Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 347/1525/14-ц

провадження № 61-5966св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2016 року у складі суддів: Василишиної Л. В., Мелінишиної Г. П., Горейко М. Д.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 13 червня 2014 року біля входу до приміщення Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3 записав відеозвернення для громадської організації «Народний контроль міста Косова», у якому принизив честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2

У своєму відеозверненні ОСОБА_3 сказав: «Це людина є нерозумна на голову», «Я вважаю, що цей депутат є першим аферистом у Косівському районі, і я не боюся це сказати на камеру, по-перше, він свою дружину визнав недієздатною, тому, що дружина понабирала купу кредитів».

Це відеозвернення відповідач записував безпосередньо перед громадою і всю цю неправдиву інформацію слухали десятки людей, серед яких були односельчани, колеги, виборці.

На підставі викладеного позивач просив визнати відомості, поширені ОСОБА_3 у його відеозверненні, що розміщене на сайті «Народного контролю міста Косова», недостовірними і такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію; зобов'язати ОСОБА_3 спростувати відомості, що були поширені ним щодо ОСОБА_2 в усному відеозверненні шляхом вибачення в усній формі у відеозверненні, а також у письмовій формі у газеті Косівського району Івано-Франківської області «Гуцульський край» не пізніше 15 днів з дня набрання рішенням суду законної сили; стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірними і такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2, відомості, що були поширені13 червня 2014 року ОСОБА_3 у його відеозверненні по АДРЕСА_1, яке було розміщене на сайті «Народного контролю» з назвою «ОСОБА_3 про правосуддя по-Косівськи та про кредити депутата ОСОБА_2»

Зобов'язано ОСОБА_3 спростувати відомості, що були поширені ним щодо ОСОБА_2 в цьому зверненні по АДРЕСА_1 13 червня 2014 року в такий самий спосіб.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заподіяну йому моральну шкоду в сумі 500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у ході розгляду справи було встановлено неправдивість інформації, викладеної відповідачем на сайті громадської організації «Народний контроль» з назвою «ОСОБА_3 про правосуддя по-Косівськи та про кредити депутата ОСОБА_2».

Крім того, неправомірними діями відповідача заподіяно моральну шкоду ОСОБА_2, оскільки останній є публічною особою, депутатом Косівської районної ради Івано-Франківської області, в зв'язку із недостовірною інформацією, викладеною у зверненні ОСОБА_3, зобов'язаний був доводити і спростовувати надумані факти, зазначені у відеозверненні, знайомим та колегам, що негативно вплинуло на його звичний спосіб життя, роботу та здоров'я.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спірну інформацію поширено на веб-сайті організації «Народний контроль», відповідачем повинен був бути автор та власник веб-сайта, які в цьому випадку, до участі у справі не були залучені.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що саме відповідачем ОСОБА_3 було розповсюджено недостовірну інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, як публічної особи - депутата Косівської районної ради Івано-Франківської області.

Зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що інформація, поширена 13 червня 2014 року ОСОБА_3 на мітингу біля приміщення Косівського районного суду Івано-Франківської області, є недостовірною.

5 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13 червня 2014 року ОСОБА_3, перебуваючи на мітингу в м. Косові по вул. Незалежності, дав відеоінтерв'ю представнику організації «Народний контроль» ОСОБА_4, у якому висловився щодо особи ОСОБА_2, а саме: «Це людина є нерозумна на голову», «Я вважаю, що цей депутат є першим аферистом у Косівському районі, і не боюся це сказати на камеру, по-перше, він свою дружину визнав недієздатною, тому, що дружина понабирала купу кредитів». Після цього попросив ОСОБА_4 вказане звернення викласти в мережу Інтернет.

Зазначене відео було розміщене на сайті громадської організації «Народний контроль» у мережі Інтернет: «Майдан. Косів. укр. - Народний контроль», - «ОСОБА_3 про правосуддя по-Косівськи та про кредити депутата ОСОБА_2».

Установлено, що пізніше, як зазначив в поясненні ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_3, відеозапис був знятий з перегляду.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Із змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами України: «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У пункті 12 цієї ж Постанови вказано, що належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» і статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» на органи масової інформації, їх працівників і автора не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони містились в офіційних повідомленнях чи були одержані від інформаційних агентств чи прес-служб державних органів та органів об'єднань громадян або є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим засобом інформації (з посиланням на нього), офіційних виступів посадових осіб державних органів, виступів народних депутатів, або містилися у авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.

На підставі вищевикладеного, апеляційним судом встановлено, що спірну інформацію поширено на веб-сайті організації «Народний контроль», що свідчить про те, що інформацію поширено іншою особою, позивач у порушення зазначеного вище, відповідачами у справі не вказав ні автора відеорепортажу, ні власника веб-сайта.

Оскільки до участі у справі як відповідачів не було залучено веб-сайт організації «Народний контроль» та автора відеорепортажу, а суд апеляційної інстанції позбавлений права на стадії апеляційного розгляду змінювати процесуальне положення будь-кого з учасників процесу, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Суд апеляційної інстанції правильно установив характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Доводи касаційної скарги про те, що саме відповідачем ОСОБА_3 було розповсюджено недостовірну інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, як публічної особи - депутата Косівської районної ради Івано-Франківської області, не заслуговують на увагу, оскільки, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, місцевий суд повинен був визначити характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик