open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 757/34518/16-ц

провадження № 61-2540 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), ШтеликС. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у складі судді Литвинової І. В. та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року у складі суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця») про стягнення заробітної плати за надурочні роботи.

Позовна заява мотивована тим, що з 1 квітня 1993 року ОСОБА_2 працював на посаді чергового по станції Ніжин виробничого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень, що відноситься до мережі залізничних станцій Регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Позивач вказував, що з липня 2014 року державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-західна залізниця») позбавило чергових по залізничній станції Ніжин скороченої тривалості робочого тижня, а норму робочого часу за обліковий період (квартал) визначало на підставі скороченої тривалості робочого часу, в результаті чого з'явилась надурочна робота, яка не була оплачена відповідачем, а згоди на отримання компенсації наданням іншого вихідного дня ОСОБА_2 не надавав.

Посилаючись на те, що на неодноразові звернення позивача про оплату роботи у вихідні дні відповідачем повідомлено, що у період з 5 лютого 2015 року по 13 лютого 2015 року та протягом січня - лютого 2016 року йому надано дні відпочинку загальною тривалістю 60 та 88 годин відповідно за раніше відпрацьований час у вихідні дні, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на свою користь 8 049 грн 68 коп. компенсації за роботу в надурочний час за 2014-2015 роки.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу було компенсовано за роботу понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми часу за обліковий період, шляхом надання вихідних днів в інші робочі дні, які використані позивачем, що свідчить про його згоду з такою формою відшкодування відпрацьованого часу.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач працював у вихідні дні, робота в які йому частково була компенсована подвійною оплатою, а частково - наданням інших днів відпочинку на підставі статті 107 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами помилково застосовано до спірних правовідносин статтю 72 КЗпП України, оскільки позивач працював згідно з плановим графіком роботи, а тому його робота у вихідні дні є надурочною роботою і не може бути компенсована іншими днями відпочинку за статтею 106 КЗпП України. Тому вважає, що суди застосували норму права, яка не поширюється на спірні правовідносини.

18 січня 2018 року справу передано на розгляд до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 1 квітня 1993 року перебуває у трудових відносинах із відповідачем, працює на посаді чергового на станції Ніжин виробничого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень, що відноситься до мережі залізничних станцій Регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви ОСОБА_2 вказував, що роботодавець не здійснив у визначений законом спосіб та порядок оплати відпрацьованих ним робочих годин понад встановлену графіком норму робочого часу, зокрема 148 годин за 2014 рік та 60 годин за 2015 рік, які позивач вважає надурочними роботами. На підтвердження вказаних обставин позивач надав листи-відповіді ПАТ «Українська залізниця» та графіки роботи на 3-й квартал 2014 року та 1-й квартал 2016 року.

За правилом статті 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 КЗпП України).

Облік робочого часу здійснюється роботодавцем.

Судами встановлено, що для обліку робочого часу чергових по залізничній станції Ніжин на виробничому підрозділі Київська дирекція залізничних перевезень, що відноситься до мережі залізничних станцій Регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» запроваджено підсумований облік робочого часу.

За правилом статті 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51 КЗпП України).

Пунктом 12 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 року № 138 (далі - Методичні рекомендації), визначено, що підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період. Облік робочого часу по кожному працівнику має провадитись наростаючим підсумком з початку встановленого облікового періоду. Норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів - до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів - на 1 годину.

В матеріалах справи наявні копії табелю обліку робочого часу позивача за лютий 2015 року, січень - лютий 2016 року та графіки роботи на 3-й квартал 2014 року та 1-й квартал 2016 року.

Копії табелю обліку робочого часу за інші місяці 2014 - 2015 років та графіків роботи чергового на станції Ніжин ОСОБА_2 за 4-й квартал 2014 року та 2015 рік в матеріалах справи відсутні.

За відсутності табелів обліку робочого часу за спірний період (2014 - 2015 роки) встановити чи є виконана робота позивачем у цей період надурочною, чи є такою, що виконувалась понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду при підсумованому обліку робочого часу не є можливим.

На підставі вказаного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не виконав вимог статті 213 ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судами, щодо законності та обґрунтованості судових рішень та не перевірив на підставі належних та допустимих доказів первинного обліку робочого часу кількість фактично відпрацьованих позивачем годин за спірний період, а також встановлену йому графіками роботи норму робочого часу на цей період, в зв'язку із чим не встановив кількості відпрацьованих позивачем годин понад норму робочого часу.

Враховуючи вказане, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, а отже передчасним.

Статтею 106 КЗпП України визначено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

ПАТ «Українська залізниця» улисті від 21 червня 2016 року зазначило, що для цілодобової роботи чергових по залізничній станції Ніжин встановлено режим їх роботи з підсумованим обліком робочого часу - квартал. При цьому повний розрахунок за відпрацьований час, а також неоформлена належним чином робота у вихідні дні впродовж 2014 та 2015 років для чергового по станції Ніжин ОСОБА_2 проведена не була, а тільки у першому кварталі 2016 року здійснена компенсація (за згодою та у подвійному розмірі) у кількості 148 годин за раніше відпрацьований час: по-перше, у вигляді надання днів відпочинку (відгулів), та по-друге, їх оплатою в одинарному розмірі.

Крім того, ПАТ «Українська залізниця» увказаному листі також зазначило, що чинним законодавством не передбачено додаткової оплати (у подвійному розмірі) відпрацьованих понад норму робочого часу годин у попередніх облікових періодах.

Пунктом 10 Методичних рекомендацій визначено, що при підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП України. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду. Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.

Апеляційний суд вказаних вимог закону не врахував та не встановив обставин справи щодо визначеної графіками норми робочого часу у спірних періодах, щодо фактично відпрацьованих годин позивачем за спірний період, а також кількості годин, відпрацьованих ним понад встановлений робочий час в обліковому періоді.

Встановивши, що в 2015 - 2016 роках позивачу було компенсовано роботу понад норму робочого часу, передбаченого графіками, шляхом надання вихідних днів в інші робочі дні, апеляційний суд не перевірив правильності здійсненого роботодавцем обліку відпрацьованих ОСОБА_2 годин понад норму робочого часу, не підтвердив його належними доказами та не врахував, що обов'язок доказування у трудових спорах покладено на роботодавця.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід встановити на підставі табелів виходів на роботу позивача та затверджених графіків роботи (змінності) за обліковий період, чи відпрацьовані ОСОБА_2 години понад робочий час є надурочними роботами, тобто часом, відпрацьованим понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, чи є роботою понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантоване право кожному на справедливий розгляд його справи судом.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені апеляційним судом.

Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 72641758
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку