Номер справи місцевого суду: 523/2163/16-ц

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Колеснікова Г.Я.,

суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Ярахмедова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 07 червня 2006 року у м.Одесі на проспекті Добровольського сталося ДТП за участі автомобіля марки «БМВ-318» під керуванням ОСОБА_4 та мопеда під керуванням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок якого останньому були завдані тяжкі тілесні ушкодження.

Постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 05 березня 2009 року відповідач ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з амністією, кримінальна справа за його обвинуваченням за ч.2ст.286 КК України закрита.

Позивач ОСОБА_2, посилаючись на те, що заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень потягло за собою визнання його інвалідом 2 групи, що він переніс численні операції, кожна з яких приносила додаткові фізичні страждання та зруйнування нервової системи, повністю змінило уклад його життя тощо, просив суд:

-відшкодувати шкоду, завданою каліцтвом за період з 07 червня 2006 року по 07 лютого 2016 року, в розмірі 142 590 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 1358 грн. х 105 міс.;

-щомісячно, з лютого 2016 року до повного відновлення здоров'я, відшкодовувати йому заподіяну шкоду в зв'язку з втратою здоров'я, без врахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, не менше мінімальної заробітної плати;

-стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 700 000 грн.;

-стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 8 500 грн.

Позивач ОСОБА_3, посилаючись на те, що:

-витрати на придбання ліків, медичних матеріалів та допоміжних засобів для лікування її неповнолітнього сина в 2006-2007 роках у зв'язку із збільшенням інфляції та підвищенням вартості життя становили 32 053,56 грн.,

-витрати на посилене харчування за період з 17 червня 2006 року по 30 липня 2017 року становили 277 780 грн. із розрахунку 95 грн. в день;

-витрати на постійний медичний догляд на протязі 41 місяця 11 днів (з 08 липня 2006 року по 05 листопада 2006 року, з 21 грудня 2006 року по 17 травня 2007 року, з 24 травня 2007 року по 08 лютого 2010 року) становили 41 366,63 грн. із розрахунку 1 000 грн. в місяць;

-витрати на постійний сторонній догляд на протязі 41 місяця 11 днів становили 20 683,26 грн. із розрахунку 500 грн. в місяць;

-витрати на постійний побутовий догляд і піклування на протязі 28 місяців 3 дні (з 08 липня 2006 року по 05 листопада 2006 року, з 21 грудня 2006 року по 17 травня 2007 року, з 24 травня 2007 року по 01 січня 2009 року) становили 9 834,98 грн. із розрахунку 350 грн. в місяць;

-витрати на додаткові заняття з репетиторами для засвоєння шкільної програми на протязі 18 місяців ( з 01 вересня 2006 року по 30 травня 2007 року, з 01 вересня 2007 року по 30 травня 2008 року) становили 21 600 грн. із розрахунку 1 200 грн. в місяць;

-знищено мопед, який придбано за 600 доларів США, що еквівалентно 15 960 грн. на час звернення до суду з позовом із розрахунку 1 дол. США /26,6 грн.;

-її неповнолітній син зазнав тяжкі тілесні ушкодження, 2 тижні знаходився в реанімації, неодноразово йому робили операції та проводили інтенсивне лікування, рана на п'ятці досі не загоюється і потребує постійного лікування, ліва нога стала коротшою за праву на 3 см. і він визнаний інвалідом 2 групи, що ці обставини їй, як матері, завдають моральні страждання та додаткові душевні муки, просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь:

- матеріальну шкоду в розмірі 419 278,43 грн. (32 053,56+277 780+41 366,63+20 683,26+9,834,98+21 600+15 960);

-моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.;

-судові витрати на правову допомогу в розмірі 8 500 грн.

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_3 уточнила свої вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на придбання ліків, медичних матеріалів та допоміжних засобів для лікування сина та зменшила їх на 5 322,61 грн., посилаючись на те, що МТСБУ у травні 2016 року відшкодувало їх у добровільному порядку у зазначеному розмірі.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2017 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 11 травня 2017 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я в період з червня 2006 року по лютий 2016 року у розмірі 103 929 грн., а також моральну шкоду у розмірі 500 000 грн., а всього 603 629 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати за правову допомогу у розмірі 8 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 391 470,61 грн., моральну шкоду у розмірі 200 000 грн., а всього 591 470,61 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати за правову допомогу у розмірі 8 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 8 000 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2017 року заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.

Незаконність рішення суду першої інстанції обґрунтував неправильним застосуванням норм матеріального права і процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначав, що:

-передбачених законом підстав для стягнення з нього шкоди, завданої каліцтвом, на користь ОСОБА_2 не встановлено;

-для пред'явлення ОСОБА_2 вимог про відшкодування моральної шкоди сплив строк позовної давності та, крім того, розмір моральної шкоди, стягнутий з нього на користь ОСОБА_2 необґрунтовано великий та підлягає детальному з'ясуванню з урахуванням матеріалів кримінального провадження, які судом першої інстанції не досліджувались;

-вимоги ОСОБА_3 про стягнення витрат на ліки, посилене харчування ОСОБА_2, на постійний медичний, сторонній та побутовий догляд, на репетиторів та матеріальну шкоду у зв'язку із знищенням мопеда не підтверджені належними та допустимими доказами;

-позивач ОСОБА_3 не мала права за законом заявляти вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відмова в задоволенні вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про щомісячне відшкодування заподіяної шкоди в зв'язку з втратою здоров'я з лютого 2016 року до повного відновлення здоров'я, викладена в мотивувальній частині рішення, ОСОБА_5 та його представником в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Заява про ухвалення додаткового рішення в цій частині за заявою осіб, які беруть участь у справі, до суду не подавалась, а суд першої інстанції з власної ініціативи зазначене питання не вирішував.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_3 та представника позивачів адвоката ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_4 та його представників адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_8, дослідивши матеріали даної справи, а також матеріали витребуваних із Суворовського районного суду м.Одеси кримінальних справ № 1-п-178/09 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, №523/4690/14-к за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.128 КК України, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15 грудня 2017р.) Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 ч. 1 Розділу ХІII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03жовтня 2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційне провадження у справі відкрито 06 жовтня .2017 року (т.2 а.с.28), тобто до набрання чинності ЦПК України в редакції 2017 року, тому з 15 грудня 2017 року справа підлягає розгляду за процесуальними правилами цього Кодексу.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина друга цієї статті визначає, що збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 5, 9 своєї постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року з подальшими змінами Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 1ч.1 ст.1888 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Ця норма збігається із правилом ч. 3 ст. 22 ЦК України, яка також передбачає, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.

Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь:

-ОСОБА_2 матеріальної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я в період з червня 2006 року по лютий 2016 року в розмірі 103 929 грн., а також моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.;

- ОСОБА_3 матеріальної шкоду на придбання ліків, медичних матеріалів та допоміжних засобів,

оскільки висновки суду в цій частині відповідають положенням ст.ст.22,1166,1167,1888, 1195,1199 ЦК України.

Проте із висновками суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в частині постійного, медичного, стороннього та побутовий догляду і піклування, витрат на репетиторів, відшкодування майнової шкоди у зв'язку із знищенням мопеда та в частині стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на правову допомогу колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5

Судом встановлено, що 07 червня 2006 року в 21 год. 30 хв. в м. Одесі по пр. Добровольського від вул. Заболотного в напрямку вул.10 лінія рухався автомобіль «БМВ-318», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_9, який біля будинку № 90 порушив вимоги п.п.2.3. «б»; 12.1; 12.4 «Правил дорожнього руху» та скоїв зіткнення з мопедом під керуванням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в результаті чого останньому завдані тяжкі тілесні ушкодження, а пасажиру мопеда ОСОБА_10 заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 березня 2009 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6. п. 4 КПК України, ст.ст. 44, 86 КК України, ст.1 п. «б» і ст.9 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, тобто з нереабілітуючих обставин. Цивільний позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 160 000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди залишений без розгляду.

В результаті ДТП, скоєної 07 червня 2006 року ОСОБА_9, позивачу ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тяжкої відкритої черепно-мозкової травми, перелому лобної кості з переходом на основу черепа в області передньої черепної ямки з забоєм головного мозку, епідермальної гематоми лобної області зліва, субарахної дального крововиливу, забійних ран і осаднення обличчя, закритих переломів лівої стегнової кості в середній треті та внутрішньої щиколотки лівої гомілки, скальпованої рани лівої п'яточної області, які згідно висновку судової медичної експертизи № 5144 від 28 листопада 2006 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В зв'язку з вказаними тілесними ушкодженнями позивач ОСОБА_2 тривалий час знаходився на лікуванні.

Так, в період з 07 червня 2006 року по 20 червня 2006 року - в ортопедичному відділені Одеської обласної дитячої лікарні, що підтверджується випискою - епікризом з історії хвороби № 12946 вказаної лікарні. В той же день позивачу ОСОБА_2 зробили хірургічну операцію на п'яточній області лівої ноги, а також операцію на лівій щиколотці по стабілізації відломків кісток щиколотки та наклали скелетну витяжку.

08 червня 2006 року йому зробили хірургічну операцію лівої лобної частини голови по вилученню епідермальної гематоми, а також зробили операцію на лівому стегні і стабілізували відломки кістки металевим стержнем. 20 червня 2006 року ОСОБА_2 виписали з лікарні для подальшого лікування в Харківському інституті патології хребта та суглобів ім. М.І. Сітенко.

З 21 червня 2006 року по 07 липня 2006 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в Харківському інституті патології хребта та суглобів ім. М.І.Сітенко, де йому зробили хірургічну обробку рани п'яточної області лівої гомілки, вилучили гематому з лівої лобної частини голови, зробили операцію по фіксуванню лівого стегна лінійним металевим стержнем. Згодом на лівий гомілково- ступний суглоб наклали гіпсову шину.

З 08 липня 2006 року по 05 листопада 2006 року він знаходився на амбулаторному лікуванні в поліклініці за місцем проживання.

З 06 листопада 2006 року по 20 грудня 2006 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Одеській міській лікарні № 10. В цій лікарні позивачу лікували п'яточну область лівої стопи, тому що п'ятка стопи ніяк не заживала. ОСОБА_5 зробили три пластичні операції на лівій п'ятці: 09 листопада та дві операції 22 листопада 2006 року Після курсу антибактеріального лікування позивача виписали з лікарні на амбулаторне лікування в поліклініку за місцем проживання.

З 21 грудня 2006 року по 17 травня 2007 року позивач знаходився на амбулаторному лікуванні за місцем проживання.

З 18 травня 2007р. по 23 травня 2007 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділені Одеської дитячої міської лікарні № 3, що підтверджується випискою із історії хвороби № 1725.

З 24 травня 2007 року по 01 жовтня 2011 року ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в поліклініці за місцем свого проживання.

З 02 жовтня 2011року по 14 жовтня 2011 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділені Одеської обласної клінічної лікарні, що підтверджується випискою № 22176 із медичної карти стаціонарного хворого.

Починаючи з 15 жовтня 2011 року і по теперішній час, ОСОБА_2 продовжує амбулаторне лікування з діагнозом: наслідки тяжкої поєднаної травми 07 червня 2006 року в вигляді відкритого перелому своду і основи черепа, забій мозку з крововиливом в оболонки мозку; консолідованого перелому середньої третини лівого стегна, консолідованого перелому лівого стегна в середній треті; перелому медіальної щиколотки лівої гомілки; стійкої контрактури ( обмеження руху) лівого гомілково - ступного суглобу 11-111 ступеня; посттравматичний дефект м'яких тканин лівої п'ятки без тенденції до загоювання; посттравматичне укорочення лівої нижньої кінцівки на 3 см., НФД 11 ст.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 на час ДТП було 16 років, тобто згідно ст. 188 КЗпП України він мав можливість працевлаштуватись, однак згідно отриманого ушкодження здоров'я, завданого до повноліття, він втратив працездатність.

ОСОБА_2 внаслідок ДТП визнано інвалідом з дитинства 2 групи, який за станом здоров'я не працює. Дані, які б свідчили про зворотне, відповідачем та його представниками не надано.

Вищенаведеним підтверджено наявність матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2, протиправність діяння її заподіювача ОСОБА_4, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

За таких обставин суд правильно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 шкоду, пов'язану із втратою його працездатності на підставі ст.ст.1195, 1999 ЦК України, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати та розрахунку, викладеного у мотивувальній частині рішення, починаючи з дати ДТП, тобто 07 червня 2006 року по день пред'явлення позову до суду, тобто за період з червня 2006 року по лютий 2016 року, що становить суму у розмірі 103 929 грн.

Зазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про відсутність законних підстав для стягнення з нього шкоди, завданої ушкодженням здоров'ю ОСОБА_5

Враховуючи важкість тілесних ушкоджень ОСОБА_2, їх стійкість та тривалість, складність його лікування (десять операцій), встановлення інвалідності 2 групи, втрату працездатності, необхідність постійного обстеження, лікування, довічне порушення нормальної життєдіяльності, небажання ОСОБА_4 протягом більш ніж десяти років після скоєння ним кримінального злочину добровільно відшкодувати потерпілому будь-яку грошову компенсацію, суд першої інстанції, виходячи з вимог ч.1ст.1167 ЦК України та роз'яснень, які містяться у п. п. 3, 5, 9 вище зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди на користь ОСОБА_2 в розмірі 500 000 грн.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 22 березня 2017 року суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, проте не з'являвся до суду без поважних причин, не повідомляв про причини неявки в судові засідання та не подав суду докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Тому колегія суддів не бере до уваги заяву ОСОБА_4, яка викладена в його апеляційній скарзі, про застосування строку позовної давності до вимоги ОСОБА_5 про стягнення з нього моральної шкоди.

ОСОБА_4 був залучений позивачами до участі у справі в якості відповідача, але ухилився від участі в її розгляді, а тому задоволення апеляційним судом його заяви про застосування строку позовної давності буде суперечити правилам ч.3ст.267 ЦК України.

Не може погодитись апеляційний суд й з доводами апеляційної скарги про наявність вини ОСОБА_5 у скоєнні ДТП.

Відповідно до правил ч.4 ст.61 ЦПК України 2004 року, який діяв на час ухвалення оскаржуваного рішення, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.

Згідно до вимог ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегією суддів проаналізовано зміст процесуальних документів органів досудового слідства та судових рішень у кримінальних справах за:

-обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2ст.286 КК України ( порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження), якого постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 05 травня 2009 року, що набрала законної сили, звільнено від кримінальної відповідальності за вказаною статтею КК України у зв'язку із застосуванням амністії із закриттям кримінального провадження;

-обвинуваченням ОСОБА_5 за ст.128 КК України ( необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), яким останнього вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 23 травня 2015 року, що набрав законної сили, виправдано на підставі п.2ч.1ст.6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Жодний з процесуальних документів органу досудового слідства у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2ст.286 КК України та судових органів, в провадженні яких знаходилися дві наведені вище кримінальні справи, не містив висновків про те, що під час ДТП ОСОБА_5 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, що є і його вина у скоєнні ДТП.

З огляду на наведене здійснення переоцінки судових рішень буде безумовним порушенням вимог процесуального закону.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3

На придбання ліків, медичних матеріалів та допоміжних засобів для лікування неповнолітнього сина позивачем ОСОБА_3 у 2006-2007 році було витрачено 7 189,21 грн., що підтверджується квитанціями та чеками на вказану суму.

У травні 2016 року Моторне ( транспортне) страхове бюро України прийняло рішення про виплату відшкодування шкоди заподіяної ОСОБА_5 в результаті ДТП, яка мала місце 07 червня 2006 року, в розмірі 5 322,6 грн., які ОСОБА_3 просила врахувати при стягненні з відповідача її витрат на ліки, медичні матеріалі та допоміжні засоби для лікування сина.

Тому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню зазначені витрати в розмірі 1 866,60 грн.(7189,21-5322,6).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до вказаних витрат положення ч.1ст.1208 ЦК України, додатково стягнувши з відповідача суму індексації в розмірі 2 359,14 грн. у зв'язку із підвищенням вартості життя.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Таким чином, зазначеною нормою закону передбачено право потерпілого на перерахунок раніше визначеного судом розміру відшкодування йому шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно ст. 11 ЦПК України 2004 року, який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Аналогічні норми містяться й у ст.ст.13,81 ЦПК України.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, якщо в потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, вказане має підтверджуватися із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК.

При вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що:

а) компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим МСЕК (у відповідних випадках - судово-медичною експертизою) на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали;

б) розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим установлюється залежно від характеру цього догляду (який при ушкодженні здоров'я у зв'язку з виконанням трудових обов'язків визначається МСЕК, а в інших випадках - судово-медичною

експертизою ) і не може бути меншим (на місяць) від: мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); її половини - на постійний сторонній догляд; чверті - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо). Для інвалідів І групи висновок МСЕК чи

судово-медичної експертизи про потребу в звичайному сторонньому догляді або в побутовому обслуговуванні не вимагається. Якщо потерпілий потребує допомоги кількох видів, йому відшкодовуються витрати на кожен із них незалежно від того, ким вона здійснюється.

Як вже зазначалось, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, крім наведених вище витрат на лікування, повинен їй відшкодувати шкоду завдану, ушкодженням здоров'я її сину до складу якої входять додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, на постійний медичний та сторонній догляд, на побутовий догляд, на репетиторів.

Оскільки позивач ОСОБА_3 по зазначеним витратам зробила самостійні розрахунки, без посилання на висновки МСЕК або судово-медичної експертизи, та не надала документального підтвердження цим витратам, правових підстав для їх задоволення колегія суддів не вбачає, а тому рішення суду першої інстанції про часткове задоволення вказаних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у їх задоволенні.

У п.п.14,15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, необхідно враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Задовольняючи вимоги про відшкодування майнової шкоду у зв'язку із знищенням мопеда, суд першої інстанції виходив з того, що мопед був придбаний позивачем ОСОБА_3 за 600 доларів США, що еквівалентно 15 960 грн. на час розгляду справи в суді, який в результаті ДТП був фізично знищений.

Такий висновок суду не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки позивачка та її представник взагалі не надали суду першої інстанції будь-які докази на підтвердження вартості мопеда та його фізичного знищення.

Не надані такі докази ними й суду апеляційної інстанції. Посилання представника позивача на висновок судової трасологічної експертизи, яка знаходиться у кримінальній справі №523/4690/14-к за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.128 КК України, що в результаті ДТП у мопеда «Ямаха» були деформовані рама та інші деталі вказаний висновок апеляційного суду не спростовує.

Оскільки, як зазначалось вище, доказування не може грунтуватися на припущеннях, рішення суду першої інстанції і в цій частині підлягає скасуванню та відмовою ОСОБА_3 у задоволенні вказаної вимоги.

Відповідно до вимог загальної норми, встановленої у ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Разом із тим, у главі 82 ЦК України, яка має назву «Відшкодування шкоди», міститься ст. 1168 ЦК України, що є спеціальною нормою, якою встановлено порядок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.

За її змістом моральна шкода відшкодовується батькам фізичної особи лише у разі смерті такої фізичної особи.

Враховуючи розбіжність між загальною і спеціальною нормами ЦК України, та враховуючи те, що рішенням суду першої інстанції завдана ушкодженням здоров'я моральна шкода відшкодована безпосередньо позивачу ОСОБА_5, колегія суддів перевагу надає спеціальній нормі та вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди має бути відмовлено, а тому рішення суду першій інстанції і в цій частині підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача судових витрат колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження своїх вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу адвокат ОСОБА_6 надав розрахунок витрат на правову допомогу ОСОБА_5 і ОСОБА_3 без дати за угодами №№ 08 та 09 від 07 серпня 2015 року відповідно до яких витрати на правову допомогу кожному із клієнтів склали по 8 500 грн., з наведенням 10 позицій по обсягу надання правової допомоги кожному, яка в загальній кількості склала 42,5 год., за ціною 400 грн./год.

Встановлено, що ОСОБА_5 заявлено вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 142 590 грн., моральної шкоди в розмірі 700 000 грн., а всього в розмірі 842 590 грн., які частково задоволено судом відповідно в розмірі 103 929 грн. та 500 000 грн., а всього в розмірі 603 929 грн.

Розмір задоволених позовних вимог складає 71% (603929х1:842590) від сплачених ним витрат на правову допомогу в розмірі 8 500 грн., що становить 6035 грн. (71х8500:100).

ОСОБА_3 заявлено вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 413 955,82 грн., моральної шкоди в розмірі 300 000 грн., а всього в розмірі 713 955,82 грн., які частково задоволено судом в розмірі 1 866,60 грн.

Розмір задоволених позовних вимог складає 0,26 % (1866,60х1:713955,82) від сплачених нею витрат на правову допомогу в розмірі 8 500 грн., що становить 22 грн. (0,26х8500:100).

Враховуючи те, що позивачі звільнені від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір» (п.п.2,6,9 ч.1ст.5) та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачами судові витрати у справі суд відносить на їх користь в межах задоволених позовних вимог та на користь держави щодо позовних вимог позивачів яких звільнено від сплати судового збору.

Таким чином, підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь:

-ОСОБА_5 судові витрати на правову допомогу в розмірі 6035 грн.;

-ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу в розмірі 22 грн;

-держави судовий збір в розмірі 6 058 грн.(1866,60+103 929+500 000х1:100) за розгляд справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в частині витрат на придбання ліків, медичних матеріалів та допоміжних засобів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, прож. АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, прож. АДРЕСА_2) 1 866,60 грн.

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди:

- в частині витрат на посилене харчування, постійний медичний та сторонній догляд, навчання;

-у зв'язку із знищенням майна,

а також про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

В решті заочне рішення суду в частині часткового задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, прож.м.Одеса, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, прож.м.Одеса, АДРЕСА_2) судові витрати на правову допомогу в розмірі 6 035 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, прож. АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, прож. АДРЕСА_2) судові витрати на правову допомогу в розмірі 22 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, прож. АДРЕСА_1) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код за ЄДРПОУ 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 6 058 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 березня 2018 року.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області Г.Я. Колесніков