Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/2503/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група"

представник - адвокат Колдоба М.В. (договір №1 про надання правової допомоги від 17.07.2017),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна",

представник - Жмарьова О.М. (довіреність №1 від 26.02.2018),

директор - Косарев Д.В.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

- Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки",

- Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнісон Страхування",

- Приватне підприємство "Автотранспортна компанія "Гарант"

представники третіх осіб не з'явилися

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 03.08.2017

у складі колегії суддів: Станік С.Р. (головуючий), Куксов В.В., Гончаров С.А.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.05.2017

у складі судді Босого В.П.

та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнісон Страхування"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 03.08.2017

у складі колегії суддів: Станік С.Р. (головуючий), Куксов В.В., Гончаров С.А.

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

про стягнення 582 071, 15 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 26.09.2017 справу №910/2503/17 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", а 20.11.2017 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнісон Страхування" надіслано Київським апеляційним господарським суд на адресу Вищого господарського суду України.

2. На момент набрання чинності 15.12.2017 Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 розгляд справи №910/2503/17 Вищим господарським судом України не завершено.

3. 27.12.2017, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №910/2503/17 Господарського суду міста Києва передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4. 22.01.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 15.01.2018, справа №910/2503/17 прийнята до провадження у Верховному Суді в складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., відкрито касаційне провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 20.02.2018 о 10 год. 30 хв., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 до закінчення його перегляду в касаційному порядку; в судовому засіданні 20.02.2018 оголошувалася перерва до 14 год. 15 хв. 27.02.2018.

5. 30.11.2017 до суду касаційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" подано додаткові обґрунтування до касаційної скарги, в яких відповідач доповнив доводи касаційної скарги про безпідставність заявлених позивачем, як страховиком третьої особи-1 (потерпілого), позовних вимог до відповідача, з вини якого було завдано шкоду, про відшкодування вартості втраченого вантажу, з посиланням на положення статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що визначає обсяг відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами у суб'єкта страхової діяльності.

6. 06.02.2018 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" подало відзив на касаційну скаргу третьої особи-2 - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнісон Страхування", в якому заперечував доводи скаржника та просив залишити касаційну скаргу третьої особи-2 без задоволення.

7. На розгляд суду касаційної інстанції винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 924, 993, 1166, 1194 ЦК України, статей 26, 27 Закону України "Про страхування", статей 11, 14 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" та норм процесуального права - статей 32, 34, 43, 84, 105, 111-28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991 до внесення змін Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

8. 15.02.2017 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "СК "УСГ", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" (далі - ТОВ "Вєста Україна", відповідач) про стягнення 582 071, 15 грн.

8.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач, як страховик, на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування вантажів №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 внаслідок настання страхової події - крадіжки застрахованого вантажу виплатив третій особі-1, як страхувальнику, страхове відшкодування в розмірі 582 071, 15 грн., а, тому, в силу положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України набув права вимоги до відповідача як особи, відповідальної за шкоду, завдану втратою вантажу (тютюнових виробів), прийнятого до перевезення від третьої особи-1 за договором транспортного експедирування з обов'язком щодо збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі одержувачеві відповідно до статті 924 ЦК України.

9. За наслідком автоматизованого розподілу справи між суддями 15.02.2017 позовна заява передана для розгляду судді Босому В.П., який ухвалою суду від 17.02.2017 прийняв її до розгляду та порушив провадження у справі №910/2503/17, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" (далі - ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки", третя особа-1) як особу, якій завдано майнову шкоду внаслідок настання страхового випадку.

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнісон Страхування" (далі - ПрАТ "СК "Юнісон Страхування", третя особа-2) як страховика, яким застраховано майновий інтерес, пов'язаний з цивільною відповідальністю відповідача при здійсненні господарської діяльності з експедирування вантажів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. 10.05.2017 Господарський суд міста Києва у складі судді Босого В.П. задовольнив позов, стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти на суму 582 071, 15 грн. та судовий збір на суму 8 731, 07 грн.

11.1. Судом встановлено укладення 31.12.2015 між позивачем, як страховиком, та третьою особою-1, як страхувальником, договору добровільного страхування вантажів №40-0105-15-00011, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим вантажем, а страховим ризиком (випадком) визначено втрату, знищення або пошкодження застрахованого вантажу внаслідок подій, передбачених пунктом 3.1.1. Правил добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) від 22.06.2006 "З відповідальністю за всі ризики" у відповідності до Institute Cargo Clauses (A) ICC 252 (1/182), включаючи проміжне зберігання вантажів на складах; строк дії договору визначено з 01.01.2016 по 31.12.2016 (пункти 3.1., 7, 9 Договору).

11.2. Судом встановлено, що 01.01.2016 між третьою особою-1, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір №0116В про надання послуг транспортного експедирування (далі - Договір експедирування), за умовами якого виконавець надає транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів, які належать замовнику, або щодо яких є заявка на перевезення від замовника, а замовник приймає та оплачує надані послуги; виконавець має право для виконання заявки на перевезення від замовника здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені, при цьому, виконавець несе повну відповідальність перед замовником за збереження вантажу та за дії таких третіх сторін, включаючи, але не обмежуючись діями, що можуть призвести до матеріальних збитків (пункти 1.1., 1.5. Договору).

11.3. Судом встановлено укладення 15.02.2016 між відповідачем, як експедитором, та Приватним підприємством "Автотранспортна компанія "Гарант" (далі - ПП "Автотранспортна компанія "Гарант"), як перевізником, договору №15/02/16, згідно з яким перевізник зобов'язався виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом за замовленням експедитора у міжнародному та/або міжміському та/або місцевому сполученні і надати додаткові послуги, необхідні для поставки вантажу (пункт 1.1. Договору).

11.4. Суд встановив, що на виконання Договору експедирування, 28.04.2016 відповідачем прийнято від третьої особи-1 вантаж (тютюнові вироби) для транспортування за маршрутом місто Прилуки - місто Умань, що підтверджується товарно-транспортною накладною №9117028091 від 28.04.2016.

11.5. Судом встановлено, що 29.04.2016 під час розвантаження автомобіля у місці призначення виявлено нестачу вантажу на загальну вартість 760 209, 65 грн., про що представниками третьої особи-1, вантажоодержувача та водія складено акт про прийняття продукції від 29.04.2016.

11.6. Суд встановив, що нестача вантажу сталася у зв'язку із викраденням невідомими особами частини завантаженого товару під час перебування автомобіля, яким здійснювалося перевезення, на стоянці в місті Умань, за фактом чого було відкрито кримінальне провадження №12016250250000796.

11.7. Судом встановлено, що третя особа-1 звернулася до позивача, як страховика, із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 12.05.2016; позивачем на підставі страхового акта №ДКЦВ-11731 від 03.11.2016 виплачено на користь страхувальника (третьої особи-1) страхове відшкодування в розмірі 582 071, 15 грн. за договором добровільного страхування вантажів №40-0105-15-00011 від 31.12.2015 відповідно до платіжного доручення №20548 від 04.11.2016.

11.8. Суд встановив, що до позивача-страховика у зв'язку з виплатою третій особі-1, як потерпілому, страхового відшкодування, в межах суми 582 071, 15 грн. перейшло право вимоги до відповідача (експедитора) як особи, відповідальної за збереження переданого йому третьою особою-1 до перевезення вантажу, що стало підставою для звернення позивача до відповідача з позовом про стягнення грошових коштів в розмірі виплаченого третій особі-1 страхового відшкодування.

11.9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" та дійшов висновку про виникнення у позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, права вимоги до відповідача, з вини якого було завдано шкоди майновим інтересам страхувальника (третьої особи-1) у зв'язку із незабезпеченням схоронності переданого йому для транспортування вантажу, застрахованого позивачем, що є підставою для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності відповідно до пункту 1.5. Договору експедирування та вимог статті 924 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

12. 25.05.2017 через місцевий господарський суд відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 та обґрунтовував його прийняттям з порушенням норм статей 525, 526, 629, 614, 617, 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 4-2, 4-3, 22, 38, 111-28 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

13. 30.05.2017 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №910/2503/17 передана на розгляд колегії суддів: Станік С.Р. - головуючий, Куксов В.В., Гончаров С.А.

14. 06.07.2017 Київський апеляційний господарський суд ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПП "Автотранспортна компанія "Гарант" (далі - тертя особа-3) як особу, що фактично здійснювала перевезення втраченого вантажу за замовленням відповідача-експедитора.

15. 03.08.2017 Київський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу відповідача, рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі №910/2503/17 залишив без змін.

15.1. Апеляційний суд погодився із встановленням судом першої інстанції фактичних обставин виникнення у позивача-страховика права вимоги до відповідача в межах фактичних витрат на виплату третій особі-1 страхового відшкодування, у зв'язку із втратою застрахованого позивачем вантажу, переданого третьою особою-1 для транспортування відповідачу-експедитору, та погодився із визначеними судом, як правовими підставами для задоволення позову, положеннями статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", що передбачають право вимоги страховика (позивача), який відшкодував шкоду, завдану страхувальнику (третій особі-1) внаслідок незабезпечення схоронності належного йому вантажу перевізником (третьою особою-3), за дії якого відповідає відповідач-експедитор, до винної особи (відповідача) на суму виплаченого страхового відшкодування 582 071, 15 грн.

15.2. Апеляційним судом відхилено доводи відповідача про відсутність його вини у завданні шкоди третій особі-1 внаслідок втрати вантажу, переданого нею для транспортування відповідачу-експедитору, з посиланням на недоведення відповідачем належними та допустимими доказами факту втрати спірного вантажу не з його вини з огляду на встановлені обставини зупинки залученого відповідачем перевізника в місті Умань на певній огородженій охоронюваній території та споживання ним послуг паркування автомобіля (автостоянки) зі спірним вантажем без попереднього погодження такої зупинки із третьою особою-1, як власником вантажу, та без підтвердження факту здійснення охорони спірного вантажу особою, яка надавала послуги з паркування автотранспорту на стоянці по вулиці С. Бандери, 23 в місті Умань.

15.3. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що цивільно-правова відповідальність відповідача при здійсненні ним експедирування вантажів застрахована третьою особою-2 відповідно до договору №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015, а, відтак, викрадення належного третій особі-1 вантажу під час його перевезення залученим відповідачем перевізником, за дії якого він відповідає у тому ж порядку, як і за власні дії, є страховим випадком за договором страхування, укладеним між відповідачем та третьою особою-2, що надає відповідачу право звернутися до його страховика (третьої особи-2) з вимогою щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку з понесеними ним витратами на компенсацію позивачу суми страхової виплати на користь третьої особи-1.

15.4. За наслідком повторного розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 582 071, 15 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, зазначивши про правильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, а також відхиливши доводи відповідача про неповноту дослідження обставин справи при розгляді позовних вимог та подані ним докази на спростування його вини у виникненні страхового випадку, як неналежні та недопустимі у даній справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржників (відповідача та третьої особи-2 у справі)

16. Відповідач доводив помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог як таких, що ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах вини відповідача у завданні шкоди третій особі-1 та виникнення у відповідача обов'язку перед позивачем з відшкодування вартості виплаченого третій особі-1 страхового відшкодування в розмірі ціни позову у даній справі; зазначав про те, що відповідно до пункту 5.2. Договору експедирування, межі відповідальності відповідача-експедитора перед третьою особою-1, як замовником послуг з перевезення спірного вантажу, визначаються лише сумою франшизи за відсутності вини відповідача у втраті вантажу, при цьому, третя особа-1 самостійно звертається до своєї страхової компанії (позивача) за відшкодуванням шкоди, завданої втратою належного їй вантажу при його перевезенні відповідачем.

17. Відповідач доводив, що суди не застосували до спірних правовідносин положення статті 1194 ЦК України, що визначає обов'язок відповідача-страхувальника відповідати за завдану ним шкоду третій особі-1 лише в межах різниці між фактичним розміром завданої ним шкоди та сумою страхового відшкодування, яка має бути виплачена позивачу за рахунок третьої особи-2, яка застрахувала цивільну відповідальність відповідача перед третіми особами при наданні ним послуг з експедирування вантажів.

18. Вимоги касаційної скарги відповідача полягають у скасуванні рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, висновки яких не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та ухваленні нового рішення про відмову у задоволенні позову.

19. Третя особа-2 не погодилася з мотивами прийняття рішення (постанови) судом апеляційної інстанції в частині висновків про те, що викрадення належного третій особі-1 вантажу під час його перевезення відповідачем є страховим випадком за договором страхування цивільної відповідальності експедитора, укладеного відповідачем з третьою особою-2, що не позбавляє відповідача права звернутися до страховика (третьої особи-2) з вимогою щодо виплати страхового відшкодування, з посланням на непідтвердження таких висновків апеляційного суду належними та допустимими доказами.

20. Третя особа-2 просить суд касаційної інстанції виключити з мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного суду висновки про те, що викрадення вантажу під час здійснення організованого відповідачем перевезення є страховим випадком саме за договором №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015.

21. У відзиві на касаційну скаргу третьої особи-2 відповідач зазначив про необґрунтованість доводів скаржника та стверджував, що втрата спірного вантажу на території автостоянки відбулася внаслідок його викрадення невстановленими особами, що є страховим випадком за договором страхування цивільної відповідальності відповідача-експедитора перед третіми особами, страховиком за яким є третя особа-2, а, відтак, на думку відповідача, саме третя особа-2 є належним відповідачем за вимогами позивача щодо відшкодування виплаченого ним страхового відшкодування третій особі-1 як власнику втраченого вантажу.

Доводи інших учасників справи

22. Позивач та треті особи 1, 3 відзивів на касаційні скарги відповідача та третьої особи-2 не подали.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

23. Закон України "Про страхування"

Стаття 1 - страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частина 1 статті 3 - страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Частини 1, 4 статті 6 - добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. До видів добровільного страхування належать страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) та страхування відповідальності перед третіми особами.

Частина 2 статті 8 - страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Частини 16, 18 статті 9 - страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку; франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частина 1 статті 25 - здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Стаття 27 - до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

24. Цивільний кодекс України

Стаття 979 - за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 980 - предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 частини 1).

Стаття 993 - до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

25. Господарський кодекс України

Стаття 42 - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

26. Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність"

Стаття 1 - транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Стаття 13 - експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.

Частина 3 статті 14 - експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

27. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2017

Частина 1 статті 43 - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

28. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржників про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі, разом з тим, доводи скаржників про допущення в цілому процесуальних порушень при прийняття та оцінці доказів відповідно до статей 32, 34, 43 ГПК України в редакції до 15.12.2017, доводи про порушення вимог статей 629, 993, 1194 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" колегія суддів Верховного Суду вважає прийнятними.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

29. З аналізу норм статті 42 Господарського кодексу України та статей 1, 13, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" вбачається, що транспортно-експедиторська діяльність є видом господарської діяльності експедитора, яка здійснюється ним на власний ризик та полягає у виконанні або організації виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг за дорученням клієнта та за його рахунок; при цьому, експедитор вправі застрахувати свою цивільно-правову відповідальність, пов'язану з ризиками втрати, знищення, пошкодження чи нестачі вантажу, переданого йому для перевезення замовником, в тому числі відповідальність, пов'язану з діями третіх осіб, які були залучені експедитором до здійснення фактичного перевезення вантажу замовника.

30. Преамбулою Закону України "Про страхування" визначено сферу дії цього Закону та поширено його на відносини страхування з метою посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Під поняттям "страхування" статтею 1 цього Закону визначено вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Положеннями частини 4 статті 3 Закону України "Про страхування" страхувальникам надано право при укладенні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, зокрема, договорів страхування відповідальності, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок визначено як подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, юридична особа-страхувальник при укладенні із суб'єктом страхової діяльності (страховиком) договору страхування цивільної відповідальності, що може настати під час здійснення нею підприємницької діяльності, розраховує на добросовісність страховика у разі настання страхового випадку щодо виконання ним обов'язку з виплати на користь страхувальника або на користь третьої особи-потерпілого (вигодонабувача) страхового відшкодування, яке повністю (частково) покриє збитки (шкоду), завдані настанням страхового випадку.

31. Як вбачається з пункту 2.1. договору №0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015, страховий випадок за цим договором вважається таким, що наступив, якщо претензія, яка надійшла від третьої сторони, має всі підстави згідно умов договору між страхувальником (відповідачем) та третьою стороною, що надіслала претензію, та не суперечить чинному законодавству України (т. 1, а.с. 115).

31.1. Пунктом 5.2. договору №0116В про надання послуг транспортного експедирування від 01.01.2016 відповідач, як виконавець, та третя особа-1, як замовник, погодили, що замовник самостійно звертається за відшкодуванням до своєї страхової компанії, якщо виконавець доведе, що втрата, нестача або пошкодження продукції, переданої йому замовником для перевезення, сталася не з вини виконавця, а з причин, які можна кваліфікувати як страховий випадок відповідно до договору страхування замовника; у разі отримання замовником відповідного відшкодування від страхової компанії, що покриває зазначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю, окрім суми франшизи, яку виконавець має виплатити замовнику в повному обсязі (т. 1, а.с. 26).

31.2. З матеріалів справи вбачається, що третьою особою-1, як власником вантажу, викраденого при наданні послуг з його перевезення відповідачем-експедитором, пред'явлено відповідачу претензію за вих. №945/16 ПО від 04.05.2016 про сплату 760 209, 65 грн. збитків, завданих третій особі-1 втратою вантажу (тютюнових виробів), яку відповідач не виконав (т. 1, а.с. 110 - 111).

31.3. Матеріалами справи підтверджуються обставини направлення відповідачу 14.12.2016 третьою особою-1 претензії за вих. №2848/16 ПО про сплату 178 138, 50 грн. франшизи на підставі пункту 5.2. Договору експедирування та зазначав про виконання позивачем-страховиком зобов'язання з виплати третій особі-1 страхового відшкодування на суму 582 071, 15 грн.; відповідач зазначену претензію розглянув та сплатив на користь третьої особи суму франшизи (т. 1, а.с. 112 - 114).

31.4. Отже, відповідач повністю виконав деліктне зобов'язання перед третьою особою-1, виходячи з умов пункту 5.2. Договору експедирування від 01.01.2016.

31.5. При цьому, виходячи з положень статей 512, 514 ЦК України, до позивача, як нового кредитора у деліктному зобов'язанні, перейшло право вимоги до відповідача на суму виплаченого третій особі-1 страхового відшкодування в силу закону (статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування").

32. Розглядаючи позовні вимоги страховика третьої особи-1 до відповідача, суди не врахували правового статусу відповідача як особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальністю перед третіми особами під час здійснення нею транспортно-експедиторської діяльності у третьої особи-2, що зумовлює необхідність застосування до спірних правовідносин норм статті 1194 ЦК України при визначенні обсягу відповідальності відповідача за шкоду, завдану позивачу як новому кредитору у деліктному зобов'язанні, у зв'язку з втратою спірного вантажу при його перевезенні.

33. Виходячи з положень статті 1194 ЦК України, відповідач, як страхувальник, несе цивільну відповідальність за завдану ним шкоду у зв'язку із втратою переданого йому третьою особою-1 для перевезення вантажу в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням, на здійснення якого третьою особою-2, як страховиком, вправі розраховувати відповідач, виходячи із загальної спрямованості правовідносин страхування на захист його майнових інтересів як страхувальника на користь третьої особи (вигодонабувача).

34. Разом з тим, задовольняючи позов про стягнення з відповідача повної суми страхового відшкодування позивача-страховика на користь третьої особи-1, суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до спірних правовідносин норм статті 1194 ЦК України та не дослідили обставин справи на предмет прийняття третьою особою-2, як страховиком відповідача, рішення про виплату в повному обсязі чи частково відповідачу-страхувальнику чи третій особі-вигодонабувачу суми страхового відшкодування у зв'язку із втратою спірного вантажу, чи правомірність відмови у такій виплаті, а, відтак, не з'ясували дійсного обсягу цивільної відповідальності відповідача перед позивачем та дійшли передчасного висновку по суті позовних вимог.

35. Положеннями статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. До видів добровільного страхування Законом віднесено страхування вантажів та страхування відповідальності перед третіми особами.

Отже, при з'ясуванні правовідносин, що склалися між відповідачем та його страховиком (третьою особою-2), третьою особою-1 та її страховиком (позивачем), а також при визначенні умов добровільного страхування цивільної відповідальності відповідача при наданні ним послуг з експедирування вантажу та умов добровільного страхування третьою особою-1 належного їй спірного вантажу, який було втрачено відповідачем, судам належало проаналізувати правила страхування чи умови страхування ризиків страховиками (позивачем та третьою особою-2) на предмет встановлення ними загальних умов та порядку виплати страхового відшкодування у разі настання страхових випадків.

36. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення (постанови) у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Разом з тим, оскаржувані в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог прийняті за умов неповноти дослідження обставин справи та незастосування до спірних правовідносин положень статті 1194 ЦК України, що визначає порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

37. Суд частково погоджується з доводами відповідача та третьої особи-2, зазначеними у пунктах 16, 17, 19, 21 мотивувальної частини постанови, виходячи з висновків відповідно до пунктів 29 - 35 даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. З огляду на зазначене та наявність порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг відповідача та третьої особи-2, скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати обсяг відповідальності відповідача, цивільна відповідальність якого застрахована третьою особою-2, дослідити обставини звернення відповідача до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, встановити правомірність результату її розгляду, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті та в залежності від встановленого визначити коло відповідачів у справі та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

В. Судові витрати

39. У зв'язку із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється, а є обов'язком суду за результатами вирішення спору по суті при новому розгляді справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнісон Страхування" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі №910/2503/17 скасувати. Справу №910/2503/17 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк