Справа № 603/86/18

Провадження №2/603/106/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання - Швець Н.С.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Завадівської сільської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області до Завадівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 79,3 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м. Літня кухня «Б», Стодола «В», Стайня «Г», Курник «Д», Курник «Е», Комора «Ж», Погріб «Пг», Огорожа №1, Ворота №2, Огорожа №3.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько - ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.

Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом, спадщину належним чином прийняла, оскільки у встановлений законодавством строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме документи на житловий будинок.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явилася, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Завадівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з'явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 80 років в с.Завадівка Монастириського району Тернопільської області помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, актовий запис №21.

Ще за життя померлому належав:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 79,3 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м. Літня кухня «Б», Стодола «В», Стайня «Г», Курник «Д», Курник «Е», Комора «Ж», Погріб «Пг», Огорожа №1, Ворота №2, Огорожа №3, що підтверджується копією Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння виданого на підставі рішення виконкому Монастириської районної ради народних депутатів №197 від 25.10.1988 року та записано в реєстрову книгу за №1 Р.№25.

Згідно складеного 22.04.2015 року ОСОБА_3 в с.Завадівка Монастириського району Тернопільської області заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №8, останній на випадок своєї смерті заповів належний йому на праві особистої власності житловий будинок АДРЕСА_1 і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право - ОСОБА_1.

У відповідності до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В зв'язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, як спадкоємець за заповітом, та особа, яка вчасно звернулася з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини, засвідченої секретарем виконавчого комітету Завадівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області та зареєстрованої в реєстрі за №50.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність правовстановлюючих документів на будинковолодіння, позивач не може отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями, що підтверджується відмовою Монастириської державної нотаріальної контори від 30.01.2018 року №47/01-16, у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Правовою позицією, що висловлена Верховним Судом України по справі №6-137цс13 визначено, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. З 1966 року питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадян права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року), будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, реєстрації не підлягали.

Згідно технічного паспорта, житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1, був побудований в 1984 році.

Згідно п.43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 року №553), для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

З листа Міністерства Юстиції України від 21.02.2005 року «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» вбачається, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючі документи відсутні, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним в позовній заяві щодо спадщини у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, а отже, позивач ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини за заповітом у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливість з даних причин оформити спадщину в установленому законом порядку доведена матеріалами справи.

Суд не бере до уваги заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6, засвідчені секретарем виконавчого комітету Завадівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 26.12.2017 року, зареєстровані в реєстрі за №№37, 36 відповідно, які б мали право на спадкове майно за законом, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, згідно яких вони відмовляються від своєї частки у спадщині, що вказана в позовній заяві, так як, згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини (в редакції чинній на час відкриття спадщини).

Натомість, вищевказані заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідчать про те, що вони вказаної в позовній заяві спадщини не приймали, їм відомо про заявлені вимоги ОСОБА_1 та щодо них не заперечують, так як протягом розгляду справи в суді заперечень проти позову не подавали і ніяких дій, які б могли помішати позивачу у задоволенні його заявлених вимогах не вчиняла.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним в позовній заяві, а отже вона як спадкоємець за заповітом має право на вказане в позовній заяві спадкове майно, інших спадкоємців, які б претендували на дане спадкове майно у спадщині судом не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини на вказане в позовній заяві майно в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред'явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, тому є підстави визнати за нею право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являються житловий будинок з надвірними будівлями.

В зв'язку з наведеним та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на спадкове майно згідно позовних вимог.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), проживаючої за адресою с.Завадівка Монастириського району Тернопільської області до Завадівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04396130), юридична адреса місцезнаходження: с.Завадівка Монастириського району Тернопільської області, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме, на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 79,3 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м. Літня кухня «Б», Стодола «В», Стайня «Г», Курник «Д», Курник «Е», Комора «Ж», Погріб «Пг», Огорожа №1, Ворота №2, Огорожа №3, в порядку спадкування за заповітом і яке належало - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

В. М. Іванчук