Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 903/199/17

Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес"

відповідач - фізична особа-підприємець Кость Олександр Олександрович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кость Олександра Олександровича

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у складі Дужич С.П. - головуючий, Саврій В.А., Коломис В.В. від 12 липня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом в якому просило стягнути з фізичної особи-підприємця Кость Олександра Олександровича (далі - відповідач) 34 565, 80 грн. основного боргу, 837, 24 грн. - 3 % річних та 2 793, 16 грн. інфляційних втрат.

2. Позов мотивований невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг із перевезення вантажів, відповідно до укладених між сторонами договорів-заявок № 02/03-3 від 02 березня 2016 року та № 05/04-3 від 05 квітня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 24 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції, керуючись статтями 207, 208, 218, 638 Цивільного кодексу України, статтею 181 Господарського кодексу України, статтями 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) дійшов висновку, що договори-заявки, на які посилався позивач в підтвердження своїх позовних вимог, не можуть свідчити про фактичне укладання договорів, оскільки сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов таких договорів, письмової форми договорів не дотримано, а електронне листування, на яке також посилається позивач, не може підтверджувати викладені вище обставини, адже така переписка не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 липня 2017 року рішення місцевого господарського суду від 24 травня 2017 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

6. Апеляційний господарський суд виходив з того, що цивільне законодавство дозволяє укладання такого виду договорів у спрощений спосіб, а саме шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

7. Дослідивши договори-заявки, апеляційний господарський суд, вказав, що вони підписані повноважними представниками сторін, скріплені їх печатками, що в силу положень статей 207, 638, 639 Цивільного кодексу України, статей 174, 181 Господарського кодексу України свідчить про досягнення згоди щодо усіх істотних вимог щодо здійснення перевезення і крім того, послуги за такого виду договорами вже надавалися позивачем відповідачу і останній не ставив під сумнів форму таких договорів.

8. Оскільки позивач належно виконав свої зобов'язання за вказаними договорами-заявками, а надання таких послуг залишилося не оплаченим відповідачем, апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення заборгованості із застосуванням компенсаційних наслідків передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 05 серпня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 липня 2017 року, а рішення Господарського суду Волинської області від 24 травня 2017 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. Скаржник вважає, що застосування статей 207, 639 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України до правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі, є неправильним, адже спірні договори-заявки не відповідають вимогам статті 13 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

11. Скаржник зазначає, що договори-заявки не могли братися апеляційним господарським судом до уваги, оскільки оригінали таких договорів у сторін відсутні, ці договори відповідач не підписував, згоди на їх укладання не надавав.

12. Скаржник зазначає також про те, що факт отримання уповноваженою ним особою кореспонденції, яка надходила на його адресу, не може бути підтвердженням укладання спірних договорів-заявок.

13. Ще одним аргументом своєї правової позиції фізична особа-підприємець Кость О.О. визначає відсутність жодних господарських відносин між ним та приватним акціонерним товариством "Київський картонно-паперовий комбінат", яке було одержувачем вантажу, що перевозився товариством з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес"

Позиція інших учасників справи (узагальнено)

14. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що остання є необґрунтованою, а постанова апеляційного господарського суду прийнята при повному та об'єктивному встановленні всіх обставин справи, у зв'язку з цим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кость О.О. - без задоволення.

15. Третя особа, своїм правом на подання пояснень щодо касаційної скарги та відзиву на неї - не скористалась.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

16. Суд відхиляє доводи скаржника описані в пункті 10 цієї постанови і вважає, що висновки апеляційного господарського суду у цій частині є законними та обґрунтованими з огляду на таке.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами статті 2 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" № 851-IV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Статтею 5 Закону № 851-IV визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (стаття 6 Закону № 851-IV). Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірні договори-заявки чи листи, якими обмінювалися сторони за допомогою електронних засобів зв'язку створювалися у порядку визначеному Законом № 851-IV, тобто що їх створено саме як електронні документи, що унеможливлює застосування до них вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Натомість, як вже було вище зазначено і правильно враховано та застосовано апеляційним господарським, стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано у листах, телеграмах, повідомленнях тощо, якими обмінялися сторони, наприклад, за допомогою засобів електронного зв'язку і при цьому, спосіб обміну, з огляду на приписи статті 627 Цивільного кодексу України визначається сторонами.

17. Суд відхиляє доводи скаржника описані у пунктах 11, 12 цієї постанови, оскільки встановлення таких обставин було предметом розгляду судів попередніх інстанцій, а ті питання, які ставить скаржник перед Верховним Судом виходять за межі його повноважень в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній з 15 грудня 2017 року) за якими переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Під час розгляду справи судами встановлено, що 04 лютого 2016 року, відповідач запропонував, а позивач погодився виконати договір-заявку № 04/02-7 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, яка надійшла в електронній формі, згідно якої товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" зобов'язалося перевезти вантаж (макулатуру) на таких умовах: маршрут - Сату Маре (Румунія) - Обухів (Україна); адреса завантаження: Сату Маре Magnoliei 30; митне оформлення: на місці; п/п Дякове; кількість місць 22т, 86 куб, тент; спосіб завантаження-задня, розвантаження бокове; митне очищення та місце розвантаження - ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів, вул. Київська, 130; строк доставки вантажу - 08 лютого 2016 року; вартість перевезення - 750 грн. за тонну вантажу згідно фактичної ваги в СМR; безготівковий розрахунок на протязі 14 банківських днів після отримання повного комплекту оригіналів документів та СМR з мокрими печатками.

