Справа № 2-а-9053/09/2270/1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:

головуючого судді Блонського В.К.,

суддів Савчука Р.І.,

Михайлова О.О.,

при секретарі Варченко В.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Вірстюка Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про перерахунок заробітної плати за новими посадовими окладами з врахуванням компенсації за втрату її частини у зв’язку із затримкою термінів виплати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить зобов’язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області зробити перерахунок позивачу заробітної плати з врахуванням всіх надбавок передбачених Законом України «Про статус суддів» які враховуються при нарахуванні та виплаті заробітної плати судді та компенсацію за втрату її частини у зв’язку з затримкою термінів виплати, виходячи із нових посадових окладів, вирахуваних позивачем, за період з 01.01.2006 року по 01.10.2009 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що він згідно постанови Верховної Ради України від 20 жовтня 2005 року обраний безстроково суддею Полонського районного суду Хмельницької області яким і працює по сьогоднішній день.

В жовтні 2009 року позивачу стало відомо, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано нечинним п. 4 – 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 в частині обмеження посадових окладів суддів України із розрахунку мінімальної зарплати в розмірі 332 грн. Додатковою постановою цього ж суду від 19 березня 2007 року допущено поворот виконання судового рішення з 01 січня 2006 року. Зазначені рішення набрали законної сили, тобто є обов’язковими до виконання на всій території України. Відповідач в порушення судового рішення проводить нарахування та виплату заробітної плати виходячи із базової величини 332 грн., що є грубим порушенням права позивача на належну заробітну плату, тому необхідно зобов’язати його провести виплату заробітної плати згідно із рішенням суду, в розмірах як це передбачено додатком № 6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Позивач подав в суд зміни позовних вимог, згідно яких просить визнати незаконними дії відповідача щодо вирахування посадового окладу судді виходячи із базової величини мінімальної заробітної плати в сумі 332 грн., стягнути з відповідача на користь позивача недовиплачену різницю заробітної плати з нарахуванням компенсації за втрату її частини у зв’язку із затримкою термінів виплати і індексації за період з 01.01.2006 року по день постановлення судового рішення в розмірах які будуть визначені в разі ненадання розрахунку самим відповідачем висновком судово – бухгалтерської експертизи, зобов’язати відповідача в подальшому здійснювати позивачу щомісячне нарахування та виплату всіх складових заробітної плати як судді, виходячи із посадового окладу, що дорівнює 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлений відповідним законом.

Ухвалою суду в судовому засіданні за клопотанням позивача та його представника в якості відповідачів у справі притягнуті Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна судова адміністрація України.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просить визнати незаконними дії відповідачів щодо фінансування, вирахування посадового окладу судді виходячи із базової величини мінімальної заробітної плати в сумі 332 грн., зобов’язати відповідачів провести фінансування, нарахування та виплату заробітної плати позивачу виходячи із розміру посадового окладу судді, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» із врахуванням постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, за період з 19 березня 2007 року по день постановлення рішення суду, зобов’язати відповідачів в подальшому здійснювати позивачу щомісячне нарахування та виплату всіх складових заробітної плати як судді, виходячи із посадового окладу, що дорівнює 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлений відповідним законом.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що в жовтні 2009 року позивачу стало відомо, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано нечинним п. 4 – 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» в частині обмеження посадових окладів суддів України із розрахунку 332 грн. Додатковою постановою цього ж суду від 19 березня 2007 року допущено поворот виконання судового рішення з 01 січня 2006 року. Зазначені рішення набрали законної сили, тобто є обов’язковими до виконання на всій території України. Відповідачі в порушення судового рішення проводять фінансування, нарахування та виплату заробітної плати виходячи із базової величини 332 грн., що є грубим порушенням права позивача на належну заробітну плату, тому необхідно зобов’язати їх провести виплату заробітної плати згідно із рішенням суду, в розмірах як це передбачено додатком № 6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865.

Представники відповідачів - Міністерства фінансів України, Державного казначейства України в судове засідання не з’явилися, хоча відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, заяви про розгляд справи за їх відсутності в суд не подали.

Представник відповідачів - Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що заробітна плата суддям Хмельницької області проводиться у розмірах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» згідно штатних розписів посадових окладів в межах бюджетних асигнувань, тому вимоги позивача безпідставні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач згідно постанови Верховної Ради України від 20 жовтня 2005 року обраний безстроково суддею Полонського районного суду Хмельницької області яким і працює по сьогоднішній день.

Відповідно до додатку № 6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» (назва постанови у редакції на дату її прийняття), встановлено схему посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів, згідно якої посадовий оклад судді районного суду становить 7,5 мінімальних заробітних плат.

У редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 року № 19, постанова була названа так: «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», та згідно № 6 встановлено схему посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів, відповідно до якої посадовий оклад судді районного суду становить 7,5 мінімальних заробітних плат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», установлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати згідно із постановами Кабінету Міністрів України в тому числі і постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно – правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 доповнено п. 4 – 1 такого змісту: «установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищені мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_5, до Держави Україна, Кабінету Міністрів України, за участі третіх осіб Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005 року визнано протиправним та скасовано п. 4 – 1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року «Про оплату праці суддів».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року зазначена постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року залишена без змін, тобто п. 4 – 1 такого змісту: «установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищені мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться», постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, скасований і постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року набрала законної сили 03 грудня 2007 року.

Аналізуючи вказані рішення судів, суд приходить до висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», якою установлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати згідно із постановами Кабінету Міністрів України в тому числі і постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно – правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться, предметом розгляду у судовому засіданні не були та не були визнані неправомірними, так як були визнані неправомірними положення постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005 року.

Враховуючи такі обставини, суд приходить до висновку, що так як положення постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 у зазначених судових засіданнях не обговорювались і не оспорювались сторонами, вони залишалися чинними після постановлення і набрання законної сили рішенням суду, а саме: постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року.

В послідуючому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року № 2/174 були визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, та пункт 4 – 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» також пункт 4 – 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року по справі № 22 –а – 26752/08 постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року залишена без змін, тобто зазначена постанова суду набрала законної сили 19.08.2009 року.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначеними рішеннями суду були визнані незаконними всі постанови Кабінету Міністрів України в їх частині, які суперечили додатку № 6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Тому виходячи із таких обставин суд вважає безпідставними вимоги позивача про нарахування та виплату заробітної плати судді та компенсацію за втрату її частини у зв’язку з затримкою термінів виплати, виходячи із нових посадових окладів, вирахуваних позивачем, за період з 17 березня 2007 року по 19.08.2009 року.

Крім того згідно ч. 1 ст. 121 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 року № 3018 – 3 суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку встановленому Бюджетним кодексом України.

Кошториси судів Хмельницької області складались територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області.

Із пояснень сторін та розрахунку заробітної плати позивача, наданого відповідачем - територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, позивач отримує заробітну плату виходячи із розміру посадового окладу виходячи із мінімальної зарплати в розмірі 332 грн., визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Такі дії відповідача суд вважає правомірними так як хоча починаючи з 19.08.2009 року положення всіх постанов Кабінету Міністрів України в їх частині, які суперечили додатку № 6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» визнанні незаконними, рішення суду фактично не виконані, відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» не внесенні, положення постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 вважаються чинними.

Відповідно до п. 1 ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин на інший період.

Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542 – 3 будь – які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку визначеному цим Кодексом.

Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом, яким внесено такі зміни.

Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Так як відповідні кошториси на відповідні бюджетні роки подавались відповідачами - Державною судовою адміністрацією України, територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області згідно норм постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до якої не вносились зміни в зв’язку з прийнятими судами рішеннями, додаткові бюджетні призначення не подавались та не були прийняті Верховною Радою України за спірний період, суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позов необґрунтований і недоведений в судовому засіданні, тому задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись , ст.ст. 9, 11, 86, 159 – 163, 167, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

В повному обсязі постанова виготовлена 28 грудня 2009 року.

Головуючий суддя В.К.Блонський

Судді Р.І.Савчук

О.О.Михайлов