КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2018 р. м. Київ Справа№ 910/686/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 (повний текст рішення підписано 27.03.2017)

у справі № 910/686/17 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн"

про визнання протиправним та скасування рішення

В судовому засіданні 21.02.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ :

У січні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовано неправомірним визнанням відповідачем правочину нікчемним, а саме: договору факторингу від 20.12.2013 №13/20/12-01, укладеного між позивачем та відповідачем, оскільки в оспорюваному повідомленні від 25.08.2016 № 12/2-42032 жодним чином не було визначено конкретних підстав та не наведено фактів нікчемності правочину, визначених законом.

У запереченнях на позов представник відповідача зазначав, що останнім на виконання вимог закону вжито заходів щодо встановлення наявності правочинів, які мають ознаки нікчемності. Вказані дії уповноваженою особою здійснювались на підставі та на виконання вимог п. 1.18 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку затвердженого рішенням фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача звернувся до суду із заявами про:

- про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.81 ГПК України;

- про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України;

- про зупинення провадження у справі.

Зазначені заяви мотивовані тим, що відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2016 у справі № 826/15021/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАЛІПСО ФІНАНС" звернулось з позовом до уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" Славкіної М.А., за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІС ЛАЙН" та фонду гарантування вкладів фізичних осіб про: визнання протиправними дій відповідача щодо виявлення як нікчемного правочину договору факторингу від 20.12.2013 № 13/20/12-01; визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у формі повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 № 12/2-42032, яким повідомлено про нікчемність договору факторингу від 20.12.2013 № 13/20/12-01.

Вказані вище заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відхилені судом, оскільки:

- враховуючи приписи п.2 ч. 1 ст. 81 ГПК України спір у справі Окружного адміністративного суду м. Києва №826/15021/16 не відноситься до категорії господарських;

- відсутні підстави для припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір у даній справі підлягає розгляду в господарських судах (вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду України від 16.02.2016 №21-4846а15);

- відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі, оскільки розгляд даної справи не перебуває в залежності від розгляду спору у справі Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/15021/16.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №910/686/17 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" Славкіної Марини Анатоліївни, викладене у формі повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 №12/2-42032, яким повідомлено про нікчемність договору факторингу від 20.12.2013 №13/20/12-01, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАЛІПСО ФІНАНС" та Публічним акціонерним товариством "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК". Розподілено судові витрати.

Рішення обґрунтовано тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для направлення позивачу повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 25.08.2016 №12/2-42032, оскільки не існувало норм закону, якими керувався відповідач при прийнятті рішення про нікчемність договору та які б встановлювали його недійсність відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апелянт вказує, що законом не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити.

Апелянт зазначає, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заперечує проти постановленого рішення у повному обсязі та повідомляє, що відповідно до наданих письмових доказів перевірка нікчемності правочинів проводилась з врахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» станом на дату 09.06.2016, а тому уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не позбавлена свого права направити повторне повідомлення про нікчемність правочину з зазначенням відповідних обставин.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача не погоджується з доводами відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, вказує, що вони є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, зазначає про безпідставність викладеної правової позиції відповідача та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу відповідача повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

28.09.2017 апеляційна скарга відповідача надійшла до суду повторно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу відповідача повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

15.11.2017 апеляційна скарга відповідача надійшла до суду в черговий раз.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) апеляційну скаргу відповідача 15.11.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено до розгляду на 06.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі №910/686/17 продовжено строк розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 31.01.2018.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією.

31.01.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на лікарняному.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.02.2018, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Майданевич А.Г., Тищенко А.І.

Після виходу головуючого судді у справі з лікарняного 05.02.2018 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.02.2018.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2018 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 21.02.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (а.с.201-203).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача та третьої особи обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАЛІПСО ФІНАНС", (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", (далі - відповідач) укладено договір факторингу від 20.12.2013 №13/20/12-01 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором відповідач передає (відступає) на користь позивача, а позивач набуває право вимоги до боржника і зобов'язується сплатити відповідачу суму, визначену в п. 4.1 Договору, на умовах, визначених Договором (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що за відступлене право вимоги до боржника позивач сплачує відповідачу суму в розмірі 25 000 000,00 грн. протягом одного робочого дня з дати укладення Договору.

На підставі постанови правління НБУ від 20.11.2014 №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК".

Постановою правління НБУ від 19.03.2015 №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 №63 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" та призначено уповноваженою особою фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Рішенням від 22.02.2016 № 213 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" на два роки до 19.03.2018 включно.

09.02.2015р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною було затверджено акт перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком у період з 21.11.2013 по 20.11.2014, за результатами якого на адресу позивача було направлено повідомлення №12/2-42032 від 25.08.2016 про нікчемність правочину (договору).

Даним повідомленням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", у порядку п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було повідомлено про нікчемність договору факторингу від 20.12.2013 №13/20/12-01, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ «ФК «Каліпсо Фінанс», в якому відповідач повідомив позивача про нікчемність Договору з посиланням на п.п. 1, 3, 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

За доводами апелянта, вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним, оскільки жоден з критеріїв, наведених в п.п. 1, 3, 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спростовується як умовами самого договору, так і положеннями вказаного закону.

Позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою лише у період дії тимчасової адміністрації.

Враховуючи, що початок процедури ліквідації банку розпочався 20.03.2015, перевірка правочинів банком на предмет нікчемності мала бути завершена 20.09.2015, тобто майже за рік до направлення повідомлення позивачу.

Спір у справі виник внаслідок неправомірного, на думку позивача, визнання відповідачем Договору нікчемним.

Виходячи з наявних матеріалів справи колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно ч.1 ст. 54 вказаного Закону рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з розглядуваним позовом повинно бути доведено невідповідність оспорюваного рішення вимогам чинного, на момент його видання, законодавства.

У ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

На підставі постанови Правління Національного банку України №733 від 20.11.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 від 20.11.2014 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20.03.2015, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

За приписами ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Матеріали справи містять витяг з акту від 09.02.2015 перевірки правочинів, з якого вбачається, що фактично виявлення нікчемних правочинів було здійснено до 09.02.2015, при цьому рішення про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" прийнято 20.03.2015.

Таким чином, перевірку правочинів в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було проведено у відповідності до процедури, встановленої законодавством, а тому посилання позивача на порушення відповідачем вимог закону щодо моменту здійснення відповідачем перевірки правочинів банку є необґрунтованими.

Зі змісту повідомлення №12/2-42032 від 25.08.2016 вбачається, що банком було повідомлено позивача про визнання нікчемним договору факторингу №13/20/12-01 від 20.12.2013, укладеного між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс" з посиланням на п.п. 1, 3, 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Судова колегія вважає посилання відповідача на нікчемність означеного правочину безпідставними, оскільки в даному випадку посилання відповідача на безоплатне відчуження майна банком спростовується п. 4.1 Договору, який передбачає оплату за відступлене право вимоги на користь відповідача в сумі 25 000 000,00 грн. Розрахунки по договору були проведені в повному обсязі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим відповідач не здійснив безоплатного відчуження майна та не відмовився від будь-яких майнових вимог.

Повідомлення про нікчемність правочину (договору) №12/2-42032 від 25.08.2016 не містить жодного підтвердження щодо продажу прав вимоги за цінами нижчими від звичайних. Крім того, посилання на вказану норму суперечить посиланню на безоплатність, оскільки якщо має місце заниження вартості, то вже мова не може йти про безоплатність.

Посилання на п.5 ч.3 ст.38 Закону не ґрунтується на наявних доказах, оскільки між сторонами мало місце укладення договору факторингу, відповідно до якого банк не приймав на себе будь-яких зобов'язань щодо забезпечення виконання грошових вимог, як це передбачено п.5 ч.3 ст.38 Закону.

Твердження позивача про порушення відповідачем Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, який затверджено Рішенням №826 від 26.05.2016р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виявлення нікчемності правочину у процедурі ліквідації, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

За приписами ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Однак, з витягу з акту перевірки вбачається, що перевірка щодо виявлення нікчемних правочинів була здійснена до 09.02.2015, тобто до моменту відкликання банківської ліценції у Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк".

До того ж, посилання заявника на Рішення №826 від 26.05.2016р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини виникли до набуття законної сили вказаним рішенням (акт перевірки від 09.02.2015).

Таким чином, посилання позивача у даному випадку на порушення вимог закону щодо моменту здійснення відповідачем перевірки правочинів банку є юридично неспроможними.

З приводу посилань відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни, а отже не може бути визнано незаконним та скасовано, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Статтею 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

У даному випадку судова колегія вважає за необхідне захистити права позивача шляхом визнання незаконним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни №12/2-42032 від 25.08.2016 про нікчемність Договору факторингу №13/20/12-01 від 20.12.2013, укладеного між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс".

При цьому, копія розпорядчого акту (наказу), згідно якого вказаний правочин відповідачем було визнано нікчемним, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіна М.А. суду не надала.

Відповідач заперечує щодо необхідності вчинення уповноваженою особою дій для визнання правочину нікчемним.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи (п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зазначені обставини у даному випадку ніяким чином не нівелюють обов'язку суду захистити права та законні інтереси позивача, які було порушено відповідачем внаслідок прийняття оспорюваного рішення.

Колегія зазначає, що встановлені в процесі розгляду справи незаконні дії та рішення відповідача у формі повідомлення №12/2-42032 від 25.08.2016 беззаперечно порушують права та законні інтереси позивача на отримання належних прав згідно правомірно укладеного договору факторингу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга відповідача за своїм змістом містить лише цитування норм чинного законодавства, яке регулює питання встановлення нікчемності правочинів з врахуванням специфіки діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому апелянт не наводить жодного обґрунтування того, в чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта щодо проведення перевірки нікчемності правочинів станом на 09.06.2016 та можливості направити повторне повідомлення про нікчемність правочину з зазначенням відповідних обставин, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідачем не подано у справі жодних належних та допустимих доказів, в розумінні діючого законодавства, на підтвердження викладеного.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, приймаючи до уваги позицію Конституційного суду України, та відсутність правових підстав вважати нікчемним Договір факторингу №13/20/12-01 від 20.12.2013, укладений між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс", колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк".

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №910/686/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №910/686/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/686/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови підписано 03.03.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич