ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/133/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача Ткачишин С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2017 року у справі № 352/1503/17 (суддя Струтинський Р.Р., постанова прийнята о 17:23 в м. Івано-Франківську) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив визнати незаконною відмову відповідача підтвердити ОСОБА_1 трудовий стаж роботи за період з 01.01.1996 року по 29.03.1997 року, як період перебування у відпустці по догляду за дитиною та зобов`язати зарахувати йому вказаний період роботи до страхового стажу.

Постановою від 04 грудня 2017 року Тисменицький районний суд Івано-Франківської області позов задовольнив.

Визнав неправомірною відмову Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у підтвердженні ОСОБА_1 трудового стажу роботи за період з 01.01.1996 року по 29.03.1997 року як період перебування у відпустці по догляду за дитиною.

Підтвердив ОСОБА_1 трудовий стаж роботи за період з 01.01.1996 року по 29.03.1997 року як період перебування у відпустці по догляду за дитиною.

Зобов`язав Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу трудовий стаж роботи за період з 01.01.1996 року по 29.03.1997 року як період перебування у відпустці по догляду за дитиною.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносили відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників, поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки. У випадку відсутності трудової книжки колгоспника, або в разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.

Відповідно до довідок № 77/01-10 від 17.05.2017 та № 100/01-17 від 09.06.2017 виданих архівним відділом Тисменицької районної державної адміністрації відомості про відпрацьовані людинодні - відсутні, а у відомостях про нарахування заробітної плати відомості про декрет не згадуються.

Враховуючи вищенаведене, законних підстав для підтвердження трудового стажу роботи ОСОБА_1 за період з 01.01.1996 року по 29.03.1997 року, як період перебування у відпустці по догляду за дитиною на підставі поданих документів та показань свідків немає.

За таких обставин, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову

29 січня 2018 року на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу пенсійного органу, в якому позивач зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував пункти 3, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого Постановою КМУ 1993 року, відповідно до положень яких за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника та статті 179,181 Кодексу законів про працю УРСР у редакції, що діяла на момент виникнення даних правовідносин та законно задовольнив вимогу позивача про підтвердження та зарахування трудового стажу за період з 01.01.1996 року по 29.03.1997 року, як періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною.

З огляду на викладене, просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, що відповідно до приписів частини 2 статті 313 КАС України не є перешкодою для розгляду справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , яке видане 15.02.2017 року управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 є учасником бойових дій.

Позивач звернувся до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про призначення пенсії як учаснику антитерористичної операції, однак йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу, необхідного для даного виду пенсії. Загалом позивачу зараховано страхового стажу 24 роки 7 місяців та 22 дні.

Стаж роботи у колгоспі за період 15.07.1979 року по 17.04.1980 року, з 01.01.1992 року по 31.12.1993 року, з 01.01.1995 року по 31.12.1996 року обчислено відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності у громадському господарстві враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Як стверджує позивач, з 01.01.1996 року по 01.04.1997 року він перебував у відпустці по догляду за дитиною - дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трьох років, однак у трудовій книжці не було зроблено відповідного запису.

27.07.2017 року позивач звернувся із заявою до відповідача про підтвердження трудового стажу з 01.01.1996 року по 29.03.1997 року як перебування у відпустці по догляду за дитиною на підставі поданих ним документів та показань свідків.

Листом № 34/І-15 від 16.08.2017 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви, посилаючись на те, що документи колгоспу ім. Леніна (з 1992 року селянська спілка «Радчанська») зберігаються в архівному відділі Тисменицької РДА, в яких зазначені відомості про прийняття та звільнення позивача з роботи, а також про кількість відпрацьованих людиноднів. У вказаних документах відсутні відомості про відпрацьовані позивачем людинодні в оспорюваний період, а у відомостях про нарахування заробітної плати, відомості про декрет не згадуються.

Згідно з довідкою архівного відділу Тисменицької РДА від 16.03.2017 року № 1-1/01-12, прийняття та звільнення на роботу у с/с «Радчанська» оформлялося протоколами засідання правління. Однак відповідно до довідки архівного відділу №1-3/01-12 від 24.04.2017 року протоколи за 1995-1996 роки на зберігання в архівний відділ райдержадміністрації не передано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підтверджується наявними у справі довідками та поясненнями свідків та прийшов до висновку про наявність підстав для підтвердження позивачу трудового стажу роботи за період з 01.01.1996 року по 01.04.1997 року як періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною та зобов`язання пенсійного органу зарахувати вищевказаний період до страхового стажу ОСОБА_1 .

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Нормами ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

З 06 лютого 2017 року набрав чинності Закон України від 18.10.2016 № 1683-УІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції».

Вищезгаданим законом розширено коло осіб, які мають право дострокового виходу на пенсію за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінкам 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років - у жінок. З урахуванням внесених змін право на призначення дострокової пенсії за віком у разі дотримання зазначених вище умов з 06.02.2017 року мають, зокрема, особи з числа резервістів і військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, яким надано статус учасника бойових дій відповідно пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ, п.1, 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку ( воєнні дії, аварії, стихійні лиха, катастрофи чи інші надзвичайні ситуації) трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота виконувана на підставі членства в колгоспах. Незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв, при цьому при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

В судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які працювали разом з позивачем у колгоспі селянська спілка «Радчанська» дійсно зазначили, що позивач ОСОБА_1 у період з 01.01.1996 року по 01.04.1997 року перебував у відпустці по догляду за дитиною.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно вищевказаного Порядку показами свідків може підтверджуватися лише трудовий стаж особи, а не факт перебування працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років.

Таким чином, ні трудова книжка позивача, ні відомості про нарахування заробітної плати в колгоспі ім. Леніна не містять жодної інформації про те, що позивач в 1996-1997 роках знаходився у відпустці по догляду за дитиною.

Крім того, відповідно до ст. 22 Закону України від 21.11.1992 № 2811-XII ,,Про державну допомогу сім`ям з дітьми (в редакції, чинній станом на 1996 рік) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мають батько дитини, бабка, дід або інший працюючий родич, які фактично здійснюють догляд за дитиною.

За змістом ст.23 вказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається працюючим жінкам і особам, зазначеним у статті 22 цього Закону, у розмірі 100 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від стажу роботи.

Згідно з ст. 24 Закону № 2811-XII підставою для призначення працюючій жінці (батькові дитини, бабці, дідові, іншому працюючому родичу, які фактично здійснюють догляд за дитиною) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є надана їй у межах установленого строку і оформлена наказом власника або уповноваженого ним органу частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною.

Батькові дитини, бабці, дідові, іншому працюючому родичу, які фактично здійснюють догляд за дитиною, частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за їх заявою та на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку частково оплачуваної відпустки і виплату їй допомоги по догляду за дитиною припинено (із зазначенням дати).

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що єдиним документом, який підтверджує перебування особи у відпустці по догляду за дитиною є відповідний наказ власника або уповноваженого органу.

Ні наказу, ні доказів отримання допомоги у відповідності до вимог Закону № 2811-XII позивач не надав, а тому його вимоги про зарахування до стажу роботи періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною є безпідставними.

З урахуванням встановлених судом обставин та беручи до уваги наведені вище норми матеріального права, колегія суддів вважає, що підстав для підтвердження трудового стажу роботи за період з 01.01.1996 по 29.03.1997, як періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною на підставі показань свідків немає.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні рішення допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись статтями 195, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2017 року у справі № 352/1503/17 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

М.А. Пліш

Постанова в повному обсязі складена 07 березня 2018 року.