 року) на ім'я Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, а саме: "...перебуваючи ще головою колгоспу при СРСР ОСОБА_5 на території громади своїми діями зруйнував два села (Цикали та Шпирни) перетворивши їх на руїни, тим самим залишивши мешканців села без роботи. Мешканці зазначених сіл змушені були залишити свої домівки, для пошуку роботи і кращого життя, як для себе так для своїх дітей. Для отримання незаконних прибутків, вступивши в злочинну змову з головою громади (без відома громадян) було завдано великі збитки, а також правове беззаконня та акт вандалізму, ОСОБА_5 відчувши свою владу над всією громадою надав наказ своїм підлеглим, про зруйнування садків, будівель, могил (де були поховані також мої родичі), все що росло на присадибних ділянках, все було знищено та згорнуто бульдозерами у ярок. Все було зроблено, для отримання незаконним шляхом, гектари землі під пашню. Всі державні будівлі, які були зведені для забезпечення села були розламані та стерті з лиця землі, а вільна земля переорана. Зазначені злочинні дії були проведені також в селах Цикали та Вишарі та інших селах Полтавської області де він має владу. Так своїми не правовими діями ОСОБА_5 незаконно привласнив не один десяток гектарів землі нашої громади, тим самим маючи величезні прибутки, при цьому не плативши державі ані копійки. Відчуваючи свою безкарність ОСОБА_5 продовжує творити беззаконня, а саме:- переорює польові дороги (по якім мешканці громади мали змогу проїхати з одного села до іншого), межі, дороги уздовж посадок, узбіччя доріг, частково переорав місцеве пасовище для випасу приватної худоби громадян. Також ОСОБА_5 зневажаючи інтереси дітей, які мешкають в селі Попове Корнієнківської сільської ради переорав місцевий стадіон, тим самим лишивши дітлахів їх права на фізичний розвиток. На місці дитячого стадіону місцевий пан ОСОБА_5 посіяв гречку тим самим вирішивши, що гречка дітям корисніше. Так на протязі 6 років місцеві дітлахи не мають можливості ганяти м'яча на своєму улюбленому стадіону." (абзаци 4,5,6 заяви); листа (заяви) до Національного антикорупційного бюро України, в якому (в якій) вказати, що ним поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_5 та ОСОБА_1, інформація, викладена у заяві, поданої ним у грудні 2016 року (вхідний №К-12718 від 12.12.2016 року) на ім'я Національного антикорупційного бюро України, а саме: "... у с. Попове Великобагачанського району, Полтавської області ОСОБА_5 знищив дитячий садок, баню, переорав стадіон під потреби господарства. Зазначені діяння він робить не без відома місцевого сільського голови до якого я особисто звертався, але відповіді так і не отримав на якій підставі зроблені зазначені правопорушення. Також для отримання незаконних прибутків та за згодою місцевого сільського голови ОСОБА_1 переорані польові дороги між населеними пунктами (тепер щоб навідатись до своїх родичів необхідно їхати об'їзними шляхами у 5-10 км) та громадські пасовища призначені для випасу приватної крупної рогатої худоби. Найбільший на мою думку злочин вчинено у с. Шпирни Великобагачанського району, Полтавської області також для отримання надприбутків та без будь якого дозволу громадян, ОСОБА_5 не без участі славнозвісного місцевого сільського голови ОСОБА_1 вчинив акт вандалізму наругавшись над пам'яттю померлих, згорнув бульдозерами їх могили у яри, таким чином вивільнивши незаконним шляхом собі гектари землі під пашню. Є інші приклади порушень законів з боку ОСОБА_5, а саме: у с. Попове Великобагачанського району, Полтавської області він вимагає у мешканців будинку пристарілих переписувати на вказаних ним людей свої земельні ділянки та сплачувати за своє утримання 75% від їх пенсійних виплат .... У самому ТОВ "АГРОІНВЕСТ" панує Радянська влада та "Сталінський режим", працівники ТОВ "АГРОІНВЕСТ" залякані настільки, що не мають права вільно висловлювати свою думку з приводу незаконних дій ОСОБА_5, який звільняє "неугодних" працівників в продовж 2-х годин, чим порушує Конституцію України та кодекс законів про працю України" (абзаци 8, 9, 10,11 заяви); 3) Стягнути з відповідача ОСОБА_3, на користь ОСОБА_5, 150000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, завданої поширенням наклепницької, недостовірної, такої, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію, інформації; 4) Стягнути з відповідача ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1, 150000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, завданої поширенням наклепницької, недостовірної, такої, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію, інформації; 5) Стягнути є Відповідача ОСОБА_3, на користь позивачів судові витрати на загальну суму 5780,00 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник обох позивачів по справі ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити на підставі обставин, викладених в позовній заяві та інших письмових заявах поданих до суду.

В судовому засідання відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги позивачів не визнали, вважали їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, зазначали, що відповідач діяв в межах прав гарантованих йому ст. 40 Конституції України, посилалися на обставини, які викладені в їхніх письмових заявах поданих до суду.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1, представника позивачів, відповідача, представника відповідача, показання свідків сторони відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши письмові та речові докази по справі, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 12 грудня 2016 року звернувся із письмовим зверненням до директора антикорупційного бюро України ОСОБА_16, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Василя Сурикова, 3, місто Київ (а.с. 17, 18).

02 лютого 2017 року відповідач ОСОБА_3 звернувся із письмовим зверненням до Департаменту землеустрою, контролю, використання та охорони земель, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Народного ополчення, 3, місто Київ (а.с. 20, 21).

Позивач ОСОБА_5 є керівником сільськогосподарського товариства. Позивач ОСОБА_1 є головою територіальної громади. Зі змісту позовної заяви позивачі визначають себе як публічних осіб, а тому, з огляду на те, що стороною позивача дана обставина визнається, суд приймає її як таку, що не потребує доведенню.

Суд зазначає, що стороною позивача не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач звертався із письмовою заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, місцезнаходження юридичної адреси: вулиця Уютна, 23, місто Полтава Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 39767930. Департамент землеустрою, контролю, використання та охорони земель, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Народного ополчення, 3, місто Київ, є структурним підрозділом апарату Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та не ототожнюється судом із Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зважаючи не те, що позов подано до відповідача ОСОБА_3, суд не аналізує дії відповідних органів державної влади чи посадових і службових осіб цих органів, які стосуються розгляду письмового звернення, та розглядає справу в межах заявлених позовних вимог позивача. Тому суд констатує, що з огляду на відсутність будь-яких доказів, на момент виходу суду в нарадчу кімнату, які підтверджуються те, що відповідач звертався із письмовим зверненням до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, позовні вимоги позивачів в частині подання заяви відповідачем саме до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, і які містять недостовірну інформацію задоволенню не підлягають, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Щодо письмового звернення відповідача до директора антикорупційного бюро України ОСОБА_16 (а.с. 17, 18), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14 жовтня 2014 року №1698-VII, Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор.

Зважаючи на вище зазначене, суд розглядає письмове звернення відповідача ОСОБА_3 до директора антикорупційного бюро України, як гарантоване йому ст. 40 Конституції України право на звернення до відповідної посадової особи державного органу.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до п. 16 ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року №2657-XII, інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді

Суд зазначає, що письмове звернення відповідача ОСОБА_3 до директора антикорупційного бюро України, суд не розглядає як обставину, що підтверджує поширення недостовірної інформації відповідачем.

У пунктах 18 та 19 ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", роз'яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Посилання представника позивача на п. 15 ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", як на підтвердження поширення інформації щодо позивачів, суд не приймає, так як згадані висновки не відносяться до письмових звернень поданих відповідно до ст. 40 Конституції України.

Відповідно до п. 1 ПОЛОЖЕННЯ про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджене ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 14 січня 2015 р. №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Департамент землеустрою, контролю, використання та охорони земель, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Народного ополчення, 3, місто Київ, є структурним підрозділом апарату Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Досліджене в судовому засіданні письмове звернення відповідача ОСОБА_3 від 02 лютого 2017 року до Департаменту землеустрою, контролю, використання та охорони земель, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Народного ополчення, 3, місто Київ (а.с. 20, 21), суд розглядає, як письмове звернення в порядку ст. 40 Конституції України, до органу державної влади, право на яке має відповідач, і застосовує до нього всі відповідні висновки викладені судом вище, не вважаючи його таким, що доводить обставину поширення інформації відповідачем щодо позивачів.

Інших доказів на підтвердження поширення інформації відповідачем, стороною позивача до суду не надано.

Щодо долучених до позовної заяви інших письмових документів, які створені, прийняті чи підписані різними державними установами (а.с. 19, 159), то дані документи судом не аналізуються з огляду на те, що відповідач не мав до їхнього створення відношення, а суд, як зазначав вище, не аналізує дії відповідних органів державної влади чи посадових і службових осіб цих органів в межах даного провадження.

Суд при розгляді справи керується рішення Конституційного Суду України, яке в відповідно до ст. 151-2 Конституції України, є обов'язковим, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003, "поширив такі відомості" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб. Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до абзаців 7 - 9 РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 10 квітня 2003 року № №8-рп/2003, наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Зокрема, України про адміністративні правопорушення передбачають адміністративну відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, та за повідомлення завідомо неправдивих відомостей органам реєстрації актів громадянського стану, згідно до Кримінального кодексу України встановлюється кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками (стаття 259), завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину (стаття 383).

Відповідно до п. 15 ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З огляду на вище зазначене, суд приходить до висновку, що в діях відповідача, щодо подання відповідних письмових звернень до директора антикорупційного бюро України від 02 грудня 2016 року та до Департаменту землеустрою, контролю, використання та охорони земель від 02 лютого 2017 року, відсутній склад правопорушення, з огляду на відсутність такого складового елементу правопорушення, як поширення інформації, а тому суд вважає, що своїми діями відповідач не порушував особистих немайнових прав позивачів, а тому відсутні підстави для притягнення відповідача до юридичної відповідальності за дії, право на здійснення яких гарантовано Конституцією України.

Стороною позивача в судовому засіданні не доведено факту поширення відповідачем інформації щодо позивачів, а тому суд не аналізує зміст письмових звернень відповідача, які надсилалося директору Національного антикорупційного бюро України від 02 грудня 2016 року та до Департаменту землеустрою, контролю, використання та охорони земель від 02 лютого 2017 року, на предмет недостовірності інформації, так як поширення інформації є необхідним елементом складу юридичного правопорушення по даній категорії справ.

Щодо захисту особистих немайнових прав на підставі ст. 277 ЦК України,

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

В судовому засіданні не встановлено порушення особистих немайнових прав позивачів, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивачів в частині спростування відповідачем інформації.

Щодо стягнення моральної шкоди з відповідача на підставі ст. 23 ЦК України.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Статтею 23 ЦК України, встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З огляду на те, що судом не встановлено порушення відповідачем особистих немайнових прав позивачів, підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування маральної шкоди суд не знаходить.

Досліджені в судовому засіданні докази зі сторони відповідача, суд приймає в якості підтвердження того, що відповідач займає активну громадську позицію, а його звернення до державних органів не було скеровано з метою принизити ділову репутацію чи нанести шкоду особистим немайновим правам позивачів.

Щодо клопотання представника позивачів щодо визнання недопустимими та неналежними доказами по даній цивільній справі, письмових доказів, які надані позивачем на бланку обстеження Громадської організації "Регіональний народний контроль" (а.с. 120-130), суд відзначає, що докази відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Зважаючи на те, що представником позивачів не доведено, що дані докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом, та містять відомості щодо предмету доказування, то підстави для визнання даних доказів недопустимими та неналежними відсутні, а клопотання представника задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263, 264, 265, 268, 273, Розділом ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, до ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії СН №756864, виданий Залізничним РУ ГУ МВС України 21 квітня 1998 року, про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2018 року.

Суддя Ю.І. Ячало