19. 22 лютого 2016 року, позивач надіслав замовнику (штриховий ідентифікатором рекомендованого повідомлення: 1000700609735) для оплати первинні документи, а саме: CMR №0017463 від 08 лютого 2016 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 28/3 від 10 лютого 2016 року на суму 17 760, 00 грн., рахунок-фактуру № ДЕ-28/3 від 10 лютого 2016 року на суму 17 760, 00 грн. 06 травня 2016 року, відповідач платіжним дорученням № 277 оплатив надані позивачем послуги по перевезенню вантажу на суму 17 760, 00 грн. 02 березня 2016 року, відповідач знову запропонував, а позивач погодився виконати договір-заявку № 02/03-3 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, яка надійшла в електронній формі, згідно якої товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" зобов'язалося перевезти вантаж (макулатуру) на таких умовах: маршрут Тимишоара (Румунія) - Обухів (Україна); адреса завантаження: Тимишоара (Румунія); митне оформлення: на місці; п/п Дякове; кількість місць 22 т, 86 куб, тент; спосіб завантаження-задня, розвантаження бокове; митне очищення та місце розвантаження - ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів, вул. Київська, 130; строк доставки вантажу - 04-09 лютого 2016 року; вартість перевезення - 820 грн. за тону вантажу згідно фактичної ваги в СМR; безготівковий розрахунок на протязі 14 банківських днів після отримання повного комплекту оригіналів документів та СМR з мокрими печатками.

20. 29 березня 2016 року, позивач надіслав замовнику - відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням для оплати первинні документи: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 58/3 від 10 березня 2016 року на суму 17 990, 80 грн.; рахунок-фактуру № ДЕ-58/3 від 10 березня 2016 року на суму 17 990, 80 грн.; СМR № 0027730 від 03 березня 2016 року. 04 квітня 2016 року, вищевказані документи були отримані представником відповідача, що вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Докази оплати за послуги по перевезенню вантажу за договором-заявкою № 02/03-3 від 02 березня 2017 року на суму 17 990, 80 грн. у матеріалах справи відсутні.

21. 05 квітня 2016 року, відповідач втретє запропонував, а позивач погодився виконати договір-заявку № 05/04-1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, яка надійшла в електронній формі, згідно якої підприємець запропонував та товариство зобов'язалося перевезти вантаж (макулатуру) на таких умовах: маршрут - Клуж-Напока (Румунія) - Обухів (Україна); адреса завантаження: Клуж-Напока Street P-ta 1 Mai company Recycle International; митне оформлення: на місці; п/п Дякове; кількість місць 22т, 86 куб, тент; спосіб завантаження-задня, розвантаження бокове; митне очищення та місце розвантаження - ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів, вул. Київська, 130; строк доставки вантажу - 08 квітня 2016 року; вартість перевезення - 750 грн. за тону вантажу згідно фактичної ваги в СМR; безготівковий розрахунок на протязі 14 банківських днів після отримання повного комплекту оригіналів документів та СМR з мокрими печатками.

22. 26 квітня 2016 року, позивач надіслав замовнику - відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням для оплати первинні документи: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 104/2 від 14 квітня 2016 року на суму 16 575, 00 грн.; рахунок-фактуру № ДЕ-104/2 від 14 квітня 2016 року на суму 16 575, 00 грн.; СMR № 0026209 від 07 квітня 2017 року.

06 травня 2016 року, зазначені документи отримані відповідачем, що вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №1000700625331. Докази оплати за послуги по перевезенню вантажу за договором-заявкою № 05/04-1 від 05 квітня 2016 року на суму 16 575, 00 грн. у матеріалах справи відсутні.

23. Таким чином, під час розгляду справи судами встановлено, що позивачем повністю виконані свої зобов'язання за договорами, ним направлялися визначені умовами договору пакети оригіналів документів з печатками, які були отримані відповідачем та його уповноваженим представником (і відповідно саме тому вони відсутні у позивача), однак послуги з перевезення за двома останніми договорами-заявками відповідачем не оплачені. За таких обставин, законним та обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача заявленої у позові суми заборгованості за надані послуги із застосуванням компенсаційних нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

24. У відповідь на доводи скарги наведені у пункті 13 цієї постанови, Суд зазначає, що факт відсутності господарських відносин між відповідачем та третьою особою, жодним чином не впливає на висновки зроблені апеляційним господарським судом, оскільки як вказувала у своїх поясненнях третя особа - згідно умов укладених між нею та румунськими компаніями контрактів, доставка вантажів та обрання перевізників лежала на контрагентах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувана постанова прийнята за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кость Олександра Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 липня 2017 року у справі № 903/199/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.