open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
9 Справа № 910/3855/17
Моніторити
Ухвала суду /28.09.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /27.08.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.07.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /03.07.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /23.06.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.05.2018/ Господарський суд м. Києва Рішення /15.05.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /18.04.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /19.03.2018/ Господарський суд м. Києва Постанова /07.03.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /05.02.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /07.12.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /17.11.2017/ Вищий господарський суд України Постанова /11.09.2017/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.07.2017/ Київський апеляційний господарський суд Рішення /23.05.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /25.04.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /11.04.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /13.03.2017/ Господарський суд м. Києва
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 910/3855/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /28.09.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /27.08.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.07.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /03.07.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /23.06.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.05.2018/ Господарський суд м. Києва Рішення /15.05.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /18.04.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /19.03.2018/ Господарський суд м. Києва Постанова /07.03.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /05.02.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /07.12.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /17.11.2017/ Вищий господарський суд України Постанова /11.09.2017/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.07.2017/ Київський апеляційний господарський суд Рішення /23.05.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /25.04.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /11.04.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /13.03.2017/ Господарський суд м. Києва

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 910/3855/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого (доповідач), Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 (судова колегія у складі: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Руденко М.А., Дідиченко М.А.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" звернувшись у суд з позовом, просило стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" 3% річних в розмірі 71 871,50 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 09.10.2013 по 07.09.2016 та інфляційних втрат в розмірі 732 043,81 грн. за період жовтень 2013 - серпень 2016.

Позов обґрунтовано тим, що за договором про уступку права вимоги позивач набув право стягнення з відповідача заявлених сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу зі сплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №КК033/022/13 0000795.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить рішення та постанову у справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати за подання позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг. Посилаючись на положення статті 268 Цивільного кодексу України скаржник вказує, що строк позовної давності за основною вимогою не сплив, а тому не спливла позовна давність і за заявленими вимогами.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані рішення та постанову - залишити без змін. Відповідач наголошує, що положення статті 268 Цивільного кодексу України до даних правовідносин не застосовуються.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

За наслідками розгляду даного спору судами встановлено, що між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (в тексті договору - кредитор) та ТОВ "Бета-Агро-інвест" (в тексті договору - позичальник) 15.04.2013 було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/0363.

Згодом, 26.04.2013 між тими ж сторонами, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Бета-Агро-інвест" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - банк), що випливають із вищевказаного договору, було укладено договір застави транспортного засобу №12/01-03-3/0425, згідно пункту 1.1. якого в заставу було передано рухоме майно, а саме: зерновий комбайн марки John Deere 9780, 2005 року випуску, заводський №Z09780A077909, двигун №RG6081H26594, державний реєстраційний №05205ТМ, що належить заставодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини серії №086316, виданого та зареєстрованого 17.02.2005 Донецькою ОІДТН в Ясинуватському районі.

Вищевказаний зерновий комбайн було застраховано заставодавцем на користь банку у Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежна страхова компанія" за договором № КК 033/022/13 0000795 від 26.04.2013 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО), відповідно до умов якого застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням засобом наземного транспорту.

Строк дії договору страхування визначений з 26.04.2013 по 25.04.2014.

Згідно із п. 5 договору страхування, вигодонабувачем за даним договором є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль".

Разом з тим, судами встановлено, що у Добропольському районі Донецької області на території Новоторецької сільської ради 09.07.2013 під час виконання польових робіт сталося самозаймання застрахованого комбайну і рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2016 у справі №910/1104/14, що набрало законної сили, стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 821 598, 00 грн. - страхової виплати та на користь ТОВ "Бета-агро-інвест" - суму пені 32 773,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В ході виконавчого провадження 15.08.2016 відповідач перерахував на рахунок УДКСУ у Подільському районі міста Києва кошти у сумі 821598,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1107 від 15.08.2016.

Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 08.09.2016 було перераховано заборгованість ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" у сумі 821598,00 грн. згідно наказу суду від 01.08.2016 у справі №910/1104/14.

Встановлено у даній удовій справі і те, що листом вих. №140/8/549 від 02.03.2017 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надав свою згоду на уступку прав вимоги вигодонабувача за договором № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 щодо стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ТОВ "Бета-Агро-інвест" суми 3% річних в розмірі 71871,50 грн. та суми інфляційних в розмірі 732043,81 грн.

Позивач, враховуючи волевиявлення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо уступки права вимоги вигодонабувача за договором № КК 033/022/13 0000795 та у зв'язку з допущенням відповідачем прострочення виконання свого грошового зобов'язання, звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" 3 % річних у розмірі 71871,50 грн., нарахованих на суму 821598,00 грн. за період з 09.10.2013 по 07.09.2016 та інфляційних втрат у розмірі 732043,81 грн., нарахованих на суму 821598,00 грн. за жовтень 2013 року по серпень 2016 року включно.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені даного позову, виходив з того, позовна давність за основною вимогою спливла у січні 2017 року, а позов заявлено у березні 2017 року, а тому вказані вимоги заявлені з пропуском позовної давності.

Крім цього, підставою відмови у позові судом було визначено також відсутність укладеного між позивачем та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" договору про відступлення права вимоги зі стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" 3% річних в розмірі 71871,50 грн. та інфляційних втрат в розмірі 732043,81 грн. через порушення сторонами частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України.

Апеляційна інстанція, усуваючи недоліки, допущені судом першої інстанції в частині одночасної відмови у позові за необґрунтованістю вимог та за наслідками пропуску позовної давності, визначилась, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Бета-Агро-інвест" дійшли згоди щодо передачі позивачу права вимоги вигодонабувача за договором №КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013. При цьому позивач та третя особа вчинили конклюдентні дії щодо виконання вказаного договору про відступлення права вимоги.

Оскільки рішенням суду у справі №910/1104/14 встановлено, що відповідач мав сплатити страхове відшкодування в строк до 09.10.2013, то суд визнав, що перебіг позовної давності зі сплати страхового відшкодування, а також 3% річних та інфляційних втрат розпочався з 10.10.2013, а сплив у січні 2017.

Позаяк позивач звернувся з даним позовом у суд 09.03.2017, то суд відмовив у позові за спливом позовної давності.

Із висновками судів повністю погодитися не можна виходячи із наступного.

Так, статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього ж Кодексу).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Поряд з цим, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.(ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Згідно із частини 1, частини 2 статі 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Встановивши, що в силу вищевказаних норм, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Бета-Агро-інвест" дійшли згоди щодо передачі позивачу права вимоги вигодонабувача за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013, уклавши у спрощений спосіб такий договір, апеляційна інстанція правильно визнала, що оскільки рішенням суду по справі №910/1104/14 встановлено, що відповідач мав сплатити страхове відшкодування за договором №КК 033/022/13 0000795 у строк до 09.10.2013, а заборгованість за рішенням суду перерахована на рахунок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" лише 08.09.2016, то обґрунтованим періодом нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є -із 10.10.2013 по 07.09.2016.

При цьому оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена часиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, тому правильними є висновки про необхідність застосування статті 625 Цивільного кодексу України щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спорах, які виникають з договорів страхування. Аналогічна правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12.

Разом з тим слід зазначити, що визначені у статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов'язання. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 зі справи N 6-49цс12.

Згідно пункту 7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, колегія суддів не вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України.

Виходячи із наведеного слід зазначити, що право вимоги за грошовим зобов'язанням, яке не припинялося, у подальшому, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, було передано позивачу.

Поряд з цим відповідачем до прийняття по суті спору судового рішення було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами часини 4 статті 267 вказаного Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно статті 268 частини 1 пункту 5 наведеного Кодексу позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Судом апеляційної інстанції у даній справі встановлено, що договір № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) було укладено між позивачем та відповідачем, за умовами пункту 5 договору страхування, вигодонабувачем за даним договором є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", яке у подальшому передало право вимоги позивачу.

Відповідно до приписів статті 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (ч.1). Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом. Страхувальником може бути фізична або юридична особа (ч.2).

Згідно статті 985 цього Кодексу страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку (ч.1). Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування (ч.2). Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом (ч.3).

Положеннями статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч.1).

Отже встановивши, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як вигодонабувач за договором № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування відступив своє право вимоги позивачу, який і уклав із відповідачем цей договір добровільного страхування, встановивши, що страховик не виконав зобов'язань за таким договором у повному обсязі, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин сторін позовну давність, оскільки за приписами статті 268 частина 1 пункт 5 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування), а як вже зазначалося інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 310 частини 3 пункту 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції із 15.12.2017 підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Вирішуючи спір у даній справі та відмовляючи у позові суди обох інстанцій не дослідили розрахунки позивача щодо розміру інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми, навівши заявлені позивачем розміри коштів до стягнення суди не перевірили правильність їх розрахунків, не зазначили про це у судових рішеннях.

Згідно п. 4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у тій же редакції, касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 2 статті 300 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, за наявності допущених судами порушень вказаних вимог процесуального законодавства судові рішення підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017у справі №910/3855/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов

Джерело: ЄДРСР 72616789
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку