КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2018 р. Справа№ 910/18218/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

При секретарі: Ярмак О.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 13 березня 2018 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 06.12.2017р. (повний текст рішення складено 21.12.2017)

у справі № 910/18218/17 (суддя М.М. Якименко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН - ТАК"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про стягнення 761 650, 88 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/18218/17 позов задоволено повністю.

На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" 14 139 грн. 88 коп. - 3% річних, 52 618 грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 1 600 грн. 00 коп. - судового збору.

Рішенням суду повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" 9 824 грн. 77 коп. - зайво сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої посилається на те, що спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі постанови Господарського суду м. Києва, що набрала законної сили -11.04.2017. Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України справа № 6-2759цс15 від 20.01.2016 р.

Апелянт вважає, що оскільки між сторонами спору виникли не зобов'язальні правовідносини, а такі, які виникають з приводу виконання судових рішень, вимоги про стягнення трьох процентів річних та встановленого індексу інфляції є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, апелянт зазначає, що спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі постанови Господарського суду м. Києва, що набрала законної сили - 11.04.2017 р. Позивач заявляє до стягнення кошти у період з 12.08.2016 р. по 30.09.2016 р. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), тобто за період до виникнення правовідносин між сторонами спору.

Апелянт вважає, що якщо припустити, що ТОВ «КІН-ТАК» має право на стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрати, то виключно у період з моменту виникнення правовідносин між сторонами, а саме з 11.04.2017 р., а отже у позивача відсутні правові підстави для заявлення до стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних, оскільки між сторонами не існувало жодних зобов'язань.

Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, а рішення господарського суду обґрунтованим та таким, що не підлягає зміні або скасуванню.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2011 року у справі №52/136 заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого документа задоволено, видано накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 647/10 від 29.10.2010 року наступного змісту:

задоволено повністю, 13.04.2011 року видано накази на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 647/10 від 29.10.2010 року наступного змісту:

- Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Хмельницьклегпром" (29000, м. Хмельницький, вул. Маршала Рибалко, 28, ідентифікаційний код 22768641, п/р 26002300101869 в ОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 315018) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованість по договору кредиту в сумі 4869497 (чотири мільйони вісімсот шістдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім) гривень 09 копійок.

- Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Хмельницьклегпром" (29000, м. Хмельницький, вул. Маршала Рибалко, 28, ідентифікаційний код 22768641, п/р 26002300101869 в ОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 315018) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) третейський збір в сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.

22.05.2009 року Приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. вчинено виконавчий напис за реєстровим №861 про звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №880/148-НКЛ23 від 06.10.2005 року в загальній сумі 3 792 267,44 грн., з яких: 2 987 585,45 грн. - заборгованість за кредитом (за період з 28.11.2008 року по 29.04.2009 року); 299 022,92 грн. - заборгованість за відсотками (за період з 28.11.2008 року по 29.04.2009 року); 220 568,99 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 03.11.2008 року по 30.04.2009 року); 13 364,5 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків (за період з 06.11.2008 року по 29.04.2009 року) та 269 225,58 грн. інфляційних витрат.

Також, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 647/10 від 29.10.2010 року стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Хмельницьклегпром" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором №880/148-НКЛ23 від 06.10.2005 року в загальній сумі 4 869 497,09 грн., з яких: 2 987 585,45 грн. - заборгованість за кредитом (за період з 28.11.2008 року по 30.03.2010 року); 938 449,17 грн. - заборгованість за відсотками (за період з 28.11.2008 року по 30.03.2010 року); 811 073,98 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 03.11.2008 року по 30.03.2010 року); 132 388,50 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків (за період з 06.11.2006 року по 30.03.2010 року), на виконання якого ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2011 року у справі №52/136 було видано 13.04.2011 року судовий наказ.

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління юстиції у Хмельницькій області від 19.08.2016 року ВП №30926150 було закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого напису №861 виданого 22.05.2009 року Приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. у зв'язку з тим, що грошові кошти по виконавчому документу у повному обсязі перераховано на користь стягувача (Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк").

Відповідно до постанови відділу примусового виконання рішень управління юстиції у Хмельницькій області від 19.08.2016 року ВП №30926150 було закінчено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва №52/136 від 13.04.2011 року у зв'язку з тим, що грошові кошти по виконавчому документу у повному обсязі перераховано на користь стягувача (Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк").

Таким чином, стягувачем АКБ "Укрсоцбанк" було двічі стягнуто заборгованість на суму 3 520 541,86 грн. (3 789 767,44 грн. заборгованість стягнута за виконавчим написом - 269 225,58 грн. інфляційних втрат, які були стягнуті за виконавчим написом, проте, не стягувались за судовим наказом) за кредитним договором №880/148-НКЛ23 від 06.10.2005 року за аналогічний період (даний факт встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 35 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року:

- визнано наказ Господарського суду міста Києва №52/136 від 13.04.2011 року, таким, що не підлягає виконанню на суму 3 520 541 (три мільйона п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 86 коп., з яких: 2 987 585,45 грн. - заборгованість за кредитом (за період з 28.11.2008 року по 29.04.2009 року); 299 022,92 грн. - заборгованість за відсотками (за період з 28.11.2008 року по 29.04.2009 року); 220 568,99 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 03.11.2008 року по 30.04.2009 року); 13 364,5 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків (за період з 06.11.2008 року по 29.04.2009 року);

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" (29013, м. Хмельницький, пр. Миру 57/3, оф. 5, код 22768641) 3 520 541 (три мільйона п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 86 коп. безпідставно одержаних грошових коштів стягувачем за наказом №52/136 від 13.04.2011 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року, становить 3 520 541,86 грн. і не потребує доказування.

21.04.2017 року на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2017р. №52/136 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р., які набрали законної сили 11.04.2017р., Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" 3 520 541 грн. 86 коп. безпідставно одержаних грошових коштів стягувачем за наказом №52/136 від 13.04.2011 року.

04.10.2017 року приватним виконавцем Авторговим А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54836645 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 року №52/136.

12.10.2017 року приватним виконавцем Авторговим А.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54836645.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач виконав рішення суду (ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року) щодо оплати заборгованості невчасно, а також у зв'язку із нарахуванням позивачем в порядку ст. 625 ЦК України 14 139,88 грн. (3% річних) та 52 618,02 грн. (інфляційних втрат) за невиконане грошове зобов'язання, за період з 12.08.2016р. по 30.09.2016р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Тобто, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 26.04.2017 року №3-1522гс16).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 20.12.2010 року №3-57гс10).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (пункти 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що відповідач виконав ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року лише 12.10.2017 року.

На підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 року у справі № 11/446).

Згідно з ст. 129-^{1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.}

^{Колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач не був позбавлений права самостійно виконати рішення суду, яке набрало законної сили, не чекаючи примусового виконання, яке передбачено розділом ХІV ГПК України, а позивач не зобов'язаний, а лише мав право пред'явлення наказу господарського суду до виконання.}

^{Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 14 139,88 грн. (3% річних) та 52 618,02 грн. (інфляційних втрат) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.}

^{Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.}

^{Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.}

^{Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в судовому рішенні обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.}

^{Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).}

^{Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/18218/17 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.}

^{Господарським судом першої інстанції також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 11 424,77 грн. (платіжне доручення №2 від 13.10.2017 року на суму 11 424,77 грн.), однак з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.12.2017 року позивач повинен сплатити 1 600,00 грн. судового збору, а тому у позивача наявна переплата судового збору в розмірі 9 824,77 грн.}

^{Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.}

^{З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 9 824,77 грн.}

^{Керуючись статтями 267, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -}

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення

Господарського суду м.Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/18218/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/18218/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18218/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська