Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 910/32824/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Резніченко Н.О.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок Бізнес Транс",

представник боржника - не з'явився,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України",

представник кредитора - Махиніч Н.В. (довіреність від 20.02.2018),

арбітражний керуючий Реверук Петро Костянтинович - особисто,

розглянув касаційну скаргу арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017

у складі колегії суддів: Пантелієнко В.О. (головуючий), Верховець А.А., Доманська М.Л.

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок Бізнес Транс"

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") звернулось до господарського суду м. Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок Бізнес Транс" (далі - ТОВ "Брок Бізнес Транс"), оскільки останнє має кредиторську заборгованість у сумі 1 883 353, 34 грн., яку неспроможне погасити.

2. Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.02.2016, за заявою ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", порушено провадження у справі № 910/32824/15 про банкрутство ТОВ "Брок Бізнес Транс"; визнано розмір грошових вимог ініціюючого кредитора у сумі 1 507 444, 95 грн.; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича, інше.

3. Ухвалою місцевого господарського суду від 11.04.2016 у справі № 910/32824/15, за результатами попереднього засідання, Заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Брок Бізнес Транс" на суму 15 292, 63 коп. залишено без розгляду; визнано конкурсним кредитором боржника ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1 898 291, 34 грн., з яких: 14 938, 00 грн. - перша черга, 1 507 444, 95 грн. - четверта черга, 375 908, 39 грн. - шоста черга; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Брок Бізнес Транс" на загальну суму 1 898 291, 34 грн.; зобов'язано розпорядника майна ТОВ "Брок Бізнес Транс" арбітражного керуючого Реверука П.К. протягом десяти днів повідомити кредиторів про час і місце проведення зборів кредиторів, інше.

4. Постановою господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/32824/15 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Брок Бізнес Транс"; припинено повноваження розпорядника майна ТОВ "Брок Бізнес Транс" арбітражного керуючого Реверука П.К.; визнано ТОВ "Брок Бізнес Транс" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "Брок Бізнес Транс" арбітражного керуючого Реверука П.К., інше.

5. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі № 910/32824/15 Клопотання ліквідатора ТОВ "Брок Бізнес Транс" арбітражного керуючого Реверука П.К. про затвердження розміру основної та додаткової грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Брок Бізнес Транс" задоволено; затверджено розмір основної грошової винагороди ліквідатора ТОВ "Брок Бізнес Транс" арбітражного керуючого Реверука П.К. у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Брок Бізнес Транс"; затверджено розмір додаткової грошової винагороди ліквідатора ТОВ "Брок Бізнес Транс" арбітражного керуючого Реверука П.К. у розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотки від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних від продажу майна майнових активів) боржника.

6. Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі № 910/32824/15 затверджено звіт арбітражного керуючого Реверука П.К. про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Брок Бізнес Транс" з 30.05.2016 по 09.10.2017 на загальну суму 161 731 грн. 02 коп.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

7. Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/32824/15 затверджено Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Брок Бізнес Транс"; вимоги кредитора ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на загальну суму 1 898 291, 34 грн., у відповідності до положень ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнані погашеними; ліквідовано ТОВ "Брок Бізнес Транс" як юридичну особу; стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь арбітражного керуючого Реверука П.К. витрати на оплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Брок Бізнес Транс" в розмірі 161 731, 02 грн.; припинено провадження у справі № 910/32824/15, інше.

Ухвала мотивована тим, що, у зв'язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, непогашеними залишились кредиторські вимоги ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на суму 1 898 291, 34 грн. В частині покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі, місцевий господарський суд виходив з правової позиції Вищого господарського суду України у постанові від 23.04.2013 по справі № 5020-544/2011 та наявності у справі лише одного (ініціюючого) кредитора.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 910/32824/15 апеляційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено; пункт 9 резолютивної частини оскарженої ухвали скасовано (в частині покладення витрати на оплату грошової винагороди ліквідатора на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"); в решті оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що комітетом кредиторів у цій справі не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого; діючими нормами Закону про банкрутство не передбачено стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) з кредиторів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, арбітражний керуючий Реверук П.К. звернувся до Верховного Суду у складі Касаційного господарського з касаційною скаргою.

10. У касаційній скарзі скаржник просить господарський суд касаційної інстанції:

10.1. скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 910/32824/15;

10.2. залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі № 910/32824/15.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Ухвалою від 19.01.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 11.01.2018), прийняв справу № 910/32824/15 господарського суду міста Києва до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Реверука П.К. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 910/32824/15; призначив розгляд № 44/497-б на 20.02.2018.

12. 05.02.2018 до Касаційного господарського суду від ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшов Відзив на касаційну скаргу арбітражного керуючого Реверука П.К., з запереченнями проти доводів та вимог скаржника, з підстав їх необґрунтованості.

13. 06.02.2018 арбітражний керуючий Реверук П.К. подав до господарського суду касаційної інстанції Пояснення до касаційної скарги , в яких зауважив на неправомірне застосування апеляційним господарським судом приписів ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

14. В судовому засіданні Касаційного господарського суду 20.02.2018, в порядку ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 01.03.2018.

15. 28.02.2018 до касаційного суду від арбітражного керуючого Реверука П.К. надійшли Пояснення по справі № 910/32824/15, в яких скаржник наголошував на тому, що надання послуг арбітражного керуючого як суб'єкта незалежної професійної діяльності відбувається на платній основі.

16. В засіданні суду касаційної інстанції, арбітражний керуючий Реверук П.К. повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній та у Поясненнях від 06.02.2018 та 28.02.2018, просив постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 910/32824/15 скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі № 910/32824/15 залишити в силі.

17. Представник ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в судовому засіданні касаційної інстанції, проти вимог та доводів скаржника заперечила, з підстав наведених у Відзиві на касаційну скаргу від 05.02.2018; просила касаційний господарський суд постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 910/32824/15 залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (арбітражного керуючого Реверука П.К.)

18. В касаційній скарзі, а також в Поясненнях до касаційної скарги від 06.02.2018 та 28.02.2018, скаржник доводив порушення апеляційним господарським судом ст. 43 Конституції України, ст. 4 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 4, 44, 49, 88 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), ст.ст. 45, 98, ч.1 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому скаржник доводив, що:

18.1 надання послуг арбітражного керуючого як суб'єкта незалежної професійної діяльності відбувається на платній основі;

18.2. безоплатна праця забороняється Конституцією України та прирівнюється до рабства, в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та інших міжнародних актів;

18.3. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування за підсумками процедури ліквідації був затверджений комітетом кредиторів (Протокол № 22/09/17 від 22.09.2017) та затверджений ухвалою місцевого господарського суду від 09.10.2017, яка не була оскаржена кредитором;

18.4. розрахунок грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі, був здійснений на підставі ухвали господарського суду першої інстанції від 19.04.2017, яка також не оскаржувалась кредитором;

18.5. застосування апеляційним господарським судом приписів ч.5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпідставним, оскільки стосується вимог кредиторів включених до реєстру вимог кредиторів, тоді як арбітражний керуючий не є кредитором у розумінні Закону про банкрутство;

18.6. вимоги апеляційної скарги стосувались лише п. 9 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 09.10.2017, проте, апеляційний господарський суд вирішив питання законності всієї ухвали в цілому;

18.7. саме дії ініціюючого кредитора вказують на створення штучних обставин, що призвели до здійснення процедури ліквідації понад строку, встановленого Законом про банкрутство.

Доводи ініціюючого кредитора (ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України")

19. ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у Відзиві на касаційну скаргу та представник кредитора в судових засіданнях Касаційного господарського суду доводили, що:

19.1. згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" джерелом оплати грошової винагороди ліквідатора та покриття його витрат, є наявні кошти у боржника, одержані від продажу його майна; вирішення питання щодо джерела оплати грошової винагороди ліквідатора є компетенцією комітету кредиторів; створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого є правом, а не обов'язком кредиторів;

19.2. у ході ліквідаційної процедури, грошові вимоги ініціюючого кредитора у сумі 1 898 291, 34 грн. залишились не погашеними, відтак, покладення на кредитора тягаря оплати послуг та витрат ліквідатора перечить конституційним засадам розумності, справедливості та верховенства права. При цьому, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в ході розпорядження майном боржника, оплату послуг розпорядника майна ТОВ "Брок Бізнес Транс" арбітражного керуючого Реверука П.К. здійснило в повному обсязі, у сумі 20 353, 98 грн.;

19.3. приписами Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого з кредиторів;

19.4. ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є акціонерним товариством, 100% акцій якого залишаються у державній власності до прийняття Кабінетом Міністрів України окремого рішення.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

20. Конституція України

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

21. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

22. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі і додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

23. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI

В силу приписів ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 1 ст. 99 вказаного Закону, унормовано, що, під час здійснення своїх повноважень, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є незалежним.

Згідно ч. 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

За приписами ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора. Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. Відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

А.2. Щодо суті касаційної скарги

Частиною 2 ст. 41 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Такі ж положення містять ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/32824/15, зокрема, затверджено Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Брок Бізнес Транс"; вимоги кредитора ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на загальну суму 1 898 291, 34 грн., у відповідності до положень ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнані погашеними; ліквідовано ТОВ "Брок Бізнес Транс" як юридичну особу; стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь арбітражного керуючого Реверука П.К. витрати на оплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Брок Бізнес Транс" в розмірі 161 731, 02 грн. (п. 9 резолютивної частини); припинено провадження у справі № 910/32824/15, інше.

Не зважаючи на те, що в апеляційному порядку арбітражним керуючим Реверуком П.К. було оскаржено лише п.9 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 09.10.2017 (щодо стягнення з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" витрати на оплату грошової винагороди арбітражного керуючого Реверука П.К.), апеляційний господарський суд, в силу приписів ч.2 ст. 101 ГПК України (у визначеній вище редакції), здійснював перевірку оскарженого судового акту у повному обсязі та прийняв оскаржену постанову (резолютивна частина) щодо ухвали господарського суду в цілому (скасовано п. 9 резолютивної частини, в іншій частині ухвалу залишено без змін).

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо виходу апеляційного суду за межі вимог його апеляційної скарги та здійснення апеляційного перегляду ухвали першої інстанцій від 09.10.2017 в цілому.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають спеціальний порядок оскарження судових рішень місцевого суду в апеляційному порядку та в касаційному.

Так, згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими врегульовані питання щодо касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство, на відміну від апеляційного порядку, коли предметом оскарження можуть бути усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (ч. 2 ст. 8 цього закону), у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

В інших випадках (при оскарженні інших судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство, але не передбачених нормами ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство) касаційне оскарження таких судових рішень в касаційному порядку та здійснення відповідного касаційного провадження не допускається.

Вказана правова позиція наведена у Постанові Верховного суду України від 04.11.2015 року по справі № 916/2019/13, від 18.11.2015 року у справі № 910/15007/14, від 27.01.2016 року у справі № Б11/009-12, від 25.05.2017 у справі № 925/2063/13.

Поряд з цим, як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, арбітражний керуючий Реверук П.К., в касаційному порядку, оскаржує постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 910/32824/15, прийняту за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

І, оскільки вказаною постановою переглянуто в повному обсязі ухвалу місцевого господарського суду, якою за результатами затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припинено провадження у справі про банкрутство, постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 910/32824/15 підлягає перегляду в касаційному порядку у повному обсязі, що не суперечить висновку про застосування ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", викладеному, зокрема, у постановах Верховного суду України від 04.11.2015 року по справі № 916/2019/13, від 18.11.2015 року у справі № 910/15007/14, від 27.01.2016 року у справі № Б11/009-12, від 25.05.2017 у справі № 925/2063/13.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 84 ГПК України, у мотивувальній частині рішення господарського суду вказується, зокрема, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Згідно з п. 7) ч. 2 ст. 105 вказаного Кодексу, в постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Тобто, в силу приписів ст. 101 ГПК України, незважаючи на те, що в апеляційній скарзі викладено доводи щодо незаконності частини рішення, суд зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість також і тієї частини рішення, яка не викликає заперечень особи, яка подала апеляційну скаргу.

Проте, мотивувальна частина постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 910/32824/15, всупереч наведеним законодавчим приписам, не містить мотивування, з посиланням на норми права, щодо ухвали господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/32824/15 в частині затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі. Тобто, апеляційний господарський суд, залишаючи в цій частині ухвалу місцевого господарського суду без змін, з зазначенням про це в резолютивній частині постанови, не навів жодного обґрунтування прийнятого рішення.

В цій частині, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним наголосити на тому, що ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, а й підсумовує хід усієї процедури банкрутства, починаючи від порушення провадження, та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Поряд з цим, приймаючи до уваги, що в даному випадку оскаржується постанова апеляційного господарського суду в цілому, з огляду на приписи ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.ч. 1, 2 ст. 106, ст. 107 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), враховуючи п. 3 ст. 317 ГПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), щодо остаточності постанови суду касаційної інстанції, а також, те, що дане питання має важливе значення у формуванні єдиної судової практики з питань оплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необхідним надати оцінку застосуванню судами першої та апеляційної інстанції приписів ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду (пункт 9 резолютивної частини) щодо стягнення з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Реверука П.К., апеляційний господарський суд, зокрема, виходив з того, що комітетом кредиторів у цій справі не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого; діючими нормами Закону про банкрутство не передбачено стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) з кредиторів.

Проте, апеляційний господарський суд не звернув уваги на приписи ст. ст. 41, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо оплатності роботи арбітражного керуючого (ліквідатор) за час виконання своїх повноваження. При цьому, слід зауважити на тому, що, за приписами ст. 115 вказаного Закону, право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Вирішуючи питання щодо розміру оплати послуг арбітражного керуючого за конкретний період виконання ним повноважень ліквідатора, господарський суд має визначити, який саме період виконання арбітражним керуючим обов'язків ліквідатора підлягає оплаті, яка саме сума та з яких джерел підлягає до сплати на користь арбітражного керуючого, оскільки фактичне отримання арбітражним керуючим оплати послуг неможливо без затвердження ухвалою господарського суду розміру, періоду, джерела та порядку оплати послуг арбітражного керуючого.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, при визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період.

Поряд з цим, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що вимоги ліквідатора, в силу приписів ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є такими, що погашені, у зв'язку з відсутністю коштів і майна банкрута , а також вважає неправомірним, в даному випадку, застосування вказаних вище приписів Закону про банкрутство, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Приписами ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавцем встановлені спеціальні джерела оплати винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зауважити на тому, що арбітражний керуючий, за наявності вимог щодо неоплачених винагороди та витрат, не є кредитором в розумінні приписів ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", його вимоги не включаються до Реєстру вимог кредиторів боржника, а, відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, входять до витрат, які задовольняють першочергово (поряд з забезпеченими вимогами), після реалізації частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду щодо застосування, в даному випадку (щодо оплати грошової винагороди та витрат ліквідатора), ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є неправомірним.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції припустився порушення вимог частини першої статті 4 7 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини першої ст. 43 названого Кодексу, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Як свідчить зміст прийнятої апеляційним господарським судом постанови, апеляційним господарським судом, в порушення вимог ст. ст. 99, 101 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), не було здійснено повторного розгляду справи, з встановленням усіх обставин справи та наданням цим обставинам відповідної оцінки, як це передбачено ст. ст. 47, 43 ГПК України (у редакції, що діяла до 15.12.2017).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у вказаній редакції), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги арбітражного керуючого Реверука П.К., та скасування постанови апеляційної інстанції повністю, з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду в іншому складі суддів.

В. Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 910/32824/15 повністю і передати справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков