ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року

№ 826/15607/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибторг Груп»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибторг Груп» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2016 № 0086221202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення від 31.08.2016 № 0086221202, яким відповідач визначив Товариству штрафні санкції у зв?язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов?язання по податку на додану вартість є безпідставним та було прийняте з порушенням встановленого порядку. Так, Товариством до закінчення граничного терміну для сплати грошового зобов?язання з податку на додану вартість за звітний період березень 2016 року сума такого податку у розмірі 56 495 грн. була сплачена до на відповідний казначейський рахунок, що засвідчується наявним у позивача платіжним дорученням № 319 від 26.04.2016 року. Крім того, оспорюване податкове повідомлення-рішення було винесено в порушення норм п. 86.8 ст. 86 ПК України 31.08.2016, - без дотримання 10-денного строку з дня вручення платнику примірника акта перевірки від 26.08.2016 № 801/1-26-50-12-02-37249270, а також у результаті повторно проведеної перевірки з аналогічних питань та за той самий період, за наслідками якої складений акт від 15.06.2016 № 427/1-26-50-12-02-37249270. За наведених обставин позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для визначення штрафних санкцій на підставі ст. 126 Податкового кодексу України.

У призначених судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених у тексті його заперечень. Зокрема, у тексті заперечень відповідач пояснив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі матеріалів камеральної перевірки - акта від 26.08.2016 № 801/1-26-50-12-02-37249270. В ході проведеної камеральної перевірки встановлено, що ТОВ «Рибторг Груп» порушено граничні терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 56 440 грн. Дані висновки перевіряючого були сформовані на підставі даних інтегрованої картки платника податку на додану вартість - ТОВ «Рибторг Груп». З урахуванням наведеного відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 31.08.2016 № 0086221202 винесено правомірно.

На підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України 19.12.2017 суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.06.2016 ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена перевірка з питань своєчасності сплати ТОВ «Рибторг Груп» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт № 427/1-26-50-12-02-37249270.

З тексту цього акта перевірки та доданого до нього розрахунку штрафної санкції вбачається, що в ході проведеної перевірки встановлено порушення товариством граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у сумі 56 440 грн. Зазначене грошове зобов?язання, нараховане до сплати згідно податкової декларації реєстр. № 1600029765 від 28.04.2016, було сплачено із затримкою на 13 календарних днів.

Не погоджуючись з висновками такого акта перевірки від 15.06.2016 № 427/1-26-50-12-02-37249270, позивач надіслав поштою на адресу податкової інспекції письмові заперечення на цей акт (вих. № 15/07/3 від 15.07.2016), які були отримані відповідачем 18.07.2016.

Як стверджує позивач у тексті позову, податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 15.06.2016 № 427/1-26-50-12-02-37249270 контролюючим органом не приймалося.

Згодом, 26.08.2016 ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена ще одна перевірка з питань своєчасності сплати ТОВ «Рибторг Груп» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 26.08.2016 № 801/1-26-50-12-02-37249270. За висновками цього акта перевірки товариством порушено терміни сплати визначеного грошового зобов?язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у розмірі 5 644 грн.

31.08.2016 на підставі акта перевірки від 26.08.2016 № 801/1-26-50-12-02-37249270 ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 008622102, яким на підставі абз. 2 ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56 440 грн. на строк до 30 календарних днів, нарахувала товариству штраф у сумі 5 644 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Зі змісту розрахунку штрафної санкції до цього податкового повідомлення-рішення, штраф застосовано у зв?язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов?язання у сумі 56 440 грн., задекларованого у податковій декларації реєстр. № 1600029765 від 28.04.2016.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 31.08.2016 № 0086221202 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно норм ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічно в п. 203.2 ст. 203 розд. V «Податок на додану вартість» ПК України визначено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (а саме: податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця).

Таким чином, з контексту наведених статей Кодексу вбачається, що податкове зобов'язання по податку на додану вартість, визначене платником податку у податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

У силу приписів п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Поряд з цим, у розумінні норм пп. 14.1.39 і 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є складовою грошового зобов?язання, яке, у свою чергу визначається у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

У силу норм п. 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), - тобто, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У силу приписів ч. 1 ст. 116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Тобто, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за порушення норми п. 57.1 ст. 57 ПК України є акт перевірки, оформлений за результатами проведення відповідної перевірки.

У взаємозв'язку з цим суд враховує наступне. Згідно з пп. 62.1.3 п. 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до абз. 1 і 2 п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Зокрема, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу України, згідно з якою камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Поряд з цим, п. 116.2 ст. 116 ПК України встановлено, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

З наведених вище норм права вбачається, що Податковим кодексом України не передбачено право (функції) контролюючого органу на проведення повторної камеральної перевірки щодо тих же обставин, що вже перевірялися у такому ж порядку, а також права контролюючого органу на повторне застосування до платника податків фінансових санкцій за теж саме правопорушення.

Водночас пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачає можливість проведення позапланової перевірки у разі коли контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що жодного рішення органом державної податкової служби вищого рівня, яке б підтверджено наявність підстав для проведення повторної перевірки з питання своєчасності сплати грошового зобов'язання, задекларованого у податковій декларації ТОВ «Рибторг Груп» з податку на додану вартість реєстр. № 1600029765 від 28.04.2016, суду не надано.

Натомість контролюючим безпідставно та з порушенням норм законодавства було проведено повторну камеральну перевірку платника податків. Тобто, відповідач при проведенні камеральної перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень.

Окремо надаючи оцінку обґрунтованості висновків відповідача про допущення позивачем випадку несвоєчасної сплати суми узгодженого грошового зобов?язання по податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Положеннями розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994, визначено наступне.

У відповідності до п. 1 і 2 розд. ІІІ Порядку (в редакції чинній станом до 01.06.2016) нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Зокрема, в інтегрованій картці платника відображаються зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності.

Також п. 4 розд. ІІІ цього ж Порядку передбачено, що нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Як вбачається з тексту акта перевірки та витягу з інтегрованої картки платника податку на додану вартість - ТОВ «Рибторг Груп», нарахування до сплати грошового зобов?язання у сумі 56 495 грн. здійснено 30.04.2016 на підставі податкової декларації реєстр. № 1600029765 від 28.04.2016. Дане грошове зобов?язання було частково погашено 30.04.2016 за рахунок облікованої за платником переплати у розмірі 55 грн., та в решті суми (56 440 грн.) - 13.05.2016 за рахунок надходжень коштів у сумі 56 495 грн.

При цьому, у тексті своїх додаткових пояснень від 18.12.2017 № 18/12/1 представник позивача пояснив, що у поданні податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період березень 2016 року (в якому платник задекларував суму податку до сплати у розмірі 56 495 грн.) як в електронному, так і у паперовому вигляді Товариству було відмовлено, про що свідчать роздруківки електронних квитанцій № 1 від 15.04.2016, № 1 від 18.04.2016, лист ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.04.2016 № 3840/10/26-50-10 з питання розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, супровідний лист ТОВ «Рибторг Груп» від 28.04.2016 № 28/04/16-1 з доданим до нього паперовим примірником податкової декларації за березень 2016 року (вх. від 28.04.2016), листів ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.04.2016 № 4582/10/26-50-08-04 та від 26.05.2016 № 5975/10/26-50-08-04 з повідомленням про невизнання контролюючим органом поданої ТОВ «Рибторг Груп» податкової декларації з ПДВ за березень 2016 року як податкової звітності (копії перелічених документів наявні у матеріалах справи).

Тобто, контролюючий орган здійснив нарахування до сплати 30.04.2016 суми грошового зобов?язання на підставі податкової декларації, у прийнятті якої було відмовлено.

В ході розгляду справи в суді представник відповідача наведені обставини в письмовому або усному порядку не спростував та засвідчену копію податкової декларації ТОВ «Рибторг Груп», за реєстровану за № 1600029765 від 28.04.2016 до суду не подав.

Крім того, суд встановив, що 26.04.2016 ТОВ «Рибторг Груп» своїм платіжним дорученням № 319 від 26.04.2016 ініціював переказ грошових коштів у розмірі 56 495 грн., шляхом переказу безготівкових коштів через АТ «Укргазбанк» (МФО 320478). Дане платіжне доручення за № 319 від 26.04.2016 прийнято до виконання банком та проведено 27.04.2016, про що свідчать відмітки банку на такому платіжному документі.

Документальні докази того, що станом на день ініціювання та виконання платежу на рахунку позивача у банку були відсутні кошті в обсязі, достатньому для перерахування коштів в оплату податку, жодна із сторін суду не пред?явила.

Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Аналізуючи наведені правові норми, суд вважає, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі № К/800/18047/15, від 21.06.2017 № К/800/26657/16.

У силу норм ч. 1 ст. 72, ч. 1, ч. 4 ст. 73, ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем, як суб?єктом владних повноважень, не доведено наявність ознак недобросовісності платника (позивача) під час перерахування ним коштів в оплату суми податку на додану вартість за березень 2016 року, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків такого акта перевірки, та як наслідок, - про протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 09.08.2016 № 0052761201.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31.08.2016 № 0086221202 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення останніх.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.08.2016 № 0086221202.

3. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибторг Груп» (код ЄДРПОУ 37249270, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468461, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок